Wednesday 30 May 2012

Влада грабує малий бізнес


ЧИТАТЬ ВСЕМ – протывсихам, померанчивым, белосердешным, красным, зеленым, синим и особенно фанатикам регионалам.
Грабят малый бизнес. Была у предпринимателей “хата с краю”, но добрались и до нее.
Голубая криминальная власть ПР поделила между собой крупный бизнес, подгребла под себя средний бизнес, а теперь начала “трусить” и малый бизнес.
Вчера и сегодня встречался с предпринимателями по их просьбе. Рынок около метро на Салтовке и Торгово-офисный центр (название не скажу, потому что … потому). Начну с главного – к малому бизнесу пришли серьезные дяди в костюмах в сопровождении правоохренительных органов (тоже в костюмах и удостоверениями) и попросили денег, просто так, потому что “сейчас ВСЕ платят НАВЕРХ“. С каждого киоска запросили по 5 тыс долл!!! Торговцы вместе с хозяевами рынка сторговались на 2 тысячи, говорят, что торговались отчаянно и “дяди в костюмах” даже растерялись от такой торгашеской наглости и не выдержали напора. Я думаю что поняли – таких денег у торговцев просто нет и угрозами ничего не добьешься.
Вот такой возврат в 90-е, но с пикантной новизной – никакой защиты от “компетентных органов” не следует ждать, потому что нынешняя власть – это одна монолитная криминальная чиновничья группировка.
В торгово-офисном центре ситуация намного хуже и страшнее. Хозяин здания депутат-регионал, при чем коренной давнешний партиец. В кабинет к руководству компании зашли такие же “дяди в костюмах” в сопровождении других “костюмов с удостоверениями”. На логичный вопрос “а не охренели ли они так нагло вваливаться без звонка на территорию САМОГО депутата?”, директор получил ответ, что “они всё про всех знают, ты можешь позвонить хозяину, но это ничего не изменит, мы пришли просто побеседовать”. Суть беседы повергла в шок директора. От него попросили “список всех арендаторов, кто чем занимается и примерное число сотрудников: предприниматель такой-то – фирма туризм, работает 3 человека; предприниматель такой-то – реклама и типография; предприниматель такой-то – торговля одежда, обувь и т.п. Понятно? И еще – сколько у тебя кофейных автоматов по зданию установлено?” Офигевший директор позвонил хозяину, тот естественно тоже обалдел от такого визита непрошеных гостей, передал мобильник одному из визитеров, тот вышел в коридор, черед минуту вернулся, передал мобилу назад директору и тот в трубке услышал потухший голос хозяина – “делай как скажут, потом объясню”.
Один из приятелей этого директора позвонил мне, попросил встретиться и спросил что делать. А я не знаю что в таком случае можно делать. Ответил ему что “… юридическая помощь вам точно не нужна, и никакой адвокат не поможет. Единственный выход: когда они снова придут – поднять людей, арендаторов и торговцев, позвать ТВ, окружить этих вымогателей, вызвать милицию, СБУ и всех кого еще можно, в том числе нардепов. А следующий логичный шаг – доставать вилы, потому что правового способа из этой ситуации я не вижу. Понимаешь, к вам, т.е. малому бизнесу пришли бандиты вместе с властью, избранной народом и тобой в том числе, чтобы тебя обокрасть и сделать крепостным, вам это вообще понятно или нет?” Он у меня спрашивает – “получается меня хотят сделать стукачом, чтобы я дал сведения, а потом всех этих предпринимателей ограбят и сделают подневольными?” Так точно, товарищ директор – член партии регионов, твоя партийность и твоего хозяина уже не имеет смысла, тебя неофициально пригласили в банду. Вы же 2 года смеялись над крупными бизнесменами, когда у них отбирали заводы, телеканалы, рынки, теперь пришли и к вам, в вашу хату,которая была самая крайняя, но и до нее добрались.
В общем настрой у предпринимателей хреновый, многие начинают понимать, что может их ждать в ближайшей перспективе. И спрашивают – “что же делать?”

Sunday 27 May 2012

Eurovision та геополітика


Результати цьогорічного Eurovision Song Contest 2012 продемонстрували не лише, яка пісня є найкращою на континенті, але й традиційно накреслили геополітичні орієнтири та те, як народи й країни відносяться один до одного.

З поміж давно відомого голосування один за одного Скандинавських та Балканських держав, обміну любязностями між Грецією й Кіпром та Туреччиною та Азербайджаном, слід виділити й інші, нові тенденції.

Незважаючи на те, що Росія дуже сподівалась на перемогу в цьому конкурсі, піарила рідних своїх азійських бабушек по свіх фронтах, й важливість кожного голосу розуміли не тільки в Кремлі, але й в інших режимах, які називають себе друзями Путіна, 12 балів, окрім Білорусі, Москві ніхто не дав.

Україна вирішила дати їй втішне 2 місце, а першим наділила господарів конкурсу. Молдова продемонструвала свій геополітичний курс давши 12 балів Румунії, Латвія та Естонія дали 12 Швецій, Литва - Азербайждану, а Грузія - Литві.

По 10 балів дали Росії Італія та Сан-Маріно, але це зрозуміло відбулось завдяки діаспорі.

Що ж стосується 15 підсумкового місця України, то як би зараз не кричали про "політичний бойкот", насправді все простіше. Слабенька пісня з посередньою виконавицею та непримітним виступом не могли зайняти високого місця, навіть якби регіонали вирішили випустити напередодні Евробачення Тимошенко наволю.

Одне з найбільш низьких місць України в історії конкурсу - це вирок цій владі. Це оцінка особисто Януковича, Бенкендорфа, Арфуша та всіх інших "політичних" та "культурних" діячих нашої країни. Як то кажуть - по Вітькє й шапка..

Також цьогорічне голосування продемонструвало, в яких же країнах Европи присутня наша діаспора. Ті, мінімальні голоси які отримала Гайтана, нам дали саме українці з Литви, Росії, Італії, Естонії, Греції, Іспанії, Мальти, Ірландії, Молдови, Латвії, Білорусі, Португалії.
По братньому за нас проголосували в Македонії та Грузії. А от голоси від Норвегії виявились деяким сюрпризом.. Виявляється й там наша діаспора вже набирає силу ))..

Показовим також виявилось нуль голосів від Німеччини. Хотя там українців не менше, ніж Ірландії чи Іспанії, але, здається принципова позиція Анґели Меркель та її постійна критика режиму Януковича таки зіграли свою роль.

Отже, оцінки українського виступу на Евробаченні явно продемонстували, що друзів у нинішньої влади не залишилось, а самі вони професійно та якісно виступати не здатні.

Sunday 13 May 2012

Сьогодні – День Матері!

Сьогодні – День Матері. 

День Матері – це привід привітати не тільки мам, що відбулись як мами, це ще й свято вагітних – привітайте й мам в очікуванні, майбутніх мам. В Україні, до слова, до святкування Дня Матері свого часу долучилась і держава! 


День Матері відзначають другої неділі травня, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. В травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері.

"Богородиця" посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу — козацтва.

Де́нь матері — міжнародне свято. Вперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914. Після першої світової війни це свято почали відзначати у ШвеціїНорвегіїДаніїНімеччиніЧехословаччині. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

З XVII по XIX століття у Великобританії відзначалася так зване «Материнська неділя» (англ. Mothering Sunday) – четверта неділя Великого посту, присвячена вшануванню матерів по всій країні.

У США День матері вперше привселюдно був підтриманий відомою американською пацифісткою Джулією Уорд Хоув у 1872 році. «День матері», за версією Джулії Уорд, - день єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Концепція Джулії Уорд не знайшла широкої підтримки ні в США, ні в інших країнах.

У 1907 році американка Анна Джарвіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів у пам'ять про свою матір.

День Матері в Україні.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська. Також, 1929 року "Союз українок" зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", "Сокіл" та ін. організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині[2]. Відтоді, День Матері відзначали дуже широко.
У 1939 свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.

За часів незалежної України свято встановлено "...на підтримку ініціативи Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, міжнародної організації "Жіноча громада", Спілки жінок України, громадської організації "Союз українок"..." згідно з Указом Президента України "Про День матері" від 10 травня 1999 року N489/99].


Хай вас Господь оберігає.

Зі святом!

Wednesday 9 May 2012

В УПЦ МП кадрові ротації та зміна в керівництві


Митрополит Володимир повернув собі повноваження забрані промосковською частиною УПЦ (МП).

8 травня під головуванням митрополита Володимира (Сабодана) відбулось засідання Синоду УПЦ (МП) на якому було прийнято ряд ключових рішень.

Напочатку засідання члени Синоду «піднести подячні молитви Богу за те, що Він підняв з одра хвороби предстоятеля УПЦ», повідомляє офіційний сайт УПЦ (МП). Після цього, у зв’язку з тим, що митрополит приступив до виконання своїх обов’язків, Синод призупинив дію своїх постанов, якими тимчасово головуючим в засіданнях Синоду було призначено митрополита Одеського Агафангела та рішення щодо управління Київською єпархією, Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою, якими керував митрополит Чорнобильський Павло (Лебідь). Також була припинена перевірка фінансово-господарської діяльності Київської Митрополії Української Православної Церкви та Київської єпархії за 2011 рік, призначення якої пов’язували з намаганням дискредитувати помічника Володимира – архієпископа Олександра (Драбинка).

Також було змінено склад постійних членів Синоду та проведенно кадрові ротації. Зокрема, керуючого справами УПЦ (МП) архієпископа Білоцерківського Митрофана було призначенно головою відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ. При цьому, за Митрофан залишився постійним членом Священного Синоду, хоча раніше голова цього відділу не був постійним членом Синоду. А архієпископа Бориспільського Антонія було призначено на посаду керуючого справами УПЦ, звільнивши його з посади голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, до того ж він став постійним членом Священного Синоду за посадою (керуючого справами).

Таким чином, можна сказати, було відновленно статус-кво, що його порушила промосковська частина УПЦ (МП), коли, під час хвороби Володимира, позбавила його секретаря Олександра (Драбинка) статусу постійного члену Синоду. Провівши подібну двоходівку митрополит Володимир, залишив постійним членом Синоду близького до себе Митрофана, й ввід туди ще й Антонія.

Крім того, слід відмітити, що архієпископ Митрофан отримує гарний трамплін для подальшого розвитку своєї кар’єри. Адже, нагадаємо, митрополит Кирилл також до того, як став патріархом Московським, був головою відділу зовнішніх зв’язків РПЦ. Хоче, цілком можливо, що Митрофана було посунуто через те, що він під час "путчу" промосковських митрополитів зайняв доволі таки пристовуванську позицію, й активно не протистояв захопленню влади Агафангелом.

В той же час, відбулось посилення впливу Антонія в церкві, адже, окрім основних обов’язків, покладених на керуючого справами УПЦ та обумовлених Статутом про управління церкви, до його компетенції було віднесено: нагляд за діяльністю церковних установ, утворених Священним Синодом; уповноважено представляти Предстоятеля Української Православної Церкви в державних, громадських та церковних заходах, відповідати за міжхристиянські та міжрелігійні відносини УПЦ. Можна сказати, що поки глава УПЦ (МП) Володимир буде одужувати, саме Антоній буде його представником на всіх офіційних заходах та стане таким собі в.о. обов’
язків глави УПЦ (МП). Хоча до 2003 року Антоній перебував у Москві, проте згодом він був завідувачем канцелярії Київської Митрополії УПЦ, а з 2007 року призначений ректором Київської духовної академії та семінарії. 

Ще одним цікавим рішенням Синоду стало призначення постійним членом Синоду митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря. Цього проросійського владику було введено до постійних членів, напевно, на противагу призначенному Антонію.

Однак, самим резонансним рішенням цього Синоду можна вважати догану, яку було винесено відомому москофілу та будівнику «Русского мира» архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана. Як сказано в рішенні Синоду «Іонафан розміщував на власному веб-сайті інформацію, що містить неправдиву інформацію, носить відвертий наклепницький характер та вносить смуту».
Було вирішено «поставити на вид Преосвященному Іонафану, архієпископу Тульчинському і Брацлавському вищезгадані порушення церковної дисципліни та звернути увагу преосвященних Української Православної Церкви на необхідність уважно та ретельно вивчати інформацію, що міститься на єпархіальних веб-сторінках».

Отже, можна зробити висновок, що після одужання митрополит Володимир повернув собі управління цілою УПЦ (МП) й почав поступово укріплюватись на тих позиціях, що їх було втраченно під час січневого Синоду під керівництвом промосковьского митрополита Одеського Агафангела.

Monday 7 May 2012

Замість правди - "Дєнь пабєди"


Стосовно святкування "Дня Перемоги"

За підрахунками Інституту історії України НАН України, в складі Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців; у радянських партизанських формуваннях - від 40 до 60 тис.; у лавах ОУН та УПА - понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, складають 8-10 млн., демографічні - 10-13 млн. осіб.
Радянсько-німецька війна, яка в підручниках СССР іменувалася як «Велика Вітчизняна Війна», є лише однією частиною Другої світової війни, в ході якої українці вмирали в лавах різних армій.
  • Друга світова війна для українців розпочалася у 1939 році з україно-угорської війни, коли в лавах Карпатської Січі – збройних сил незалежної Карпатської України - українці захищали свою новоутворену державу;
  • У 1939 році східну частину тогочасної Польщі (Західну Україну) окуповано СССР. На цій території до початку совєцько-німецької війни комуністами проводилися масові чистки населення, репресії проти інтелігенції, депортації. На Західну Україну прийшов червоний терор, аналогічний тому, що до того мав місце на території Великої України.
  • У 1941-1945 роках тривала совєцько-німецька війна, в ході якої українці воювали як у складі Червоної Армії, так і у складі збройних формувань на стороні нацистської Німеччини.
  • З 1942 року починає діяти Українська Повстанська Армія, яка вела боротьбу спочатку проти німців, а згодом – на два фронти, проти двох соціалістичних тоталітарних режимів-окупантів, СССР та Третього Райху. Після закінчення совєцько-німецької війни УПА продовжувала вести партизанську боротьбу проти комуністичного СССР.
З огляду на те, що Україна під час Другої світової була, як для СССР, так і для Третього Райху, лише територією та об’єктом зазіхань, війну між цими двома державами, що тривала з 22 червня 1941 по 8 травня 1945 рік, не можна вважати Вітчизняною для України.
Втім, замість того, щоб вшановувати пам'ять жертв, полеглих під час війни, сучасна влада продовжує втискувати історію України часів Другої світової у вузькі рамки "Великої Вітчизняної" та організовувати гучні святкування перемоги одного окупанта над іншим, однієї людиноненависницької імперії над іншою. В той час, як Україна мала би вшановувати пам'ять загиблих.

8 травня Україна, як і інші країни світу, відзначає День пам’яті жертв Другої світової війни. Цього дня ініціють проведення акцій з вшанування жертв війни в різних містах України.



Також, див. підбірку матеріалів про Україну в Другій світовій війні:


Friday 4 May 2012

3 травня - Всесвітній день свободи преси

Заява Кетрін Ештон, Високого представника ЄС у справах зовнішніх відносин та безпекової політики, з нагоди Всесвітнього дня свободи преси (3 травня). 


 «Свобода вираження, що закріплена у Загальній декларації прав людини, залишає за кожним право дотримуватися думок без сторонніх втручань, а також шукати, отримувати і передавати інформацію та ідеї за допомогою будь-яких медіа, незважаючи на державні кордони.  

"З нагоди Всесвітнього дня свободи преси Європейський Союз ще раз нагадує про ці принципи та віддає шану тим, хто бореться за повагу до свободи вираження і вільну, плюралістичну пресу та інші медіа.

" Цензура, а також утиск редакторів, письменників, журналістів чи блоґерів – неприйнятні; так само, як і застосування до них насильства та арешти за ініціативою держави. 


ЄС захоплюється мужністю журналістів, які – часто у надзвичайно небезпечних умовах – продовжують надавати незалежну інформацію.


ЄС закликає усі держави гарантувати безпеку журналістів та дозволити їм виконувати життєво важливу роль – повідомляти та коментувати події незалежно, не боячись насильства та звинувачень.

Свобода вираження також поширюється на Інтернет та інші медіа; ЄС твердо виступає проти будь-яких невиправданих, непропорційних обмежень доступу до цих медіа, або їх використання».