Герби української шляхти в Гербовнику Гелре

Давньоукраїнська геральдика розвивалася в контексті й відповідно до загальноевропейських тенденцій герботворення, але при цьому не втрачала своїх самобутніх рис. 

Детальніше про історію розвитку української геральдики можна прочитати тут:

* Українські державні герби в Цюрихському гербовнику XIV ст.

* Українські герби в перших европейських гербовниках ХІІІ ст. * Синьо-жовтий прапор в европейських гербовниках ХІV-ХV ст.

* Перші згадки про Тризуб в європейських гербовниках.

* Герби української шляхти.

* Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів.


Гербовник Гелре або Гельдернський гербовник (франц. Armorial de Gelre, англ. Gelre Armorial, нід. Wapenboek Gelre, нім. Gelres Wappenbuch) - голландський (фламандський) гербовник кінця XIV ст, універсальний мальований, один з найбільш авторитетних, загальноевропейський середньовічний гербовник.

Манускрипт містить 124 двосторонніх аркуша, на яких зображено понад 1700 гербів европейських держав, князів і шляхти, в тому числі й зображення гербів Королівства Русі (Королівства України).
Також Гербовник Гелре відомий тим, що в ньому вперше, з відомих писемних джерел, було зображено багато шляхетських гербів, в тому числі й герби української шляхти.

Гербовник мальований (без блазонирування) з підписами імен й прізвищ володарів та назв гербів на фламандській мові. 
Відрізняється високою точністю, майстерністю та якістю авторського виконання. Довжина кожного аркушу - 8,5 дюймов (≈ 21,6 см), ширина - 5,5 дюймов (≈ 14 см), товщина манускрипту - 2 дюйма (≈ 5 см).

Рукопис було виготовлено у 1370 – 1395 рр. герольдом герцогства Гелре Клаусом Хейненсоном (Claes Heynensoon, Gelre Herald).Герцогство Гелре (Duchy of Guelders) - самостійна держава, а пізніше князівство у складі Священної Римської імперії, що існувало в XIV-XVI столітті на території сучасних нідерландських провінцій Гелдерланд та Лімбург.

Авторський твір професійного герольда і художника Клауса Хейненсона, був створений на замовлення Вільгельма І, герцога Гелдерна і Юліха, що був васалом імператора Священної Римської імперії. 
Правління Вільгельма І припало на роки найбільшого розквіту Герцогства Гелре, а сам Вільгельм був одним з найкращих прикладів лицарських звитяг у тогочасній Европі.
Він був засновником та учасником багатьох лицарських турнірів, на які з'їжджались лицарі з усього континенту, в тому числі з Угорщини, Польщі, Литви та Королівства Русі.
В 1383, 1388-89 і 1393 роках князь Вільгельм брав участь у хрестових походах проти північних слов'ян та Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського.
Був союзником англійського короля в Столітній війні. Король Англії зробив Вільгельма Лицарем Ордена Підв'язки. Він став першим континентальним аристократом, якому було надано такої честі.

Хоча гербовник починається з подій 1334 року, проте він створювався після 1370 р, а деякі герби відносяться до 1382-1388 рр.

Оригинал Гербовника Гелре зберігається в Королівській бібліотеці в Брюсселі (Royal Library of Belgium, Brussels) під номером No.15652-56.

Відкривається рукопис гербам 18 шляхтичів, що кинули виклик Князю Брабанту Жану ІІІ в 1334 р..
Далі йдуть герби 14 лордів, які загинули в битві при Ставорені (Фрисландія, Нідерланди) 26 вересня 1345 р .
Далі поміщена геральдична хроніка герцогів Брабантських, після цього поема та герби "славнозвісних хоробрих лицарів" Голландії.
Потім розміщена хронологія та герби Герцогів Голландії.

На аркушах № 26 - 122 розмістилися численні герби європейських королівських будинків, королівств, князів та европейської шляхти.

Герби поділені на 50 територій-спільнот по 15 щитів на аркуші.
Тут можна побачити герби Імператора Священної Римської імперії та його васалів;
Герби короля Богемії та його васалів;
Герби князя Швабії та його васалів;
Герби короля Франції та його васалів;
Герби короля Данії та його васалів;

Герби короля Англії та його васалів;

Герби короля Кастилії та Леону та його васалів;

Герби короля Арагону та його васалів;

Герби короля Шотландії та його васалів;

Герби короля Швеції та його васалів;
Герби короля Наварри та його васалів;
Герби короля Норвегії та його васалів;
Герби короля Неаполя та його васалів;
Герби короля Сицилії і Риму та його васалів;
Герби короля Кіпру та його васалів;
Герби короля Вірменії та його васалів;
Герби герцога Австрії та його васалів;
Герби Імператора Константинополя і залежних від нього правителів;
Герби Імператора Трапезунда і залежних правителів
та інші герби европейських держав і територій.


На сторінках 52-55 Гербовника Гелре зображені герби Короля Угорщини та його васалів.

Слід відмітити, що в ті часи, коли створювався Гербовник, королівство Русі (Королівство України), разом з Польщею та Хорватією перебувало в одній державі на чолі з королем Угорщини Людовиком І Великим.

Після смерті останнього Короля України-Руси з династії Ярославовичів-Мономаховичів-Романовичів Володимира Львовича починається відкрита боротьба сусідніх держав за українські землі та Українську корону.

Король Володимир Львович загинув 1340 року. Після цього, онук короля Руси-України Юрія І Львовича (по жіночій лінії), син мазовецького князя Тройдена Юрій II Болеслав став Королем Русі-України в 1325-1340 рр. Він намагався зберегти єдність Української держави. Але до суперечки за Українську корону долучилось Королівство Польське та Угорське.

1370 року помер польський король Казимир ІІІ, не залишивши спадкоємця, Польське та Руське (Українське) королівства перейшли під владу угорського короля Людовіка І Великого зі статусом персональної унії.

Людовик І одночасно став королем Угорщини, Хорватії, королем Польщі та королем Русі.

Офіційно Руське (Українське) королівство продовжувало вважатись окремим королівством, на рівні з Польщею, залежним від Угорщини, що були з'єднані персональною унією.

Угорщина тоді стала справжньою імперією, найбільшою державою в центрі Європи.

У 1372 року король Угорщини, бажаючи звільнити Русь від польських впливів, передав владу над Королівством Русі своєму наміснику — Князю Володиславу Опольчику (правив до 1378), який титулував себе "Господар, пан та дідич Руської землі" та карбував власну монету з гербом Королівства Русі левом.

Детальніше про історію Українського Королівства можна прочитати тут:

* Перші Королі України-Русі. * Список Королів України-Руси.

* Становлення та розквіт Українського Королівства (ХІІІ-XІV ст.)
* Боротьба за спадщину Українського Королівства (1340—1392)

Гельдернський гербовник цінний для української геральдики як один з перших, найбільш ранніх, достовірних джерел та один з перших, де зустрічаються кольорові зображення гербів та нашлемників українських лицарів.

Українські шляхетські герби входять до "угорського розділу", який складається з чотирьох сторінок в середині гербовника (Folios: 52, 53, 54, 55)
На них зображені герби угорської, польської, української аристократії кінця XIV століття.
Більшість гербів особисті, деякі - титульні або родові.

Сторінки Гербовника містять три ряди щитів по п'ять в кожному, за тим винятком, що на початковій угорській сторінці (52) королівський герб відкриває сторінку, займаючи перші два місця першого і другого ряду.
Всі гербові щити зображені під нахилом (лівий верхній кут піднятий вгору).
Підписи імен, титулів або назв під гербами, як і в усьому документі, написані фламандською мовою, але багато з них записані з порушенням орфографії.  

Герби "угорського" розділу відносяться приблизно до 1370-1380-их років. Великий герб першої сторінки (р. 52v) - королівський - прикрашений лицарським шоломом, з птахом в короні та з підковою у дзьобі.

На сторінці 52v Гербовника Гелре зображені:
Герб Короля Угорщини, Хорватії та Польщі Людовика І Великого на якому відповідно є:
особистий герб династії Анжу, герб Польщі, герб Угорщини, герб Далмації-Хорватії (три голови левів в коронах).

Далі йдуть зображення гербів васалів короля, які на той час були самостійними володарями автономних князівств (королівств) у залежності від Людовика І:
Герб Земовита IV, князя Мазовії (білий орел на червоному тлі);
Герб Людовика Бжеського, князя Брига (чорний орел на жовтому тлі);
Герб Болька (Болеслава) ІІІ, князя Мюнстенберга (червого-чорний орел на жовтому тлі).

Особливу увагу варто звернути на зображення Герба Володислава Опольчика (Ladislas, D. d'Opole Hertoge v. Rusen), що мав титул "Господаря, пана та дідича Руської землі" та був намісником короля Людовіка в Руському (Українському) королівстві й карбував власну монету.
Папа Римський звертався до нього в той час як до “князя Опольського і володаря Русі” (duci Opuliensi et principi Rusciae).

Гербом Володислава, як й інших васалів польського короля, був орел;
проте герб Господаря Русі-України має жовто-сині українські геральдичні й державні кольори;
а над гербовим щитом знаходиться лицарський шолом з мантією також синього кольору.

В той час Владислав Опольчик хоча й правив від імені угорського короля, проте проводив доволі самостійну політику, й карбував власні гроші з зображенням як "орла", так і герба Королівства Русі (Королівства України) жовтого лева на синьому тлі.

Далі на сторінці йдуть зображення герба Конрада ІІ, князя Олесницького;
герб неназваного князя Свідницького;
герб Микулаша II, князя Опавського (червоно-чорних щит);
герб Руперта I, князя Легницького.

Останнім на сторінці 52v йде герб Томаса, канцлера Ордену Святого Георгія (жовто-червона шестикутна зірка на синьому полі).
Цей Орден був заснований на початку ХІV cт. королем Угорщини, титулярним "королем Галичини та Волині" Карлом I Анжуйським.
Королю Карлу Роберту доводилося у збройній боротьбі відстоювати своє право на владу. Під час протистояння з баронами та місцевими князями, він зробив ставку на розвиток лицарства, відданих особисто королю.
Для заохочення і згуртування своїх прихильників Карл Роберт заснував 1326 року Братство лицарів Святого Георгія, що стало першим в Європі світським королівським Лицарським орденом.
1339 року Карл І уклав з польським королем Казимиром ІІІ договір про те, що на випадок, якщо у Казимира ІІІ не буде синів, його спадкоємцем стане угорський королевич Людовик — син Карла І та сестри Казимира ІІІ Єлизавети.
Лицарі Ордену клялися у вірності особисто королю й угорській короні.
Орден не мав Великого магістра, але мав канцлера та двох суддів (світського і духовного).
Для прийняття в Орден нових членів необхідна була згода всіх діючих членів Братства. Орден відігравав велику роль під час правління Карла Роберта і його сина Людовіка I.
На печатці Ордена був зображений Святий Георгій, що вражає списом змія.

Слід відмітити, що за часів правління у Польському й Угорському королівствах Людовика І Анжуйського (1370-1382) місцева шляхта неодноразово вирушала, спільно з лицарями Тевтонського ордену, у "райзи" або т.з. "Пруські хрестові походи" проти Великого князівства Литовського.
В цих походах польська (і частково українська) шляхта виступали або під особистою хоругвою, або під прапором Ордену Св. Георгія.
  
У 1376–1378 роках тривала запекла боротьба між Владиславом Опольчиком та королем Русі-України Дмитром-Любартом (якого підтримував Великий князь Литовський Ольгерд) за владу в Українському королівстві.

Саме з учасників різноманітних лицарських походів й турнірів складається більша частина Гербовника Гелре.

На сторінці 53r зображені герби:
Бартоша Везенборга, воєводи Познанського (герб Буйвол, або Тур, або Бик);
Ульріха з Шуфа (Ulrich de Schooff);
пан Стецько Олобок (герб Голобок);
Рачек Влескович (Raczek de Vleskovic);
Ян Корчбок (Jean Korcbog).

На сторінці 53v Гербовника Гелре є зображення як польських, угорських, так і українських шляхетських гербів.


Перший ряд:
1. Оттон де Зешау (герб Zeschau);
2. Бернард де Зедліц;
3. Іван з Мезеріс;
4. Іван Пілик, палатин Варшави (герб Рогаля, тольський та українських шляхетський);
5. Іван Лелива (герб Леліва. Після Городельської унії 1413 року ряд гербів, в тому числі й Леліва були офіційно закріпленні за представниками литовсько-руської (української) шляхти, та відбулось зрівняння прав шляхти Королівства Польського та шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського);

Другий ряд:
1. Іван Кустра з Кшешува;
2. Маґнус де Лебен;
3. Огончик (після підписання Городельської унії 1413 р., угоди між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським Вітовтом українські, литовські та білоруські бояри набували офіційного права мати свій родовий герб і зрівнювались у достоїнствах з польською шляхтою. Герб Огончик отримав боярину Сангав. Пізніше інші українські шляхетські роди також отримали право на цей герб);
4. Правда (герб Правдич, польський та українських шляхетський герб, яким користувалось більше 500 шляхетських родів в Речі Посполитій, Великому князівстві Українському та Гетьманщині);
5. Оттон де Слівен (Othon de Sliven);

Третій ряд:
1. Іван Корчак (герб Корчак, один з гербів Городельської унії, поширений серед української шляхти та козацької старшини);
2. Остоя (герб Остоя відомий в Україні ще з часів Короля Русі-України Ізяслава Ярославича, один з гербів Городельської унії, належав понад 200 родам української шляхти);
3. Іван Білик (герб Корнич, українських шляхетський герб);
4. Абрахам Соха з Щитно (герб Наленч, один з гербів Городельської унії, належав понад 500 українським шляхетським родам);
5. Михайло Пжеський (герб Богорія, один з гербів Городельської унії, належав понад 80 українським шляхетським родам).

На сторінці 54r Armorial de Gelre в першому ряду розташовані:
1. Герб Свинка, який після підписання Городельської унії 1413 р передали литовсько-українському боярину Андрію Девкнотовичу (Andrzej Dewknotowicz). Пізніше інші українські шляхетські роди також отримали право на цей герб.
2. Герб Одровонж (Одроваз, Одривас), один з найстаріших гербів. Відповідно до Городельської унії кастелян Як (Jan ze Szczekocin) передавав литовсько-українському боярину Вишегерду (Wyszegerd) право користуватись гербом Огончик.  Згодом інші українські шляхетські роди та представники козацької старшини мали цей герб.
3. Невідомий герб (три біло-червоно-білі щити на чорному тлі).
4. Jean de Valecow (Червоне сонце жовтому фоні. Давній український герб, який використовувався, в тому числі, як герб Подільських князів).
5. H. Uulric Swaef (невідомий герб, чорний казанок на жовтому тлі).

Другий ряд гербів на сторінці 54r:
1. Підкова і Хрест (Давній український шляхетський герб. Герби Ятрубець, Побог, Лада, Любич та інш.).
2. Герб Лис (польський та український шляхетський герб).
3. Герб Одривас (польський та український шляхетський герб).
4. Kralic (Дві білі перехрещені бойові сокири на синьому тлі).
5. Bernard de Wiltberg (Герб Лебідь, один з гербів Городельської унії).

Третій ряд гербів на сторінці 54r:
1. Дві перехрещені чорні з білими шпичаками булави на жовтому тлі.
2. Герб Еліта, герб української і польської шляхти, один з гербів Городельської унії.
3. Богорія (польський та український шляхетський герб).
4. Іван Бужевой (Герб розділений навпіл. Нагорі жовтий орел на синьому тлі, знизу червного-біла шахівниця).
5. Костеша (герб, яким користувалися українські князі та більш, ніж 200 шляхетських родів Білорусі, України, Литви і Польщі, зокрема Борейки, Верещаки, Величко, Дольські, Стеткевичі, Ходкевичі, Шимковичі).

На сторінці 55r розміщено два шляхетських герба: Ramold de Gorynia й Jean Bettschau.

Таким чином, одним з найдавніших й найавторитетніших европейських гербовників, в якому є відомості про українську родову геральдику є Загальний Гербовник Гелре (Wapenboek Gelre), створений в останній третині ХІV ст., герольдом Гелдернського князівства Клаусом Хейненсоном. 

Кольорові зображення українських шляхетських гербів розміщені на сторінках розділу Короля Угорщини й Польщі Людовика І Великого та його васалів.
Тут зображені герби моравської, мазовецької, сілезійської, "руської" (Королівства Русі-України) та іншої шляхти, які були васалами Короля Угорщини Людовика та його намісника в Королівстві Русі-України Володислава Опольського. 

Ці лицарі брали участь у спільних походах з Тевтонським орденом, проти Великого князівства Литовського й Великого князівства Руського.  
В ті часи, аж до коронації Владислава ІІ Ягайла 1386 р., европейське лицарство, вирушало з Пруссії на війну "з язичниками та схизматиками", що використовував угорсько-польський король у своїй боротьбі з Королем Руси-України Дмитро-Любартом. 

Етнічний склад шляхти Українських земель у складі Польської Корони XV ст. виразно показує чисельну перевагу саме українського елементу серед шляхти Перемишльської, Львівської та Галицької земель. При цьому українці переважають не лише в середовищі дрібної шляхти, а й серед потужних князівських й магнатських родів, що зберігали статус регіональної еліти. У Холмській та Сяноцькій землях, починаючи з середини XІV ст. (після завоювання Польщею королівства Русі-України й окупації цих земель) між шляхтою українського та польського походження спостерігається певний кількісний баланс.
Натомість у Белзькій землі вже тоді має перевагу польський елемент в шляхті, що пов'язано з перебуванням цієї землі впродовж 1388–1462 рр. під владою мазовецьких князів. 
Останні активно роздавали землі польській шляхті, не визнаючи давніх прав на землеволодіння українського боярства, що змусило їх емігрувати до сусідньої Волині або Львівщини.Окрім Гербовника Гелре більшість гербів української шляхти, яка знаходилась на службі у польських королів, можна побачити в загальноевропейських «універсальних» гербовниках: Беленвіле (Armorial Bellenville), гербовнику Ордену Золотого Руна (Armorial équestre de la Toison d’Or),
та в пізніших гербовнику Линцених (Armorial Lyncenich), Кодексу Бердшамара (Codex Bergshammar), ілюстрованій “Хроніці Констанцького собору 1414 – 1418 р.р.” Ульриха Рихенталя, що містять надзвичайно багатий матеріал з українського, як шляхетського, так і державного герботворення. 

На сторінках Гербовників Гелре та Беленвіле присутні як мазовецькі, малопольські, великопольські, куявські, сілезькі,
так і українські шляхетські герби.
Представниками української шляхти в Гербовнику Герле є брат галицького боярина, Великого Маршалка польського Дмитра з Гораю - пан Іван з Гораю, пан Ясько (Іван) Бiлик та пан Стецько Олобок.  

Представлено тут також герб одного з найближчих сподвижників Володислава, господаря та дідича Руського (1372 – 1379, 1385 – 1387), пана Яська (Івана) Кустру;
а також герби лицарів з оточення Володислава: Рамфольда з Ґориня і Маґнуса з Лобена. 

Не підписані є герби: Підкова з Хрестом (Яструбець), Лис, Одровонж, Богория, Костеша, Дві булави, Біло-червоно-білі щити й деякі інші.

Прикметно, що ті ж українські шляхтичі, герби яких зображені в Гербовнику Герле (Іван з Гораю, Іван Білик та інш), є в списку учасників Почесного лицарського столу Верховного магістра в Кенігсберзькі 1385 р., взяти участь в якому могли лише найвизначніші іноземні лицарі – союзники Тевтонського Ордену. 

Прагнення української шляхти перебувати в загальному струмені розвитку европейської лицарської культури, призвели до того, що в ІІ пол. XIV — початку XV ст. представники українського боярства, магнатів і князів переймають не тільки польське право й закони, але й польські геральдичні правила. 
Регіонами офіційного затвердження родових гербів на українських теренах спочатку стали Галичина, Волинь та Закарпаття (Marchia Ruthenorum),
але дуже швидко ці тенденції пошились по всій Україні:
від Підляшшя до південної Київщини й Черкащини,
від Буковини, Волощини й Причорномор'я до Сіверської і Чернігівської землі.

Наявність великого історичного джерельного матеріалу від XV ст. дозволяє говорити про використання гербів практично всіма українськими родинами, які претендували на привілейований статус у тогочасному суспільстві.

Українська геральдика ні багатством форм, ні кількістю пам'яток, ні масштабами поширення не поступалася аналогічним геральдичним традиціям інших країн Европи.
Водночас упродовж своєї еволюції українське герботворення розвинулося в самобутну систему, яку з упевненістю можна вважати однією з найбільш оригінальних складових геральдичного мистецтва середньовічної Европи.