Українські герби в перших европейських гербовниках ХІІІ ст.

Описи та зображення українських державних гербів й гербів українських князів і шляхти з'являються вже в перших европейських гербовниках XIII століття.

Перші европейські гербовники починають виходити в середині XIII ст. Спочатку це були геральдичні поеми, хроніки лицарських турнірів чи простий реєстр гербів різних країн або династій. В середньовічній термінології розрізняли переліки й кодекси гербів (Аrmorial, Wappenbuch, Stemmario) та гербові свитки (Roll of arms, Rôle d’armes, Wappenrolle). Пізніше гербовниками починають називати структуровані книги з малюнками й описом гербів.

Давньоукраїнська геральдика розвивалася в контексті й відповідно до загальноевропейських тенденцій герботворення, але при цьому не втрачала своїх самобутніх рис. 

Сама геральдика, як наука, виникла в середині ХІІ ст. в північній Франції та Фландрії. Й дуже швидко стала загальноевропейським явищем, поширившись від Британських островів до Іспанії й держав Близького Сходу, від Скандинавії до Піренеїв, Балкан, Чорного моря, Кавказу й Візантійської імперії. 

Головними чинниками блискавичного поширення геральдики та активного розповсюдження гербів були: виникнення важкого озброєння, важких залізних шоломів та закутої в крицю кінноти, що додало труднощів в ідентифікації особи вояків. Та проголошення Папами Римськими Хрестових походів на Єрусалим, завдяки яким з'явилась велика кількість лицарів з різних країн, які утворювали об'єднані загони, що потребували уніфікованої системи позначок для ідентифікації союзників й супротивників в бою. 

Найбільш зручнішим місцем для розміщення розпізнавальних знаків на обладунках лицарів були щити. Саме різноманітні малюнки, давні тотемні знаки, руни, букви або ініціали стали найдавнішими лицарськими гербами.

Українська геральдика бере свої витоки ще з орнаментів Трипільської культури, давньоукраїнських рун й інших магічних та ведичних символів. Давні герби українських земель, князів, родові герби української шляхти дуже тісно переплітаються з символікою Трипілля, тотемами та знаками, які знаходять археологи на стародавньому посуді, амулетах-оберігах, зброї та інших предметах побуду, починаючи з доісторичних часів. 
Трипільська символіка має сакральний характер і увібрала в себе пам'ять про велику цивілізацію праукраїнців. Багато родин української шляхти мали в своїх гербах елементи стародавніх священних знаків Сонця, Місяця, зірок, ведмедя, тура, дерев, квітів, підкови, стріл і т.п. 

Заслуговує уваги і той факт, що у більшості гербів українських князівств, української шляхти переважають блакитні, жовті, сині, золотаві кольори, себто наші національні, державні. Найдавніші українські герби (саме як зображення державних гербів) зберігла кераміка VIII ст., на якій зображені князівські печатки. 
Князівські та боярські знаки X ст. описані в "Руській Правді", "Повісті временних літ" та інших літописах того часу. Князівські монети також чудовий історичний інструмент для вивчення тогочасних державних гербів Руси-України.

Найстаріший герб державний княжої України Тризуб. Він в різних варіаціях зображений на печатках й монетах Святослава, Володимира, Ярослава Мудрого та інших Великих князів Київських, починаючи з X ст., і аж до утворення Давньоукраїнського (Руського) Королівства. Також давньоукраїнські державні герби й національні кольори зустрічаються на князівських знаках і хоругвах, під якими княжі дружини ходили у воєнні походи. Середньовічна Русь-Україна в ХІІ ст., до монгольської навали, була тісно пов'язана з усіма історичними, політичними, культурними процесами, які творилися на теренах цілої Европи. Знали українці й використовували всі форми та звичаї, що були пов’язані з інститутом лицарства – ордени, турніри, лицарські обряди та герботворення. Так, у наших стародавніх літописах читаємо згадки про лицарські турніри в Києві, Галичі, Ярославі та інших містах, а також про надання лицарської гідності через обряд покладання меча. 7 квітня 1075 року Папа Римський Григорій VII, за згоди імператора Священної Римської імперії Генріха ІV, видав буллу, якою надавав титули "Короля Русі" сину Ярослава Мудрого Ізяславу та онуку Ярослава - Ярополку Ізяславичу. При цьому Ярополка, який на той час перебував з делегацією у Рими, Папа Григорій особисто коронував на Короля Руського (Давньукраїнського). Гербами у перших королів Русі-України також були варіації Тризуба. В цей час західноевропейські джерела згадують про участь лицарів-українців у турнірах, які влаштовували різні європейські во­лодарі. Поема ХІІ ст. «Сад троянд» повідомляє про «Гартніта і Гартунга з Русі» на турнірі у Вормсі. Про звичай руських (давньоукраїнських) дружинників прикрашати бойові щити геральдичними кольорами або гербами повідомляє «Слово о полку Ігоревім», Іпатівський літопис, Радзивіллівський літопис та багато інших історичних писемних джерел. Зображення геральдичного характеру знайдені й на великій кількості археологічних пам’яток домонгольського періоду (монетах, посуді, скринях, шоломах, мечах). А на кам’яній іконці першої половини XIII ст. з Кам’ян­ця-Подiльського зображено святого Дмитра в обладунках давньоукраїнського дружинника, котрий спирається на щит із зображенням Сонця (герб Подільської землі). В европейській епічній поемі ХІІІ ст. «Ортніт» одним із головних героїв виступає Ілля з Русі («Iliaz von Reuzzen»), чорний стяг якого прикрашало зображення Золотого Лева. Таке ж зображення з підписом Герб Королівства Русі-України зустрічаємо в більшості европейських гербовників починаючи з ХІІІ ст. Золотий лев на чорному або синьому полі витісняє різноманітні варіації зображення Тризуба, як герба Королівства Русі, починаючи з правління Короля Данила. Королівський титул, наданий 1253 року Великому князю Київському та Галицькому Папою Римським Інокентієм ІV, вплинув на ще більше зміцнення авторитету України-Руси, що призводить до частого з'явлення в европейських гербовниках того часу державних символів Руського (Давньоукраїнського) королівства, а також гербів більшості українських земель (князівств) та українських шляхетських гербів. Слід додати, що окрім різних варіацій Тризуба та Золотого Лева, як герби українських земель, в західноевропейських гербовниках присутні також Озброєні вершники (різні варіанти герба "Погоня") та озброєні лицарі-піхотинці. Ці знаки можна також побачити на багатьох печатках та монетах Київських князів та Давньоукраїнських королів, звідки вони й перейшли на сторінки перших европейських гербовників ХІІІ ст.

Ще одним гербом, який вказується в давньоевропейських гербовниках як герб "Королівства Русі" є також зображення хреста або трьох хрестів (герб Волинсько-Володимирського князівства) та Двоголового орла (герб Перемишльського та Чернігівського князівства). Цей герб пов'язаний з батьком короля ­Данила Романом Мстиславичем, що був одружений із візантійською принцесою й використовував герб Східної Римської імперії. А також з князем Мстиславом Хоробрим (сином Володимира Великого та братом Ярослава Мудрого), що правив величезними теренами від Чернігова до Азова, від Кубані до Каспійського моря, і також використовував герб Східної Римської імперії, який пізніше став гербом Чернігівського князівства. Отже хронологія присутності в европейських гербовниках українських державних гербів є тотожною до їх застосування володарями нашої держави. В найдавніших західноевропейських гербовниках: Конрада фон Муре "Clipearium Teutonicorum" та Цюрихському гербовому "Zürich armorial" знаходимо опис варіацій Тризуба, як герба Короля Русі.

В «Codex Bergshammar», гербовнику Золотого Руна «Armorial de la Toison d'Or», гербовнику Конрада Ґрюненберґа зустрічаються вже Золотий лев, двоголовий орел, а також Вершник на коні та Піший лицар, як герби Королівства Русі або окремих його земель Зображення червоного хреста (герба Волині) подає «Книга знань» кастильського ченця-фран­цис­канця першої половини XIV ст. також як герб Руського (Давньоукраїнського) королівства. Таким чином українська геральдика доби середньовіччя багатством форм, кількістю варіантів, масштабами поширення не поступалася аналогічним геральдичним традиціям інших країн Европи. Водночас, завдяки власній багатовіковій традиції, що уходить в долітописні часи, українське герботворення розвинулося в самобутню систему, яка стала однією з найбільш оригінальних складових геральдичного мистецтва всього континенту. Про українські державні та шляхетські герби знали й писали більшість тогочасних европейських гербовників.  І лише втрата власної державності та пізніші утиски зі сторони Польщі й Московської імперії призвели до того, що українці частково втратили власну історичну (в тому числі й геральдичну) память.
Настав час її відновлювати.

Читайте також:
* Синьо-жовтий прапор в европейських гербовниках ХІV-ХV ст.
* Перші Королі України-Русі.
* Перші згадки про Тризуб в європейських гербовниках датується серединою XIII століття.
* Список Королів України-Руси.
* Герби української шляхти.
* Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів.
* Історичні українські держави (від Куявії до України).