Голівудські кіноновинки 2013 року

Дистриб’юторська компанія «B&H», що послідовно відстоює український дубляж на вітчизняному кіноринку, презентувала фільми, які вийдуть в прокат протягом першого півріччя 2013, повідомляє maidan.org.ua.

Голівуд повертається до класики. Так можна охарактеризувати новий тренд в американському кінематографі. Після екранізації «Милий друг» де Мопасана, світового глядача очікує ще дві класичні історії на новий лад – це фільми «Анна Кареніна» та «Знедолені». Так що, хто не читав або забув про що йдеться в цих творах шкільної програми зможуть заповнити пробіли своєї освіти. Хто ж читав – будуть порівнювати, наскільки режисерам та сценаристам вдалось зберегти близькість до оригіналу.

Окрім екранізації класичної літератури, вирішили американські фахівці маскультури поексплуатувати й розкручені кіно-бренди. Так в наступному році вийде перероблений у 3D фільм «Парк Юрського Періоду», а також продовження епопеї «Стартрек», «Корпорація монстрів» «Форсаж 6», «Нікчемний Я 2» та сіквел попсової комедії «Однокласники» («Grown ups 2»).

Ще одним переспівом класики можна назвати фільм «Оз: Великий та могутній», який розповідає на новий лад історію Чарівника з Смарагдової Країни.

Буде в 2013 році й багато фантастики. Окрім вже згаданого «Стартрека», на екрани вийдуть «Залізна людина 3», «Земля після нашої ери» (з Вілл Смітом), «Всесвітня війна Z» (з Бред Піттом), «Забуття» (з Томом Крузом).

Тим хто шанує вестерни або якісну гру акторів в нових образах, може сподобатись «Джанґо вільний» з Леонардо Ді Капріо та Семюелем Л. Джексоном або «Самотній ренджер» з Джоні Деппом.

Ну й звісно, куди ж без милих, добрих мелодрам. Про кризу середнього віку, не тільки в чоловіків, але й в жінок, нам в наступному році розповість фільм «This is 40», а про всепереможне почуття крізь віки та епохи – кінострічка «Кохання поза часом».

Єдине що шкода, що хоча український фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» й показав непоганий результат у вітчизняному прокаті, компанія «B&H» не анонсувала жодного українського фільму на перше півріччя 2012 року. Сподіваємось – поки що.


Читайте також:  Кращі українські фільми усіх часів

Партійні підсумки виборів

За два тижні ЦВК нарешті спромоглась "обробити" всі сто відсотків бюлетенів, тому вже можна підводити попередні підсумки "свята" під назвою Волевиявлення громадян 2012.

Цьогорічні вибори можна розділити на дві (не завжди пов'язані між собою) складові: партійну та мажоритарну. Й якщо по партійній складовій підрахунок голосів було проведенно більш-менш цивілізовано й в межах похибок екзіт-полів, то вибори в одномандатних округах показали не тільки всю свої шкідливість в просякнутій корупцією державі, але також сильні й слабкі сторони як влади та адмінресурсу, так і опозиції та тих, хто себе так називає.

Проте аналіз виборів, висновки з процесу підрахунку та захисту їх чесних результатів по мажоритарних округах - заслуговують більш ґрунтовного й детального аналізу, тому розглянемо поки підсумки волевиявлення українців в загальнодержавному багатомандатному окрузі.

1. Партія Регіонів – 30% 

В якусь мить Регіони перетнули 30% позначку й набрали 29,9%, проте дуже скоро мобілізувались, й нарахували собі знову омріяну цифру.

Тому тут більше довіряю тим показникам, які дали соціологічні дослідження, а не офіційний сайт ЦВК. Хоча й 28 % (відповідно до екзіт-полів) це забагато. Звісно є люди, які за будь-яких умов будуть пітримувати "стабільність" й "пакращення".

Є й такі, кого цілком влаштовує беззаконня, корупція, бюрократія та кримінал при владі. Так легше робити бізнес, так простіше домовлятись й "рішать вопроси".. Проте дуже сумніваюсь, що таких людей в Україні набереться навіть 25 %. 

Тому тридцять відсотків ПР це - адмінресурс, фальшування, тиск на виборців, а також (що саме головне) - організаційна слабкість опозиції, несформованість громадянського суспільства та відсутність незалежних спостерігачів в переважній більшості ДВК східної, центральної та південної України. 

2. "Батьківщина" – 25,54%

Непоганий результат, особливо при тому, що він міг бути меньшим. Проте відсутність сильної альтернативи в центрі політичного спектру, а також тактичні й стратегічні помилки Кличка, дозволили БЮТу показати непоганий результат. Завдяки іміджу "єдиної" об'єднаної опозиції, Батьківщині та її союзнам вдалось не тільни набрати 25 % голосів, але й провести дуже багато мажоритарників, навіть в тих округах, які вони відверто злили "незалежним" кандидатам або самовисуванцям, й в яких нічого не робили для своєї перемоги.

Великий відсоток в БЮТ це не їх заслуга, а вибір українського народу, який не хоче миритися з цією владою беспредельщиків. 

3. Партія УДАР Віталія Кличка – 13,96%

Найбільша надія й найдільше розчарування політичного року 2012. Стартуючи з гарних позицій, маючи (деякий час) рейтинг на рівні з рейтингом Батьківщини, Кличко умудрився втратити більше ніж знайти, при цьому не тільки в кількості депутатів, але й в іміджі партії та своєму власному. Через "зіркову хворобу" та зневажливе ставлення до колег з майбутньої  теоретичної демократичної коаліції Кличко почав в останній тиждень втрачати рейтинги, запанікував, й почав робити ще більше помилок.

Його публічні напади як на ОО, так й на Свободу, неспроможність не виносити сміття з хати, й домовитись зі спірних питань за столом переговорів, намагання зіграти на публіку та неоднозначні звернення до Батьківщини через ЗМІ, замість прямого діалогу - все це відштовхнуло від УДАРу потенційних виборців, які визначаються з тим за кого голосувати в останній момент. 

Частина цих голосів відійшла до Батьківщини, частина (як це не парадоксально) до Свободи й комуністів. Тому у підсумку Кличко має 13,9% й купу програних мажоритарних округів не лише його партією, але й опозиційними силами в цілому. А цього виборець йому ніколи не простить. 

4. Комуністична партія України – 13,18% 

Власники заводів, бізнесмени, володарі шикарних авто, дорогих дач й молодих коханок, що на своїх рекламних бордах попереджали "буржуїв", що приходить їх останній день, зуміли мобілізувати весь червоний електорат країни й показати доволі прийтойни результат. Звісно в цих тринадцяти відсотках присутні пару пунктів адмінресурсу, приписок та зацікавленності влади у надійних союзникав в ВР. Проте таке фальшування було не більше 2%, тому все інше - "чесно" зароблене комуністами в бабусек та дідусек, які ще пам'ятають, що колись колбаса була дешева, а заводи належали робітника. 

Також КПУ взяла на себе частину російськомовного електорати сходу та півдня, які вже не хочуть голосувати за ПР, але не можуть голосувати за БЮТ. За Кличка вони також не проголосували, бо він "продався бандерівцям".

Тому, високий результат КПУ ще раз продемонстрував важливість та нагальність створення сильної та демократичної проукраїнської партії, яка б орієнтувалась на т.з. "російськомовних" виборців. Раніше (але недовго) таку функцію виконувала "Сильна Україна" - звідси й її високий результат на попередніх виборах. Але Тігіпко розчинився в Партії Регіонів, в той же час цей електорах, що голосовав за нього, нікуди не дівся й чекає на свою партію. 

5. ВО "Свобода" – 10,44% 

Головна сенсація та головні герої цих виборів. Й не тому, що за партію, яка (за думкою експертів й політологів) знаходилась на межі подолання прохідного бар'єру, проголосувало вдвічі більше громадян, ніж це прогнозували соціологи. А тому, як ВО "Свобода" змогла підійти до проведення виборів. Як працювали її спостерігачі на дільницях, як вони захищали свою перемогу та протистояли фальсифікаціям. Саме "Свобода" показала українцям, що з цією владою можна не тільки боротись, але й перемагати. 

6.Партія Наталії Королевської "Україна - Вперед!" – 1,58% 

Про причини жалюгідного результату цієї партії детально ми писали раніше.  

Хотів би тут додати, що ця політична сила мала шанс стати новою "Сильною Україною", повторити їх успіх й пройти в парламент. Проте, завдання у них було інше - відібрати голоси в БЮТ. А в центрі й на заході країни такі "політики, спортивні та культурні діячі" не котуються. 

Окремо хотів би виділити відпочатку невдалу назву партії. Коли УСДП перейменувалась люди жартували, що до фабрик Королевської, мерседесів Королевської, палаців Королевської, ще додалась й "партія Королевської". 

Ну а "Україна - Вперде" породила масу фотожаб та інтернет приколів...

Не тим "фахівцям" з виборних технологій платила Королевська гроші... Розвели її. 

7. "Наша Україна" – 1,11%

Наш шанований екс-президент, котрий завжди вірив в свою харизму та непомильність, й звинувачував в своїх помилках та проколах всіх, окрім власної персони, в чергове довів, що тепер він сприймається народом України на одному рівні з Олегом Ляшком (партія якого набрала 1,08%).

Сподіваюсь Ющенко на правду не образиться. 

8. "Зелені" 

На цих виборах змагались за голоса виборців цілих три зелені партії, але набрали вони в сумі не більше одного відсотка. Й заговорив я про них лише тому, що в принципі справжній зелений рух та зелена ідеологія в Україні абсолютно не розвинуна (на відміну від цивілізованого світу). Зараз "зелену" політичну тематику юзають всім, кому тільки заманеться. Хоча, на щастя, після злету й провалу "зелених" Кононова, виборці вже отримали імунітет на подібних діячів, тому залишається чекати появи справжніх активістів, які піднімуть зелений рух на новий політичний рівень. 

9. Українська національна асамблея – 0,08%

УНА зайняла передостаннє місце й змогла забрати в "Батьківщини" та "Свободи" лише 16900 голосів. Впевнений, що колишній політв'язень та справді видатний громадський діяч Юрій Шухевич не зовсім розумів всі особливості політичного життя сьогодення, але наближені до нього люди могли б пояснити йому, яку роль він виконує... Проте, напевно, цього не зробили. 

10. Українська платформа "Собор" - вибули

Особливо хотів би відмітити дії та позицію УП "Собор" в цій передвиборчій кампанії. Цілком достойні люди, що проявили себе справжніми громадянами цієї країни, чесно вийшли до людей, чесно провели виборчу кампанії, зрозуміли, що не проходять, й не стали розпорошувати опозиційні голоси.

Вони знялись, але перемогли, тому хочу їм сказати щире - дякую!

Звісно, дуже шкода мажоритарних кандидатів від УП "Собор". Особливо шкода Лауреата премії ім. Т. Шевченка Василя Шкляра, який програв Лідії Котеляк, директору ТОВ "Ліда". Львів'яни, ну чим ви керувались??. 

Ну й Жебрівський був би набагато корисніший для парламенту ніж нардепша-перебіжчиця з БЮТ Анжеліка Лабунська... житомиряни, навіщо?

Загалом же можна сказати, що партійні вибори в Україні відбулись. Треба робити висновки, й готуватись до наступних "вже зараз". 

Читайте також:

• * Як (не) проспати своє майбутнє
• * Чому не пройде "партія Королевської"

Як (не) проспати своє майбутнє

Вибори 2012 як ніколи реально показали, що не лише наша власна особиста доля, але й майбутнє цілої країни залежить тільки й виключно від кожного з нас.

Розуміючи важливість цих виборів та їх результатів, я вирішив не просипати своє майбутнє в ніч виборів, а піти спостерігачем й більше доби слідкувати за тим, щоб на конкретній дільниці, в моєму місті, не було фальсицікацій, і щоб вибори відбулись честно. Не думаю, що вибори на окремо взятій дільниці Голосівського району чимось принциповим відрязнялись від виборів на інших дільницях стабільної й квітучої України - ті ж самі люди, ті ж самі інтереси, однакові прагнення й бажання. Звісно, всюди були свої особливості та специфіка, але це не тільки не заважає, але й підкреслює важливість підведення попередніх підсумків виборчої ночі, щоб, як то кажуть - не наступати постійно на одні й ті самі граблі.

Основне, що хотілося б (знову й знову) підкреслювати, це те, що вибори виграють задовго до дня їх проведення. І це добре було помітно під час голосування. Ті партії (а особливо кандидати-мажоритарники), які витратили купу грошей, сил та ресурсу на рекламу, на агітаторів, прапори та роздаточний матеріал, але які не мають ґрунтовної команди, не мають професійно підготовлених та ідейно мобілізованих людей на кожній дільниці, біля кожної скриньки - можуть легко втратити перемогу, навіть якщо люди їх й оберуть.

Дивно було дивитись, як на фоні постійної ТВ-риторики про те, що "ми здатні протистояти фальсифікації", про те як "важливо зберегти кожен голос" і т.п. на одній з дільниць столиці була помітна праця й присутність тільки спостерігачів від "Удару" та "Демократичного альянсу". Щоправда на сусідній дільниці дуже активно честність й прозорість виборів захищав представник "Свободи", а "Удар" був вже не так помітний.

В той же час близько десятка спостерігачів від Батьківщини, НУ, Королевської та інших партій, як сіли зранку неділі в куточку на стільчик, так і встали під ранок наступного дня з нього, щоб отримати протокол з результатами голосування. Тому реально зі спробами запуску каруселей, виносу чистих бюлетенів з дільниці, проведення "косинок" та системного голосування одних людей за інших, якби не було на дільниці цих декількох реальних спостерігачів-активістів, нікому було б й боротися.

Ще один висновок, теж давно добре відомий - риба (як і виборча комісія) гниє з голови. Якщо голова комісії більш-менш адекватний, якщо з ним можна говорити про дотримання закону й належного виконання службових обов'язків, сам хід голосування та підрахунок голосів буде проходити в межах допустимого. Якщо ж голова (заступник голоси, секретар) поставленні на свої посади з цілком конкретною метою та завданнями, то дуже важко прийдеться в цій ситуації. Важко, але можливо, якщо, знову ж таки, на дільниці присутні дві-три людини, які здатні чітко й вмотивовано фіксувати та протистояти фальшуванням.

Тому формування виборчих комісій, питання вибору (або призначення) їх керівного складу - це не риторичне питання, яке можна оминути. Це той момент, який треба вирішувати завчасно, щоб не витрачати набагато більше сил потім в боротьбі з беспределом на дільницях.

Іншим фактором, який добре спрацьовує може стати присутність на дільниці міжнародних спостерігачів, камер, журналістів. Не лише під час виборчого процесу, але й під час підрахунку голосів. Відеокамера, що фіксує правопорушення змушує або припини його, або викликає агресію та намагання позбутися тих, хто "заважає працювати". В будь-якому разі це дозволяє гранично викрісталізувати проблему, щоб зрозуміти як її краще вирішити.

Важлива також злагоджена дія всієї команди на чолі зі штабом. Якщо оперативна інформація передається з місць в центр й назад, якщо є постійний контакт, можливість викликати групи швидкого реагування, якщо кожен на своєму місці знає що робити, куди звонити й як реагувати, яка б ситуація не скалась, це додає не тільки впевренності, але й ефективності й результату.

Неприємно вразила не дуже висока явка виборців. Особливо по Києву. Столиця могла б сказати своє вагоме слово щодо вирішення майбутньої долі держави. Могла, але нажаль не сказала. Жодна з партій не працювала на мобілізацію виборців, не закликала громадян цілеспрямовано прийти й змінити цю "зарвавшуюся та зажравшуюся" владу. Люди не почули й не задумались над тим, що в їх силах було змінити все. В тому числі й свою власну долю.

Ну й головне, що хотілося б сказати після того, як поспілкувався з людьми, як бачив з якими очікуваннями та сподіваннями (ті хто прийшов) робили свій вибір: опозиція могла перемогти. Маєтся на увазі не ОО, а саме всі здорові опозиційні сили. Вони могли перемогти. Якби не торгували мажоритарними округами представникам влади й "тушкам", якби сідали за стіл переговорів й домовлялись, а не вели дискусії в кого більший рейтинг через ЗМІ, якби проводили серйозну організаційну роботу на місцях, а не дерибанили передвиборчі бюджети....

Опозиція могла перемогли (в більшості регіонів країни, а не лише в Києві та на заході), суспільство могло перемогти, країна могла б перемогти. Люди були готові - вони йшли на вибори, вони записувались в спостерігачі, вони хотіли змінити владу, вони проголосували...

Результат того, як підрахували їх голоси та що політики з цим волевиявленням зробили, ми взнаємо дуже скоро. Проте, яка б не була відповідь на це питання, важливо знати одне: й на цих виборах, й на майбутніх, й кожен день - все залежить тільки від нас. Якщо ми, громадяни України, зможемо організуватись й спільно захищати свої законні права: у власному будинку, у власному районі, у власному місті та у власній державі, то жодна влада або опозиція не завадить або не заборонить нам це робити. Тоді ніхто не зможе завадити нам не проспати своє майбутнє.

Чому не пройде "партія Королевської"

Збирався написати цей пост вже після виборів, але останні події та істерика, яку закатала людина «що має мрію» на всіх телеканалах, остаточно довели, що діло в них труба, й можна писати прямо.

Отже, декілька основних причин, чому проект «Україна вперед» не спрацював.

1) «Задовбу всю країну»

Кількість реклами не завжди переходить в якість. А часто – зовсім навпаки: чим більше ти пиляєш мозги обивателю, тим більше він від тебе закривається.

Величезні фінансові ресурси, які мав цей проект треба було ще грамотно використати. Масована реклама в стилі «родіни матері» та фраза «в мене є мрія» дуже швидка перейшла в анекдоти та фото-приколи, й грала не за, а проти зростання рейтингу партії.

2) «Ряжені, напомаджені»

Якщо до залучення в рекламну кампанію футболіста Шевченка та сина Ступки партія «Україна вперед» ще могла якось сприйматись як «нова партія» «молодих фахівців», політиків, якім не давали стати на перші ролі в заскорузлих від бюрократії старих опозиційних партіях і блоках; то після приходу цих двох персонажів, які мали зіграти в плюс, адекватна частина населення зрозуміла, що це лише чергова політ-ширма для просування чиїхось бізнес інтересів.

Навіть заядлі футбольні вболівальники та патріоти збірної, після такого кроку Шевченка, підтверджували, що незважаючи на всю повагу до нього, як до спортсмена та багаторічного лідера головної команди країни, вони не сприймають його як політика, тим більше в такій компанії «особистостей».

3) Шоу маст гоу он

Вже від самого початку, як пані Наталія заявила про бажання йти на вибори окремим списком, її гасла до болі нагатували вже добре добре відомі виборцю лозунги, заяви та посили провальних (проте дуже коштовних проектів) «Команди озимого покоління» 2002 року та партії «Віче» 2006 року.

З тою лише різницею, що за двома попередніми передвиборчими мильними бульками стояли гроші (як тоді писали ЗМІ) олігарха Пінчука, а за найновішим (як пишуть ЗМІ) стоять інтереси донецького олігарха.

4) Все тайне стає явним

Продовжуючи попередній пункт, треба відзначити, що після оприлюднення виборчого списку, всезнаючі ЗМІ дуже швидко з’ясували, що цьому списку, на прохідних місцях, знаходиться цілий ряд менеджерів з різних підприємств підконтрольних Рінату Ахметову. Зрозуміло, що даний факт також не додав голосів партії Королевської.

5) Здесь русский дух, Москвой здесь пахнет

З року в рік, з передвиборчої кампанії до кампанії українські політики та кандидати переконуються, в прописній істинні, що Україна – не Росія, й те що працює там - не працює тут. Проте все одно, з року в рік, знаходяться вперті й завзятті кандидати, які думають, що в них таки все вийде, й знову платять багато-багато зелених доларів за зовсім непотрібні їм послуги російських «супер-спеціалістів». Так, за повідомленням інтернет-видань, партія «Україна - Вперед!» співпрацює з росіянами фахівцями Миколою Гастелло і Миколою Дороніним, які раніше, на президентських виборах, працювали над іміджем Сергія Тігіпко. Що це дало й Тігіпку й Королевській всі добре знають.

6) Нема, так намалюємо

Якщо на початку виборчої кампанії в партії Королевської рейтинг дійсно впритул наближався до прохідного 5% бар’єру, то вже з середини літа він почав (в силу описаних вище причин) поступово падати. Замість того, щоб швидко зробити роботу над помилками, й спробувати вирулити ситуацію, в партії не знайшли нічого кращого, як плодити власні рейтинги, які показували, як впевнено зростає любов населення до «України вперед».

Картинку то намалювали, але реальність не змінили. Що, у підсумку, призвело до зриву нервів в лідерів партії, які пригрозили засудити всіх соціологів, які проти того, що блок Королевської набирає більш ніж 5 % голосів.

Хоча, окрім того, що лідери партії як ніколи реально зрозумілі, що перед спонсором прийдеться тримати звіт за витрачені гроші й отриманий результат – ця їх емоційна реакція більше нікому нічого не сказала.

П.С. Ну й як підсумок, хотілося б по Фрейду закінчити цей аналіз тим, що як кажуть в народі: що на умі, те й на язиці. Останні рекламні постери та біг-борди «України вперед» закликають народ не до світлого майбутнього, обіцяють не великі зарплати і пенсії, чи (як в інших партії) не закликають до «боротьби з ними» або люстрації корупціонерів… Гасло Королевської просте й зрозуміле «Голосуйте за Україну вперед». Більше від народу їм нічого й не потрібно. Все інше вони збирались зробити самі. Але для себе.

Спеціально для "Демократичного альянсу". 

Українська преса зараз знаходиться на рівні 1909 року

Ситуація з українською пресою в Києві, після 20 років розбудови незалежної держави, не набагато відрізняється від ситуації, яка була за часів Російської імперії.

Так, відповідно до адрес-календаря Київської губернії 1909 року в Києві виходило понад 40 видань російською мовою, й лише  п'ять часописів українською:
"Рада", "Слово", "Рідний край", "Літературно-науковий вісник" та (увага!) "Українське бджільництво".

І хто після цього скаже, що Ющенко не патріот і не розвивав традиції народу )))

Хоча, звісно, ситуація з українською пресою на рівні розвитку Російської імперії має спонукати задуматись над цим й українських політиків, й український бізнес, й українських читачів...
Що зараз виходить українською? "Український тиждень", "Країна", "День", "Коментарі", й пару-трійку державних газет а-ля "Урядовий кур'єр" та "Голос України"...

Чому немає Форбса, Космополітена, Esquire або GQ українською мовою? Чому 95 % преси російськомовні?
Нам кажуть "економічно невигідно" видавати україномовну пресу...

Тому - українському бізнесу вже давно час давати реклами тільки в україномовні ЗМІ (а українці повинні спитати в цього бізнесу - чому він не підтримує українську пресу).
А українському читачу, пора вже не казати відмовки "ну там же краще пишуть", а брати й купляти (хоч поодинокі) українські видання.

Тоді видавати україномовну пресу стане й вигідно й корисно. Для держави, й для кожного з нас.

3 травня - Всесвітній день свободи преси

Заява Кетрін Ештон, Високого представника ЄС у справах зовнішніх відносин та безпекової політики, з нагоди Всесвітнього дня свободи преси (3 травня). 


 «Свобода вираження, що закріплена у Загальній декларації прав людини, залишає за кожним право дотримуватися думок без сторонніх втручань, а також шукати, отримувати і передавати інформацію та ідеї за допомогою будь-яких медіа, незважаючи на державні кордони.  

"З нагоди Всесвітнього дня свободи преси Європейський Союз ще раз нагадує про ці принципи та віддає шану тим, хто бореться за повагу до свободи вираження і вільну, плюралістичну пресу та інші медіа.

" Цензура, а також утиск редакторів, письменників, журналістів чи блоґерів – неприйнятні; так само, як і застосування до них насильства та арешти за ініціативою держави. 

ЄС захоплюється мужністю журналістів, які – часто у надзвичайно небезпечних умовах – продовжують надавати незалежну інформацію.

ЄС закликає усі держави гарантувати безпеку журналістів та дозволити їм виконувати життєво важливу роль – повідомляти та коментувати події незалежно, не боячись насильства та звинувачень.

Свобода вираження також поширюється на Інтернет та інші медіа; ЄС твердо виступає проти будь-яких невиправданих, непропорційних обмежень доступу до цих медіа, або їх використання».

Джерело: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_en.htm

Моніторинг висвітлення світськими ЗМІ релігійних подій

Моніторинг висвітлення світськими засобами масової інформації найрезонансніших релігійних подій 15-29 лютого 2012 року. В матеріалі проаналізовано публікації 25 онлайн-ресурсів - загальноукраїнських інформаційних агенцій, новинних сайтів, електронних версій всеукраїнських і регіональних друкованих видань, телеканалів і радіостанцій. 

Як і кілька останніх місяців, наприкінці лютого увага світських ЗМІ була прикута до подій в Українській Православній Церкві. На сторінках видань з’являлись інформаційні повідомлення, інтерв’ю з єрархами чи релігієзнавцями, аналітичні матеріали, присвячені цій темі. 

А вже з 20 лютого ситуація навколо УПЦ знову привернула всю увагу видань. РІСУ опублікувала листа Предстоятеля УПЦ про скасування Синоду. Поширили цю інформацію й інші світські ЗМІ: УНІАН, «Українські новини», «Українська правда», «Радіо Свобода», «Главком», Zaxid.net, «Коментарі», «Український тиждень», ТСН, Liga,net, «Подробности», «Корреспондент», «Сегодня». «Коммерсант» назвав це активною фазою протистояння в УПЦ (тезу републікували ВВС, «Главком», «Дзеркало тижня»).

Майже всі світські ЗМІ проінформували про те, що архиєреї з’їхались до Києва. 5 канал повідомив, що в останній момент Митрополит Володимир передумав скасовувати Синод і благословив його учасників. «Коментарі», «Главком», «Дзеркало тижня», «Український тиждень» розмістили інформацію, що під час Синоду будуть спроби змістити Митрополита Володимира, «Корреспондент» наголосив, що в УПЦ може відбутися розкол або переворот. 

Позаяк увага ЗМІ була прикута до перебігу Синоду, його рішення дуже швидко стали надбанням громадськості. Так, майже всі видання поділились інформацією про відсторонення архиєпископа Олександра (Драбинка) від керування сайтом Церкви і зв’язками з громадськістю. «Український тиждень» вважає що конфлікт є завершеним і ніхто не піде на загострення розколу. Релігієзнавець Андрій Юраш додав, що зараз у зоні ризику опинилися прихильники архиєпископа Олександра («Український тиждень»). Він же наголосив, що звільнення архиєпископа Олександра може привести до ізоляції Митрополита Володимира («Український тиждень»). 

Журналіст Павло Берест у матеріалі «Церковний переворот: проросійські сили беруть гору в УПЦ МП» («Український тиждень», републіковано «Главкомом») наголосив, що Москва втримала УПЦ в орбіті свого впливу і буде збільшувати свою присутність в Україні. Його ж колонка «Русскім миром мазані» (21 лютого, «Український тиждень») повторює поширену останнім часом думку: промосковські сили УПЦ взяли владу до своїх рук. 

У матеріалі «Божественная комедия. Украинская православная церков оказалась на грани распада» (23 лютого, «Корреспондент») автори проводять паралель між подіями в УПЦ та серпневим путчем 1991 року в СРСР. 

Також ЗМІ повідомили, що у лікарні Митрополита Володимира відвідали Апостольський нунцій та консул України в Стамбулі («Український тиждень», «УНІАН-релігії»), єрархи УПЦ («УНІАН-релігії»). Втім, з вуст журналістів і експертів лунала думка, що одна з граней проблеми в УПЦ полягає в небажанні Предстоятеля вчасно піти з посади з огляду на стан здоров’я, як це зробив, наприклад, Глава УГКЦ Любомир (Гузар) (публіцист Богдан Червак у колонці на «Українській правді») . 


Джерело: РІСУ.

Корисні поради журналістам

Відомий журналіст та ватиканіст Андреа Торнеллі в своєму блозі на Vatican Insider написав дуже важливий текст, який переклав українською Анатолій Бабинський.

Дорогі друзі, вчора я брав участь у зустрічі, яку провів із журналістами кардинал Анджело Скола, у день свята нашого покровителя, святого Франциска Сальського, єпископа Женевського і Доктора Церкви, який жив між 1567 і 1622. 

Архієпископ почав свій виступ, цитуючи деякі прекрасні уривки із його «Введення в благочестиве життя (La Filotea)». Ці слова, залишаються  такими самими правдивими, якими вони були в час їхнього написання, і можуть слугувати свого роду mini vademecum (путівником) для тих, хто працює на полі інформації.

«Кожного разу, коли я говорю про мого ближнього, язик в моєму роті, це немов скальпель у руках хірурга, який хоче зробити надріз поміж між нервами і сухожиллями. Мій порух повинен бути точним, ні більшим, ні меншим, ніж правда».

«Говори спокійно, чесно, щиро, просто і правдиво, без особливих прикрас. Тримайся подалі від двозначності, хитрості та вдавання . Це правда, що не всі правдиві речі можуть бути завжди озвучені, але ні за яких обставин це правило не повинне йти проти правди (шкодити правді)».

«В процесі  тлумаченні фактів необхідно завжди робити це з милосердям. Ти завжди повинен діяти таким чином, Філотеє, і завжди інтерпретувати факти підтримуючи ближнього. І, коли є сотня різних аспектів дії, ти завжди повинен зосередити увагу на найбільш позитивному...»

«Праведна людина, коли не може знайти виправдання вчинку або наміру людини, яку він знає як людину гідну, то відмовляється від прийняття будь-якого рішення, він забуває про це і залишає суд Богу... Коли ми не можемо пробачити гріх, давайте принаймні, зробимо його гідним жалю, пояснюючи його, незнанням або слабкістю».


Читайте також:
Грузинський патріарх Ілля ІІ процитував Григорія Сковороду й порозмірковував про складнощі життя..

"ТойХтоПройшовКрізьВогонь" третій тиждень лідирує в кінопрокаті

За три тижні прокату вітчизняний фільм "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" зібрав більш ніж $ 100 119. Крім того, він вже другий тиждень входить до Топ-10 за данними міжнародного рейтингу "Бокс-офіс".

Вперше в новітній історії вітчизняного прокату, спродюсований повністю в Україні, фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» увійшов до чільної десятки міжнародного рейтингу. Фільм зайняв 8-ту позицію (минулого тижня був 9-й) з вельми непоганим результатом, повідомляє сайт "Кіно-Театр".

Український фільм «Тойщопройшовкрізьвогонь» продовжує бути головним ньюсмейкером українського бокс-офісу. Ось і протягом уїк-енду 9-12 лютого 2012 року, додавши лише 5 копій, фільм Михайла Іллєнка додав у зборах 102 відсотки, зібравши 27 280 доларів за цей час. На перший погляд результат непримітний, але тільки на перший – в середньому на копію він збирав 1300 доларів, тоді як оскарівські номінанти «Бойовий кінь» Стівена Спілберга та «Нащадки» з Джорджем Клуні в головній ролі збирали всього по 515 та 897 доларів відповідно.

Цікаво, чи й надалі зростатимуть збори цього українського фільму і в якій частині України його дивляться інтенсивніше.

Через те, що фільм вийшов в прокат з малою кількістю копій, він не може конкурувати на рівних з голівудськими чи російськими стрічками. Однак, представники фільму стверджують, що на прохання глядачів, вони постійно збільшують кількість копій, які йдуть в українському прокаті.

Виконавець однієї з головних ролей Віктор Андрієнко каже: "Люди голосують за це кіно гаманцями. Середні українці погоджуються витратити 40 грн, щоб подивитися саме цей фільм. Буває, глядачі виходять після перегляду зі сльозами", пише Gazeta.ua.

Український кінодистрибютор Богдан Батрух зазначив, що стрічка Михайла Іллєнка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" стала першим українським фільмом, який повноцінно з'явився у загальноукраїнському прокаті. Бюджет фільму становить 16 млн гривень. Тому, щоб стрічка окупилася, її мають подивитися приблизно 530 тисяч людей.

"Ми починаємо бути нормальним народом. Морально стрічка окупиться. Фінансово – не можу доки сказати. Щоб дізнатися, який потенціал у фільму, перше, що треба зробити — порівнювати з чимось. А у нас просто немає з чим. Стрічка у правильному жанрі. Як кажуть китайці, велику дорогу починають з першого кроку", - зауважив кінодистрибютор.

Зараз продюсери замовили ще 10 копій фільму. "В Україні ще не повністю сформоване виробництво копій фільму. Якщо "Діджитал" можна замовити у будь-якій країні, то з плівкою 35 міліметрів виникають проблеми", - додав Богдан Батрух в Gazeta.ua.

"ТойХтоПройшовКрізьВогонь" поводить себе у прокаті не як більшість фільмів. Зазвичай стрічка збирає найбільше глядачів у перший тиждень прокату. Потім їхня кількість поступово спадає. Ця ж із кожним тижнем збирає все більше глядачів. По-перше, українці не мають досвіду дивитися український фільм, котрий був би фільмом, а не якимось артхаузним продуктом. По-друге, ті, хто вже бачив стрічку сказали, що вона дійсно непогана.

Також, як повідомляв "Тиждень", на цьогорічне Берлінале поїхав й фільм Михайла Іллєнка про українського індіанця.

День захисту даних

28 січня у ЄС відзначають День захисту даних

28 січня у ЄС уп’яте відзначають День захисту даних. 

25 січня Європейська Комісія виступила з пропозицією реформування чинного законодавства ЄС у цій сфері.

Коментуючи запропоновані зміни, Вівіан Рединґ (Єврокомісар з юстиції, засадничих прав та громадянства) висловила впевненість, що посилення правил із захисту даних зможе «зміцнити довіру людей до он-лайн послуг».

Ініціатива включає основні планові завдання ЄС у цій сфері та дві законодавчі пропозиції. Вони мають на меті оновити та удосконалити Директиву ЄС із захисту даних, що була ухвалена у 1995 році.

Загальні цілі змін – посилити конфіденційність в Інтернеті, а також прискорити економічне зростання, створити нові робочі місця та зробити свій внесок у розвиток інновацій у ЄС.

Також реформування має на меті забезпечити найвищий рівень захисту даних європейців як у ЄС, так і поза межами Євросоюзу. Це стане у пригоді для громадян ЄС, їх бізнесу та європейської економіки у цілому, впевнені у Єврокомісії.

Окрім того, пропозиція покликана зупинити фрагментацію чинного законодавства ЄС у цій сфері, спровоковану різною імплементацію правил країнами-членами. У результаті, у Єврокомісії планують також зменшити адміністративний тягар на бізнес, який зможе заощаджувати 2,3 млрд. євро щороку.

У рамках Дня захисту даних, у Брюсселі відбудеться зустріч на високому рівні під назвою «Захист даних: 30 років потому – від європейських до міжнародних стандартів». Захід має на меті прикути увагу до 30-річчя з дня ухвалення так званої «Конвенції 108» - Конвенції Ради Європи із захисту осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних. Захід буде організовано спільно Радою Європи та Європейською Комісією.

Нагадаємо, що однією з умов отримання безвізового режиму між Україною та ЄС є ухвалення законодавства із захисту персональних даних, яке відповідає європейським стандартам. Відповідне положення зазначено у Плані дій з лібералізації візового режиму між ЄС та Україною.

Більше формації:

Інформація про пропозиції Єврокомісії з реформування законодавства ЄС у сфері захисту даних:

http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/12/46&format=HTML&aged=0&language=EN&guiLanguage=en

http://ec.europa.eu/justice/newsroom/data-protection/news/120125_en.htm

Інформація про мету та цілі реформи:

http://ec.europa.eu/justice/data-protection/document/review2012/brochure/dp_brochure_en.pdf

Джерело: Delegation Ukraine EU News

Найпопулярніші сайти в Україні

Компанія InMind опублікувала результати свого дослідження українського інтернету за грудень 2011 року.

В ході дослідження було визначено понад 2000 найпопулярніших доменів, які відвідували українці минулого місяця.

На першому місці в Україні традиційно й впевненно знаходиться Google.сom. Він лідірує як за середньоденною часткою, так і за охопленням. Взагалі в першій десятці сайтів знаходяться поштові сервіси, пошуковики та соціальні мережі. В першій двадцядці - інтернет-магазини, фотосервиси, розваги, погода та блоґи.

Так, найбільш популярними серед українців є наступні сайти (за середньоденною часткою): 

на 6 місці - youtube.com

на 7 місці -wikipedia.org

8 - ukr.net

9 - ex.ua

10 - i.ua

Другу десятку відкриває Facebook - на 11 місці в Україні, 

на 15 місці знаходиться - meta.ua,

16 - rozetka.ua

17 - gistemeo.ua.

Закриває ТОП-20 сервіс блоґів - Blogspot.com - 20 місце за середньоденною часткою та 15 місце (39 %) за охопленням аудиторії в Україні. На 23 місці знаходиться ЖЖ, на 24 - sinoptik.ua, а на 27 - bigmir.net.

Популярний в усьому світі сервіс мікроблогів  Twitter знаходиться, поки що, в Україні на 39 місці.

Лише  з другої півсотні популярних серед українських користувачів сайтів, починають йти вітчизняні інформаційні та новинарні портали. 

Так 50 місце займає Кореспондент, 

60 - tsn.ua, 

63 - Обозреватель,

67 - segodnya.ua

69 - stb.ua

73 - pravda.com.ua

77 - unian.net

Найпопулярнішим сайтом органів влади в Україні є сайт Верховної Ради - 113 місце.

Gazeta.ua знаходиться на 138 місці, Comments.ua - 167, zn.ua - 247, bbc.co.uk - 330, 

tyzhden.ua - 394 , Коммерсант - 464, Обком - 471.... і так далі.

Релігійних або офіційних сторінок церков серед 2000 найпопулірніших сайтів в Україні нема. Принаймні я їх там не знайшов..

Повний перелік кращих сайтів в Україні за грудень 2011 року можна подивитись тут: