Як (не) проспати своє майбутнє

Вибори 2012 як ніколи реально показали, що не лише наша власна особиста доля, але й майбутнє цілої країни залежить тільки й виключно від кожного з нас.

Розуміючи важливість цих виборів та їх результатів, я вирішив не просипати своє майбутнє в ніч виборів, а піти спостерігачем й більше доби слідкувати за тим, щоб на конкретній дільниці, в моєму місті, не було фальсицікацій, і щоб вибори відбулись честно. Не думаю, що вибори на окремо взятій дільниці Голосівського району чимось принциповим відрязнялись від виборів на інших дільницях стабільної й квітучої України - ті ж самі люди, ті ж самі інтереси, однакові прагнення й бажання. Звісно, всюди були свої особливості та специфіка, але це не тільки не заважає, але й підкреслює важливість підведення попередніх підсумків виборчої ночі, щоб, як то кажуть - не наступати постійно на одні й ті самі граблі.

Основне, що хотілося б (знову й знову) підкреслювати, це те, що вибори виграють задовго до дня їх проведення. І це добре було помітно під час голосування. Ті партії (а особливо кандидати-мажоритарники), які витратили купу грошей, сил та ресурсу на рекламу, на агітаторів, прапори та роздаточний матеріал, але які не мають ґрунтовної команди, не мають професійно підготовлених та ідейно мобілізованих людей на кожній дільниці, біля кожної скриньки - можуть легко втратити перемогу, навіть якщо люди їх й оберуть.

Дивно було дивитись, як на фоні постійної ТВ-риторики про те, що "ми здатні протистояти фальсифікації", про те як "важливо зберегти кожен голос" і т.п. на одній з дільниць столиці була помітна праця й присутність тільки спостерігачів від "Удару" та "Демократичного альянсу". Щоправда на сусідній дільниці дуже активно честність й прозорість виборів захищав представник "Свободи", а "Удар" був вже не так помітний.

В той же час близько десятка спостерігачів від Батьківщини, НУ, Королевської та інших партій, як сіли зранку неділі в куточку на стільчик, так і встали під ранок наступного дня з нього, щоб отримати протокол з результатами голосування. Тому реально зі спробами запуску каруселей, виносу чистих бюлетенів з дільниці, проведення "косинок" та системного голосування одних людей за інших, якби не було на дільниці цих декількох реальних спостерігачів-активістів, нікому було б й боротися.

Ще один висновок, теж давно добре відомий - риба (як і виборча комісія) гниє з голови. Якщо голова комісії більш-менш адекватний, якщо з ним можна говорити про дотримання закону й належного виконання службових обов'язків, сам хід голосування та підрахунок голосів буде проходити в межах допустимого. Якщо ж голова (заступник голоси, секретар) поставленні на свої посади з цілком конкретною метою та завданнями, то дуже важко прийдеться в цій ситуації. Важко, але можливо, якщо, знову ж таки, на дільниці присутні дві-три людини, які здатні чітко й вмотивовано фіксувати та протистояти фальшуванням.

Тому формування виборчих комісій, питання вибору (або призначення) їх керівного складу - це не риторичне питання, яке можна оминути. Це той момент, який треба вирішувати завчасно, щоб не витрачати набагато більше сил потім в боротьбі з беспределом на дільницях.

Іншим фактором, який добре спрацьовує може стати присутність на дільниці міжнародних спостерігачів, камер, журналістів. Не лише під час виборчого процесу, але й під час підрахунку голосів. Відеокамера, що фіксує правопорушення змушує або припини його, або викликає агресію та намагання позбутися тих, хто "заважає працювати". В будь-якому разі це дозволяє гранично викрісталізувати проблему, щоб зрозуміти як її краще вирішити.

Важлива також злагоджена дія всієї команди на чолі зі штабом. Якщо оперативна інформація передається з місць в центр й назад, якщо є постійний контакт, можливість викликати групи швидкого реагування, якщо кожен на своєму місці знає що робити, куди звонити й як реагувати, яка б ситуація не скалась, це додає не тільки впевренності, але й ефективності й результату.

Неприємно вразила не дуже висока явка виборців. Особливо по Києву. Столиця могла б сказати своє вагоме слово щодо вирішення майбутньої долі держави. Могла, але нажаль не сказала. Жодна з партій не працювала на мобілізацію виборців, не закликала громадян цілеспрямовано прийти й змінити цю "зарвавшуюся та зажравшуюся" владу. Люди не почули й не задумались над тим, що в їх силах було змінити все. В тому числі й свою власну долю.

Ну й головне, що хотілося б сказати після того, як поспілкувався з людьми, як бачив з якими очікуваннями та сподіваннями (ті хто прийшов) робили свій вибір: опозиція могла перемогти. Маєтся на увазі не ОО, а саме всі здорові опозиційні сили. Вони могли перемогти. Якби не торгували мажоритарними округами представникам влади й "тушкам", якби сідали за стіл переговорів й домовлялись, а не вели дискусії в кого більший рейтинг через ЗМІ, якби проводили серйозну організаційну роботу на місцях, а не дерибанили передвиборчі бюджети....

Опозиція могла перемогли (в більшості регіонів країни, а не лише в Києві та на заході), суспільство могло перемогти, країна могла б перемогти. Люди були готові - вони йшли на вибори, вони записувались в спостерігачі, вони хотіли змінити владу, вони проголосували...

Результат того, як підрахували їх голоси та що політики з цим волевиявленням зробили, ми взнаємо дуже скоро. Проте, яка б не була відповідь на це питання, важливо знати одне: й на цих виборах, й на майбутніх, й кожен день - все залежить тільки від нас. Якщо ми, громадяни України, зможемо організуватись й спільно захищати свої законні права: у власному будинку, у власному районі, у власному місті та у власній державі, то жодна влада або опозиція не завадить або не заборонить нам це робити. Тоді ніхто не зможе завадити нам не проспати своє майбутнє.