Friday 14 October 2016

Житомирська унія 1715 року

Житомирська унія 1715 року маловідома, але цікава сторінка української церковної історії.
Саме після цієї унії почалась розбудовуватись сучасно Українська греко-католицька церква.
Після Берестейської унії 1596 року в Україні розпочалось протистояння між православними (яких всіляко підтримувала та підштовхувала до протистояння Москва) та уніатами, що задекларували єдність з Римом.
Після смерті Богдана Хмельницького та розділу України на Правобережну й Лівобережну, московські війська, на зайнятій території, розпочались утиски уніатів. Ще у 1656 р. московські посли на переговорах з поляками зазначали: «Унія повинна бути скрізь і в найкоротшім часі винищена без ніякого огляду на грамоти й привілеї, що їх давали уніатам королі». Царський уряд силою ліквідував унію на Лівобережжі, щойно ця частина України увійшла до складу Московії. Активно знищував унійну церкву й Петро I, який, після поразки Івана Мазепи підпорядкував собі Гетьманщину. Проте залишалась велика частина тих православних (правобережних), які були у складі Речі Посполитої, і не захотіли підпорядковуватися Московській церкві, після того як Київська митрополія була насильно відірвана від Константинополя. Тому православні ієрархії на руських (українських) теренах Польщі визнали унію. Тобто підпорядкувалися Папі Римському, зберігши свій православний церковний обряд. Цей процес почався наприкінці ХVII ст., а за короткий час в унії з Римом вже були Перемишльська, Львівська, Луцька єпархії, а також Львівське братство. Як пише Наталя Яковенко, «враховуючи сумний досвід Берестейського собору, ієрархи цього разу дуже дипломатично, майже без ексцесів, зуміли навернути до унії величезні, традиційно православні українські терени. Сформованій тоді Київській унійній митрополії було підпорядковано вісім єпархій України та Білорусі. Резиденція унійного митрополита була спочатку у Вільно, а з середини ХVIII ст. — у Радомишлі на Житомирщині. На ті часи це була велика церква — 9,5 тис. парафій, 4,5 млн. мирян». Отже, Житомирська унія відбулася невдовзі після Батуринського погрому, програної Полтавської битви 1709 року та смерті гетьмана Івана Мазепи. 
Унійна Церква в мирний спосіб розповсюдилась на все Правобережжя: Канів, Черкаси, Чигирин. На теренах сучасної Одеської, Кіровоградської, Миколаївської, Вінницької, Київської, Черкаської, Житомирської областей більшість православних єпархій визнали верховенство Папи Римського, зберігши свою традицію.

На відміну від Берестейської унії 1596 р., Житомирська унія 1715 р. поширилася практично на всю територію України на правому березі Дніпра, без спротиву та цілком добровільно, як з боку священників, так і з боку вірян.

Столицею тодішньої Української Греко-Католицької церкву стало місто Радомишль.  Греко-католицькі священики і ченці зводили тут храми і монастирі.

Тодішня єпархіальна структура УГКЦ на Правобережній України налічувала десятки деканатів з кількістю парафій, число яких доходило до двох тисяч.

У пом'яниках деяких храмів на території Києво-Печерської лаври ми знаходимо численні записи про те, що на прощу до Лаври масово приходили українці-уніати.

Тодішнім предстоятелем УГКЦ був митрополит Київський та Галицький Лев Кишка. Саме завдяки його зусиллям у Житомирі українське духовенство з Правобережної України проголосило унію з Римом 1715 року й визнали унійного митрополита своїм пастирем. Митрополит Лев Кишка, був не лише творцем Житомирської унії, але й доклав багато зусиль, аби на Правобережжі постала велика і добре організована структура УГКЦ, яка охоплювала терени від берегів Дністра до берегів Дніпра, на півночі сягаючи околиць Києва й Вишгорода.

Проте, використовуючи невдоволення селян гнітом польських панів, російський уряд фактично підтримав матеріально й організаційно повстання народних мас, яке увійшло в історію як Коліївщина.

Обманувши ватажків Коліївщини й схопивши їх, Російська імперія окуповує Правобережну Україну, й наприкінці XVIII століття знищує УГКЦ, насильно приєднавши всі унійні парафії до московського православ'я.