Sunday 30 November 2014

Спільна декларація Папи Римського та Вселенського Патріарха

Спільна декларація Його Святості Папи Франциска та його Святості Вселенського Патріарха Варфоломія (30 листопада 2014).

Ми, Папа Римський Франциск та Вселенський Патріарх Варфоломій I, висловлюємо нашу глибоку подяку Богу за дар цієї нової зустрічі, що дозволяє нам, в присутності членів Священного Синоду, духовенства та віруючих Вселенського Патріархату (православної церкви), відсвяткувати разом Свято Святого Андрія Первозванного - брата апостола Петра. Наша пам'ять про апостолів, які проголосили благу звістку Євангелія світу через їх проповіді і їхні свідчення про мучеництво, зміцнює в нас прагненні продовжувати йти разом, щоб подолати, в любові і в істині, перешкоди, які (колись) розділити нас.
Ми підписали спільну декларацію й хотіли б знову підтвердити разом наші спільні наміри та проблем.

Ми висловлюємо наше щире і тверде рішення, підкоряючись волі Господа нашого Ісуса Христа, щоб активізувати наші зусилля щодо сприяння повної єдності всіх християн, і насамперед між католиками і православними. Крім того, ми маємо намір підтримувати богословський діалог, який здійснює Змішана міжнародна комісія, розпочатий рівно тридцять п'ять років тому Вселенським Патріаром Димитрієм і Папою Римським Іваном Павлом II тут, на Фанарі, й яка в даний час займається найскладнішими питаннями, які ознаменували історію нашого поділу і які вимагають ретельного і детального вивчення. Для цього, ми даємо гарантію нашої старанної молитви, як пастирі Церкви, просячи наших вірний приєднатися до нас в молитві "щоб були всі одно: щоб увірував світ.." (Івана 17:21).
Ми висловлюємо нашу спільну стурбованість у зв'язку з нинішньою ситуацією в Іраку, Сирії та на всьому Близькому Сході. Ми єдині у прагненні до миру і стабільності, а в бажанні сприяти вирішенню конфліктів шляхом діалогу і примирення.... Ми закликаємо всіх, хто несе відповідальність за долю народів, щоб посилити свою прихильність до страждаючих громад, і дати їм можливість, у тому числі і християнам, залишитися на їх рідній землі. Ми не можемо змиритись, що Близький Схід залишиться без християн, які сповідували ім'я Ісуса там протягом двох тисяч років. Багато хто з наших братів і сестер піддаються переслідуванням і змушені покинути свої будинки. Нам навіть здається, що цінність людського життя була втрачена, що людська особистість вже не має значення і може бути принесена в жертву для інших інтересів. І, на жаль, все це зустрічає байдужість багатьох.....
Жахлива ситуація християн і всіх тих, хто страждає на Близькому Сході потребує не тільки для нашої постійній молитві, а й адекватної відповіді з боку міжнародного співтовариства.

Серйозні проблеми, що стоять перед світом в нинішній ситуації вимагають солідарності всіх людей доброї волі, і тому ми також визнаємо важливість сприяння конструктивному діалогу з ісламом на основі взаємної поваги і дружби. Натхнені спільними цінностями й зміцненням справжніми братніх почуттів, мусульмани і християни покликані працювати разом заради справедливості, миру і поваги гідності і прав кожної людини, особливо в тих регіонах, де вони колись жили впродовж століть в умовах мирного співіснування і тепер трагічно страждають разом від жахів війни. Крім того, як християнські лідери, ми закликаємо всіх релігійних лідерів продовжувати і зміцнювати міжрелігійний діалог та докласти всіх зусиль для впровадження миру та солідарності між людьми і між народами.

Ми також пам'ятаємо про всіх людей, які відчувають страждання війни. Зокрема, ми молимося за мир в Україні, країні стародавньої християнської традиції. Ми закликаємо всі зацікавлені сторони слідувати по шляху діалогу та поваги міжнародного права з метою покласти край конфлікту і дати можливість всім українцям  жити в гармонії.

Наші думки звертаються до всіх віруючих наших церков по всьому світу... що вони можуть бути невтомними свідками любові до Бога. Ми підносимо нашу гарячу молитву, щоб Господь послав дар миру в любові та єдності до всієї людської сім'ї.

"А Сам Господь світу нехай завжди дасть вам мир усяким способом, в усі часи і в усіх відношеннях. Нехай Господь буде з усіма вами" (2 Сол 3:16).

Дано на Фанарі, 30 листопада 2014.


Скорочений переклад Pavlo Berest за текстом: http://www.patriarchate.org/uk/-/joint-declaration-of-his-holiness-pope-francis-and-his-all-holiness-ecumenical-patriarch-bartholomew-november-30-2014

Monday 24 November 2014

Міфи та легенди - основа існування народу

Якими б знаннями не володіли наші пращури, найбільш важливим для існування й розвитку народу, нації є легенди та міфи. Бо саме вони, на генетичному рівні відроджують нашу душу, і повертають кожного до витоків, до життєдайних джерел, які дозволяють існувати й діяти. 
Бо найважливіше для народу, для кожної людини – знати, чиї ми нащадки.

Якщо з покоління в покоління переходять легенди, перекази - ніщо не може подолати цей нарід. Адже наші предки підтримують нас, промовляють до нас сконцентрованим досвідом космічних епох і будять нашу генетичну пам'ять. 


Саме тому, перше, що робить окупант, це знищує духовність, книги, історію, легенди, міфи окупованого народу, називаючи все це "казочками” і нав'язуючи власну історію й світогляд.

Міфи протидіють тотальному нищенню нації, адже демонструють велич історії та духу Предків.

Науковець Олександр Знойко у своїх дослідженнях переконливо довів русинське (давньоукраїсньке) походження перших, найдавніших "грецьких богів".

Прабатьківщиною наших пращурів була Гіперборея, саме звідси походять Діоніс та Геракл, саме звідси мандрівники вирушили розбудовувати Шумарську імперію, Вавілон та саме з України принесли до Індії знані "Веди".

Про існування на нашій землі давньої розвиненої цивілізації свідчать й численні археологічні знахідки, й давні храми, яким понад 40 тис. років, й відома "Кам'яна могила" - комплекс релігійних споруд дошумерської доби.
В деякі міфи та легенди важко зараз важко повірити, але ми, українці, зберегли себе саме завдяки народним переказам та вижили всупереч століттям ворожої окупації та поневоленню.

Але ще й сьогодні триває ця боротьба за власну історію, за власну культуру, за свою землю та державу. Саме тому наші легенди та міфи закликають нас бути гідними сучасності. Міф є ти досвідом виживання в умовах невизначеності. Він дає відповіді на питання: хто ми є і для чого на цій землі?
Не наука, а саме міфологія дає силу на натхнення для розбудови нації, держави, для існування народу.

Основні світоглядні міфи остаточно сформувались в Україні наприкінці І тис. до н. е. – напочатку н. е., у період розселення праукраїнців над Дунаєм, між Віслою і Дніпром, в районіі Карпат, від Північного Причорномор'я до берегів

Балтійського моря та аж до Балкан. Ще й сьогодні, спостерігається спорідненість в міфології та в мові між полабськими та лужицькими слов'янами (в тому числі украми), хорватами та українцями. 

На жаль багато давньоукраїнських вірувань, які є частиною індоєвропейської релігії, було втрачено або забуто. Іван Нечуй-Левицький писав: “український народ – один з менших синів в сім’ї індоєвропейських народів. Ще його міфологія не розвилась гаразд, як дуже раннє християнство в Києві, дуже рання візантійська просвіта захопила й спинила її в самому процесі розвиття, повернула життя українського народу на іншу стежку й занапастила багато цікавого для науки в українській міфології”.
Фрідріх Шеллінґ стверджував, що “міфологія народу може виникнути лише із самим народом”. Він доводив, що міфологія виникла на основі безкінечної народної творчості, яка відображає “вічну плинність”.
Учений пропагував створення на основі здобутків науки і мистецтва новітньої міфології, що дозволить повернутись людству до витоків й дозволить вийти на новий рівень розвитку. 



За працею: Валерій Войтович. Генеалогія богів давньої України.
http://journal.mandrivets.com/images/file/Vojtovych_2011_3.pdf

Wednesday 19 November 2014

Празька декларація про європейське сумління та комунізм

Празька декларація про європейське сумління та комунізм - Prague Declaration on European Conscience and Communism - 3 червня 2008, Прага, Сенат Чехії. Текст.

- Усвідомлюючи як мету гідне й демократичне майбутнє нашого Европейського дому,

- Знаючи, що суспільства, які нехтують минуле, не мають майбутнього,
- Оскільки Европа не буде єдиною, поки вона не зможе об'єднати свою історію, визнати комунізм і нацизм як спільне минуле й провести чесне та ретельне вивчення всіх тоталітарних злочинів минулого століття,
- Тому що комуністична ідеологія несе безпосередню відповідальність за злочини проти людяності,
- Тому що нечиста совість (сумління), що йде від комуністичного минулого є важким тягарем для майбутнього Европи і для наших дітей,
- Оскільки різноманіття оцінок комуністичного минулого ще може розділити Европу на "Захід" та "Схід",
-  Оскільки європейська інтеграція була прямою відповіддю на війни та насильства, спровоковані тоталітарними системами на континенті,
- Тому що усвідомлення злочинів проти людяності, що були скоєні комуністичними режимами по всьому континенту мають бути усвідомлені всіма європейцями в тій же мірі, як і злочини нацистського режиму,
- Тому що нацизм і комунізм дуже схожі в плані їх страхітливого і жахливого характеру та схожі їх злочини проти людяності,
- Оскільки злочини комунізму ще потребують оцінки та осуду з юридичної, моральної, політичної, а також історичної точок зору,
- Оскільки ці злочини були виправдані в "ім'я теорії класової боротьби" та принципів диктатури "пролетаріату", використовуючи терор як метод, щоб зберегти диктатуру,
- Оскільки комуністична ідеологія була використана як інструмент в руках імперії, що будувалась в Європі і в Азії, щоб досягти своїх експансіоністських цілей,
- Оскільки багато хто з злочинців, які вчинили злочини в ім'я комунізму досі не притягнуті до відповідальності, а їх жертви ще не отримали компенсації,
- Оскільки об'єктивна вичерпна інформація про комуністичне тоталітарне минуле, що призведе до глибшого розуміння та усвідомлення є необхідною умовою для майбутньої інтеграції всіх европейських народів,
- Оскільки остаточне примирення всіх европейських народів неможливо без спільних зусиль в пошуках, щоб встановити істину й відновити історичну пам'ять,
- Оскільки комуністичне минуле Европи має бути вивчене ретельно і в академіях, і серед широкої громадськості, і майбутні покоління повинні мати вільний доступ до інформації про комунізм,
- Тому що в різних частинах земної кулі ще кілька тоталітарних комуністичних режимів збереглось та вони контролюють близько однієї п'ятої населення Землі, і як і раніше утримують владу скоюючи злочини,
- Тому що у багатьох країнах, навіть при тому, що комуністичні партії не при владі, вони не дистанціювалися публічно від минулих злочинів комуністичних режимів, та не засудили їх,
- Оскільки Прага є одним з міст, яке жило при режимах правління як нацизму, так і комунізму,
- Вважаючи, що мільйони жертв комунізму і їх сімей мають право на справедливість, співчуття, розуміння і визнання за свої страждання так само, як жертви нацизму вже були морально і політично визнали,

Ми, учасники Празької конференції «европейської совісті та комунізму»,


- Беручи до уваги резолюцію Европейського парламенту до шістдесятої річниці закінчення Другої світової війни в Европі на 8 травня 1945 року - від 12 Травня 2005,

- Беручи до уваги Резолюції 1481 Парламентської асамблеї Ради Европи від 26 січня 2006
- Беручи до уваги резолюції ЕНП XVI-конгрес від 5 лютого 2004, що закликає до створення незалежного експертного органу зі збору та оцінці інформації про порушення прав людини в рамках тоталітарного комунізму і закликаючи до створення меморіальних музеїв жертв комунізму,
- Беручи до уваги резолюції про комуністичні злочини, прийняті низкою національних парламентів,
- Беручи до уваги досвід по встановленню істини і примиренню в Південній Африці,
- Беручи до уваги досвід інститутів пам'яті і пам'ятників у Польщі, Німеччині, Словаччині, Чехії, США і музеї окупації в Литві, Латвії та Естонії,
- Беручи до уваги той факт, що 2009 рік є 20-річчям падіння комунізму в Східній та Центральній Європі, а також бійні на площі Тяньаньмень в Пекіні,

Закликаємо:


1. Досягти загальноєвропейського розуміння, що і нацистська і комуністична тоталітарні режими, кожен відповідно до їх страшних дій, були руйнівними в своїй політиці, систематично застосовували крайні форми терору, придушення всіх громадянських та людських прав і свобод, починали агресивні війни і, як невід'ємна частина їх ідеології, винищували і депортували цілі народи й групи населення; і що як такі вони повинні розглядатися як основні лиха, які були 20-го століття,

2. Визнати те, що багато злочинів, вчинені в ім'я комунізму, повинні бути оцінені як злочини проти людства, щоб стати попередженням для майбутніх поколінь, так само, нацистські злочини були оцінені Нюрнберзьким трибуналом,
3. Сформувати загальні підходи щодо злочинів тоталітарних режимів, зокрема комуністичних режимів, та підвищити загальноєвропейську обізнаність про комуністичні злочини, з тим, щоб чітко визначити спільну позицію щодо злочинів комуністичних режимів,
4. Прийняти законодавство, що дозволить судам виносити вироки винним в комуністичних злочинах і для виплати компенсацій жертвам комунізму,
5. Забезпечити принцип рівного поводження та недискримінації жертв усіх тоталітарних режимів,
6. Здійснити европейський та міжнародний тиск для ефективного засудження всіх комуністичних злочинів і для ефективної боротьби з існуючими комуністичними злочинами,
7. Визнанти комунізм як невід'ємну і страхітливу частину загальної історії Европи,
8. Прийняти загальноєвропейську відповідальність за злочини, вчинені комунізмом,
9. Встановити 23-го серпня, в день підписання Гітлером і Сталіним пакту, відомого як пакт Молотова-Ріббентропа, як день поминання жертв як нацистського і комуністичного тоталітарних режимів, так само, Європа пам'ятає жертв Голокосту 27 січня,
10. Національними парламентами визнати комуністичні злочини, як злочини проти людства, що призведе до змін відповідного законодавства, і до парламентського моніторингу такого законодавства,
11. Провести ефективне громадське обговорення щодо комерційного та політичного зловживання комуністичними символами,
12. Продовжити слухання Европейської комісії щодо жертв тоталітарних режимів, з метою прийняття документів Комісії,
13. Створити в европейських державах, які були під владою тоталітарних комуністичних режимів, комітетів, що складаються з незалежних експертів із завданням збору та оцінки інформації про порушення прав людини тоталітарними комуністичним режимами на національному рівні з метою тісного співробітництва з Радою Європи;
14. Забезпечити чітку міжнародно-правову базу у відношенні вільного і необмеженого доступу до архівів, що містять інформацію про злочини комунізму,
15. Заснувати Інститут європейської пам'яті та совісті, що став би Европейським дослідницьким інститутом досліджень тоталітаризму, що буде реалізовувати наукові й освітні проекти та забезпечувати підтримку мереж національних науково-дослідних інститутів, що спеціалізуються на темі тоталітарного минулого,  та став би загальноєвропейським музеєм  жертвам усіх тоталітарних режимів, з метою пам'яті про жертв цих режимів та підвищення обізнаності про злочини, вчинені ними,
16. Організувати міжнародні конференції про злочини, скоєні тоталітарними комуністичними режимами за участю представників урядів, парламентаріїв, вчених, експертів та неурядових організацій, з результатами, які набудуть в значній мірі розголосу в усьому світі,
17. Підготовка европейських підручників з історії, щоб діти могли вчитися і бути попереджені про комунізм і його злочини так само, як їх вчили оцінювати злочини нацистів,
18. Організувати загальноєвропейської широкі й ретельні дебати з історії комуністичного минулого,
19. Спільно вшанувати в наступному році 20-і роковини падіння Берлінської стіни иа різанини на площі Тяньаньмень,

Ми, учасники Празької конференції «европейської совісті та комунізму», звертаємось до всіх народів Европи, всіх европейських політичних інститутів, в тому числі національних урядів, парламентів, Европейського парламенту, Европейської комісії, Ради Европи та інших відповідних міжнародних організацій, і закликаємо їх прийняти ідеї та пункти цієї Празької декларації й реалізувати їх в практичних кроків і в своїй політиці.


Підписи: близько 30 европейських громадський та політичних діячів, в тому числі Вацлав Гавел, Йоахім Гаук, Йоран Ліндблад, Вітаутас Ландсбергіс та інші.





Неофіційний переклад здійснив Pavlo Berest за текстом  http://www.webcitation.org/64otCtAyz