В УПЦ МП кадрові ротації та зміна в керівництві

Митрополит Володимир повернув собі повноваження забрані промосковською частиною УПЦ (МП).

8 травня під головуванням митрополита Володимира (Сабодана) відбулось засідання Синоду УПЦ (МП) на якому було прийнято ряд ключових рішень.

Напочатку засідання члени Синоду «піднести подячні молитви Богу за те, що Він підняв з одра хвороби предстоятеля УПЦ», повідомляє офіційний сайт УПЦ (МП). Після цього, у зв’язку з тим, що митрополит приступив до виконання своїх обов’язків, Синод призупинив дію своїх постанов, якими тимчасово головуючим в засіданнях Синоду було призначено митрополита Одеського Агафангела та рішення щодо управління Київською єпархією, Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою, якими керував митрополит Чорнобильський Павло (Лебідь). Також була припинена перевірка фінансово-господарської діяльності Київської Митрополії Української Православної Церкви та Київської єпархії за 2011 рік, призначення якої пов’язували з намаганням дискредитувати помічника Володимира – архієпископа Олександра (Драбинка).

Також було змінено склад постійних членів Синоду та проведенно кадрові ротації. Зокрема, керуючого справами УПЦ (МП) архієпископа Білоцерківського Митрофана було призначенно головою відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ. При цьому, за Митрофан залишився постійним членом Священного Синоду, хоча раніше голова цього відділу не був постійним членом Синоду. А архієпископа Бориспільського Антонія було призначено на посаду керуючого справами УПЦ, звільнивши його з посади голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, до того ж він став постійним членом Священного Синоду за посадою (керуючого справами).

Таким чином, можна сказати, було відновленно статус-кво, що його порушила промосковська частина УПЦ (МП), коли, під час хвороби Володимира, позбавила його секретаря Олександра (Драбинка) статусу постійного члену Синоду. Провівши подібну двоходівку митрополит Володимир, залишив постійним членом Синоду близького до себе Митрофана, й ввід туди ще й Антонія.

Крім того, слід відмітити, що архієпископ Митрофан отримує гарний трамплін для подальшого розвитку своєї кар’єри. Адже, нагадаємо, митрополит Кирилл також до того, як став патріархом Московським, був головою відділу зовнішніх зв’язків РПЦ. Хоче, цілком можливо, що Митрофана було посунуто через те, що він під час "путчу" промосковських митрополитів зайняв доволі таки пристовуванську позицію, й активно не протистояв захопленню влади Агафангелом.

В той же час, відбулось посилення впливу Антонія в церкві, адже, окрім основних обов’язків, покладених на керуючого справами УПЦ та обумовлених Статутом про управління церкви, до його компетенції було віднесено: нагляд за діяльністю церковних установ, утворених Священним Синодом; уповноважено представляти Предстоятеля Української Православної Церкви в державних, громадських та церковних заходах, відповідати за міжхристиянські та міжрелігійні відносини УПЦ. Можна сказати, що поки глава УПЦ (МП) Володимир буде одужувати, саме Антоній буде його представником на всіх офіційних заходах та стане таким собі в.о. обов’язків глави УПЦ (МП). Хоча до 2003 року Антоній перебував у Москві, проте згодом він був завідувачем канцелярії Київської Митрополії УПЦ, а з 2007 року призначений ректором Київської духовної академії та семінарії. 

Ще одним цікавим рішенням Синоду стало призначення постійним членом Синоду митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря. Цього проросійського владику було введено до постійних членів, напевно, на противагу призначенному Антонію.

Однак, самим резонансним рішенням цього Синоду можна вважати догану, яку було винесено відомому москофілу та будівнику «Русского мира» архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана. Як сказано в рішенні Синоду «Іонафан розміщував на власному веб-сайті інформацію, що містить неправдиву інформацію, носить відвертий наклепницький характер та вносить смуту».
Було вирішено «поставити на вид Преосвященному Іонафану, архієпископу Тульчинському і Брацлавському вищезгадані порушення церковної дисципліни та звернути увагу преосвященних Української Православної Церкви на необхідність уважно та ретельно вивчати інформацію, що міститься на єпархіальних веб-сторінках».

Отже, можна зробити висновок, що після одужання митрополит Володимир повернув собі управління цілою УПЦ (МП) й почав поступово укріплюватись на тих позиціях, що їх було втраченно під час січневого Синоду під керівництвом промосковьского митрополита Одеського Агафангела.