Трагедія героя

Тоталітарному режимові не потрібні справжні герої. Цей режим використовує людей, а потім видидає їх , як непотріб.

Росіянин Єгоров та грузин Кантарія встановлюють прапор перемоги над фашистським рейхстагом – десятки років ми знали лише таку правду. Але насправді все було зовсім не так. Першим на купол рейхстагу потрапив командир роти, українець Олексій Берест.

А потім почалося щось незрозуміле. Уся слава, почесті, привілеї дісталися росіянину Михайлові Єгорову та грузину Мілетону Кантарії. Натомість прізвище ще одного учасника тих вікопомних подій українця Олексія Береста не тільки викреслили з нагородного листка, але й тривалий час замовчували.

На початку травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерам і сержантам, які підняли Прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні – капітану В. Давидову, сержанту М. Єгорову, молодшому сержанту М. Кантарії, капітану С. Неустроєву, старшому лейтенанту К. Самсонову. Прізвища О. Береста там не було. Замість Золотої Зірки його нагородили лише орденом Червоного Прапора. Для українця, що пройшов всю війну, боротьба не закінчилася. Він добивався правди, але за життя її так і не дочекався.

Після війни «всенародні улюбленці» переважно приймали офіційні делегації. Михайло Єгоров, який мешкав на Смоленщині, не витримав випробувань - запив. Іноді розповідав про штурм рейхстагу таке, що шокувало ідеологічних вождів. Секретар місцевого райкому партії, вочевидь, за вказівкою з Москви, подарував прапороносцеві свою "Волгу". А через місяць Єгорова не стало - загинув в автокатастрофі. Невдовзі помер і Мілетон Кантарія.

Як свідчать історики та дослідники Великої Вітчизняної війни, стовідсотково визначити всіх учасників тих подій та їхню роль у взятті рейхстагу неможливо. Але на основі звітів воєначальників керівництву Кремля можна зробити досить об’єктивні висновки. Так, у протокольному документі тих років «Боевая характеристика знамени», підписаному командуючим військами 3-ї ударної армії, генерал-полковником Кузнєцовим та членом Військової ради армії генерал-майором Литвиновим, зазначено: «Отважные воины коммунист лейтенант Берест, комсомолец сержант Егоров и беспартийный младший сержант Кантария установили знамя над зданием германского парламента». Та в результаті ні Єгоров, ні Кантарія, що були всенародними героями, і словом не згадували того, хто на власних плечах виніс їх на дах рейхстагу.

Все пояснюється ставленням «вождя народів» Сталіна до українців. Та й хто міг бути справжнім героєм перемоги, як не представник старшого братнього народу та земляка Сталіна?

У пошуках історичної та життєвої правди Олексій Берест постійно нагадував про себе, писав листи та звертався до високих військових керівників, навіть до Микити Хрущова. Але правди так і не знайшов. За вказівкою згори сфабрикували кримінальну справу. Так Олексій Берест, легендарний фронтовик, який встановлював Прапор Перемоги, був засуджений у 1953 році на 10 років ув’язнення. Потім по амністії термін ув’язнення був скорочений вдвічі.

Загинув Олексій Берест трагічно у 1970 році. Але навіть загинув він, як справжній герой, хоча й у мирний час. Повертаючись з онуком додому врятував п’ятирічну дівчинку з-під коліс електрички.

Лише в травні 2005 року справедливість була відновлена. За бойову відвагу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом Указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту присвоєно звання Героя України з присвоєнням ордена Золотої Зірки.