Митрополит Володимир був відсторонений від участі в синоді

Секретар глави УПЦ МП: митрополит Володимир був відсторонений від
участі в синоді

Секретар митрополита Київського та всієї України Володимира (Сабодана), архієпископ Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко) фактично підтвердив неоднозначність ситуації, що склалась після Синоду УПЦ МП та факт відсторонення митрополита від участі в засіданні.

Як повідомили журналісти ТСН після проведення Синоду УПЦ (МП) на якому був прийнятий ряд кадрових змін, митрополита Володимира відвідали у лікарні екс-президент України Леонід Кучма
та секретар митрополита архієпископом Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр.

Коментуючи стан Володимира, Леонід Кучма зазначив, що хоча митрополит й не в найкращому стані, але «головне, що розум у нього великий як був, так і залишається».

Архієпископ Олександр, якого рішеннями останнього Синоду відсторонили від керівних посад в Київський єпархії, заявив журналістам ТСН, що «неоднозначно це рішення сприймає сам митрополит Володимир, оскільки фактично він був відсторонений від права участі у Синоді».

Ці слова підтвердили коментарі експертів, які стверджували, що митрополита Володимира було усунуто від керівництва церквою

Нагадаємо, як повідомляв Тиждень, на Синоді УПЦ МП, що відбувся 26 січня під головуванням митрополита Одеського Агафангела, архієпископа Олександра було усунуто з посади настоятеля
Воскресенського кафедрального собору УПЦ, а також позбавлено участі у комісії з тимчасового керівництва Київською єпархією, а саму комісію було ліквідовано. Керуючим єпархією було призначено митрополита Чорнобильського Павла, намісника Києво-Печерської Лаври.

Митрополита Володимира майже усунуто від керівництва

Експерт: Митрополита Володимира майже усунуто від керівництва

Проросійські сили в УПЦ (МП) об’єдналися й вирішили усунути від впливу в церкві оточення митрополита Володимира. Якби стан здоров’я митрополита був гірший – вони б захопили всю владу одразу. Таку думку у коментарі Тижню висловив релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець.

На прохання прокоментувати усунення архієпископа Олександра (Драбинка) з ключових посад в Київський митрополії, Чорноморець зазначив, що архієпископ Олександр – найближчий помічник Блаженнішого митрополита Володимира і виконавець всіх його рішень. Яким би не було здоров’я митрополита  в останні роки, Блаженніший ніколи не був керованим кимось, в тому числі – своїм оточенням. Отже, випад проти архієпископа Олександра – це насправді випад проти митрополита Володимира, намагання позбавити його контролю над УПЦ, над її фінансами, над Київської єпархією, якою він також має керувати, зазначив експерт.

Відомо також, що напередодні Синоду до Києва приїжджав з Москви митрополит Іларіон (Алфеєв).  Як вважає Чорноморець, якби Іларіон оцінив стан здоров’я митрополита Володимира як безнадійний, то тоді взагалі було дано санкцію на захоплення всієї влади в УПЦ. А оскільки митрополит Володимир перебуває в більш-менш доброму стані, то вирішили діяти обережно й поступово.

«План дій простий: від оперативного керівництва церкви відсторонюється митрополит Володимир і його найближче оточення. Фактично владу між собою ділять митрополити Агафангел Одеський, Павло (Лебідь) Чорнобильський та Іларіон Донецький, кожен відповідаючи за свій «сектор» роботи. Комісія на чолі із митрополитом Іларіоном готує нову редакцію статуту УПЦ. Адже за діючим статутом Москва мала б автоматично погоджуватися на всі рішення Києва, навіть при обранні нового предстоятеля. Тепер же можуть бути підготовлені будь-які варіанти обмеження прав УПЦ на користь Москви, і вони мають всі шанси бути прийнятими на Синоді» - розповідає експерт.

За його словами, така ситуація стала можливою лише тому, що митрополит Павло (Лебідь) пішов на згоду з митрополитами Агафангелом та Іларіоном, хоча ще влітку відмовлявся від такої співпраці. Як підкреслює релігієзнавець, якщо митрополит Володимир не повернеться до виконання своїх обов’язків, то на наступному Синоді буде прийнято чергові рішення про відсторонення його оточення від посад, про створення комісії щодо оцінки стану його здоров’я, про нову редакцію статуту.
Наразі ж, як саме будуть розвиватися події – важко передбачити. За словами експерта, тріумвірат митрополитів Агафангела-Павла-Іларіона підтримуються Москвою, й хоча авторитет митрополита Володимира високий, однак цього не можна сказати про його оточення.

Промосковська фракція в УПЦ (МП), хоча й небагаточисельна, але має власну ідеологію й добре організована, а всі інші єпископи, за роки незалежності, так і не зайнялися ані створенням власної команди, ані ідейної єдності. І в цьому причина сили одних та безсилля інших, підкреслив Чорноморець. Адже, продовжує експерт, в УПЦ (МП) ніколи не було справжніх українофілів (крім митрополита Софронія), а були суцільні "противсіхи", яких тепер і почали відсторонювати більш структурно організовані проросійські сили. І це цілком закономірно.

Як повідомляв Тиждень, 26 січня на засіданні Синоду УПЦ (МП), під головуванням митрополита Одеського Агафангела, було прийнято ключові кадрові перестановки, які можуть вплинути на подальший розвиток всієї церкви.

Інший експерт Анатолій Бабинський вважає що Москва готує багатоходівку для захоплення влади в УПЦ (МП).

Тиждень

РПЦ готує багатоходівку

Експерт: на Синоді УПЦ МП був «сольний виступ» Агафангела, а РПЦ готує багатоходівку

В експертних колах вважають, що влада митрополита УПЦ (МП) Володимира швидко послаблюється, а вплив проросійсько налаштованого митрополита Агафангела суттєво зростає.

Релігійні експерти дуже жваво обговорюють рішення, що були прийняті на вчорашньому Синоді УПЦ (МП).  Як прокоментував  Тижню  ситуацію релігієзнавець Анатолій Бабинський: «Рішення Синоду УПЦ (МП), при такій конфігурації його складу, не важко було передбачити. Хоча, я особисто думав, що можуть бути більш радикальні кроки з боку митрополита Агафангела, поки він отримав значну владу».

Також експерт відзначає, що в тих колах УПЦ, які підтримують вектор розвитку Церкви митрополита Володимира, помітно, що рішення Синоду сприймаються доволі  болісно й, навіть, з тривогою.

Основою конфлікту є те, що майбутнє УПЦ (МП) в Москві бачать по-іншому, ніж це бачить митрополит Володимир. Проте, як зазначив Бабинський: "Не думаю, що митрополит Агафангел отримав якісь вказівки. В Московській Патріархії добре знають його погляди, але це був «сольний виступ», який водночас показав, що митрополит Агафангел не має системного бачення, що насправді робити з цією владою. Тому ті найбільш резонансні зміни, які провів Синод, не мають якогось системного характеру".
Наразі РПЦ поки що спостерігає. Як відзначає експерт, їй вигідні будь-які дії митрополита Агафангела. В Москві розуміють, що він має мало шансів стати главою УПЦ, адже можуть прорахувати  всі небезпеки цього сценарію. Але  його власні амбіції будуть зараз використані задля того, щоб відсунути на задній план тих, хто заважатиме подальшій праці Москві з «українським сектором». Водночас, експерт відзначає, що за подіями на Синоді може стояти і більш складніша багатоходівка.

Зрозуміло одне: УПЦ (МП) підходить до свого часу «Х», якого очікують в усіх українських православних юрисдикціях. Схожі зміни, цілком можливо, очікують в майбутньому і УПЦ КП, і УАПЦ. І від їх наслідків, від того, як церква переживе й пройде майбутні зміни, залежатиме розвиток всього українського Православ‘я на найближчі десятиліття, підсумовує Бабинський.

Нагадаємо, 26 січня відбувся Синод УПЦ (МП) під головуванням митрополита Одеського Агафангела. Як повідомляв наш сайт, на засіданні були затвердженні ключові кадрові перестановки, які можуть вплинути на подальших розвиток всієї церкви.

УТ

День захисту даних

28 січня у ЄС відзначають День захисту даних

28 січня у ЄС уп’яте відзначають День захисту даних. 

25 січня Європейська Комісія виступила з пропозицією реформування чинного законодавства ЄС у цій сфері.

Коментуючи запропоновані зміни, Вівіан Рединґ (Єврокомісар з юстиції, засадничих прав та громадянства) висловила впевненість, що посилення правил із захисту даних зможе «зміцнити довіру людей до он-лайн послуг».

Ініціатива включає основні планові завдання ЄС у цій сфері та дві законодавчі пропозиції. Вони мають на меті оновити та удосконалити Директиву ЄС із захисту даних, що була ухвалена у 1995 році.

Загальні цілі змін – посилити конфіденційність в Інтернеті, а також прискорити економічне зростання, створити нові робочі місця та зробити свій внесок у розвиток інновацій у ЄС.

Також реформування має на меті забезпечити найвищий рівень захисту даних європейців як у ЄС, так і поза межами Євросоюзу. Це стане у пригоді для громадян ЄС, їх бізнесу та європейської економіки у цілому, впевнені у Єврокомісії.

Окрім того, пропозиція покликана зупинити фрагментацію чинного законодавства ЄС у цій сфері, спровоковану різною імплементацію правил країнами-членами. У результаті, у Єврокомісії планують також зменшити адміністративний тягар на бізнес, який зможе заощаджувати 2,3 млрд. євро щороку.

У рамках Дня захисту даних, у Брюсселі відбудеться зустріч на високому рівні під назвою «Захист даних: 30 років потому – від європейських до міжнародних стандартів». Захід має на меті прикути увагу до 30-річчя з дня ухвалення так званої «Конвенції 108» - Конвенції Ради Європи із захисту осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних. Захід буде організовано спільно Радою Європи та Європейською Комісією.

Нагадаємо, що однією з умов отримання безвізового режиму між Україною та ЄС є ухвалення законодавства із захисту персональних даних, яке відповідає європейським стандартам. Відповідне положення зазначено у Плані дій з лібералізації візового режиму між ЄС та Україною.

Більше формації:

Інформація про пропозиції Єврокомісії з реформування законодавства ЄС у сфері захисту даних:

http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/12/46&format=HTML&aged=0&language=EN&guiLanguage=en

http://ec.europa.eu/justice/newsroom/data-protection/news/120125_en.htm

Інформація про мету та цілі реформи:

http://ec.europa.eu/justice/data-protection/document/review2012/brochure/dp_brochure_en.pdf

Джерело: Delegation Ukraine EU News

Боротьба за владу в УПЦ (МП) загострюється

Керуючим Київською єпархією призначили митрополита Павла (Лебідя), намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. А за результатами аудиторської перевірки фінансування будівництва Кафедрального собору,  з посади настоятеля храму звільнили архієпископа Переяслав-Хмельницького Олександра (Драбинко).

26 січня, у приміщенні  Києво-Печерської Лаври, відбулось чергове засідання Священного Синоду УПЦ (МП). В засіданні взяли участь митрополит Луганський і Алчевський Іоаннікій, митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, митрополит Донецький і Маріупольській Іларіон, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел (Лебідь), митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим.

Нагадаємо, на попередньому Синоді, який пройшов 23 грудня 2011 року, було ухваленно рішення, що головуючим під час проведення Священного Синоду УПЦ (МП), на період  хвороби Митрополита Київського і всієї України Володимира, має бути митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Саввін). Таким чином, більшість на Синоді складали єрархи т.з. «промосковської» частини УПЦ.

Напередодні синоду в пресі з’явилась інформація, що Москва зацікавлена в перебиранні повного контролю над УПЦ й хоче домогтись призначення, на час хвороби митрополита Володимира,  тимчасово виконуючим обов’язки  предстоятеля УПЦ - креатури Кремля митрополита Агафанегела. В зв’язку з поширенням цих чуток, секретарю глави УПЦ (МП), керівнику Відділу зовнішніх церковних зв’язків архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександру, навідь довелось давати роз’яснення ЗМІ, що такої посади, як «виконуючий обов’язки  предстоятеля» в церкві нема, й митрополит Володимир сам виконує всі свої обов’язки.

Іншим опосереднованим підтведженням того, що РПЦ веде активну (але приховану від стороннього ока)  роботу з посилення свого впливу на діяльність УПЦ, став візит в Україну, за день до проведення Синоду, голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєва), якого деякі аналітики називають в числі можливих претендентів на посаду предстоятеля УПЦ (МП).  Митрополит Іларіон зустрівся з єрархами УПЦ та відвідав у лікарні митрополита Київського та всієї України Володимира й «побажав йому швидкого одужання».

Одночасно, незадовго до проведення синоду, промосковські владики намагались вплинути на ситуацію в церкві й за допомогою силових структур. Як повідомив у своєму блозі співробітник синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ (МП) Дмитро Марченко, митрополит Одеський Агафангел та митрополит Донецький Іларіон ініціювали перевірку державними органами (в тому числі податковою) рахунків Київської митрополії та діяльності двох інших постійних членів синоду, що було розцінено, як спроба прибрати конкурентів в боротьбі за владу в церкві. Проте, аудит ніяких фінансових зловживань не виявив. Також, напередодні засідання синоду Дмитро Марченко написав в іншому своєму пості в ЖЖ (bizantinum.livejournal.com), що митрополит Агафангел привласнив собі печатку Блаженнішого Володимира, « что может быть дальше? Синод покажет. Или у митрополита Агафангела хватит мудрости отдать печать Блаженнейшего, которой он весьма сомнительно овладел и сделать вид, что ничего не произошло. Или начать открытую конфронтацию - а это шаг до нового раскола». Крім того, робиться припущення, що аудит спрямований не стільки проти єпископів Київської митрополії, скільки проти самого Митрополита Володимира.

Отже, засідання Синоду УПЦ (МП) проходило в дуже непростій обстановці. Намагання вашого кореспондента  акредитуватися на цю подію, чи хоча б узнати про час і місце її проведення, щоб взяти коментарі у учасників Синоду, завершились нічим. В УПЦ повідомили, що «навряд чи єпископи захочуть спілкуватися» й «вся інформація буде розміщена на офіційному сайті».

Відповідно, до «Журналу засідання Священого Синоду», опублікованого на сайті УПЦ (МП), окрім інших, були прийняті наступні важливі адміністративні рішення: тимчасове управління Київською єпархією було доручено  митрополиту Вишгородському і Чорнобильському, наміснику Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Павлу (Лебідю). Нагадаємо, що лише 23 грудня, на замідані попреднього синоду, управління Київською єпархією на період хвороби  лаженнішого Митрополита Київського і всієї України було доручено колегіальній комісії на чолі з архієпископом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром.

Також, за результатами заслухання доповіді митрополита Павла, «щодо аудиторської перевірки ходу будівельних робіт  та фінансування будівництва Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового та Духовно-просвітницького центру УПЦ», архієпископа Олександра було звільнено з посади настоятеля храму Всіх Святих комплексу Кафедрального Свято-Воскресенського собору. Також було звільнено і протоієрея Георгія Коваленка з посади Ключаря та Голови Парафіяльної ради Свято-Воскресенського Кафедрального собору м.Києва. Звершувати контроль над ходом та фінансуванням будівництва Кафедрального собору доручено митрополиту Черкаському і Канівському  Софронію.

Крім цього, Синод ухвалив рішення затвердити склад Комісії по підготовці змін та доповнень до Статуту про управління Української Православної Церкви  (редакції 2007 року), до якої увішли: митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон  – голова Комісії, митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, митрополит Черкаський і Канівський Софроній та інші.

Нагадаємо також, що саме через зміни та доповлення до Статуту УПЦ (МП) й точились основні суперечни влітку минулого року, під час проведення Помісного Собору.

Таким чином, від рішень новостворенної комісії залежить не тільки питання управління, але й форма самого існування УПЦ (МП). Проте, вже зараз можна сказати, що прийнятими рішеннями вплив митрополита Володимира та його найближчого оточення на УПЦ (МП) суттєво послаблений. А яку роль в цьому процесі відіграє відомий як «проукраїнський» митрополит Софроній – покаже найближчий час. 

Павло Берест

Читайте також "Куди йде УПЦ МП?"

Найпопулярніші сайти в Україні

Компанія InMind опублікувала результати свого дослідження українського інтернету за грудень 2011 року.

В ході дослідження було визначено понад 2000 найпопулярніших доменів, які відвідували українці минулого місяця.

На першому місці в Україні традиційно й впевненно знаходиться Google.сom. Він лідірує як за середньоденною часткою, так і за охопленням. Взагалі в першій десятці сайтів знаходяться поштові сервіси, пошуковики та соціальні мережі. В першій двадцядці - інтернет-магазини, фотосервиси, розваги, погода та блоґи.

Так, найбільш популярними серед українців є наступні сайти (за середньоденною часткою): 

на 6 місці - youtube.com

на 7 місці -wikipedia.org

8 - ukr.net

9 - ex.ua

10 - i.ua

Другу десятку відкриває Facebook - на 11 місці в Україні, 

на 15 місці знаходиться - meta.ua,

16 - rozetka.ua

17 - gistemeo.ua.

Закриває ТОП-20 сервіс блоґів - Blogspot.com - 20 місце за середньоденною часткою та 15 місце (39 %) за охопленням аудиторії в Україні. На 23 місці знаходиться ЖЖ, на 24 - sinoptik.ua, а на 27 - bigmir.net.

Популярний в усьому світі сервіс мікроблогів  Twitter знаходиться, поки що, в Україні на 39 місці.

Лише  з другої півсотні популярних серед українських користувачів сайтів, починають йти вітчизняні інформаційні та новинарні портали. 

Так 50 місце займає Кореспондент, 

60 - tsn.ua, 

63 - Обозреватель,

67 - segodnya.ua

69 - stb.ua

73 - pravda.com.ua

77 - unian.net

Найпопулярнішим сайтом органів влади в Україні є сайт Верховної Ради - 113 місце.

Gazeta.ua знаходиться на 138 місці, Comments.ua - 167, zn.ua - 247, bbc.co.uk - 330, 

tyzhden.ua - 394 , Коммерсант - 464, Обком - 471.... і так далі.

Релігійних або офіційних сторінок церков серед 2000 найпопулірніших сайтів в Україні нема. Принаймні я їх там не знайшов..

Повний перелік кращих сайтів в Україні за грудень 2011 року можна подивитись тут:

Більшість керівників Болгарської православної церкви співпрацювали з спецслужбами

Якби люстрація церковних діячів проводилась в Україні, думаю вона б показала дуже промовисті факти. Було б цікаво подивитись на кгб-істське минуле Філарета, Мефодія, Кирила та багатьох інших діячів УПЦ КП, УАПЦ, РПЦ.....


А ось в Болгарії люстраційний орган - Комісія з особових справ оголосила перші результати перевірки чільних релігійних діячів, більшість із яких, як виявилося, були свого часу агентами Державної безпеки, болгарської спецслужби комуністичних часів. 
 
Зокрема, серед найвищого кліру Болгарської православної церкви з 15 митрополитів, членів Священного синоду агентами чи й навіть таємними працівниками виявилися 11. Серед тих, чиї зв’язки з Держбезпекою не виявлені, є й нинішній патріарх Максим; щоправда, болгарська преса нагадує, що його обрали на чоло церкви 1971 року за рішенням Політбюро ЦК Компартії Болгарії.
 
Так само агентами чи працівниками Держбезпеки виявилися й семеро найвищих мусульманських духовних осіб – головний муфтій Болгарії і шестеро нинішніх чи колишніх членів Верховної мусульманської ради.
 
Серед найвищого духовенства католицької церкви наразі з’ясували агентське минуле в одного єпископа з трьох перевірених.
 
Комісія з особових справ при цьому повідомила, що продовжує свої перевірки духовних осіб.

Радіо Свобода

Той, хто пройшов крізь вогонь - фільм

Нарешті, після кількох років тиші, в прокат виходить український фільм. "Той, хто пройшов крізь вогонь" (Firecrosser) режиссера Михайла Іллєнка.

Хоча, через те, що переважна більшість українських кінотеатрів знаходиться в руках російських компаній - фільм буде демонструватися дуже обмежено, й в незручний час... І реклами мало видно...  а Шкода.

Фільм «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» починається сценами з сімейного життя іще малого Івана в 20-х роках. Поступово події переносять нас в період ІІ Світової війни, яку головний герой зустрічає в якості військового льотчика. Далі яскраво, тонко підміченими художніми вкрапленнями, демонструються важкі будні війни на фоні яких розвивається кохання головного героя до санітарки. Через заздрість знайомого до чужого щастя, Іван потрапляє в лещата репресивної радянської машини в якій він дивом лишається живим. Потім перед нами постають картини післявоєнного життя дружини з дитиною Івана в радянській Україні і життя Івана із новою сім’єю в Канаді. Напевне так можна пересказати загальну фабулу фільму. Проте вона не повна, оскільки не передає тонких налаштувань стрічки зроблених досвідченим режисером Михайлом Іллєнко.

Треба зазначити, що трейлер до стрічки вводить в оману глядачів, так як демонструє авіаційні баталії і налаштовує на перегляд чергової військової епопеї. Проте фільм зовсім не про ІІ Світову війну чи військові баталії, хоча в ньому і досить багато військових сутичок та авіабоїв. Унікальність стрічки в тому, що вона, охоплюючи період першої половини ХХ ст., де було стільки кривавих і соціальних потрясінь, зовсім не торкається, більше ніж вимагає сюжет, теми війни, боротьби радянських і фашистських армій або національно-визвольнихзмагань… Все це винесено за дужки і лише пунктиром проходить крізь головний сюжет.

За жанром стрічку «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» можна віднести до «кінороману», так як події у ній за аналогією з романом розвиваються протягом 30 років. Ця спресованість відчуттів і подій призвела до використання режисером фрагментарної форми оповіді. Очевидно, що при всьому бажанні інших форм оповіді і не було. Така подача історії дозволяла розкрити в двогодинній стрічці життя тривалістю в більш ніж чверть століття.

Роботу режисера найякісніше характеризує робота з акторами. В цій стрічці дався в знаки досвід Михайла Іллєнка, через що кожен відібраний актор був на своєму місці. Особливо виділявся Віталій Лінецький, герой якого був водночас і негативним персонажем фільму, і рушієм всієї історії. Його перевтілення є настільки переконливим, що із моменту проїзду на велосипеді із героїнею Грішиною і до самого останнього кадру за участі Віталія глядача не покидає відчуття неприязні до його персонажа.

Запрошення Віктора Андрієнка, якого всі звикли бачити в комедійних образах, на роль розсудливого, приземленого полковника радянських військ, який не поспішає вислужитись, був дуже ризикованим кроком, але з огляду на те як актор справився з роллю це очевидний виграш фільму.

Історія закінчується відкритим фіналом. Зазвичай таке завершення зявляється в особистих фільмах. Однак тут відчувається натяк на сучасність, і відкритість фіналу стрічки перегукується з відкритістю сьогоденних подій, які творяться саме зараз.

Стрічка отримала гран-прі ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю в 2011 році.

На фільм «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» глядачі чекали вже давно, його запустили у виробництво ще 2007 року. І з того часу у пресі учасники зйомок та і самі журналісти постійно підігрівали інтерес до майбутнього фільму. Час від час у ЗМІ з’являлись повідомлення про висадку кіногрупи Михайла Іллєнка на кордоні Аргентини і Чілі, про роботу над комп’ютерними спецефектами для фільму, про залучення до зйомок індіанців…

Чи виправдає результат творчої групи очікування глядачів можна буде вже переконатись з 19 січня 2012 року, коли фільм вийде в прокат…

Джерело тут:

Декларація Асоціації католиків-медійників* України

Декларація Асоціації католиків-медійників* України

Ми, католики, які діють у засобах суспільної комунікації (внутрішньо-церковних та світських), прагнучи

-       вдосконалювати внутрішню комунікацію,

-       підвищувати свій професійний та духовний рівень,

-       спільно реагувати на виклики, які стоять перед Церквою, суспільством та медіа,

об’єднуємося в Асоціацію католиків-медійників України.

Місія

Допомогти учасникам Асоціації та іншим католикам, які працюють у засобах суспільної комунікації, ефективніше працювати й співпрацювати, зростати професійно та духовно, зберігати католицьку ідентичність у світлі Євангелія і вчення Католицької Церкви та, дотримуючись принципів журналістського фаху, служити Церкві й суспільству.

Цінності:

-       правда;

-       відкритість;

-       гідність;

-       свобода;

-       відповідальність;

-       второпність.

Завдання Асоціації

Не беручи на себе функцій церковних прес-служб, ми діємо, базуючись на стандартах журналістської етики, заради

- об’єднання тих, хто працює в українських медіа та належить до Католицької Церкви;

- сприяння професійному та духовному розвитку членів Асоціації;

- захисту їхніх прав та інтересів;

- поглиблення внутрішньої комунікації та співпраці;

- підсилення голосу Вселенської Церкви в суспільстві та поширення християнських цінностей.

У майбутньому Асоціація католиків-медійників України має намір увійти у світову мережу католицьких професійних журналістських об’єднань.

___________

*Медійники – працівники засобів суспільної комунікації

Довідка: 17 грудня 2011 року в Києві, в монастирі Святого Василія Великого (УГКЦ), відбулася зустріч спільноти журналістів-католиків. У ній взяли участь представники католицьких та світських ЗМІ, блоґери та видавці, які є вірними Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков. Учасники зустрічі прийняли рішення про заснування Асоціації католиків-медійників України. На сьогодні спільнота журналістів католиків налічує понад 80 членів з усієї Україні.

Нові кардинали Ватикану

Папа Римський Бенедикт XVI проведе 18 лютого консисторію, під час якої новими кардиналами стануть 22 священослужителі.

Про це сам понтифік оголосив під час читання молитви "Ангелус" 6 січня. Четверо з 22 ієрархів і кліриків, які отримають з рук Папи "біретту" - червону кардинальську шапочку, - вже старше 80 років, що, за канонами Католицької Церкви, позбавляє їх права голосу на майбутньому конклаві.

Нижче наводимо список майбутніх кардиналів, зі вказівкою куріальних посади або очолюваної єпархії, а також країни народження і віку.

Двома кардиналами стали глави греко-католицьких церков:
Березень Георг Аленчеррі, верховний архієпископ Ернакулам-Ангамалі, глава Сиро-Малабарском Католицької Церкви (Індія, 66 років);
Лучан Мурешан, верховний архієпископ Фагараш і Альби-Юлії, глава Румунської греко-католицької Церкви (80 років);

архієпископ Празький Домінік Ярослав Дука,(Чехія, 68 років);

архієпископ Едвін О'Браєн, про-магістр Лицарського ордену Гробу Господнього (США, 72 роки);

7 представників Італії:
архієпископ Фернандо фелони, префект Конгрегації у євангелізації народів (Італія, 65 років);
архієпископ Антоніо Марія Вельо, глава Папської ради з пастирського піклування про мігрантів і мандруючих (Італія, 74 роки);
архієпископ Франческо Коккопальмеріо, глава Папської ради з інтерпретації законодавчих текстів (Італія, 73 роки);
архієпископ Джузеппе Бертеллі, глава Папської комісії у справах міста-держави Ватикан і губернатор Ватикану (Італія, 69 років);
архієпископ Доменіко калканів, президент Адміністрації майна Святого Престолу (Італія, 69 років);
Джузеппе Версальді, глава Префектури економічних справ Святого Престолу (Італія, 68 років);
Джузеппе Беторі, архієпископ Флорентійський (Італія, 65 років);

також
архієпископ Мануел Монтейру ді Каштру, нещодавно призначений главою Апостольської пенітенціарії (Португалія, 73 роки);
архієпископ Сантос Абріль-і-Кастельо, віце-камерленго Апостольської палати та архіпресвітер римської базиліки Санта-Марія-Маджоре (Іспанія, 76 років);
архієпископ Жуан Брас ді Авіс, префект Конгрегації інститутів богопосвяченого життя (Бразилія, 64 роки);
Томас Коллінз, архієпископ Торонто (Канада, 65 років);
Віллем Якоб Ейк, архієпископ Утрехтський (Нідерланди, 58 років);
Тімоті Майкл Долан, архієпископ Нью-Йоркський (США, 62 роки);
Райнер Марія Вельки, архієпископ Берлінський (Німеччина, 55 років);
Іоанн Тон Хонь, єпископ Гонконгський (Китай, 72 роки);

Крім того,кардиналами стануть три священики:
священик Жюльєн Рі, клірик єпархії Намюра, почесний професор історії релігії в Католицькому університеті Лувена (Бельгія, 91 рік);
священик Просперо Грек, монах-августинець, консультант Конгрегації віровчення (Мальта, 86 років);
священик Карл Йозеф Беккер, монах-єзуїт, консультант Конгрегації віровчення (Німеччина, 83 роки).


Джерело: http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=89025

Інтерв'ю засновника Церкви Копімізму

Інтерв'ю засновника Церкви Копімізму Ісаkа Герсона (переклад).

Ісак Герсон є духовним лідером новітньої релігії світу - Копімізму (Kopimism), що проповідує вільний обмін файлами та інформацією. 5 січня Церква Копімізму (Kopimism) була офіційно визнана релігією в Швеції.

- Розкажіть про цю нову релігію Kopimism.

- Ми об'єднались близько 15 місяців тому. Ми вважаємо, що інформація є святою і що акт її  копіювання це святе право кожного.

- Навіщо робити релігію з файлообмінних операцій? Чому б просто не бути звичайним клубом, не визначаючи себе як релігійна громада?

Тому що ми бачимо себе в якості релігійної групи, а церква здається хорошим способом організації самих себе.

- Важко було стати офіційною релігією?

- У нас була ця віра протягом кількох років, і одного разу ми подумали, чому б не спробувати і отримати її реєстрацію? Це було досить складно. Влада була дуже догматична зі своїми формальностями. Нам знадобилось три спроби і більш ніж рік, щоб отримати визнання.

- Яким критеріям потрібно відповідати, щоб стати офіційною релігією?

- Закон говорить, що для реєстрації релігії ви повинні бути організацією, що має практику молитви або медитації та певні ритуали.

- Які у копімістів молитви та медитацій?

- У нас є релігійні практики, де ми почитаємо цінність інформації, копіюючи її.

- Ви називаєте це "kopyacting". Ви насправді зустрічаєтесь в якомусь храмі для проведення цих ритуалів?

- Ми зустрічаємося, але це не обов'язково має бути фізична присутність в якомусь приміщені. Це може бути он-лайн за допомогою мережі Інтернет.

- Чи правда, що деякі символи мають особливе значення в Копімізмі (Kopimism)?

- Так. Існує "kopimi" - наш логотип, який представляє собою літеру "K" усередині піраміди, символ, використовуваний, щоб показати онлайн ви хочете бути скопійовані.

Є також символи, які представляють і заохочувати копіювання, наприклад, «Ctrl + V" і "CTRL-C".

- Чому інформація та її вільна передача є такою важливою для вас?

- Інформація - це те, що є будівельними блоками, які допомогають створювати все те, що є навколо мене і все те, у що я вірю. Копіювання це спосіб множення та збільшення цінності інформації.

- Яка Ваша позиція щодо незаконного обміну файлами?

- Я думаю, що закони про авторські права створюють багато проблем, й як мінімум повинні бути переписані. Але я хотів би запропонувати, щоб позбутися від більшості з них.

- Так що все копіювання повинно бути законним?

- Абсолютно вірно.

- Ви дійсно переконані, що це є насправді релігія?

- Ми віримо в це вже декілька років.

- Була якась реакція була від інших церков?

- Я не говорив з багатьма з них, але ті, з якими я говорив, були зацікавлені нами, і в нас була цікава дискусія.

- Чи можуть ваші вірні бути відлучені від Церкви Копімізму?

- Ми ніколи про це не думали. Але якщо ви не вірите в наші цінності, то я думаю, немає сенсу в тому, що ви були членом церкви, а якщо ви вірите в наші цінності, ви не можете бути відлучений від церкви.

- Скільки наразі є членів церкви?

- Приблизно 3000.

- Як стати копімістом?

- Наш сайт зараз закритий, тому що було занадто багато відвідувачів, але коли він знову запрацює, ви просто повинні дізнатися про наші цінності і погодитись з ними, а також ви можете зареєструватися на нашій веб-сторінці.

- Чи є божества пов'язані з Копімізмом?

- Ні, нема.

- Чи може Kopimism що-небудь сказати про загробне життя?

- Насправді ні. У нашій релігії ми не зосереджені на людях.

- Це може бути цифрове загробне життя.

- Інформація насправді немає життя. Я припускаю, що вона може бути забута, але лише до тих пір, поки вона не буде скопійована.

Довідка:

Ісак Герсон є 20-річний студент філософії в університеті Упсали, Швеція. Разом з Густавом Ніпе - членом Піратської партії Швеції, та іншими активістами вони заснували Місіонерську церкву Копімізму (Missionary Church of Kopimism) .

Оригінал статті тут: http://www.newscientist.com/article/dn21334-kopimism-the-worlds-newest-religion-explained.html

Копімізм в Україні:

http://www.facebook.com/pages/Kopimism-Ukraine-%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B7%D0%BC-%D0%B2-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96/189504654481398?sk=wall

https://plus.google.com/u/0/103102597896806835128/posts

Переслідувачі християн: Чечня, Азербайджан, Білорусь...

Вже десять років поспіль КНДР очолює перелік країн в яких відбуваються гоніння християн. На другому місці, серед переслідувачів за віру, знаходиться Афганістан, далі йдуть - Саудівська Аравія, Сомалі, Іран, Мальдіви. При цьому Іран трохи поліпшив свої показники, оскільки 2011 року ця країна перебувала на другому місці. До списку держав, де пригноблюють християн, увійшли й 8 республік з СНД. Також у реєстрі можна побачити дві нові країни, яких не було минулого року: Казахстан і Колумбія. 

Як повідомляє "Радіо Ватикан", приблизно 100 мільйонів християн на світі зазнають переслідувань за віру. Найгіршою є ситуація в Північній Кореї, потім йде Афганістан, Саудівська Аравія, Сомалі, Іран, Мальдіви, Узбекистан, Йємен, Іран. В цих країнах християни або взагалі не мають змоги говорити про свою віру, або мають великі обмеження щодо свободи віросповідання. Про це йдеться в рапорті Міжнародної Організації Допомоги Переслідуваним Християнам «Open Doors», що його було представленно напочатку 2012 року. Слід відмітити, що в першій десятці країн, де спостерігаються найбільші переслідування, знаходяться 9 мусульманських.

Велике представництво, в цьому реєстрі з 50 країн, складають республіки колишнього СРСР. Так, як вже було сказано, на 7 місці чорного списку гонителів християн знаходиться Узбекистан, на 18 - Туркменістан, на 20 - Чечня (як республіка РФ), на 25 - Азербайджан, 34 - Таджикистан, 42 - Білорусь, 45 - Казахстан, 48 - Киргизстан. Таким чином, з 11 республік СНД  до переслідувачів християн відносятся 8. Нагадаємо, що минулого року в списку від «Open Doors» на 50 місці знаходилась вся Росія.

Також, як відзначається у рапорті, минулого року погіршилося становище християн в Пакистані, а також в країнах т.з «арабської весни»: Єгипті, Лівії,  Мароко, Тунісі, Сірії. Погіршилася також ситуація в Судані, в якому, після відокремлення Південного Судану, створюється ісламська держава з законами шаріату. А в Нігерії за віру минулого року загинуло понад 300 християн.

У Північні Кореї, згідно з оцінками експертів, понад 400 тисяч християн живуть в умовах підпілля, а близько 70 тисяч перебувають за гратами. Хоча, за кількістю переслідуваних християн, першість є в КНР (загальне 21 місце), де приблизно 80 мільйонів вірних не мають змоги вільно відправляти свої обряди.

Рапорт «Open Doors» створюється на основі моніторингу дотримання прав релігійної свободи в різних країнах світу. Крім власних інформацій, організація спирається також й на думки місцевих експертів.


Повний список країн, де переслідують християн тут: http://www.opendoorsusa.org/persecution/country-profiles/

Інформацію підготував: Павло Берест

Підсумки кінопрокату 2011 в Україні

Підсумки кінопрокату 2011 року в Україні підтвердили сумну реальність про відсутність українського кіно, як явища. Особливо, якщо порівнювати з результами кінопрокату в наших сусідів - Польщі та Росії.

За результатами підрахунків сайту Box Office, десятка найкасовіших фільмів 2011 року в Україні виглядала наступним чином:

1	Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides (3D)		$5,268,571
2	Puss in Boots  (Кіт у чоботях)		$4,111,835
3	Transformers 3		$4,085,682
4	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two)	.	$3,558,720
5	Sluzhebnyy roman - Nashe vremya		$2,795,748
6	Vysotskiy. Spasibo, chto zhivoy		$2,678,165
7	Cars 2		$2,470,971
8	The Twilight Saga: Breaking Dawn Part 1		$2,423,266
9	Kung Fu Panda 2		$2,286,825
10	Fast Five		$2,014,415

На 11 місці йде мульфільм "Rio" з $1,838,484 касових зборів по всіх країні. Взагалі, цього року, 24 фільми зібрали від українських глядачів понад 1 млн. дол. Й серед них немає жодного українського (якщо не враховувати "Служебний роман", який деякі активісти схильні вважати "вітчизняним", хоча, звісно, це не так). Нагадаю, що цього року в українського Оскарівського комітету виникла проблема з висуненням рідного кіно на здобуття престижної премії, оскільки не змогли знайти картину, яка б, відповідно, до загальноприйнятих міжнародних стандартів могла б називатися українською. 

З 20 топ-фільмів в українському прокаті - чотири були в 2011 році російськими. Якщо порівнювати з підсумками 2010 року, то тоді цей показник був гірший (або кращій - це як подивитись). Тоді в першій двадцатці було три російські фільми. 

Що ж до самої Росії та підконтрольних (в сфері кінопрокату) їй територій (Russia - CIS), то за даними Yearly Box Office, перша десятка 2011 року має такий вигляд:

1	Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides (3D)		$63,661,754
2	Puss in Boots		$50,296,964
3	Transformers 3		$45,129,718
4	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two)		$36,817,713
5	Kung Fu Panda 2		$31,829,945
6	The Twilight Saga: Breaking Dawn Part 1		$31,818,662
7	Fast Five		$29,333,777
8	Vysotskiy. Spasibo, chto zhivoy		$26,813,491
9	Rio		$24,803,056
10	Cars 2		$19,915,542

Цікаво, що якщо уподобання по голівудським фільмам у нас з росіянами майже співпадають, то щодо російських фільмів, то тут є деякі відмінності. 

Навіть натяк на те, що якийсь (доволі посередній) фільм є "українським" призвів до того, що у вітчизняному прокаті він зайняв 5 місце. Тоді як це ж кіно в Росії знаходиться на далекому 26 місці. Що було б, яки в Україні знімались українські фільми - можна лише здогадуватись.

Хоча, слід відмітити, що й самій Росії вітчизняні фільми не дуже популярні. Так, серед двадцяти кращіх їх є тільки три (Висоцький, Йолки 2 та Бій з тінню 3).

Зовсім інша ситуація спостерігається в Польщі. Там вітчизняне кіно не лише знімається, але й користується великою популярністю. І в десятці, й в двадцатці польського кінопрокату майже половина фільмів є польськими.

1	Listy do M.		$10,647,485
2	Och, Karol 2		$10,455,379
3	Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides		$10,110,633
4	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two)		$8,895,199
5	Bitwa warszawska 1920		$8,121,669
6	The Hangover Part II		$7,179,432
7	The King's Speech		$6,164,454
8	The Smurfs		$5,950,565
9	Cars 2		$5,698,308
10	Baby sa jakies inne		$4,883,118

Також показовим є те, що перше, друге та п'яте місця, з досить непоганим результатом, посідають саме польські фільми.

Різдвяна сентиментальна комедія "Листи до М", що є своєрідним аналогом "Реальної любові" (Love Actually), вийшла в прокат наприкінці листопада, й змогла за місяц впевненно зайняти перше місце з дуже гарним показником - понад 10,5 млн. дол.

Інша польська комедія "Ох, Кароль 2" - про ловеласа, що має наречену, три коханки, й не може відмовити жодній дівчині, також зібрала понад 10 млн., й зайняла друге місце в польському кінопрокаті 2011 року.  

Історичний фільм Єжи Гофмана "Варшавська битва 1920" зібрав понад 8 млн. дол. й зайняв почесне п'яте місце, випередивши в Польщі такі фільми, як "Похмілля в Вегасі 2", "Король говорить" та "Тачки 2". 

Нагадаємо, що Топ-5 українського кінопрокату 2010 року була наступною:

1	Shrek Forever After		$4,007,651
2	Alice in Wonderland (2010)		$3,484,583
3	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part One)		$2,929,841
4	Lyubov v bolshom gorode 2		$2,585,582
5	Tron Legacy		$2,205,929

А понад 1 млн. дол., позаминулого року, в Україні зібрало 26 фільмів.

Павло Берест