Той, хто пройшов крізь вогонь - фільм

Нарешті, після кількох років тиші, в прокат виходить український фільм. "Той, хто пройшов крізь вогонь" (Firecrosser) режиссера Михайла Іллєнка.

Хоча, через те, що переважна більшість українських кінотеатрів знаходиться в руках російських компаній - фільм буде демонструватися дуже обмежено, й в незручний час... І реклами мало видно...  а Шкода.

Фільм «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» починається сценами з сімейного життя іще малого Івана в 20-х роках. Поступово події переносять нас в період ІІ Світової війни, яку головний герой зустрічає в якості військового льотчика. Далі яскраво, тонко підміченими художніми вкрапленнями, демонструються важкі будні війни на фоні яких розвивається кохання головного героя до санітарки. Через заздрість знайомого до чужого щастя, Іван потрапляє в лещата репресивної радянської машини в якій він дивом лишається живим. Потім перед нами постають картини післявоєнного життя дружини з дитиною Івана в радянській Україні і життя Івана із новою сім’єю в Канаді. Напевне так можна пересказати загальну фабулу фільму. Проте вона не повна, оскільки не передає тонких налаштувань стрічки зроблених досвідченим режисером Михайлом Іллєнко.

Треба зазначити, що трейлер до стрічки вводить в оману глядачів, так як демонструє авіаційні баталії і налаштовує на перегляд чергової військової епопеї. Проте фільм зовсім не про ІІ Світову війну чи військові баталії, хоча в ньому і досить багато військових сутичок та авіабоїв. Унікальність стрічки в тому, що вона, охоплюючи період першої половини ХХ ст., де було стільки кривавих і соціальних потрясінь, зовсім не торкається, більше ніж вимагає сюжет, теми війни, боротьби радянських і фашистських армій або національно-визвольнихзмагань… Все це винесено за дужки і лише пунктиром проходить крізь головний сюжет.

За жанром стрічку «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» можна віднести до «кінороману», так як події у ній за аналогією з романом розвиваються протягом 30 років. Ця спресованість відчуттів і подій призвела до використання режисером фрагментарної форми оповіді. Очевидно, що при всьому бажанні інших форм оповіді і не було. Така подача історії дозволяла розкрити в двогодинній стрічці життя тривалістю в більш ніж чверть століття.

Роботу режисера найякісніше характеризує робота з акторами. В цій стрічці дався в знаки досвід Михайла Іллєнка, через що кожен відібраний актор був на своєму місці. Особливо виділявся Віталій Лінецький, герой якого був водночас і негативним персонажем фільму, і рушієм всієї історії. Його перевтілення є настільки переконливим, що із моменту проїзду на велосипеді із героїнею Грішиною і до самого останнього кадру за участі Віталія глядача не покидає відчуття неприязні до його персонажа.

Запрошення Віктора Андрієнка, якого всі звикли бачити в комедійних образах, на роль розсудливого, приземленого полковника радянських військ, який не поспішає вислужитись, був дуже ризикованим кроком, але з огляду на те як актор справився з роллю це очевидний виграш фільму.

Історія закінчується відкритим фіналом. Зазвичай таке завершення зявляється в особистих фільмах. Однак тут відчувається натяк на сучасність, і відкритість фіналу стрічки перегукується з відкритістю сьогоденних подій, які творяться саме зараз.

Стрічка отримала гран-прі ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю в 2011 році.

На фільм «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» глядачі чекали вже давно, його запустили у виробництво ще 2007 року. І з того часу у пресі учасники зйомок та і самі журналісти постійно підігрівали інтерес до майбутнього фільму. Час від час у ЗМІ з’являлись повідомлення про висадку кіногрупи Михайла Іллєнка на кордоні Аргентини і Чілі, про роботу над комп’ютерними спецефектами для фільму, про залучення до зйомок індіанців…

Чи виправдає результат творчої групи очікування глядачів можна буде вже переконатись з 19 січня 2012 року, коли фільм вийде в прокат…

Джерело тут: