Митрополит всієї України

Ніколи ще в новітній історії України від життя однієї людини так не залежали не тільки доля окремої спільноти або церкви, але й цивілізаційний вектор розвитку на найближче десятиліття всього суспільства, нації та держави.

Останніми тижнямиздоров’ям митрополита Володимира цікавляться не тільки його лікарі, близькі таколеги, але й ціле українське суспільство, Москва, Константинополь… Цікавляться всі, хто розуміє та передбачає які наслідки можуть мати вибори наступного митрополита Київського та всієї України. Тільки реагують ті, хто розуміє все це по-різному, в залежності від того, які цілі вони перед собою ставлять.

Якщо в УПЦ МП закликають молитися за здоров’я Володимира  й на цей заклик щиро відгуються не лише їх вірні, але й представники або предстоятелі УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ та інші. Якщо Вселенський Константинопольський патріарх надсилає свої пастирські листи до митрополита Київського, бажає швидкого одужання та запевняє у своїх молитвах за нього. Якщо Блаженнішого у лікарні відвідують колишні й нинішні високопосадовці та чиновники, то Російська православна церква просто чекає свого часу, коли треба буде рішуче діяти. Як повідомляють ЗМІ, навіть в керівництві УПЦ МП здивовані тим, що має місце «відсутність інтересу до того, що відбувається в Києві на офіційних сайта Московського патріархату». І тільки після того, як ця ситуація виплила назовні, прес-служба РПЦ видала повідомлення, що й Кирило також "молиться за скоріше виздоровлення". При цьому патріарха Московського постійно оперативно інформують про події в Києві. 

А що ж тут дивного? В Москві вже давно склали план дій, виписали й затвердили концепцію того, як з «самоуправної з широкими правами автономії» УПЦ зробити просто окремі єпархії РПЦ. Й просто чекають часу «Ч». Недарма ж  одразу після свого обрання й до тепер  патріарх Кирило активними й агресивними темпами відвідує всі куточки України  й особисто веде перемови з кожним з єпископів УПЦ МП. Адже, відповідно до уставу цієї церкви, не у Москві, а саме собором українських єпископів в Києві, буде обраний наступний Митрополит Київський і всієї України. А може і не буде обраний. Бо недарма ж періодично вливається в пресу інформація про можливість надання Кирилу титулу «патріарх Києво-Московський» й перетворення Києво-Печерської Лаври на резиденцію патріарха. Тоді й проблема «самоуправності» УПЦ буде вирішена дуже швидко. Й всі ці «Раскольніки» будуть повернуті в лого єдино-неделимої канонічної церкви-матінки.

Можна піти й менш епатажним шляхом й просто проштовхнути на митрополита вірнопідданого кандидата. А те, що поставлені плани наші московські брати вміють ефективно виконувати – давно відомо. Де вони цьому навчились - можна лише здогадуватись. Але ще геніальний російський музикант Ігорь Тальков співав: «где священник скрывает под рясой КГБистский погон».

Протистояти здійсненню плану переможного поширення «русского міра» на всю Україну може  тільки згуртована й одностайна позиція більшості єпископів й священиків УПЦ МП. Вони й самі чудово розуміють  чим їм загрожує відхід у вічність митрополита Володимира. Однак тут постає питання, чи є в церкві лідер масштабу й рівня Володимира (Сабодана), що зуміє згуртувати навколо себе всі здорові сили в УПЦ МП? Чи основні преденденти на престол передеруться одни з одним, а цим всімвміло та з користю для себе скористається Москва.