Князь і козацький гетьман Остафій Ружинський
Остафій Ружинський або Євстафій Богдан Ружинський (? - бл.1534) — князь Ружинський і Роговицький, український військовий козацький діяч XVI ст., козацький гетьман (1513-1534, з перервами).
Життєпис
Походив Остафій Ружинський з українського роду князів Ружинських русько-литовського (давньоукраїнського з теренів Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського) походження.
Спадковий княжий титул дозволяв Ружинським, як і іншим князям, займати значні військові і цивільні посади. Остафій Іванович Ружинський у 1569 - 1573 роках був черкаським і канівським підстаростою, а згодом і київським воєводою. Його брат Григорій - сотник надвірної корогви князів Сангушків.
Юнаком подорожував країнами Західної Європи, навчався і служив у Франції та Німеччині. Чомусь у творах багатьох істориків ім'я Остафія Ружинського навіть не згадується.
Михайло Грушевський починав відлік від князя Дмитра Вишневецького, а князь Остафій Ружинський гетьманував перед ним.
В «Історії русів» є згадка про «гетьмана князя Євстафія Ружинського» датована 1514 роком. Утворив Ніжинський козацький полк.
Слава Його козаків була такою, що він користувався повагою не тільки серед української шляхти, а й серед польської аристократії.
Козацька доля Ружинських пов'язана з Томаківською Січчю. Її збудовали на острові Томаківка в складній мережі Дніпрових розгалужень після 1557 року, коли інший волинянин Дмитро-Байда Вишневецький змушений був покинути січову твердиню на острові Хортиця.
Життя Остафія Ружинського досліджували багато істориків, в тому числі М. Грушевський, Н. Яковенко, В. Замлинський. Малопомісний волинський князь Остафій Ружинський замолоду побував у Німеччині та Франції, інших європейських країнах, де вивчав військову справу, що дуже знадобилося йому в козакуванні.
Час його гетьманування в Запорозькому війську відносять на проміжок між 1579 - 1586 роками. Саме тоді він переконав польського короля Сігізмунда І в необхідності поділити більшу частину України (вона була на той час уже в складі Польщі) на 20 військово-адміністративних округів, тобто сталих козацьких полків, давши їм назви найшанованіших міст, а саме Київський полк, Чернігівський, Черкаський, Чигиринський, Брацлавський і т. д. Кожний полк повинен був мати по 2000 козаків. Тобто в 20 полках - 40 тисяч. Цифра на той час вражаюча. Тому малоймовірна. І все ж це зафіксовано в "Історії Русів", а також в "Истории Малороссии" Миколи Маркевича та ряді інших джерел.
Помер 1534 року.
Замість князя Ружинського козацьким гетьманом обрали генерального осавула Венжика Хмельницького.
Організація Війська Козацького
До Ружинського козаки об'єднувалися в курені, а курені самі обирали своїх отаманів. Під час військової служби повітові хорунжі наглядали за озброєнням, в їх відомстві знаходилися також повітові корогви, вони проводили реєстрацію; під час військових походів повітові хорунжі давали знати куреням, де проходить збір в похід.
Збори відбувались в Білих межах поміж Борзною, в Ніжині, Конотопі або в Крилові за Дніпром. Козаків, зібраних для військового походу, ділили на полки, полки на сотні і тоді більшою кількістю голосів вибирали командувачів тільки на час походу. На територіях, прилеглих до татарських, інколи самовільно обирали старшого і здійснювали напади на татар.
Остафій Ружинський змінив устрій козаків: він утворив 20 полків за містами по 2000 козаків в кожному, дав їм назви за назвами міст, полки поділив на сотні і сотні назвав за назвами містечок. Полки були скомплектовані з молодих козаків, з околиць та куренів. Половина їх була кінна, що знаходилися в полі, половина піша і знаходилася при містах. Одяг і озброєння були в усіх однакове і забезпечувалось власним коштом. Під час війни козаки отримували платню.
Для початку Ружинський утворив п'ять полків з «охочих» (охочо-конних чи охочекомонних), які мешкали над річками Самарою, Богом, Дністром.
Після першого вдалого походу 1516 р. під Білгород, де він повністю розбив кримського хана, буджацький хан з Білгороду поспішив, щоб відібрати в козаків здобич. Вони наздогнали козаків на р. Кодимі.
За реформою Остафія Ружинського було унормовано порядок виборів козацьких старшин "вільними голосами", місце дислокації полків і сотень, озброєння кінних і піших козаків, винагороди за службу тощо. Отже, наш земляк увійшов в історію як гетьман-реформатор козацького війська, який вперше організував також і постійне навчання козаків військової справи.
Козаки Ружинського, сховавшись на Кодимських болотах, дочекалися військ хана і оточивши його, розбили повністю, помноживши вдвічі свої військові трофеї. Після цієї перемоги все більше охочих почало прибувати в його полки.
Битви та перемоги Остафія Ружинського
Результати козацьких реформ і заходів не забарилися.
В кінці 70-х років того ж століття, як і раніше, орда з Криму увірвалась в українські землі з метою грабунку міст і сіл та захоплення ясиру. Біля Білгорода (Аккермана) козацьке військо на чолі з князем Остафієм Ружинським безстрашно заступило їй шлях. Гетьман розташував своє військо так, що його тил прикривала річка. Орда не могла обійти козаків з тилу і змушена була атакувати щільний стрій в лоб. Гук, крик не злякав козаків. Орду зустрів шалений вогонь з гармат і фальконетів. Вона в паніці відступала. Нові спроби атакувати теж не мали успіху.
Татари відійшли. Але гетьман велів козакам не рушати з місця, вдаючи, що вони здатні лише боронитися. У степу на ніч орда розташувала свій розлогий стан.
"Історія Русів" яскраво змальовує, що було далі: "Гетьман, маючи своє військо невтомленим, виступив з ним опівночі в похід і, йдучи навмисне тихо, наблизився до татарського табору на світанку. А як звичайно татари тримають коней на паші, а не біля конов'язі, то гетьман вислав загін кінноти з наготовленими заздалегідь паперовими ракетами, котрі, коли кинути, могли перестрибувати з місця на місце і робити до шести пострілів кожна..."
Битва під Білгородом над Дінцем та на р. Кодимі в 1516.
1516 року кримський хан напав на українські землі, гетьман Остафій Ружинський дав йому битву. Він дозволив військам хана атакувати, татарське військо за своїм звичайним планом з криком та хмарою стріл оточило війська гетьмана з трьох сторін і пішло в атаку. Козаки були готові і мужньо дали опір, завдаючи пальною зброєю та артилерією військам ворога величезних втрат.
Гетьман наказав козакам не зрушувати з місця, тож татарські орди цілий день атакували козацьке військо, зазнаючи все більших втрат. Тільки на ніч татари перестали атакувати, відійшли від козацького війська та з кочовою недбалістю розклали табір на ніч.
На світанку гетьман почав атаку. Він пустив вперед артилерію, вони пущеними ракетами перестрашили ординських коней, які почали втікати в різні сторони, волочачи за собою татар, що спали на землі. В той час Гетьман кинув на табір основні війська і знищив дощенту. Всі військові трофеї татарського війська дістались козакам.
Коли гетьман повертався від Білгороду над Дінцем назад, буджацький хан довідався, що орду кримського хана розбито і козаки забрали великі трофеї. Він вирішив напасти на козаків та вирушив з ордою з-під Білгороду дунайського. Але гетьман знав про це. Він відіслав всі військові трофеї до Умані, а сам з військом перейшов річку Бог і став на ріці Кодимі, заховавшись там на болотах і почав чекати хана Буджаку. Тільки-но татари показались, гетьман оточив їх своїм військом і розбив вщент, подвоївши при цьому свої військові трофеї.
З цього часу, побачивши славні перемоги козаків та оцінюючи і поважаючи їх хоробрість та вміння вести битви, і поляки почали іти в козацькі полки, називаючи себе козаками.
Джерела
* Історія Русів. — Частина 1.
* Сушинський Б. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV—XIX ст. — Т. 1.
* Історія Русів. — Частина 1.
* Сушинський Б. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV—XIX ст. — Т. 1.
Posts
No comments:
Post a Comment