Перші державні герби України (Х - ХІІІ ст.)

Символіка, символи, як і мова, лежить в основі людського розуму, людського розвитку і людського існування.

Символіка має безпосереднє відношення до пізнання людиною самої себе, збереження знань та передачі історично важливої інформації наступним поколінням.

Символи є одночасно й інструментом пізнання, а також стародавнім фундаментальним способом передачі реальності. Символіка проходить крізь віки і має можливість вміщувати у небагатьох умовних лініях силу, діяння, прагнення і мрії багатьох поколінь.

Символ – це ключ, що дозволяє проникнути за межі фізичного світу. Одночасно символ безпосередньо пов’язаний з реальністю, він вміщує в собі досить об’­ємний прос­тір можливостей і дозволяє сприймати фундаментальний зв’язок різ­номанітних форм і проявів. Справжній символ задовольняє всі сторони людини: і дух, і інтелект, і відчуття.

Родові та племенні знаки, тотеми, які можна вважати безпосередніми попередниками гербів, були відомі українцям ще з прадавніх часів. Без добре розвиненої системи символів людське суспільство не змогло б розвиватись й передавати знання. Трипільські малюнки й символи, орнаменти вишиванок, давньоукраїнські руни - були прообразами і попередниками лицарський та шляхетських гербів.

Вже перші королі антів, правителі скіфів і ґунів, а пізніше Великі князі Київські, удільні князі, вельможні господарі й пани – протягом століть використовували для скріплення наказів, листів та документів металеві печатки – булли, зразком яких стали Вавилонські, Давньогрецькі та Римські печатки.

На цих королівських, князівських, панських печатках зображувались герби правлячого роду, міста, удільного князівства або держави.

Перші зображення тризуба, які збереглись, відносяться до періоду Трипільської культури: IV-III тис. до н. е. Відомо, що з тих часів на теренах України тризуб був знаком родових та племінних старійшин. Варіанти тризубів були знайдені на Подніпров'ї, Поділлі, в Ольвії (Причорномор'ї), в Криму, на території давньої Боспорської держави.

Пізніше тризуб використовували т.з. царські скіфи, які називали себе нащадками атлантів (антів).

Найдавніша знайдена писемна згадка про герб України датується 360-355 рр. до н.е.: Платон у своїй праці «Тімен» детально описує блакитний одяг правителів-атлантів, на якому зображений золотий тризуб.

Перша літописна згадка про велико-княжі знаки Київської держави належить до часів князя Ігоря (912-945), коли при укладанні договорів з Константинополем, він мав свої власні печатки.

Різні варіації тризубів та двозубів були династичними гербами Великих князів Київських: Святославичів, Ярославичів та інших. Класичним вважається знак тризуба, що карбувався на монетах князя Володимира Великого (980-1015).

Після завоювання Києва монголо-татарами та занепаду Київської Русі, відбулось становлення Королівства Русі (Королівства України), гербом якого стає лев.

Наприклад на печатці короля Русі (короля України) Юрія І Львовича був зображений Св. Юрій в лицарських обладунках, на щиті якого знаходився герб Королівства Русі - Золотий Лев на синьому тлі. Зображення лева геральдично вважається символом влади, сили, мужності та великодушності.

Підкова традиційно була давньоукраїнським символом лицарства. Ще за часів скіфів, антів та ґунів бути вершником, воювати на коні було привілеєм. Шляхетний воїн, лицар не міг бути піхотинцем, він мав бойового коня та відповідну зброю. Один з перших лицарських орденів в Европі - Орден Святого Георгія (покровителя лицарів) був заснований 1326 року королем Угорщини, титулярним Королем Галичини та Волині Карлом I Анжуйським.

Зображення Св. Юрія Переможця в лицарських обладунках, на коні, що списом разить змія (т.з. герб "Руська (Давньоукраїнська) Погоня") було гербом міста Володимира (столиці давнього Волинського князівства),

та гербом князів Кориятовичів, що правили у Великому князівстві Подільському (Поділля, Буковина, Придністров'я, Закарпаття) у 1363-1434 рр.

А т.з. "подільський полугрошик" - монети, які карбували у Великому князівстві Подільському, на яких зображався герб князів Коріятовичів: Св. Юрій з копієм, стали першими «копійками».

Адже лише після занепаду Подільського князівства та його входження до складу Великого князівства Литовського, Руського (Давньоукраїнського) та Жемантійського, а також - після одруження московського князя Васілія на доньці Великого князя Литовського, Руського (Давньоукраїнського) та Жемантійського Вітовта - Юрій Змієборець (Георгій Переможець) стає гербом Московських князів та Москви, і лише після цього князь Василь починає карбувати монети з зображенням святого Юрія на коні зі списом (копьєм) — звідси й пішла сучасна назва «копійка».

Отже, ще одним гербом (окрім тризуба та лева) давньоукраїнських правителів часів Великого князівства Київського (Київської Русі) та часів Руського королівства (Королівства Руси-України), який пізніше став офіційним гербом Великого князівства Литовського, Руського (Давньоукраїнського) та Жемантійського - було зображення лицаря в обладунках, з мечем, щитом та на коні (т.з. герб "Погоня").

При цьому, на щиті у лицаря кожен монарх міг зображати ще й свій герб. Наприклад на печатці Великого князя Вітовта - герб "Колюмни" (видозмінений Тризуб).

Якщо герби з зображенням Св. Юрія Змієборця, Погоня (лицаря зі щитом) були привілеєм королів та князів, то зображення підкови на своїх гербах, як символ шляхетності, доблесті та лицарства став доволі поволі поширеним серед представників середньої та дрібної шляхти Великого князівства Руського (Давньоукраїнського), Речі Посполитої (Польщі, України, Литви, Білорусі) та Гетьманщини (Козацької держави).

На шляхетських та козацьких гербах того часу, поруч з підковою, з'являється також й зображення жовтого (золотого) або білого (срібного) хреста. Золотий хрест над підковою - дуже поширене поєднання в гербах української шляхти. Це також символ доблесті й лицарської шляхетності. Однак, якщо підкова це символ бойових заслуг, то хрест - вказував на духовну й релігійну складову. Хрест був символом захисників віри, відданих та ревносних служителів церкві й народу. Він міг зображуватись як над підковою, так і в підкові. Також зустрічають шляхетські герби з зображенням хреста над півмісяцем, що символізувало перемоги над татарами або турками.

Кольори в геральдиці мають таке ж велике значення, як і символи, що зображуються на гербах. Традиційно вважається, що жовтий (золотий) є символом достатку, могутність, справедливості, великодушність; білий (срібний) - символ чистоти, шляхетності, щирості, невинності, чесності; синій (блакитний) - є символом краси, слави, вірності, щирості, величі;

червоний (червлений) - символізує мудрість, безстрашність, хоробрість, мужність, любов, силу.

За козацьких часів малиновий — колір, що символізує могутність, хоробрість, успіх, єдність. Темно-червоний (пурпуровий) — гідність, сила.

В загально-европейській традиції підкова це символ успіху, вдачі, щастя. Її використовували як талісман й оберег від злих сил та вішали над входом в оселю.

В часи Середньовіччя існувала традиція, що представники аристократії, що вперше прибували до власника замку, дарували йому при зустрічі підкову.

Зброя - ще одна з поширених гербових фігур на лицарських та шляхетських гербах. Зображення стріли, лука, арбалета, меча, рогатини, древка, наконечника є одними з найдавніших геральдичних зображень. Так, зображення руки з луком та стрілою (з арбалетом - в ХVІІ ст.) є першим задокументованим зображення герба міста Києва.

Відоме також зображення герба Києва на якому Св. Юрій на коні - мечем перемагає змія. 

При цьому, в гербовнику часів Речі Посполитої «Гніздо цноти» Бартоломія Папроцького, 1578 року записано: «Місто Київ носить герб Святого Юрія від давніх князів руських наданий».

Символіка стріли - це сонячний символ, промінь, політ, воля, мужність, цілеспрямованість, дія. Стріла з луком або випущена стріла - невідворотність, доля, рішучість.

Меч є символом захисника, воїна, участі в битвах. Вогняний меч може бути символом не лише військової, але й духовної зброї, символом світла й божественних сил. Традиції Східної Римської імперії (Візантії), які також мали вплив на геральдику Великого князівства Київського (Київської Русі), призвели до запозичення Ольговичами - князями Чернігівського князівства, Мономаховичами, Перемишльським князівством двоголового орла, як свого герба.

Двоголовий орел був гербом також й Великого князя Київського (1201-1204) Романа Великого Мстиславича, який титулувався ще й як "Володар всієї Русі", а в европейських джерелах як "rex Ruthenorum" (король русинів) чи "Rex Russiae" (король Русі). Відомі також зображення орла з мечем в лапах, а також з хрестом, списом або скіпетром, що було символом державної влади. Герб Палеологів (імператорів Східної Римської імперії) зображувався в різних варіантах, як герб українських князів, що брали собі в дружини константинопольських принцес, та удільних руських (давньоукраїнських) князівств, якими правили вони або їх нащадки; й лише пізніше, після занепаду Київської Русі, двоголовий орел став гербом Золотої орди та Московського царства.

В часи Запорозької Січі та Гетьманщини, на шляхетських гербах з'являється зображення т.з. Козацького хреста. Козацький хрест — символ звитяги, вічності, духовності, святості. Вказує на славні традиції та козацьке походження його власника.

На велико-княжих, королівських, а пізніше на шляхетських гербах могла зображатись корона. Корона — символ могутності, влади, стійкості, величі й слави. На шляхетських гербах корона символізувала, те що цей герб був наданий монархом його власнику за особливі заслуги та звитягу. Вона свідчила про те, що пан знаходиться під покровительством короля та говорила про доблесть і чесноти князя або шляхтича.

Багато давніх українських шляхетських гербів виконані у жовто-блакитній кольоровій палітрі. Ці національні кольори уособлюють гармонію, щирість, природне багатство, працьовитість, щедрість і достаток.

Звісно, слід мати на увазі, що протягом всієї історії існування символіки та герботворення, значення окремих знаків і символів могли змінюватись, трансформуватися й набувати нових значень.

Теми: * Символіка українських князівських та шляхетських гербів. * Підкова, хрест, стріла, корона, тризуб, Св. Юрій (Георгій) Переможець, двоголовий орел - на гербах князів та шляхетських гербах Великого князівства Київського (Київської Русі), королівства Русі, Великого князівства Руського, Гетьманщини.

* Св. Юрій Змієборець (Св. Георгій) на гербах Великих князів Київських, гербах королів Русі (королів України), Великих князів Руських та князів Подільських. * Герб "Погоня" - як герб Королівства Русі (Королівства України) та Великого князівства Руського.

Читайте також:

* Становлення та розквіт Українського Королівства (ХІІІ-XІV ст.)

* Боротьба за спадщину Українського Королівства (1340—1392)

* Про Велике князівство Київське та Велике князівство Руське (Українське)

Українські королівські та шляхетські титули

Детальніше про історію розвитку української геральдики можна прочитати тут:

*  Українські шляхетські герби в Гербовнику Беленвіль (1380)

*  Герби української шляхти в Гербовнику Гелре

* Українські державні герби в Цюрихському гербовнику XIV ст.

*  Українські герби в перших европейських гербовниках ХІІІ ст. * Синьо-жовтий прапор в европейських гербовниках ХІV-ХV ст

* Перші згадки про Тризуб в європейських гербовниках.ХІV.-ХV ст. * Герби української шляхти.

* Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів.