Філарет не проти зайняти місце Володимира?

Поки в УПЦ МП йде затята боротьба за місце на Олімпі (чи то Києво-Печерських пагорбах), глава УПЦ КП натякає президенту, що він готовий стати його опорою й духовною підтримкою. 

«Стосунки між президентом і Київським Патріархатом покращуються. Коли ще Віктор Федорович тільки став президентом, я казав духовенству і єпископату, що прийде час – і у нас будуть нормальні відносини. І ось цей час прийшов», - зазначив нещодавно патріарх Філарет.

Ще б пак, цей досвітчений й розумний духівник вмів домовлятися з радянськими керівниками й КГБ, вмів домовлятися в перший, другим й третім президентами незалежної Україні, то чому б йому не домовитись й з четвертим.

Тим більше, це стало можливим в ситуації, коли та церква, на яку Янукович ставив відпочатку, й яку вже встигли окрестити як «напівдержавну», разом з хворобою свого предстоятеля, почала впевнений дрейф у бік Кремля. Хіба тут вже повпливаєш та будеш мати духовні дивіденти, якщо УПЦ МП остаточно перетворюється на філію РПЦ, яка в свою чергу є ідеологічним відділом Московський володарів.

А Януковичу, як справжньому «хазяїну», потрібна своя, власна церква. Про це добре знає й Філарет, тому й натякає чому владі варто звернути на них увагу. «Чому? Тому що президент є українським президентом, не російським губернатором. І як кожен український президент, він змушений захищати себе самого, свій народ і свою державу, – якщо він український президент», резонно зауважує мудрий патріарх.

Знає він, що й на економічні важелі також треба впливати, коли маєш справу з «міцним господарником» - «Ми маємо на газ ціну вдвічі більшу в порівнянні з Європою. Це такий братський народ! Німцям продають дешевше газ, а братам своїм – удвічі дорожче, і ще й кажуть, що ми брати», переймається Філарет.

І хіба його можна в чомусь звинуватити? Він то добре знає й історію православної церкви, й її сьогодення в різних куточках світу. Відомо, що коли влада підтримувала й була прихильна до православ’я – воно (а точніше церкви, собори та їх настоятелі) квітло й процвітало. Коли державні мужі, з тих чи інших причин, втрачали інтерес до церкви, то й вона ледь-ледь животіла.

Без підтримки влади церква не буде мати землі, не буде за що зводити храми чи монастирі. Це ж не протестанти, чи навіть католики або греко-католики, які можуть служити в підвалах та напівзруйнованих приміщеннях, поступово відновлюючи їх всім миром. Православні ієрархи звикли служити по «канонам» - з розкішним іконостасом, золотими куполами та територією під парковку дорогих авто.

Тому, як Філарет зацікавлений в гарних стосунках з владою, так і влада, в ситуації коли УПЦ МП рванула на зустріч побажанням Кремля, зацікавлена мати велику, впливову (а головне – керовану) церкву під боком.

Чи почує влада натяки патріарха? Він думає що так. «У цих умовах президент займає правильну позицію і захищає свій народ. І Київський Патріархат захищає український народ. Тому у нас стосунки будуть покращуватися. Якщо ми будемо бачити, що президент захищає свою державу, свій народ – ми будемо його в цьому підтримувати… Ми, Київський Патріархат, – тільки за Україну. І якщо він за Україну, то ми знайдемо спільну мову» , впевнений Філарет.

І його впевненості хочеться вірити. Адже, цілком зрозуміло, що якщо Янукович не буде «за Україну», то він не буде тут президентом, а на посаду Малоросійського генерал-губернатора в Кремлі є інші, більш надійні кандидатури.

Тому, і в Філарета, і в Януковича – одна мета. Зберегти Україну для себе. Й тут вони мають великі шанси домовитись.