Голівудські кіноновинки 2013 року

Дистриб’юторська компанія «B&H», що послідовно відстоює український дубляж на вітчизняному кіноринку, презентувала фільми, які вийдуть в прокат протягом першого півріччя 2013, повідомляє maidan.org.ua.

Голівуд повертається до класики. Так можна охарактеризувати новий тренд в американському кінематографі. Після екранізації «Милий друг» де Мопасана, світового глядача очікує ще дві класичні історії на новий лад – це фільми «Анна Кареніна» та «Знедолені». Так що, хто не читав або забув про що йдеться в цих творах шкільної програми зможуть заповнити пробіли своєї освіти. Хто ж читав – будуть порівнювати, наскільки режисерам та сценаристам вдалось зберегти близькість до оригіналу.

Окрім екранізації класичної літератури, вирішили американські фахівці маскультури поексплуатувати й розкручені кіно-бренди. Так в наступному році вийде перероблений у 3D фільм «Парк Юрського Періоду», а також продовження епопеї «Стартрек», «Корпорація монстрів» «Форсаж 6», «Нікчемний Я 2» та сіквел попсової комедії «Однокласники» («Grown ups 2»).

Ще одним переспівом класики можна назвати фільм «Оз: Великий та могутній», який розповідає на новий лад історію Чарівника з Смарагдової Країни.

Буде в 2013 році й багато фантастики. Окрім вже згаданого «Стартрека», на екрани вийдуть «Залізна людина 3», «Земля після нашої ери» (з Вілл Смітом), «Всесвітня війна Z» (з Бред Піттом), «Забуття» (з Томом Крузом).

Тим хто шанує вестерни або якісну гру акторів в нових образах, може сподобатись «Джанґо вільний» з Леонардо Ді Капріо та Семюелем Л. Джексоном або «Самотній ренджер» з Джоні Деппом.

Ну й звісно, куди ж без милих, добрих мелодрам. Про кризу середнього віку, не тільки в чоловіків, але й в жінок, нам в наступному році розповість фільм «This is 40», а про всепереможне почуття крізь віки та епохи – кінострічка «Кохання поза часом».

Єдине що шкода, що хоча український фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» й показав непоганий результат у вітчизняному прокаті, компанія «B&H» не анонсувала жодного українського фільму на перше півріччя 2012 року. Сподіваємось – поки що.


Читайте також:  Кращі українські фільми усіх часів

Вибори 2012: Забуті округи.

Під час обговорення результатів виборів, та висунення вимог опозиції щодо встановлення чесних результатів голосування, чомусь були "забуті" ряд округів на яких так само, як і на інших проблемих, відбувались масові фальсифікації під час підрахунку голосів.

Вже багато сказано й написано про фальсифікації, про "депутатів", які за допомогою "чесних" судів, беркуту, членів ОВК крадуть голоси виборців, й малюють собі депутатські мандати за будь-яку ціну.

Тому хотілось би зробити декілька акцентів про те, що чомусь залишається за кадром.

З початком "перерахунку" голосів та скасування результатів волевиявлення народу України на догоду окремим "політикам", для яких влада й гроші передусів, опозиційні сили голосно заговорили про 12-13 округів, де об'єктивно перемогли одні кандидати, а влада вирішила зробити переможцями інших. 

В'ячеслав Кириленко говорив навіть про більшу кількість округів: "Є 14 округів,по яких влада хоче вкрасти нашу перемогу - 11 округів Батьківщини, 2-Свободи,1 -Удару. По них ЦВК повинна втрутитися-це наша вимога."

Проте чомусь дуже скоро ця кількість скоротилась до 5 округів, по яким ЦВК поки не прийняло рішення, плюс два округи в Вінницькій області (11 та 14), рішення по яким прийнято, але суди ще продовжують розгляд цих справ. Отже всього сім. Куди ділась половина сфальсифікаваних округів? 

В проекті постанови ВР, поданої від імені Арсенія Яценюка, вимагається притягти до відповідальності за фальсифікації наступних кандидатів в депутати: округ № 11 - О. Домбровський, № 14 - В. Жеребнюк, № 94 - Т. Засуха, № 95 - П. Мельник, № 130 - Ф. Ольшевський, № 132 - В. Травянко, № 194 - В. Жуковську, № 197 - Б. Губського, № 198 - В. Олуйка, № 211 - І. Лисова, № 215 - Г. Герегу, № 216 - О. Супруненка, № 223 - В. Пилипишина.

З Мельником, Ольшевським, Жуковською, Лисовим, Герегою, Супруненком - все ясно. На цих 6 округах виборцям, опозиційним депутатам та громадським активістам вдалось ефективно продіяти фальсифікаціям й відстояти вибір народу України. 

По двум Вінницьким округам ситуація й досі не зрозуміла. ЦВК оголосило там "переможцями" тих, хто знехтував волею народу, проте Вищий Адміністративний суд заборонив ЦВК публікувати результати виборів по цим округам, й боротьба за них ще триває.

На інших п'яти округах (94, 132, 194, 197, 223) планують провести перевибори. Проте, чомусь ні в кого не виникає питань, а чому й навіщо їх проводити? Адже вибори відбулись, за протоколами з кожної ДВК можна встановити результати виборів. Потім ті кандидати від влади, які дуже багато вклали в ці перегони, вирішили, що вони "недозволять" комусь іншому замість них стати депутатом, відбулось фальшування... Тепер ЦВК каже, що встановити остаточний результат неможливо. Таким чином ті люди, які спотворили вибір народу, які вкрали голоси (за повідомленням деяких ЗМІ) й (можливо) скоїли правопорушення - отримують не заведені справи, а другий шанс прорватися до Верховної Ради.. В якій цивілізованій країні таке можливо собі уявити?

Проте, навіть не це є найбільш цікавим, а те, що чомусь опозиція "забула" про декілька округів в яких так само було змінено результати волевиявлення українців. 

В постанові опозиції щодо фальсифікації на виборах, чомусь згадуються такі прізвища, як Лисов, Герега, Супруненко, які намагались змінити результати, проте не згадуються кандидати по 20, 90, 182, 184 округах, яким вдалось вплинути на результати виборів, й які вже проголошені ЦВК переможцями. 

Так, як пише УП, понад 5,5 тисяч бюлетенів було зіпсовано на ОВК 182 в Херсоні, де різниця між переможцем та другим кандидатом становить лише 934 голоси. Тут переміг регіонал Володимир Сальдо. На другому місці був представник Батьківщини Олексій Урсуленко.

У Новій Каховці на ОВК 184 були зіпсовані 3623 бюлетені. При цьому різниця між регіоналом Миколою Дмитруком та самовисуванцем Іваном Вінником складає лише 22 голоси.

На ОВК 20 на Волині невраховано 2242 бюлетені при тому, що різниця між самовисуванцем Сергієм Мартиняком та опозиціонером Романом Карпюком складає 428 голосів.
В ОВК 90, де переміг Віталій Чудновський, зіпсовані 2028 бюлетенів при тому, що відрив Чудновського від кандидата від опозиції Олександра Марченка складає 322 голоси.

Ця ж технологія неврахування "зіпсованих" кимось (вже після підрахунку в ДВК) бюлетенів була застовована й на округах 11, 14, 132, 223. Проте, якщо про ці округи говорять й піднімають питання про захист результатів народного волевиявлення, то про ці чотири мовчать.

Чому опозиція не виступає проти фальсифікацій на округах, де "перемогли" Чудновський, Мартиняк, Дмитрук та Сальдо? Чому вона не вимагає на цих округах встановлення справжніх результатів виборів? 

ДНК українців

Українці були корінними мешканцями своїх земель з давніх давен. Наукові дослідження ДНК підтверджують, що українці "ні з відки не прийшли", а мешкали на теренах України від початків існування людства. 

Україна - держава з більше ніж двотисячолітньою історією. Українські племена, нарід, нація від незапам'ятних часів жили на своїй землі (територіі), відокремлюючись від інших народів, у тому числі і слов*янських.

Різноманітні назви і самоназви українців: русичі, черкаси, козаки, русини, рутенці не заперечують нашої самобутності, не зменшують нашого права на існування як окремої нації. 

Останні ДНК-дослідження підтвердили, що українці завжди мешкали на теренах України від початків заселення цих земель, в часі трипільської культури, Римської імперії, Скифії, гунів, Київської Русі, й до сьогодення. 

Найбільшу генетичну групу (понад половину) населення України складають носії гаплогрупи R1a та її підгрупи R1a1. Остання поширена насамперед у Східній Європі, Середній Азії та Північній Індії; саме до неї здебільшого належать і сучасні слов’янські народи. Науковці вважають, що генетична мітка R1a1 вперше постала близько 15 тис. р. тому, найпевніше, у надчорноморських степах. 

А що вона єдина з-поміж решти гаплогруп відповідає основній тезі індоєвропеїзму про спільність історичних доль населення від Європи до Індії, то й отримала від генетиків умовну назву – «арійська».

Серед народів Східної Європи гаплогрупа R1a1 найбільш поширена серед сорбів (лужицьких сербів) (63%), поляків (56%), українців (54%), білорусів (51%). Цікаво, що у мешканців Великобританії ця частка складає 2–6%, й лише на півночі Шотландії, на Шетландських островах, нараховується до 27% носіїв гаплогрупи R1a1. 

Однак протоукраїнською є навіть не ця гаплогрупа, а інша - I2a-P37.2. 

Науковці стверджують, що саме це ДНК було у представників трипільської культури. З усіх Y-гап­ло­груп Європи лише «кукутені-трипільська» група І2 «нізвідки» не приходила, вона місцева й її представникі постійно мешкали на теренах України. З початків історії існування людини, коли на цих теренах лютував ледніковий період й взагалі слідів перебування людини не виявлено, формування групи І2 відбувалось на Балканах і прилеглих землях ще у дольодовиковий час. Слід також підкреслити, що тільки ця група сформувалась в Європі, а всі сусідні гаплогрупи є прийшлі, вони сформовані поза Європою.

Найбільш розповсюджені I2a зустрічаються у боснійців іта хорватів від 40 до 60%, у сербів і македонців 20-30%. В Україні гаплогрупа I2a2 (місцева, "трипільська") є другою за поширенням після "арійської" й складає до 20%.  

У Білорусі регіони з найбільшою частотою - це західна її частина (22%) і східне Полісся (27%), в центральній частині близько 14-16%, і різке зниження на північ країни, де частота падає до 7%. У центральних областях Росії I2a тримається на рівні в середньому 5%, й спадає на північ з пониженням майже до нуля. 

В інших європейських країнах поширеність гаплогруппи I2a вкрай низька.

Читайте також:

* Українці - це трипільці

* Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів

* В Пакистані знайшли носіїв праукраїнської мови?

Про кандидатів грішників

Вибори 2012, особливо в мажоритарних округах, ще більше показали всю неприглядність та ницість вітчизняної "політичної еліти".

Ті кандидати в депутати, які впевненно програли в своїх округах, котрі, незважаючи на всю гречку, підкуп, адмінресурс, фальшування не змогли перемогти чесно, замість того, щоб визнати поразку, пішли на всі можливіі й неможливі дії, щоб отримати тепле місце в новій Верховній Раді.

Ще одним цікавим фактом, який чітко проявився на цих виборах, став той рівень лицемірства та фарисейства, до якого можуть впасти кандидати. Цим "політикам" важливіше показати не те, що вони насправді роблять, а важливо показати красиву картинку по офіційному ТВ. Кандидат в депутати, їх довірені особи можуть підкупати суддів, спрямовувати братків-бойовиків на дільниці, вкидати бюлетені, фальшувати вибори, явно порушувати законодавство.....  проте, тільки з'являється камера - всі стають розміреними й інтелегентними, розповідають яких утисків зазнають, що їх давлять з усіх боків, а вони тільки за чесні вибори.. Як тільки тв-камера вимикається, вони знову - розробляють й втілюють в життя схеми по рейдерському, незаконному захопленню влади.

Невже ці кандидати не розуміють, що порушують не тільки з десяток законів України, але й порушують як мінімум три Божі заповіді: не вкради; не побажай того, що належить сусіду твому; не лжесвідчи. Це як мінімум.

Вони дійсно думають, що подачками в УПЦ (МП), або іншу церкву, й "відпуском" їм гріха задобренного та обласканного грошовитими дарунками священика, вони знімають з себе весь той бруд, в якому знаходяться?

Звісно, скоріш за все, сам факт відвідання церкви є для них черговим проявом їх публічного іміджу: чесний, позитивний, хазяйновитий, по великих святах- набожний...

Проте, чомусь всі забувають, що Бог бачить усе. Й "по ділах їх буде дано їм". Агресивно борючись за владу, крадучі, обманюючи людей, порушуючи закони (як людські так і Божі), вони цілком можливо й стали заможніми та відомими, забираючи в людей їх голос, позбавляючи їх чесних виборів та нормального майбутнього - вони можливо й стануть депутатами...

Та невже, всі збираються жити вічно? Бо, якщо ні, то рано чи пізно їм потрібно буде стати на відповідь не перед "об'єктивними" телекамерами й не перед "самим чесним" апеляційним судом, а перед Тим, хто знає ВСЕ й бачить ВСЕ.

Чи може вони й в Бога не вірять? ... Проте Бог на те не зважає - вірить хтось в нього чи ні. Всі там будуть. Й всі отримають те, що їм належить по праву.

Читайте також:

* Як (не) проспати своє майбутнє

* Партійні підсумки виборів

Українці - це трипільці

Прямі предки українців жили на теренах сучасної України ще 5 тисяч років тому.

Ніколи не існувало єдиного праслав'янського племені. В кожного слов'янського племені є свої окремі нащадки. Нема спільного кореня чи спільних предків в українців та росіян.

За жіночою лінією більшість сучасних українок - це нащадки населення трипільської культури.

За чоловічою лінією більшість українців це арії та трипільці. Є вагомі домішкі кельтів та варягів.

Також є деякі домішки арабів, які походять з 7-8 ст. н.е.

Домішки монголів та інших азійських народів дуже незначні.

Все це доведено науково, на основі дослідження ДНК та вивчення генів українців.

Отже, українці є безпосередніми нащадками трипільської культури та трипільського населення. Проте, після занепаду цієї кільтури на теренах України почали домінувати арійці, які дуже сильно вплинули на формування української нації. До речі, потім арійці пішли до Індії, й принесли туди символи тризубу, коловрата й інші..

Кельти, які покорили майже всю Европу дійшли й до України, проте зустріли сильний опір місцевих українських племен. Тим не менше, вони залишили сильний вплив на культуру, мову, вірування та генотип українців. Багато наших співвітчизників мають спільних родичів з шотландцями та ірландцями.

Також й варяжська навала залишила свій слід в ДНК українців. Невелика кількість українців мають скандинавські корені.

Детальніше дивіться про все це в фільмі "ДНК нації":



Читайте також:

* Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів

* В Пакистані знайшли носіїв праукраїнської мови?

Партійні підсумки виборів

За два тижні ЦВК нарешті спромоглась "обробити" всі сто відсотків бюлетенів, тому вже можна підводити попередні підсумки "свята" під назвою Волевиявлення громадян 2012.

Цьогорічні вибори можна розділити на дві (не завжди пов'язані між собою) складові: партійну та мажоритарну. Й якщо по партійній складовій підрахунок голосів було проведенно більш-менш цивілізовано й в межах похибок екзіт-полів, то вибори в одномандатних округах показали не тільки всю свої шкідливість в просякнутій корупцією державі, але також сильні й слабкі сторони як влади та адмінресурсу, так і опозиції та тих, хто себе так називає.

Проте аналіз виборів, висновки з процесу підрахунку та захисту їх чесних результатів по мажоритарних округах - заслуговують більш ґрунтовного й детального аналізу, тому розглянемо поки підсумки волевиявлення українців в загальнодержавному багатомандатному окрузі.

1. Партія Регіонів – 30% 

В якусь мить Регіони перетнули 30% позначку й набрали 29,9%, проте дуже скоро мобілізувались, й нарахували собі знову омріяну цифру.

Тому тут більше довіряю тим показникам, які дали соціологічні дослідження, а не офіційний сайт ЦВК. Хоча й 28 % (відповідно до екзіт-полів) це забагато. Звісно є люди, які за будь-яких умов будуть пітримувати "стабільність" й "пакращення".

Є й такі, кого цілком влаштовує беззаконня, корупція, бюрократія та кримінал при владі. Так легше робити бізнес, так простіше домовлятись й "рішать вопроси".. Проте дуже сумніваюсь, що таких людей в Україні набереться навіть 25 %. 

Тому тридцять відсотків ПР це - адмінресурс, фальшування, тиск на виборців, а також (що саме головне) - організаційна слабкість опозиції, несформованість громадянського суспільства та відсутність незалежних спостерігачів в переважній більшості ДВК східної, центральної та південної України. 

2. "Батьківщина" – 25,54%

Непоганий результат, особливо при тому, що він міг бути меньшим. Проте відсутність сильної альтернативи в центрі політичного спектру, а також тактичні й стратегічні помилки Кличка, дозволили БЮТу показати непоганий результат. Завдяки іміджу "єдиної" об'єднаної опозиції, Батьківщині та її союзнам вдалось не тільни набрати 25 % голосів, але й провести дуже багато мажоритарників, навіть в тих округах, які вони відверто злили "незалежним" кандидатам або самовисуванцям, й в яких нічого не робили для своєї перемоги.

Великий відсоток в БЮТ це не їх заслуга, а вибір українського народу, який не хоче миритися з цією владою беспредельщиків. 

3. Партія УДАР Віталія Кличка – 13,96%

Найбільша надія й найдільше розчарування політичного року 2012. Стартуючи з гарних позицій, маючи (деякий час) рейтинг на рівні з рейтингом Батьківщини, Кличко умудрився втратити більше ніж знайти, при цьому не тільки в кількості депутатів, але й в іміджі партії та своєму власному. Через "зіркову хворобу" та зневажливе ставлення до колег з майбутньої  теоретичної демократичної коаліції Кличко почав в останній тиждень втрачати рейтинги, запанікував, й почав робити ще більше помилок.

Його публічні напади як на ОО, так й на Свободу, неспроможність не виносити сміття з хати, й домовитись зі спірних питань за столом переговорів, намагання зіграти на публіку та неоднозначні звернення до Батьківщини через ЗМІ, замість прямого діалогу - все це відштовхнуло від УДАРу потенційних виборців, які визначаються з тим за кого голосувати в останній момент. 

Частина цих голосів відійшла до Батьківщини, частина (як це не парадоксально) до Свободи й комуністів. Тому у підсумку Кличко має 13,9% й купу програних мажоритарних округів не лише його партією, але й опозиційними силами в цілому. А цього виборець йому ніколи не простить. 

4. Комуністична партія України – 13,18% 

Власники заводів, бізнесмени, володарі шикарних авто, дорогих дач й молодих коханок, що на своїх рекламних бордах попереджали "буржуїв", що приходить їх останній день, зуміли мобілізувати весь червоний електорат країни й показати доволі прийтойни результат. Звісно в цих тринадцяти відсотках присутні пару пунктів адмінресурсу, приписок та зацікавленності влади у надійних союзникав в ВР. Проте таке фальшування було не більше 2%, тому все інше - "чесно" зароблене комуністами в бабусек та дідусек, які ще пам'ятають, що колись колбаса була дешева, а заводи належали робітника. 

Також КПУ взяла на себе частину російськомовного електорати сходу та півдня, які вже не хочуть голосувати за ПР, але не можуть голосувати за БЮТ. За Кличка вони також не проголосували, бо він "продався бандерівцям".

Тому, високий результат КПУ ще раз продемонстрував важливість та нагальність створення сильної та демократичної проукраїнської партії, яка б орієнтувалась на т.з. "російськомовних" виборців. Раніше (але недовго) таку функцію виконувала "Сильна Україна" - звідси й її високий результат на попередніх виборах. Але Тігіпко розчинився в Партії Регіонів, в той же час цей електорах, що голосовав за нього, нікуди не дівся й чекає на свою партію. 

5. ВО "Свобода" – 10,44% 

Головна сенсація та головні герої цих виборів. Й не тому, що за партію, яка (за думкою експертів й політологів) знаходилась на межі подолання прохідного бар'єру, проголосувало вдвічі більше громадян, ніж це прогнозували соціологи. А тому, як ВО "Свобода" змогла підійти до проведення виборів. Як працювали її спостерігачі на дільницях, як вони захищали свою перемогу та протистояли фальсифікаціям. Саме "Свобода" показала українцям, що з цією владою можна не тільки боротись, але й перемагати. 

6.Партія Наталії Королевської "Україна - Вперед!" – 1,58% 

Про причини жалюгідного результату цієї партії детально ми писали раніше.  

Хотів би тут додати, що ця політична сила мала шанс стати новою "Сильною Україною", повторити їх успіх й пройти в парламент. Проте, завдання у них було інше - відібрати голоси в БЮТ. А в центрі й на заході країни такі "політики, спортивні та культурні діячі" не котуються. 

Окремо хотів би виділити відпочатку невдалу назву партії. Коли УСДП перейменувалась люди жартували, що до фабрик Королевської, мерседесів Королевської, палаців Королевської, ще додалась й "партія Королевської". 

Ну а "Україна - Вперде" породила масу фотожаб та інтернет приколів...

Не тим "фахівцям" з виборних технологій платила Королевська гроші... Розвели її. 

7. "Наша Україна" – 1,11%

Наш шанований екс-президент, котрий завжди вірив в свою харизму та непомильність, й звинувачував в своїх помилках та проколах всіх, окрім власної персони, в чергове довів, що тепер він сприймається народом України на одному рівні з Олегом Ляшком (партія якого набрала 1,08%).

Сподіваюсь Ющенко на правду не образиться. 

8. "Зелені" 

На цих виборах змагались за голоса виборців цілих три зелені партії, але набрали вони в сумі не більше одного відсотка. Й заговорив я про них лише тому, що в принципі справжній зелений рух та зелена ідеологія в Україні абсолютно не розвинуна (на відміну від цивілізованого світу). Зараз "зелену" політичну тематику юзають всім, кому тільки заманеться. Хоча, на щастя, після злету й провалу "зелених" Кононова, виборці вже отримали імунітет на подібних діячів, тому залишається чекати появи справжніх активістів, які піднімуть зелений рух на новий політичний рівень. 

9. Українська національна асамблея – 0,08%

УНА зайняла передостаннє місце й змогла забрати в "Батьківщини" та "Свободи" лише 16900 голосів. Впевнений, що колишній політв'язень та справді видатний громадський діяч Юрій Шухевич не зовсім розумів всі особливості політичного життя сьогодення, але наближені до нього люди могли б пояснити йому, яку роль він виконує... Проте, напевно, цього не зробили. 

10. Українська платформа "Собор" - вибули

Особливо хотів би відмітити дії та позицію УП "Собор" в цій передвиборчій кампанії. Цілком достойні люди, що проявили себе справжніми громадянами цієї країни, чесно вийшли до людей, чесно провели виборчу кампанії, зрозуміли, що не проходять, й не стали розпорошувати опозиційні голоси.

Вони знялись, але перемогли, тому хочу їм сказати щире - дякую!

Звісно, дуже шкода мажоритарних кандидатів від УП "Собор". Особливо шкода Лауреата премії ім. Т. Шевченка Василя Шкляра, який програв Лідії Котеляк, директору ТОВ "Ліда". Львів'яни, ну чим ви керувались??. 

Ну й Жебрівський був би набагато корисніший для парламенту ніж нардепша-перебіжчиця з БЮТ Анжеліка Лабунська... житомиряни, навіщо?

Загалом же можна сказати, що партійні вибори в Україні відбулись. Треба робити висновки, й готуватись до наступних "вже зараз". 

Читайте також:

• * Як (не) проспати своє майбутнє
• * Чому не пройде "партія Королевської"

Як (не) проспати своє майбутнє

Вибори 2012 як ніколи реально показали, що не лише наша власна особиста доля, але й майбутнє цілої країни залежить тільки й виключно від кожного з нас.

Розуміючи важливість цих виборів та їх результатів, я вирішив не просипати своє майбутнє в ніч виборів, а піти спостерігачем й більше доби слідкувати за тим, щоб на конкретній дільниці, в моєму місті, не було фальсицікацій, і щоб вибори відбулись честно. Не думаю, що вибори на окремо взятій дільниці Голосівського району чимось принциповим відрязнялись від виборів на інших дільницях стабільної й квітучої України - ті ж самі люди, ті ж самі інтереси, однакові прагнення й бажання. Звісно, всюди були свої особливості та специфіка, але це не тільки не заважає, але й підкреслює важливість підведення попередніх підсумків виборчої ночі, щоб, як то кажуть - не наступати постійно на одні й ті самі граблі.

Основне, що хотілося б (знову й знову) підкреслювати, це те, що вибори виграють задовго до дня їх проведення. І це добре було помітно під час голосування. Ті партії (а особливо кандидати-мажоритарники), які витратили купу грошей, сил та ресурсу на рекламу, на агітаторів, прапори та роздаточний матеріал, але які не мають ґрунтовної команди, не мають професійно підготовлених та ідейно мобілізованих людей на кожній дільниці, біля кожної скриньки - можуть легко втратити перемогу, навіть якщо люди їх й оберуть.

Дивно було дивитись, як на фоні постійної ТВ-риторики про те, що "ми здатні протистояти фальсифікації", про те як "важливо зберегти кожен голос" і т.п. на одній з дільниць столиці була помітна праця й присутність тільки спостерігачів від "Удару" та "Демократичного альянсу". Щоправда на сусідній дільниці дуже активно честність й прозорість виборів захищав представник "Свободи", а "Удар" був вже не так помітний.

В той же час близько десятка спостерігачів від Батьківщини, НУ, Королевської та інших партій, як сіли зранку неділі в куточку на стільчик, так і встали під ранок наступного дня з нього, щоб отримати протокол з результатами голосування. Тому реально зі спробами запуску каруселей, виносу чистих бюлетенів з дільниці, проведення "косинок" та системного голосування одних людей за інших, якби не було на дільниці цих декількох реальних спостерігачів-активістів, нікому було б й боротися.

Ще один висновок, теж давно добре відомий - риба (як і виборча комісія) гниє з голови. Якщо голова комісії більш-менш адекватний, якщо з ним можна говорити про дотримання закону й належного виконання службових обов'язків, сам хід голосування та підрахунок голосів буде проходити в межах допустимого. Якщо ж голова (заступник голоси, секретар) поставленні на свої посади з цілком конкретною метою та завданнями, то дуже важко прийдеться в цій ситуації. Важко, але можливо, якщо, знову ж таки, на дільниці присутні дві-три людини, які здатні чітко й вмотивовано фіксувати та протистояти фальшуванням.

Тому формування виборчих комісій, питання вибору (або призначення) їх керівного складу - це не риторичне питання, яке можна оминути. Це той момент, який треба вирішувати завчасно, щоб не витрачати набагато більше сил потім в боротьбі з беспределом на дільницях.

Іншим фактором, який добре спрацьовує може стати присутність на дільниці міжнародних спостерігачів, камер, журналістів. Не лише під час виборчого процесу, але й під час підрахунку голосів. Відеокамера, що фіксує правопорушення змушує або припини його, або викликає агресію та намагання позбутися тих, хто "заважає працювати". В будь-якому разі це дозволяє гранично викрісталізувати проблему, щоб зрозуміти як її краще вирішити.

Важлива також злагоджена дія всієї команди на чолі зі штабом. Якщо оперативна інформація передається з місць в центр й назад, якщо є постійний контакт, можливість викликати групи швидкого реагування, якщо кожен на своєму місці знає що робити, куди звонити й як реагувати, яка б ситуація не скалась, це додає не тільки впевренності, але й ефективності й результату.

Неприємно вразила не дуже висока явка виборців. Особливо по Києву. Столиця могла б сказати своє вагоме слово щодо вирішення майбутньої долі держави. Могла, але нажаль не сказала. Жодна з партій не працювала на мобілізацію виборців, не закликала громадян цілеспрямовано прийти й змінити цю "зарвавшуюся та зажравшуюся" владу. Люди не почули й не задумались над тим, що в їх силах було змінити все. В тому числі й свою власну долю.

Ну й головне, що хотілося б сказати після того, як поспілкувався з людьми, як бачив з якими очікуваннями та сподіваннями (ті хто прийшов) робили свій вибір: опозиція могла перемогти. Маєтся на увазі не ОО, а саме всі здорові опозиційні сили. Вони могли перемогти. Якби не торгували мажоритарними округами представникам влади й "тушкам", якби сідали за стіл переговорів й домовлялись, а не вели дискусії в кого більший рейтинг через ЗМІ, якби проводили серйозну організаційну роботу на місцях, а не дерибанили передвиборчі бюджети....

Опозиція могла перемогли (в більшості регіонів країни, а не лише в Києві та на заході), суспільство могло перемогти, країна могла б перемогти. Люди були готові - вони йшли на вибори, вони записувались в спостерігачі, вони хотіли змінити владу, вони проголосували...

Результат того, як підрахували їх голоси та що політики з цим волевиявленням зробили, ми взнаємо дуже скоро. Проте, яка б не була відповідь на це питання, важливо знати одне: й на цих виборах, й на майбутніх, й кожен день - все залежить тільки від нас. Якщо ми, громадяни України, зможемо організуватись й спільно захищати свої законні права: у власному будинку, у власному районі, у власному місті та у власній державі, то жодна влада або опозиція не завадить або не заборонить нам це робити. Тоді ніхто не зможе завадити нам не проспати своє майбутнє.

Чому не пройде "партія Королевської"

Збирався написати цей пост вже після виборів, але останні події та істерика, яку закатала людина «що має мрію» на всіх телеканалах, остаточно довели, що діло в них труба, й можна писати прямо.

Отже, декілька основних причин, чому проект «Україна вперед» не спрацював.

1) «Задовбу всю країну»

Кількість реклами не завжди переходить в якість. А часто – зовсім навпаки: чим більше ти пиляєш мозги обивателю, тим більше він від тебе закривається.

Величезні фінансові ресурси, які мав цей проект треба було ще грамотно використати. Масована реклама в стилі «родіни матері» та фраза «в мене є мрія» дуже швидка перейшла в анекдоти та фото-приколи, й грала не за, а проти зростання рейтингу партії.

2) «Ряжені, напомаджені»

Якщо до залучення в рекламну кампанію футболіста Шевченка та сина Ступки партія «Україна вперед» ще могла якось сприйматись як «нова партія» «молодих фахівців», політиків, якім не давали стати на перші ролі в заскорузлих від бюрократії старих опозиційних партіях і блоках; то після приходу цих двох персонажів, які мали зіграти в плюс, адекватна частина населення зрозуміла, що це лише чергова політ-ширма для просування чиїхось бізнес інтересів.

Навіть заядлі футбольні вболівальники та патріоти збірної, після такого кроку Шевченка, підтверджували, що незважаючи на всю повагу до нього, як до спортсмена та багаторічного лідера головної команди країни, вони не сприймають його як політика, тим більше в такій компанії «особистостей».

3) Шоу маст гоу он

Вже від самого початку, як пані Наталія заявила про бажання йти на вибори окремим списком, її гасла до болі нагатували вже добре добре відомі виборцю лозунги, заяви та посили провальних (проте дуже коштовних проектів) «Команди озимого покоління» 2002 року та партії «Віче» 2006 року.

З тою лише різницею, що за двома попередніми передвиборчими мильними бульками стояли гроші (як тоді писали ЗМІ) олігарха Пінчука, а за найновішим (як пишуть ЗМІ) стоять інтереси донецького олігарха.

4) Все тайне стає явним

Продовжуючи попередній пункт, треба відзначити, що після оприлюднення виборчого списку, всезнаючі ЗМІ дуже швидко з’ясували, що цьому списку, на прохідних місцях, знаходиться цілий ряд менеджерів з різних підприємств підконтрольних Рінату Ахметову. Зрозуміло, що даний факт також не додав голосів партії Королевської.

5) Здесь русский дух, Москвой здесь пахнет

З року в рік, з передвиборчої кампанії до кампанії українські політики та кандидати переконуються, в прописній істинні, що Україна – не Росія, й те що працює там - не працює тут. Проте все одно, з року в рік, знаходяться вперті й завзятті кандидати, які думають, що в них таки все вийде, й знову платять багато-багато зелених доларів за зовсім непотрібні їм послуги російських «супер-спеціалістів». Так, за повідомленням інтернет-видань, партія «Україна - Вперед!» співпрацює з росіянами фахівцями Миколою Гастелло і Миколою Дороніним, які раніше, на президентських виборах, працювали над іміджем Сергія Тігіпко. Що це дало й Тігіпку й Королевській всі добре знають.

6) Нема, так намалюємо

Якщо на початку виборчої кампанії в партії Королевської рейтинг дійсно впритул наближався до прохідного 5% бар’єру, то вже з середини літа він почав (в силу описаних вище причин) поступово падати. Замість того, щоб швидко зробити роботу над помилками, й спробувати вирулити ситуацію, в партії не знайшли нічого кращого, як плодити власні рейтинги, які показували, як впевнено зростає любов населення до «України вперед».

Картинку то намалювали, але реальність не змінили. Що, у підсумку, призвело до зриву нервів в лідерів партії, які пригрозили засудити всіх соціологів, які проти того, що блок Королевської набирає більш ніж 5 % голосів.

Хоча, окрім того, що лідери партії як ніколи реально зрозумілі, що перед спонсором прийдеться тримати звіт за витрачені гроші й отриманий результат – ця їх емоційна реакція більше нікому нічого не сказала.

П.С. Ну й як підсумок, хотілося б по Фрейду закінчити цей аналіз тим, що як кажуть в народі: що на умі, те й на язиці. Останні рекламні постери та біг-борди «України вперед» закликають народ не до світлого майбутнього, обіцяють не великі зарплати і пенсії, чи (як в інших партії) не закликають до «боротьби з ними» або люстрації корупціонерів… Гасло Королевської просте й зрозуміле «Голосуйте за Україну вперед». Більше від народу їм нічого й не потрібно. Все інше вони збирались зробити самі. Але для себе.

Спеціально для "Демократичного альянсу". 

Як зберегти українську мову

Прості до виконання правила захисту української мови, які може зробити кожен, будуть мати великі й маштабні наслідки, якщо за це взятися всім разом.

Чинна влада знищила всі державні механізми, які захищали українську мову. При цьому захистити українську мову може кожен, виконуючи ряд простих правил.

- говорити українською мовою в публічних місцях і ніколи не переходити на іншу мову, крім розмов з іноземцями (які явно не розуміють української);

- вибрати українську мову в налаштуваннях електронної пошти,

у соціальних мережах,

у мобільному телефоні, в банкоматах, платіжних терміналах,

на сайтах (новини, інформаційні агенції, розваги, офіційні сайти компаній і т.п.);

- завжди писати українською мовою паперові документи та електронні повідомлення; шукати українською мовою інформацію в інтернеті, давати запроси в пошуковиках українською;

- спілкуватися державною мовою з владою і різноманітними сервісними службами;

- купувати книги і пресу українською мовою, дивитися фільми, дубльовані на українську, купувати диски з українською музикою, відвідувати українські фестивалі, виставки, вистави, концерти;

- говорити з дітьми українською мовою, вимагати від педагогів у дитсадках і школах спілкування з дітьми і викладу навчального матеріалу на українській;

- робити щось від себе, щоб змінити ситуацію на користь української мови на роботі, вдома або в колі друзів;

- поширювати ці правила серед найбільшої кількості людей.

У Києві створено Конгрес дій на захист української мови. В установчих зборах конгресу взяли участь представники української інтелігенції, письменники, актори.

«Наша місія в тому, щоб іти в народ і підвищувати його свідомість», — сказав у виступі на зборах громадський діяч, дисидент, філософ Євген Сверстюк.

Він зазначив, що захищати українську мову як національну мову українського народу потрібно не словом, а ділом.

Учасники конгресу вважають, що чинна влада знищила всі механізми, які захищали українську мову. У зв'язку з цим вони вважають, що під загрозою опинилася не тільки мова, але й незалежність і цілісність України.

Українська преса зараз знаходиться на рівні 1909 року

Ситуація з українською пресою в Києві, після 20 років розбудови незалежної держави, не набагато відрізняється від ситуації, яка була за часів Російської імперії.

Так, відповідно до адрес-календаря Київської губернії 1909 року в Києві виходило понад 40 видань російською мовою, й лише  п'ять часописів українською:
"Рада", "Слово", "Рідний край", "Літературно-науковий вісник" та (увага!) "Українське бджільництво".

І хто після цього скаже, що Ющенко не патріот і не розвивав традиції народу )))

Хоча, звісно, ситуація з українською пресою на рівні розвитку Російської імперії має спонукати задуматись над цим й українських політиків, й український бізнес, й українських читачів...
Що зараз виходить українською? "Український тиждень", "Країна", "День", "Коментарі", й пару-трійку державних газет а-ля "Урядовий кур'єр" та "Голос України"...

Чому немає Форбса, Космополітена, Esquire або GQ українською мовою? Чому 95 % преси російськомовні?
Нам кажуть "економічно невигідно" видавати україномовну пресу...

Тому - українському бізнесу вже давно час давати реклами тільки в україномовні ЗМІ (а українці повинні спитати в цього бізнесу - чому він не підтримує українську пресу).
А українському читачу, пора вже не казати відмовки "ну там же краще пишуть", а брати й купляти (хоч поодинокі) українські видання.

Тоді видавати україномовну пресу стане й вигідно й корисно. Для держави, й для кожного з нас.

В України побував і легендарний Геракл

Ще десять років тому ми мали клуб беззаперечних глобальних лідерів - Велику вісімку. Тоді здавалось, що у світі практично не має кандидатів для включення у цей закритий «клуб» для обраних.

Сьогодні ситуація змінилась. 

До цього процесу формування порядку денного світу, визначення пріоритетів глобального розвитку залучається все більше країн. Формат Вісімки вже трансформувався у Велику двадцятку. І я переконаний, що це не остаточна цифра.

Величезну увагу міжнародних інвесторів привертають країни з «групи одинадцяти», країни з групи МІСТ - Мексика, Індонезія, Південна Корея, Туреччина.

Саме вони, на фоні глобального уповільнення і важкого процесу трансформацій традиційних лідерів, можуть стати найбільш потужними локомотивами світової економіки у двадцять першому столітті.

Україна має намір та реальний шанс долучитись до цієї конкуренції за майбутнє.

Сьогодні Україна докладає максимум зусиль для налагодження стабільних партнерських відносин із своїми сусідами - Росією, з усіма країнами Великої Європи.

Ми завершили роботу над створенням зони вільної торгівлі з країнами СНД.

Ми уважно аналізуємо досвід створення та функціонування таких інтеграційних об’єднань як Митний союз та Єдиний економічний простір.

Нинішнім часом Україна вибудовує модель співпраці з Митним союзом, вивчає шляхи співпраці та прийнятні форми інтеграції.

Особливу увагу ми приділяємо питанням трансформації цих об’єднань в Євразійський економічний союз, при якому Україна сьогодні вже має статус спостерігача.

Активно рухаємось до підписання Договору про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

У липні поточного року було парафовано угоду про створення Зони вільної торгівлі.

На даний час у наших партнерів з’явились певні додаткові питання до України. Але я переконаний, що після нинішніх парламентських виборів усі перестороги зникнуть і шлях до повноцінної Асоціації України і ЄС буде пройдений до кінця.

Поряд із розбудовою та поглибленням двосторонньої співпраці з провідними державами регіону, ми зацікавлені в посиленні взаємодії з регіональними інтеграційними об’єднаннями. Перш за все, з Шанхайською організацією співробітництва та з форумом «Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво».

Переконаний, що активна двостороння взаємодія з низкою учасників ШОС та АТЕС - це, насамперед, Росія, Китай та Індія - сприятиме успішній реалізації таких наших намірів.

Українська відповідь на глобальну кризу - це прискорена модернізація.

Сьогодні ситуація в Україні нормалізувалась. Не дивлячись на складність завдання ми зуміли вийти із кризової спіралі і подолати інерцію занепаду.

І в цьому процесі нам активно допомагали компанії із Туреччини, Італії, Німеччини. Сподіваюсь, що надалі наше співробітництво в цій сфері буде продовжено.

Одним із базових пріоритетів для нашої держави є розвиток співробітництва у Чорноморському регіоні. Адже у сучасному світі цей регіон стає геостратегічною ланкою, що поєднує країни Європи, Азії, Близького Сходу.

Тут створюється нова транспортна інфраструктура, прокладаються нові маршрути транзиту енергоносіїв. Йде активне вивчення і освоєння природних багатств Чорного моря, що має велике значення для всіх країн Євразії.

Чорноморський регіон, без перебільшення, стає великим комунікативним вузлом і не тільки в контексті торговельно-економічних відносин або постачання енергоносіїв.

Співробітництво між країнами створює своєрідний цивілізаційний міст, за допомогою якого між Європою і Азією йде обмін культурним продуктом, спільне вивчення історії і творення сучасності.

Саме тому Україна покладає великі надії на всебічну співпрацю із країнами регіону.

Як активний член Організації чорноморського економічного співробітництва ми будемо докладати зусиль для наповнення її діяльності практичним змістом.

Будемо сприяти практичній реалізації положень Декларації про Чорноморське економічне співробітництво.

Україна бачить великий потенціал у поглибленні взаємодії з ключовою країною регіону - Турецькою Республікою.

Сьогодні вже недостатньо лише економічно відкритись світу. Необхідно, щоб світ відкрив і зрозумів тебе. Це завдання сьогодні актуальне і для України, і для Туреччини.

У нас є для цього всі можливості. Наші країни знаходяться там, де колись була колиска Середземноморської цивілізації. Де народжувалась культура еллінізму, яка стала предтечею і духовним витоком для європейської Епохи Відродження.

У стародавній Смирні - сучасному Ізмірі за однією із версій дослідників творив свою «Іліаду» і «Одіссею» Гомер. В Туреччині знаходиться і увічнена сліпим поетом Троя.

На теренах сучасної України побував і легендарний Геракл. Тут у величному Херсонесі сходились торгівельні шляхи від скіфів до еллінів, і далі до Риму.

Я навожу ці приклади для того, щоб показати наш геокультурний потенціал. Ми можемо запропонувати свою історію творення сучасної Європи, своє розуміння витоків і коріння європейської цивілізації. Своє уявлення про її історичні центри.

Для наших країн буде і практичний результат - розвиток туризму, індустрії послуг, транспорту. Головне - ми дамо світу новий ключ до розуміння нинішніх України і Туреччини.

Ми пояснимо наше прагнення і історичне право стати нерозривною частиною Великої Європи.


Уривки з виступу В.Ф. Януковича.

Прес-служба Президента України Віктора Януковича.
Виступ Глави держави під час 9-ї Ялтинської щорічної зустрічі.

"Скіфський мір" як варіація "русского міра"

Нещодавно будійський монах Дзюнсей Терасава, виступаючи в Бішкеку, перед студентами Американського Університету Центральної Азії, розповів багато цікавого, в тому числі й того, що стосується минулого (а може й сьогодення) України та українців. 

Спочатку наведу деякі цитати (повний текст тут):
"Сьогодні Центральна Азія розділена на сучасні національні держави, які називаються: Киргизька Республіка, Республіка Казахстан, Республіка Таджикистан, Республіка Узбекистан, Республіка Туркменістан. Всі вони є побічним продуктом Радянського Союзу. 

Вони не дають своїм громадянам істинного самосвідомості, відповідального на запитання: хто такі люди, що живуть в Центральній Азії? Я хочу запитати вас, що живуть тут: чому ви не бачите всієї історичної картини?

Перед громадянами всіх країн Центральної Азії гостро стоять такі питання: хто ми, в чому сенс існування наших країн, яке наше майбутнє і в чому наша відповідальність перед людством? Але ключ до відповіді на всі ці питання є відповідь на питання: хто ми? Таджики, киргизи, узбеки, казахи, туркмени? Що взагалі значить "ми"?

Задовго до появи Радянського Союзу, в Центральній Азії було здійснено велике досягнення в створенні моделі правління, що поширювало єдину колективну самосвідомість на всю Євразію, так широко, наскільки це тільки можливо. Всі народи, що існували на цих величезних просторах, були об'єднані в єдине "ми". Був такий час в історії.

Найбільшою імперією у світі, за розмірами території, був Радянський Союз. Але й до нього навколо Центральної Азії виникали і розпадалися багато імперії. Найбільшою з них була монгольська імперія Чінгісхана, що доходила до Москви і Києва; поменше була імперія Тамерлана, що зародилася в Узбекистані; імперія Олександра Великого існувала набагато раніше, і займала величезну територію від Греції до Індії, включаючи Близький Схід, Персію, Ірак і Центральну Азію. В створенні всіх цих імперій завжди вирішальну роль відігравала Центральна Азія.

Але перш ніж з'явилися всі ці імперії, існувала інша модель правління, заснована на спільності єдиної колективної свідомості, яка називалась "саки". Це був народ, який створив союз абсолютно незалежних родів, племен і країн Євразії. Цей союз включав:Східну Європу, Україну, південь середньої смуги Росії, Північний Кавказ, всю Центральну Азію, Сибір, Алтай, Східний Туркестан, Північний Китай, Корею. Люди, що жили тоді на всій цій території, поділяли єдину колективну самосвідомість. Їх називали: скіфами, скитами, саками, шакьямі, се. Характерним для всіх цих назв є присутність звуку "с" і "к".

Вражаюче, як без урядів, і збройних завоювань колективна самосвідомість, оформлена єдиною духовною культурою, поширилася на всій цій величезній території. Самосвідомість народжується культурою. Не громадянством і національністю, не мовою та релігією, а духовною культурою визначається те, яка у нас самосвідомість. Основоположна творча сила - це культура. Як тільки культура стає всеосяжною, самосвідомість теж стає всеосяжною.

Курган - це центральний символ космології духовної культури древніх кочівників - скіфів, що поширилася по всій Євразії (багато їх і в Україні). Скіфи сформували колективну самосвідомість, що дозволила всім хто жив на цій території усвідомлювати себе як одну спільність.

В давнину люди, що жили тут, не ділилися на киргизів, узбеків, казахів, таджиків, туркменів. За часів скіфів так само не було прірви між Європою та Азією, не було расових відмінностей, поділу на європеоїдів і монголоїдів. У всіх було спільна самосвідомість єдиної великої мудрості і космології.

... Грецька філософія своїм корінням сягає в духовну мудрість скіфів. Олександр Македонський хотів уподібнитися великим скіфським героям і створити, таке ж як і у скіфів, вселенське царство, засноване на загальному братерстві і духовній мудрості. Такі були мотиви, що спонукали Олександра Великого здійснити довгу подорож до Індії. І більшість його солдатів були не греки і македонці, а скіфи з Причорномор'я(українські степи) і Кавказу.

.. Завдяки зустрічі македонського і індійського царів, три століття по тому в Азії виникло Кушанська Царство. Чи знаєте ви про Кушанском Царстві? Східний Туркестан, Алтай, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан були його первісними центрами. Потім Кушанська Царство розширилося і об'єднало всю Центральну Азію, Афганістан, Пакистан, Північну і Центральну Індію. Це був золотий вік цивілізації Центральної Азії, основою якого стали героїчні ідеали древніх кочівників, перетворені вченням Будди в махаянский рух бодхисаттв. Цей героїзм був поширений на величезній території, що  включала Україну, південь Росії, Центральну Азію, Сибір, Синцзянь уйгурів, північ Китаю. Кушанська Царство поширювало свій вплив на всю цю територію і було конфедерацією цивілізації ненасильства.

.. Важливо відзначити, що саме в часи розквіту Кушанского Царства, Ісус Христос прийшов до Індії по шляху Олександра Македонського і, вивчивши тут духовну мудрість, приніс її послання до Єрусалиму, і це стало початком християнства. Те ж і з Ісламом ....

Заради майбутнього Центральної Азії і всього світу вам необхідно згадати прекрасні приклади історичних досягнень ваших предків, яких звали саками або скіфами і знову відродити колективну самосвідомість, засновану на такому широкому баченні."

П.С. Нічого не нагадує?  Там "скіфський мір", тут "русскій мір"; там велика духовна єдність народів, і тут те саме...

А  ще "скіфський мір" - це колиска всіх релігій, ну і звісно Україна є частиною цього великого світу, в якому має щиро й радо розчинитись...

От тільки цікаво - той Терасава, він на Китай працює, який в останній час розщедрився на кредити для України (та Білорусі), й зрозуміло з часом спитає й за гроші, й буде диктувати свої умови.  

Чи це одна з варіацій того ж "русского міра", й не "миттьйом так катаньєм", Москва хоче таки створити на пострадянському просторі нову імперію, а як вона буде називатись - це вже й не так і суттєво.

Читайте також:

* Як імперія Південну Україну колонізувала

* Як Козацьку Україну на "Новоросію" перетворювали

* Україна - це Русь