Герб Гориці й Градішки з Галицьким левом та в синьо-жовтих кольорах

Хорвати близькі українцям не лише за мовою й традиціями, але й історично, за походженням, а також за геральдикою. Давні легенди кажуть про князя Самослава, котрий об’єднав народи Центральноєвропейської рівнини, в т. ч. й Верхнього Подністров’я та Карпат, в одну з найбільших держав тодішнього світу — Велику Хорватію. Також відомо про могутню державу "Білих Хорватів", що знаходилась на теренах Західної України. Давня назва тих народів: хорвати, карпати, карпи. Саме племена "карпів" авторитетний давньоримський історик Птоломей розміщує у своїй «Географії» у районі Карпатських гір. Цікаво, що він називає їх не лише карпами, а й оросами чи росами. Це дозволяє припустити, карпи були одним з племен давноруської (давноукраїнської) народності.

На користь цього чітко вказуж Велесова книга: «Літ за 1500 до Діра дійшли наші прадіди до гір Карпатських і там оселилися. Тоді йменувався наш рід карпенами». Пізніше частина цих племен, які потім стали називати "хорвати" розширили свої володіння з навколокарпатських теренів аж на Балкани й до Італії. Відомо що карпи (карпати, хорвати) були доволі войовничим племенем, тому з середини III ст. римляни мали неабиякий клопіт із ними. Причому наші пращури не тільки успішно протистояли. У боротьбі з Римом лише формувалися початки карпатів-хорватів як одного з давньоукраїнських племінніх союзів. Після гунської навали із середовища карпів виокремився знаменитий князь Отко, котрого латиномовні хроністи йменують Одонацер і котрий правив Римською імперією у 479-493 рр. В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького від 1648 року згадується про "предків наших русів з Ругії, якими за предводительством короля їх Одонацера року по Рождестві Господнім 470 Рим був узятий і 14 літ овладаємий". Після смерті Хмельницького в 1657 році генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка над труною померлого виголосив промову: "Милий вождю! Древній руський Одонацер". Розпочату ж Отком справу довершив так само хорватський володар Самослав — 623 року він об’єднав навколо карпів усі слов’янські племена й розбив аварів. Саме державу Самослава авторитетний дослідник Костянтин Багрянородний назвав Великою Хорватією. І саме представники цього могутнього союзу, що у VII ст. займав величезну територію Центральної та Східної Європи, колонізували Балкани. Археологів вражає дивовижна ідентичність пам’яток матеріальної культури VII-IХ ст. на всьому величезному просторі від Влтави до Дніпра і від Дунаю до середньої течії Вісли. І то недарма. Адже, крім Київської Русі, існували й Наддунайська, Краківська, Угорська, Моравська, Сілезька, Полабська Русі, яку тоді й називали Велика Хорватія. Сучасний герб Гориці й Градішки - прикордонних земель, які раніше належали Хорватії, а зараз знаходяться в складі Італії також підтверджують історичний зв'язок України й Хорватії. На гербі хорватських Гориці й Градішки зображені Галицький Лев та синьо-жовтий прапор. Про історичну спільність хорватів й українців кажуть також мовні дослідження: Історія походження української мови.

Читайте також: 

Історичні українські держави (від Куявії до України).

Герби української шляхти.

Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів.

• 
  

Житомирська унія 1715 року

Житомирська унія 1715 року маловідома, але цікава сторінка української церковної історії.
Саме після цієї унії почалась розбудовуватись сучасно Українська греко-католицька церква.
Після Берестейської унії 1596 року в Україні розпочалось протистояння між православними (яких всіляко підтримувала та підштовхувала до протистояння Москва) та уніатами, що задекларували єдність з Римом.

Після смерті Богдана Хмельницького та розділу України на Правобережну й Лівобережну, московські війська, на зайнятій території, розпочались утиски уніатів. Ще у 1656 р. московські посли на переговорах з поляками зазначали: «Унія повинна бути скрізь і в найкоротшім часі винищена без ніякого огляду на грамоти й привілеї, що їх давали уніатам королі». Царський уряд силою ліквідував унію на Лівобережжі, щойно ця частина України увійшла до складу Московії. Активно знищував унійну церкву й Петро I, який, після поразки Івана Мазепи підпорядкував собі Гетьманщину. Проте залишалась велика частина тих православних (правобережних), які були у складі Речі Посполитої, і не захотіли підпорядковуватися Московській церкві, після того як Київська митрополія була насильно відірвана від Константинополя. Тому православні ієрархії на руських (українських) теренах Польщі визнали унію. Тобто підпорядкувалися Папі Римському, зберігши свій православний церковний обряд. Цей процес почався наприкінці ХVII ст., а за короткий час в унії з Римом вже були Перемишльська, Львівська, Луцька єпархії, а також Львівське братство. Як пише Наталя Яковенко, «враховуючи сумний досвід Берестейського собору, ієрархи цього разу дуже дипломатично, майже без ексцесів, зуміли навернути до унії величезні, традиційно православні українські терени. Сформованій тоді Київській унійній митрополії було підпорядковано вісім єпархій України та Білорусі. Резиденція унійного митрополита була спочатку у Вільно, а з середини ХVIII ст. — у Радомишлі на Житомирщині. На ті часи це була велика церква — 9,5 тис. парафій, 4,5 млн. мирян». Отже, Житомирська унія відбулася невдовзі після Батуринського погрому, програної Полтавської битви 1709 року та смерті гетьмана Івана Мазепи. 

Унійна Церква в мирний спосіб розповсюдилась на все Правобережжя: Канів, Черкаси, Чигирин. На теренах сучасної Одеської, Кіровоградської, Миколаївської, Вінницької, Київської, Черкаської, Житомирської областей більшість православних єпархій визнали верховенство Папи Римського, зберігши свою традицію.

На відміну від Берестейської унії 1596 р., Житомирська унія 1715 р. поширилася практично на всю територію України на правому березі Дніпра, без спротиву та цілком добровільно, як з боку священників, так і з боку вірян.

Столицею тодішньої Української Греко-Католицької церкву стало місто Радомишль.  Греко-католицькі священики і ченці зводили тут храми і монастирі.

Тодішня єпархіальна структура УГКЦ на Правобережній України налічувала десятки деканатів з кількістю парафій, число яких доходило до двох тисяч.

У пом'яниках деяких храмів на території Києво-Печерської лаври ми знаходимо численні записи про те, що на прощу до Лаври масово приходили українці-уніати.

Тодішнім предстоятелем УГКЦ був митрополит Київський та Галицький Лев Кишка. Саме завдяки його зусиллям у Житомирі українське духовенство з Правобережної України проголосило унію з Римом 1715 року й визнали унійного митрополита своїм пастирем. Митрополит Лев Кишка, був не лише творцем Житомирської унії, але й доклав багато зусиль, аби на Правобережжі постала велика і добре організована структура УГКЦ, яка охоплювала терени від берегів Дністра до берегів Дніпра, на півночі сягаючи околиць Києва й Вишгорода.

Проте, використовуючи невдоволення селян гнітом польських панів, російський уряд фактично підтримав матеріально й організаційно повстання народних мас, яке увійшло в історію як Коліївщина.

Обманувши ватажків Коліївщини й схопивши їх, Російська імперія окуповує Правобережну Україну, й наприкінці XVIII століття знищує УГКЦ, насильно приєднавши всі унійні парафії до московського православ'я.

Читайте також:

• * З історії Київської митрополії XVIII ст. 
• * УГКЦ на Правобережжі в XVIII ст.
• * Батурин - слід пам'ятати

• * Іван Мазепа мав бути похований в Єрусалимі
• * Як гетьмани Петро ДОРОШЕНКО та Івіан МАЗЕПА Крехів...

• * Іван Мазепа - Князь Священної Римської Імперії

Джерело: http://news.ugcc.ua/articles/nev%D1%96doma_zhitomirska_un%D1%96ya_1715_roku_yak_ugkts_obiednala_u_xviii_stol%D1%96tt%D1%96_pravoberezhnu_ukrainu_76849.html

Празька декларація Европейських консерваторів й реформістів

Празька декларація Европейських консерваторів і реформістів.
The Prague Declaration - Principles of the European Conservatives and Reformists Group.

Прага, 2009 р. 


Усвідомлюючи нагальну потребу реформування ЕС на основі еврореалізму, відкритості, підзвітності та демократії, коли поважають суверенітет наших народів і концентрується на відновленні економіки, зростанні й конкурентоспроможності, Европейські консерватори й реформісти проголошують наступні принципи:

- Ми підтримуємо вільне підприємництво, вільну й чесну торгівлю і конкуренцію, мінімальне регулювання, зниження оподаткування й мінімалізацію державного втручання в якості кінцевих чинників для індивідуальної свободи, особистого і національного процвітання.

- Ми виступаємо за свободу особистості, більшу особисту відповідальність і більшу демократичну підзвітність.

- Сталі, екологічно чисті джерела енергії з акцентом на енергетичну безпеку.

- Важливість сім'ї як основи суспільства.

- Суверенну інтеграція національних держав, опозицію до федералізації ЕС й посилену повагу до істинної субсидіарності.

- Першочергове значення для трансатлантичної безпеки є співпраця з НАТО, а також підтримка молодих демократій по всій Європі.

- Ефективний контроль над міграцією та припинення зловживання процедурами надання притулку.

- Ефективні та сучасні суспільні послуги і чутливість до потреб сільських і міських громад.

- Виступаєм за припинення надмірної бюрократії та є прихильниками до більшої прозорості й непідкупності в установах ЄС та ефективне використання фондів ЄС.

- Повага і справедливе ставлення для всіх країн ЕС, нових і старих, великих і маленьких.


Довідка:
Празька декларація принципів - документ, що містить основоположні принципи Європейських консерваторів і реформістів в Європейському парламенті. Документ був підписаний 2009 року в Празі представниками Консервативною партією Великобританії, Чеською Громадянською демократичною партією, польською Право і Справедливость та іншими партіями, що входять до AECR.



Неофіційний переклад Pavlo Berest (c)
оригінал тесту: http://ecrgroup.eu/policy/the-prague-declaration/