Українській державності понад IV тис. років

«Велесова книга» – найдавніша пам’ятка українського народу, написана на дощечках, що слугували сторінками книги. Літери, зображені на дощечках (гліфи), складають давньоукраїнську абетку, що побутувала на Україні-Русі до так званої "кирилиці". Вона складається з 25 букв та знаків для написання трьох подвійних звуків: оі – іо – іа.

«Велесова книга» розповідає, як давні українці - анти опанували терени Царства Антів (майбутньої Київської Русі) у ІІ тисячолітті до нашої ери. Цар антів – старотець Ор (Орій) – батько легендарних братів – Кия, Щека, Хорива, – ввійшов в історію Стародавнього Світу у VІІ ст. до н.е. як представник етнічних антів-русичів, що перебували у степах Північного Причорномор'я, де, вірогідно, ним було засноване відоме на сьогодні місто Перекоп (давня назва «Ор»).

Згідно історичних подій того часу, греки у VІІІ-VІІ ст. до н.е., зруйнувавши й підкоривши Трою,  почали захоплювати землі русичів на узбережжі Руського (Чорного) моря, звідки русичі відступили на північ після навали скіфів у VІІ ст. до н.д. Отець Орій повів наших праотців на північ України-Руси, «де завжди лиху годину перебували».

Кий укріпив на Дніпрі стародавнє місто Куяву – сучасний Київ у VІІ ст. до н.д., а Щек і Хорив розбудували Старокарпатську державу, яка постала заслоном від римлян, «що хижачили на ягнят, які бо є дітьми Сонця» (анти-русичі, вони ж славії – сучасні слав'яни, вважаються дітьми Сонця). В подальшому тут розвилась держава Куявія, про яку є згадки в багатьох арабських джерелах V-VІІ ст. н.е.

Історичні події, які описані в "Велесовій книзі", охоплюють великий проміжок часу, вподовж якого наші пращури вирізнялися поміж народів Старого Світу, прибравши багато найменувань. Орії - орійці - оріяни - трипільці - трояни - теукри (одні з "Народів моря") - пелазги (дослівно «лелеки») - гіперборейці - кияниди - кияни - кімерійці («кім-орії», згідно «ВК») - анти - славії - слави - славени - слав’яни - русини - русичі - руси – все це неповний перелік назв українського народу дохристиянської доби. Напевне жоден народ у світі не має стільки назв, як українці, але й жоден народ у світі не має такої давнезної історії та цивілізації, яка обчислюється десятком тисячоліть і сягає поза межі існування будь-якого іншого народу на землі.

Упорядковуючи історичні події, зазначимо вікопомні дати, відомі в сучасній історіографії, що мають пряме відношення до території сучасної України-Руси:

VІІ – ІV тисячоліття до н.е. – Трипільська цивілізація, одна з найдавніших у світі землеробських цівілізацій, яка знала письмо, користувалась колесом, високо була розвинута культура й міський уклад життя.
VІ тисячоліття до н.е. – з'єднання Чорного моря з Середземним (так званий «Всесвітній потоп») і затоплення великої території Причорномор'я, що зумовило розселення мешканців Причорномор'я по повколішнім краям;
V тисячоліття до н.е. – розбудова Шумерської держави в Месопотамії переселенцями орійцями з Подніпров'я;
ІV-ІІІ тис. до н.е. – розбудова культових святилищ-обсерваторій Гіпербореї слідом за розселенням племен (від українських Кам'яної могили, Буртів і Козаровичів – найбільш досліджених святилищ обсерваторій під Чигирином і Києвом – до англійського Стоунгенджу, а на початку ІІ тис. до н.д. – зауральського Аркаїма під Челябінськом);
ІІІ тисячоліття до н.е. – розбудова славнозвісної Трої (2750 рік) вихідцями з Оріани-України на честь бога Трояна (переселення очолив старотець Ман, ведійний "Муж, Чоловік" – відповідність якого виявлена в похованні ІІІ тисяч. до н.д., Висока Могила);
ІІІ – ІІ тисячоліття до н.д. – освоєння переселенцями з Подніпров'я долини Інду в Індії, біля історичного Пенджабу, та створення індійського епосу, що описує події, які відбувалися на теренах сучасної України-Руси у ІV-ІІІ тисячоліттях до н.д.;
ІІ – І тисячоліття до н.д. – доба Кімерійців («кім-оріїв», згідно «ВК»), найдавнішого з народів, згаданих у світовій історії на теренах України-Руси (згідно «ВК», кімерійці й анти – це один народ, бо цар антів Ор був кімерійцем);
І тисячоліття до н.д. – повернення пращурів українців-русичів (пелазгів) з Малої Азії після Троянської війни, оспіваної Гомером і датованої приблизно 1260-1250 роками до н.д., та розбудова міста-фортеці Голунь на річці Ворсклі, інша частина троянців переселились до Італії, й були відомі під іменем - етруски.
VІІ ст. до н.е. – навала войовничого іранського племені скіфів (скитів), які витіснили Кімерійців-Антів з Причорномор'я;
V ст. до н.д. – «батько історії» грек Геродот відвідав Сарматію і описав її населення (вони, поза сумнівом, були індоєвропейці);
ІV – VІІ ст. н.д. – утворення й існування військового угрупування "Київська Троянь", згадана у "Слові о полку Ігоря" як «тропа Трояні; віки Трояні; земля Трояні», про що варто сказати окремо:
– після перемоги русичів над готами, що хлинули з норманських країв на схід, ватажок готів Вінітарій запросив руського царя Божа (Буса) і його князівське оточення на банкет, буцімто перед тим, як податися геть з землі русичів. Зустріч відбулась на річці Рось (с.Синяви, Рокитнянського р-ну), де готи підступно схопили і стратили царя антів Божа з синами і сімдесятьма вельможами. Українська історіографія датує вбивство готами царя Божа 375 роком, після чого анти-русичі, лишившись без воєначальників, відійшли з південної степової зони до Києва, навколо якого утворили військове угрупування "Троянь", котре очолив князь Велемир. У 382 році русичі розбили готів ущент і вигнали за межі Руської землі (розбиті готи частково осіли поза Доном, а більшість подалась назад на захід, де згодом утворили державу "Германію", названу на честь їхнього ватажка Германаріха, неодноразово згаданого у «ВК»).

Повністю про "Велесову книгу" можна прочитати тут: