Розстріляний сміх

Старший брат Остапа Вишні був не менш талановитим, але назавжди залишився менш відомим

Батько письменників Михайло Губенко народився у Лебедині в родині шевця. Відслуживши довгі роки в царській армії, знайшов роботу поблизу Груні — найнявся до поміщиці фон Рот, у маєток на хуторі Чечва.

У батьків було 17 дітей. Тринадцять вижили. І першим із них був Василь, на рік молодшим — Павло. Вони ще народилися на хуторі Чечва. Потім Михайло купив хату в Груні, й решта братів та сестер з’явилися на світ там.

Згодом хлопців відправили до Зіньківської двокласної школи. Михайло мріяв дати їм добру освіту. А оскільки статки не дозволяли, то скористався наказом київського генерал–губернатора та своєю колишньою службою і відправив спершу Василя, а через рік і Павла на безкоштовне навчання до Київської військово–фельдшерської школи. Закінчивши її та склавши екстерном іспити за восьмий клас гімназії, Василь у вісімнадцять років почав службу у військових госпіталях, побував на фронтах Першої світової.

І вже тоді народився як Чечвянський, бо став писати до військових газет, користуючись різними псевдонімами. Їх за життя назбирав немало: В.Ч., Вас.Ч., Василь Грунський, Василь Чечвянський, Чечвянський–Колюмб.

Журналістика перекваліфіковує медика на професійного письменника. Повернувшись із Ростова–на–Дону в Україну, Василь віддається творчості. Двадцять шостого року стає співробітником гумористично–сатиричного журналу «Червоний перець» і незабаром — його відповідальним секретарем. 1928 року вийшла його перша збірка «Царі природи». Вже наступного року з’являється вісім збірок.

До 34–го, разом із перевиданнями, мав 16 книжечок.

У грудні 1933–го арештували Павло Губенка (Остапа Вишню). Після арешту брата Василь Чечвянський відчуває різку зміну ставлення до себе. Його перестали друкувати, а це було практично єдиним джерелом існування сім’ї. Родина бідує.

Арештували письменника 2 листопада 1936 року. Після проведення «слідства» в Харкові Василя етапували до Києва. Помістили у Лук’янівську тюрму, а 14 липня 1937 року засудили до розстрілу, звинувативши в тероризмах–контрреволюціонізмах та іншій більшовицькій єресі, яку приписували всім без розбору. У протоколі закритого судового засідання виїзної сесії Військової колегії Верховного Суду СРСР за той день зафіксовано: «Підсудний відповів, що винним себе не визнає. Від своїх свідчень на попередньому слідстві відмовляється, тому що дав їх під тиском слідства... Підсудний заявив, що свідчення не відповідають дійсності... В останньому слові нічого сказати не побажав...» На відміну від брата, смертна кара ув’язненням замінена не була.

15 липня Василя Губенка–Чечвянського розстріляли.

Ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР від 16 травня 1957 року вирок від 14 липня 1937 року щодо Василя Губенка було скасовано, справу припинено за відсутністю складу злочину.

Джерело: "Україна молода"