Влада грабує малий бізнес

ЧИТАТЬ ВСЕМ – протывсихам, померанчивым, белосердешным, красным, зеленым, синим и особенно фанатикам регионалам.
Грабят малый бизнес. Была у предпринимателей “хата с краю”, но добрались и до нее.

Голубая криминальная власть ПР поделила между собой крупный бизнес, подгребла под себя средний бизнес, а теперь начала “трусить” и малый бизнес.

Вчера и сегодня встречался с предпринимателями по их просьбе. Рынок около метро на Салтовке и Торгово-офисный центр (название не скажу, потому что … потому). Начну с главного – к малому бизнесу пришли серьезные дяди в костюмах в сопровождении правоохренительных органов (тоже в костюмах и удостоверениями) и попросили денег, просто так, потому что “сейчас ВСЕ платят НАВЕРХ“. С каждого киоска запросили по 5 тыс долл!!! Торговцы вместе с хозяевами рынка сторговались на 2 тысячи, говорят, что торговались отчаянно и “дяди в костюмах” даже растерялись от такой торгашеской наглости и не выдержали напора. Я думаю что поняли – таких денег у торговцев просто нет и угрозами ничего не добьешься.

Вот такой возврат в 90-е, но с пикантной новизной – никакой защиты от “компетентных органов” не следует ждать, потому что нынешняя власть – это одна монолитная криминальная чиновничья группировка.

В торгово-офисном центре ситуация намного хуже и страшнее. Хозяин здания депутат-регионал, при чем коренной давнешний партиец. В кабинет к руководству компании зашли такие же “дяди в костюмах” в сопровождении других “костюмов с удостоверениями”. На логичный вопрос “а не охренели ли они так нагло вваливаться без звонка на территорию САМОГО депутата?”, директор получил ответ, что “они всё про всех знают, ты можешь позвонить хозяину, но это ничего не изменит, мы пришли просто побеседовать”. Суть беседы повергла в шок директора. От него попросили “список всех арендаторов, кто чем занимается и примерное число сотрудников: предприниматель такой-то – фирма туризм, работает 3 человека; предприниматель такой-то – реклама и типография; предприниматель такой-то – торговля одежда, обувь и т.п. Понятно? И еще – сколько у тебя кофейных автоматов по зданию установлено?” Офигевший директор позвонил хозяину, тот естественно тоже обалдел от такого визита непрошеных гостей, передал мобильник одному из визитеров, тот вышел в коридор, черед минуту вернулся, передал мобилу назад директору и тот в трубке услышал потухший голос хозяина – “делай как скажут, потом объясню”.

Один из приятелей этого директора позвонил мне, попросил встретиться и спросил что делать. А я не знаю что в таком случае можно делать. Ответил ему что “… юридическая помощь вам точно не нужна, и никакой адвокат не поможет. Единственный выход: когда они снова придут – поднять людей, арендаторов и торговцев, позвать ТВ, окружить этих вымогателей, вызвать милицию, СБУ и всех кого еще можно, в том числе нардепов. А следующий логичный шаг – доставать вилы, потому что правового способа из этой ситуации я не вижу. Понимаешь, к вам, т.е. малому бизнесу пришли бандиты вместе с властью, избранной народом и тобой в том числе, чтобы тебя обокрасть и сделать крепостным, вам это вообще понятно или нет?” Он у меня спрашивает – “получается меня хотят сделать стукачом, чтобы я дал сведения, а потом всех этих предпринимателей ограбят и сделают подневольными?” Так точно, товарищ директор – член партии регионов, твоя партийность и твоего хозяина уже не имеет смысла, тебя неофициально пригласили в банду. Вы же 2 года смеялись над крупными бизнесменами, когда у них отбирали заводы, телеканалы, рынки, теперь пришли и к вам, в вашу хату,которая была самая крайняя, но и до нее добрались.

В общем настрой у предпринимателей хреновый, многие начинают понимать, что может их ждать в ближайшей перспективе. И спрашивают – “что же делать?”

У меня ответ один – объединяться и переходить в наступление.


Джерело: http://maidan.org.ua/2012/05/hrabyat-malyij-byznes-byila-u-tebya-hata-s-krayu-no-dobralys-y-do-nee/

Eurovision та геополітика

Результати цьогорічного Eurovision Song Contest 2012 продемонстрували не лише, яка пісня є найкращою на континенті, але й традиційно накреслили геополітичні орієнтири та те, як народи й країни відносяться один до одного.

З поміж давно відомого голосування один за одного Скандинавських та Балканських держав, обміну любязностями між Грецією й Кіпром та Туреччиною та Азербайджаном, слід виділити й інші, нові тенденції.

Незважаючи на те, що Росія дуже сподівалась на перемогу в цьому конкурсі, піарила рідних своїх азійських бабушек по свіх фронтах, й важливість кожного голосу розуміли не тільки в Кремлі, але й в інших режимах, які називають себе друзями Путіна, 12 балів, окрім Білорусі, Москві ніхто не дав.

Україна вирішила дати їй втішне 2 місце, а першим наділила господарів конкурсу. Молдова продемонструвала свій геополітичний курс давши 12 балів Румунії, Латвія та Естонія дали 12 Швецій, Литва - Азербайждану, а Грузія - Литві.

По 10 балів дали Росії Італія та Сан-Маріно, але це зрозуміло відбулось завдяки діаспорі.

Що ж стосується 15 підсумкового місця України, то як би зараз не кричали про "політичний бойкот", насправді все простіше. Слабенька пісня з посередньою виконавицею та непримітним виступом не могли зайняти високого місця, навіть якби регіонали вирішили випустити напередодні Евробачення Тимошенко наволю.

Одне з найбільш низьких місць України в історії конкурсу - це вирок цій владі. Це оцінка особисто Януковича, Бенкендорфа, Арфуша та всіх інших "політичних" та "культурних" діячих нашої країни. Як то кажуть - по Вітькє й шапка..

Також цьогорічне голосування продемонструвало, в яких же країнах Европи присутня наша діаспора. Ті, мінімальні голоси які отримала Гайтана, нам дали саме українці з Литви, Росії, Італії, Естонії, Греції, Іспанії, Мальти, Ірландії, Молдови, Латвії, Білорусі, Португалії.
По братньому за нас проголосували в Македонії та Грузії. А от голоси від Норвегії виявились деяким сюрпризом.. Виявляється й там наша діаспора вже набирає силу ))..

Показовим також виявилось нуль голосів від Німеччини. Хотя там українців не менше, ніж Ірландії чи Іспанії, але, здається принципова позиція Анґели Меркель та її постійна критика режиму Януковича таки зіграли свою роль.

Отже, оцінки українського виступу на Евробаченні явно продемонстували, що друзів у нинішньої влади не залишилось, а самі вони професійно та якісно виступати не здатні.

Сьогодні – День Матері!

Сьогодні – День Матері. 

День Матері – це привід привітати не тільки мам, що відбулись як мами, це ще й свято вагітних – привітайте й мам в очікуванні, майбутніх мам. В Україні, до слова, до святкування Дня Матері свого часу долучилась і держава! 

День Матері відзначають другої неділі травня, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. В травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері.

"Богородиця" посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу — козацтва.

Де́нь матері — міжнародне свято. Вперше встановлене офіційно Конгресом США 8 травня 1914. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. В Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

З XVII по XIX століття у Великобританії відзначалася так зване «Материнська неділя» (англ. Mothering Sunday) – четверта неділя Великого посту, присвячена вшануванню матерів по всій країні.

У США День матері вперше привселюдно був підтриманий відомою американською пацифісткою Джулією Уорд Хоув у 1872 році. «День матері», за версією Джулії Уорд, - день єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Концепція Джулії Уорд не знайшла широкої підтримки ні в США, ні в інших країнах.

У 1907 році американка Анна Джарвіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів у пам'ять про свою матір.

День Матері в Україні.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська. Також, 1929 року "Союз українок" зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", "Сокіл" та ін. організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині[2]. Відтоді, День Матері відзначали дуже широко.
У 1939 свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.

За часів незалежної України свято встановлено "...на підтримку ініціативи Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, міжнародної організації "Жіноча громада", Спілки жінок України, громадської організації "Союз українок"..." згідно з Указом Президента України "Про День матері" від 10 травня 1999 року N489/99].


Хай вас Господь оберігає.

Зі святом!

В УПЦ МП кадрові ротації та зміна в керівництві

Митрополит Володимир повернув собі повноваження забрані промосковською частиною УПЦ (МП).

8 травня під головуванням митрополита Володимира (Сабодана) відбулось засідання Синоду УПЦ (МП) на якому було прийнято ряд ключових рішень.

Напочатку засідання члени Синоду «піднести подячні молитви Богу за те, що Він підняв з одра хвороби предстоятеля УПЦ», повідомляє офіційний сайт УПЦ (МП). Після цього, у зв’язку з тим, що митрополит приступив до виконання своїх обов’язків, Синод призупинив дію своїх постанов, якими тимчасово головуючим в засіданнях Синоду було призначено митрополита Одеського Агафангела та рішення щодо управління Київською єпархією, Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою, якими керував митрополит Чорнобильський Павло (Лебідь). Також була припинена перевірка фінансово-господарської діяльності Київської Митрополії Української Православної Церкви та Київської єпархії за 2011 рік, призначення якої пов’язували з намаганням дискредитувати помічника Володимира – архієпископа Олександра (Драбинка).

Також було змінено склад постійних членів Синоду та проведенно кадрові ротації. Зокрема, керуючого справами УПЦ (МП) архієпископа Білоцерківського Митрофана було призначенно головою відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ. При цьому, за Митрофан залишився постійним членом Священного Синоду, хоча раніше голова цього відділу не був постійним членом Синоду. А архієпископа Бориспільського Антонія було призначено на посаду керуючого справами УПЦ, звільнивши його з посади голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ, до того ж він став постійним членом Священного Синоду за посадою (керуючого справами).

Таким чином, можна сказати, було відновленно статус-кво, що його порушила промосковська частина УПЦ (МП), коли, під час хвороби Володимира, позбавила його секретаря Олександра (Драбинка) статусу постійного члену Синоду. Провівши подібну двоходівку митрополит Володимир, залишив постійним членом Синоду близького до себе Митрофана, й ввід туди ще й Антонія.

Крім того, слід відмітити, що архієпископ Митрофан отримує гарний трамплін для подальшого розвитку своєї кар’єри. Адже, нагадаємо, митрополит Кирилл також до того, як став патріархом Московським, був головою відділу зовнішніх зв’язків РПЦ. Хоче, цілком можливо, що Митрофана було посунуто через те, що він під час "путчу" промосковських митрополитів зайняв доволі таки пристовуванську позицію, й активно не протистояв захопленню влади Агафангелом.

В той же час, відбулось посилення впливу Антонія в церкві, адже, окрім основних обов’язків, покладених на керуючого справами УПЦ та обумовлених Статутом про управління церкви, до його компетенції було віднесено: нагляд за діяльністю церковних установ, утворених Священним Синодом; уповноважено представляти Предстоятеля Української Православної Церкви в державних, громадських та церковних заходах, відповідати за міжхристиянські та міжрелігійні відносини УПЦ. Можна сказати, що поки глава УПЦ (МП) Володимир буде одужувати, саме Антоній буде його представником на всіх офіційних заходах та стане таким собі в.о. обов’язків глави УПЦ (МП). Хоча до 2003 року Антоній перебував у Москві, проте згодом він був завідувачем канцелярії Київської Митрополії УПЦ, а з 2007 року призначений ректором Київської духовної академії та семінарії. 

Ще одним цікавим рішенням Синоду стало призначення постійним членом Синоду митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря. Цього проросійського владику було введено до постійних членів, напевно, на противагу призначенному Антонію.

Однак, самим резонансним рішенням цього Синоду можна вважати догану, яку було винесено відомому москофілу та будівнику «Русского мира» архієпископа Тульчинського і Брацлавського Іонафана. Як сказано в рішенні Синоду «Іонафан розміщував на власному веб-сайті інформацію, що містить неправдиву інформацію, носить відвертий наклепницький характер та вносить смуту».
Було вирішено «поставити на вид Преосвященному Іонафану, архієпископу Тульчинському і Брацлавському вищезгадані порушення церковної дисципліни та звернути увагу преосвященних Української Православної Церкви на необхідність уважно та ретельно вивчати інформацію, що міститься на єпархіальних веб-сторінках».

Отже, можна зробити висновок, що після одужання митрополит Володимир повернув собі управління цілою УПЦ (МП) й почав поступово укріплюватись на тих позиціях, що їх було втраченно під час січневого Синоду під керівництвом промосковьского митрополита Одеського Агафангела.

Замість правди - "Дєнь пабєди"

Стосовно святкування "Дня Перемоги"

За підрахунками Інституту історії України НАН України, в складі Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців; у радянських партизанських формуваннях - від 40 до 60 тис.; у лавах ОУН та УПА - понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, складають 8-10 млн., демографічні - 10-13 млн. осіб.

Радянсько-німецька війна, яка в підручниках СССР іменувалася як «Велика Вітчизняна Війна», є лише однією частиною Другої світової війни, в ході якої українці вмирали в лавах різних армій.

• Друга світова війна для українців розпочалася у 1939 році з україно-угорської війни, коли в лавах Карпатської Січі – збройних сил незалежної Карпатської України - українці захищали свою новоутворену державу;
• У 1939 році східну частину тогочасної Польщі (Західну Україну) окуповано СССР. На цій території до початку совєцько-німецької війни комуністами проводилися масові чистки населення, репресії проти інтелігенції, депортації. На Західну Україну прийшов червоний терор, аналогічний тому, що до того мав місце на території Великої України.
• У 1941-1945 роках тривала совєцько-німецька війна, в ході якої українці воювали як у складі Червоної Армії, так і у складі збройних формувань на стороні нацистської Німеччини.
• З 1942 року починає діяти Українська Повстанська Армія, яка вела боротьбу спочатку проти німців, а згодом – на два фронти, проти двох соціалістичних тоталітарних режимів-окупантів, СССР та Третього Райху. Після закінчення совєцько-німецької війни УПА продовжувала вести партизанську боротьбу проти комуністичного СССР.

З огляду на те, що Україна під час Другої світової була, як для СССР, так і для Третього Райху, лише територією та об’єктом зазіхань, війну між цими двома державами, що тривала з 22 червня 1941 по 8 травня 1945 рік, не можна вважати Вітчизняною для України.

Втім, замість того, щоб вшановувати пам'ять жертв, полеглих під час війни, сучасна влада продовжує втискувати історію України часів Другої світової у вузькі рамки "Великої Вітчизняної" та організовувати гучні святкування перемоги одного окупанта над іншим, однієї людиноненависницької імперії над іншою. В той час, як Україна мала би вшановувати пам'ять загиблих.

8 травня Україна, як і інші країни світу, відзначає День пам’яті жертв Другої світової війни. Цього дня ініціють проведення акцій з вшанування жертв війни в різних містах України.

Також, див. підбірку матеріалів про Україну в Другій світовій війні:

* Геогриевская ленточка - символ империи
* День пам'яті жертв CCCР
* Міфи про "День Перемоги"
* Місця злочинів радянської влади
* Биківня - злочин СССР
* Росія залишилась Совєтським Союзом
* Трагедія героя
* Вони воювали за Україну
* Не день перемоги

3 травня - Всесвітній день свободи преси

Заява Кетрін Ештон, Високого представника ЄС у справах зовнішніх відносин та безпекової політики, з нагоди Всесвітнього дня свободи преси (3 травня). 


 «Свобода вираження, що закріплена у Загальній декларації прав людини, залишає за кожним право дотримуватися думок без сторонніх втручань, а також шукати, отримувати і передавати інформацію та ідеї за допомогою будь-яких медіа, незважаючи на державні кордони.  

"З нагоди Всесвітнього дня свободи преси Європейський Союз ще раз нагадує про ці принципи та віддає шану тим, хто бореться за повагу до свободи вираження і вільну, плюралістичну пресу та інші медіа.

" Цензура, а також утиск редакторів, письменників, журналістів чи блоґерів – неприйнятні; так само, як і застосування до них насильства та арешти за ініціативою держави. 

ЄС захоплюється мужністю журналістів, які – часто у надзвичайно небезпечних умовах – продовжують надавати незалежну інформацію.

ЄС закликає усі держави гарантувати безпеку журналістів та дозволити їм виконувати життєво важливу роль – повідомляти та коментувати події незалежно, не боячись насильства та звинувачень.

Свобода вираження також поширюється на Інтернет та інші медіа; ЄС твердо виступає проти будь-яких невиправданих, непропорційних обмежень доступу до цих медіа, або їх використання».

Джерело: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_en.htm

Христос Воскрес! Воскресне й Україна!

У православній, греко-католицькій та інших східних церквах Великодньою іконою є "Зшестя в ад". Часто її підписують як "Воскресіння Христове". Але зображено на ній події не Великодня, а попереднього дня - Великої Суботи. Як усі померлі Ветхого завіту, Христос спускається в пекло.

Пройшовши людським шляхом в обитель смерті, Господь діє там своєю Божественною природою. Він знищує браму Пекла, відкриваючи з нього вихід. Первородний гріх Адама більше не прирікає людство.

Великодня молитва "Смертю смерть подолав" означає саме те, про що в ній говориться. "Історична Правда" вітає усіх християн з Найголовнішим святом і пропонує детальніше роздивитися, що ж зображено на Великодніх іконах.

Христос Воскрес!

ГЛАВИ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ ВІТАЮТЬ УКРАЇНЦІВ ІЗ ВЕЛИКОДНЕМ .

У Великодньому посланні Вселенський Патріарх Варфоломій закликає до благодійності, до проповідування Христа та до наслідування Воскреслого Христа у всіх Його справах. 

«Брати мої і чада мої, возлюблені у Господі, будемо наслідувати Воскреслого Христа у всіх Його справах. Давайте будемо допомагати тим, хто позбавлений засобів до існування і не здатний захистити себе. Розповімо всім тим, хто не знає про Христове Воскресіння, що відтепер смерть скасована, і вони можуть брати участь в Його Воскресінні, віруючи в Христа і слідуючи за Його стопами. Наше воскресіння в силі лише тоді, коли ми несемо його і нашим невіруючим братам заради їх воскресіння. Тільки тоді переможне «Христос Воскрес!" буде спасенно впливати на все людство. Хай буде так".

У Великодньому посланні Постійної конференцій українських православних єпископів поза межами України (Константинопольський Патріархат) говориться: "Всечесному  Духовенству, у Христі Дияконству, Преподобному Монашеству і Побожним Мирянам Української Православної Церкви Поза Межами України  і на Рідних Землях. З цією новою радістю ми вітаємо всіх Вас розсіяних по цілому світі й в Україні. Нехай Воскреслий Христос завжди буде з вами. Нехай же ж Він буде постійним джерелом нашого єднання і нехай Він провадить нами в нашому спільному майбутті тут на землі й на шляху до вічного життя на небесах". Послання підписала група митрополитів і архиєпископів УПЦ у США, Канаді, Південній Америці і діаспорі.

«У цьогорічному святкуванні Пасхи Господньої ми, вірні Української Греко-Католицької Церкви, покликані ще і ще раз відкрити для себе воскреслого Христа як непорушного каменя єдності нашого народу. 

Воскреслий Христос у своєму тілі подолав протистояння, незгоди і суперечності, які загрожують людині, окремим народам і всьому людству. Він і нашому українському народові прагне принести мир і поєднання. Однак ми мусимо відкрити свої руки, щоб прийняти цей дар із рук воскреслого Спасителя. Відкрити руки означає: позбутися власних амбіцій, самолюбства, користолюбства; поставити добро народу понад власні інтереси чи інтереси політичних партій; бути готовим вийти назустріч ближньому там, де йдеться про загальне благо.

Осяяна світлом Христового воскресіння, віруюча людина не може дивитися на іншу людину через призму ненависті чи помсти, вона готова пробачити навіть ворогові і примиритися з ним. Хто не здатний до прощення, той не зрозумів того великого послання, яке приносить нам Спаситель із гробу – послання єдності та миру», - зазначив у Великодньому привітанні Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук).

Нехай оновить воскреслий Господь Ісус Христос наші духовні й тілесні сили на добрі діла для блага нашої Української держави та українського народу.

Нехай Христос Спаситель приведе Українське Православ’я до єдиної Помісної Української Православної Церкви. Йому слава і поклоніння на віки віків», - наголосив Патріарх УПЦ КП Філарет.

Святкуючи Світле Христове Воскресіння, ми маємо пам’ятати, що те торжество духу, яке ми отримали, проходячи Великий піст, не повинно закінчитися з приходом Пасхи, але навпаки — ще посилитися і зрости. «Будьмо уважні, — закликає нас преподобний Феодор Студит, — щоб нам провести це свято світло і боголіпно, бо це Пасха — перший і найбільший дар Божого Домобудівництва. За допомогою благоговіння приборкаємо своє тіло так, щоб, хоч і зміниться їжа, не змінився наш духовний стан. У цьому полягає для нас сенс таїнства: померти для світу (тобто гріха) і жити тільки для Бога», - йдеться у Великодньому посланні Митрополита УПЦ (МП) Володимира.

На фото: Великодні листівки часів боротьби ОУН-УПА за незалежність України

Про важливу ініціативу "Перше грудня"

У коротких і нечисленних повідомленнях ЗМІ про Перший загальнонаціональний круглий стіл "Місія інтелігенції та вільних людей України", ініційований групою "Першого грудня", є трохи патетики, проте мало конкретики.

Це природно, бо організатори цього безпрецедентного заходу – одинадцятеро шанованих та знаних серед інтелігенції, релігійних, наукових, культурних та громадських діячів – не мали на меті давати визначених рецептів терапевтичного втручання у плин нашого суспільного буття.

Наразі, п’ятого квітня, в Українському домі відбулася лише перша частина "консиліуму", де діагностували букет гострих і хронічних суспільних хвороб. Пацієнтів – "сіамських близнюків", що їх звати – "Суспільство" і "Держава" визнано такими, що підлягають, поки що, терапії.

Пропозиція громадянської люстрації річ не толерантна, але дієва. Хоча є й дієвіші.

Історія зіграла з Україною поганий жарт. Ми заходилися будувати свою державу у час, коли доба класичних держав майже добігла кінця. Світ переходить до розподілених держав, коли, наприклад, освітні послуги ви можете отримувати дистанційно з однієї країни, платіжна система вами може бути обрана в другій, а медичне страхування в третій.

Відтворення та розвиток національної ідентичності краще виходить у громадськості, ніж у держави, ще з часів Тараса Григоровича.

З Україною так було завжди, так воно і сьогодні – нам не подобається "історія" від Дмитра Табачника, гаразд, тоді ми читаємо "Історичну правду".

Держава своєму "сіамському близнюкові" Суспільству не партнер, а повсякчасна перешкода.

Країна, чиє населення наполовину складається з декласованих елементів, звично залежних від панської ласки - суспільствознавці це називають "високим порогом патерналіських настроїв", нездатна створити сучасної системи влади.

Вона відтворює державу феодальну, головною ознакою якої є те, що влада являє собою джерело статків, безпеки, суспільного статусу – людської гідності загалом. На це, нажаль, є воля суспільної більшості, принаймні тих, хто прийде на вибори.

Україна безнадійно відстала у соціальному, технологічному та культурному плані від країн на які хотілося б рівнятися. Наздоганяти запізно.

Доведеться рухатися навпростець. Шлях навпростець – це шлях суспільних інновацій. Під час круглого столу така думка звучала, але вона потребує конкретизації.

Цифрові платформи здійснення влади - це лише приклад інновацій у взаєминах громадянина і держави. Пропозиції інновацій розроблюються і для інших типів суспільних взаємин та сприйняти їх здатна суспільна меншість, а на виборах рішення приймає більшість.

Суспільний прогрес протягом усієї людської історії був заручником консерватизму, але стан, у якому перебуває Україна, не дозволяє нам таких розкошів.

На наших західних кордонах знову зачиняється залізна завіса, а зі сходу насувається месіанська імперія, для якої Україна являє собою єдино можливий об’єкт ментальної експансії. Більшість працездатних громадян прагнуть виїхати з країни, а влада і політики просто не знають, що несуть відповідальність за неї.

За таких обставин від групи "Першого грудня" та започаткованого нею загальнонаціонального діалогу очікують мало не суспільного дива, але дива є прерогативою сил вишніх. Матеріальним наслідком громадського діалогу має бути технологічна карта – маршрут прискореного суспільного руху. Перший круглий стіл, щиро кажучи, такої надії не дав, але ще не вечір.

Наостанок: ідея, що загальнонаціональний круглий стіл "може бути майданчиком для дискусії між владою та опозицією", є кепською, бо змістовних дискусій між собою вони не ведуть. Якби це було не так, то і такий круглий стіл не знадобився б.

Натомість надзавданням національного діалогу є розробка проекту тексту інноваційної Конституції України. Нинішня – не відповідає умовам суспільного буття та зовнішнім обставинам, в яких перебуває країна.

Конституційний процес, започаткований нині владою, призведе лише до консервації феодальних суспільних відносин. Потрібний громадянський конституційний процес на засадах Хартії вільної людини.

Нехай сьогодні немає законних способів прийняти якісну Конституцію. Головне, щоб було створено її цілісний текст.

Він стане дуже при нагоді у момент прийдешнього українського катарсису.

Костянтин Матвієнко , для УП

Патріарх УГКЦ зустрівся з Папою Римським

Папа Римський Бенедикт XVI 16 березня в Апостольському палаці прийняв на приватній аудієнції Главу УГКЦ Святослава (Шевчука). 

У п’ятницю, 16 березня, в Апостольському палаці Ватикану Святіший Отець Венедикт XVI прийняв на аудієнції Главу Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука). Під час зустрічі Блаженніший Святослав представив Святішому Отцеві динаміку розвитку УГКЦ за останній рік.

У своєму слові Предстоятель УГКЦ підсумував свої пастирські візити до українських єпархій та екзархатів у Північній та Південній Америці, Західній Європі та Україні. У своїй презентації він наголосив на глобальному характері УГКЦ як Церкви, що сьогодні проповідує Боже Слово в різних культурних контекстах, проінформував Його Святість про прийняту Стратегію розвитку УГКЦ на період до 2020 року «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».

Особливе зацікавлення у Венедикта XVI викликав подарований йому Блаженнішим Святославом новий Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», який, за словами Святішого Отця, є надзвичайно важливим надбанням УГКЦ і необхідним інструментом для реалізації вищезгаданої стратегії.

Папа Римський цікавився також суспільно-політичною ситуацією в Україні, станом суддівства та свободи слова, розвитком екуменічного діалогу та міжцерковних стосунків в Україні. Багато уваги було присвячено розвитку душпастирства серед українських емігрантів у країнах Західної Європи та греко-католиків Росії.

На завершення зустрічі Святіший Отець висловив своє задоволення динамікою розвитку Української Греко-Католицької Церкви, підтримав спільні зусилля УГКЦ та РКЦ в Україні в їхньому змаганні щодо захисту життя ненароджених дітей і гідності сім’ї та засвідчив про свою повагу і молитву про український народ та його державу.

Моніторинг висвітлення світськими ЗМІ релігійних подій

Моніторинг висвітлення світськими засобами масової інформації найрезонансніших релігійних подій 15-29 лютого 2012 року. В матеріалі проаналізовано публікації 25 онлайн-ресурсів - загальноукраїнських інформаційних агенцій, новинних сайтів, електронних версій всеукраїнських і регіональних друкованих видань, телеканалів і радіостанцій. 

Як і кілька останніх місяців, наприкінці лютого увага світських ЗМІ була прикута до подій в Українській Православній Церкві. На сторінках видань з’являлись інформаційні повідомлення, інтерв’ю з єрархами чи релігієзнавцями, аналітичні матеріали, присвячені цій темі. 

А вже з 20 лютого ситуація навколо УПЦ знову привернула всю увагу видань. РІСУ опублікувала листа Предстоятеля УПЦ про скасування Синоду. Поширили цю інформацію й інші світські ЗМІ: УНІАН, «Українські новини», «Українська правда», «Радіо Свобода», «Главком», Zaxid.net, «Коментарі», «Український тиждень», ТСН, Liga,net, «Подробности», «Корреспондент», «Сегодня». «Коммерсант» назвав це активною фазою протистояння в УПЦ (тезу републікували ВВС, «Главком», «Дзеркало тижня»).

Майже всі світські ЗМІ проінформували про те, що архиєреї з’їхались до Києва. 5 канал повідомив, що в останній момент Митрополит Володимир передумав скасовувати Синод і благословив його учасників. «Коментарі», «Главком», «Дзеркало тижня», «Український тиждень» розмістили інформацію, що під час Синоду будуть спроби змістити Митрополита Володимира, «Корреспондент» наголосив, що в УПЦ може відбутися розкол або переворот. 

Позаяк увага ЗМІ була прикута до перебігу Синоду, його рішення дуже швидко стали надбанням громадськості. Так, майже всі видання поділились інформацією про відсторонення архиєпископа Олександра (Драбинка) від керування сайтом Церкви і зв’язками з громадськістю. «Український тиждень» вважає що конфлікт є завершеним і ніхто не піде на загострення розколу. Релігієзнавець Андрій Юраш додав, що зараз у зоні ризику опинилися прихильники архиєпископа Олександра («Український тиждень»). Він же наголосив, що звільнення архиєпископа Олександра може привести до ізоляції Митрополита Володимира («Український тиждень»). 

Журналіст Павло Берест у матеріалі «Церковний переворот: проросійські сили беруть гору в УПЦ МП» («Український тиждень», републіковано «Главкомом») наголосив, що Москва втримала УПЦ в орбіті свого впливу і буде збільшувати свою присутність в Україні. Його ж колонка «Русскім миром мазані» (21 лютого, «Український тиждень») повторює поширену останнім часом думку: промосковські сили УПЦ взяли владу до своїх рук. 

У матеріалі «Божественная комедия. Украинская православная церков оказалась на грани распада» (23 лютого, «Корреспондент») автори проводять паралель між подіями в УПЦ та серпневим путчем 1991 року в СРСР. 

Також ЗМІ повідомили, що у лікарні Митрополита Володимира відвідали Апостольський нунцій та консул України в Стамбулі («Український тиждень», «УНІАН-релігії»), єрархи УПЦ («УНІАН-релігії»). Втім, з вуст журналістів і експертів лунала думка, що одна з граней проблеми в УПЦ полягає в небажанні Предстоятеля вчасно піти з посади з огляду на стан здоров’я, як це зробив, наприклад, Глава УГКЦ Любомир (Гузар) (публіцист Богдан Червак у колонці на «Українській правді») . 


Джерело: РІСУ.