15 цитат Лі Куан Ю

Батько-засновник сучасного Сінгапуру, Лі Куан Ю - людина, яка перетворила маленьку точку на мапі планети в процвітаючу країну світового значення.

Він був першим прем'єр-міністром Сінгапуру, саме завдяки йому країна третього світу, одна з найбідніших й корумпованих, яка не має ніяких природних ресурсів та розвалювалась на частини політичними й національними розбіжностями, перетворилася на успішну і розвинену державу.

Він став першим прем'єр-міністром після здобуття незалежності Сінгапуру в 1959 році й перебував при владі протягом 31 року.

Видатний мислитель й видатний лідер, він вважався одним з найвпливовіших людей Азії.
22 березня 2015  у віці 91 рік автор сінгапурського економічного дива Лі Куан Ю помер.
Ось лише декілька з відомих висловлювань, цитати Лі Куан Ю в різні часи його кар'єри.

***

В історії розвитку людства індустріальне суспільство поступається місцем суспільству, що засноване на знаннях. Нова лінія поділу пройде в усьому світі між тими, хто володіє знаннями, і тими, у кого їх немає. Ми повинні вчитися і стати частиною світу, заснованого на знаннях.

***

Люди, позбавлені неприборканого бійцівського духу, нехай краще залишаються вдома і в'яжуть шкарпетки. 

Робота політика - не для слабаків. Для неї потрібні твердість й впевненість.

***

Я завжди намагався бути коректним, але не політкоректним.

***

Вищу освіту випускникам наших шкіл буде краще отримувати не в кітайскомовних університетах, тому що їх майбутнє залежить від рівня володіння мовою, на якій будуть написані самі передові книги, а вони будуть написані англійською. 

Англійська як робоча мова дозволив нам уникнути конфліктів між різними національностями і створив для нас конкурентні переваги, тому що англійська стала міжнародною мовою бізнесу, дипломатії, науки й техніки. 

Без англійської в Сингапур НЕ пришили б транснаціональні корпорації і більше 200 кращих банків світу. Без англійської наші люди не були б здатні так швидко опановувати комп'ютерні навички, інтернет і багато чого іншого.

***

Щоб розуміти сьогодення і не боятися майбутнього, людина повинна знати минуле, історію свого народу.

Важливо не тільки бути в курсі того, що відбувається, а й розуміти, чому це відбувається саме так, а не інакше. Це справедливо як для окремих особистостей, так і для нації в цілому.

Особистий досвід людини визначає, що їй подобається, а що ні, чого він чекає з радістю, а чого боїться.

Точно так живе й нація: важлива її колективна пам'ять, отримані спільно уроки від подій в минулому, які приводили її до успіху або провалу. І якщо якісь епізоди нагадують пройдені уроки, нація також з нетерпінням чекає їх або страшиться їх розвитку.

***

Мені не потрібне аморфне, інертне суспільство, готове підтакнути кожному моєму слову. Таке суспільство бездушне й мляве. 

Я хочу, щоб ви почали думати, а не просто викрикувати застарілі гасла. Почніть думати.

***

Якщо ти повірив в демократію, твоя віра повинна бути безумовною. 

Якщо ти віриш, що людина має бути вільною, то надай їй свободу зібрань, свободу слова, свободу публікацій...

***

Мене часто звинувачують у тому, що я втручаюся в приватне життя громадян. Але якби я не робив цього, ми б не досягли того, чого ми змогли досягли на сьогоднішній день. 

І я кажу це прямо: на жаль, що ми не досягли б такого економічного прогресу, якби я не втручався в особисті справи. Хто ваш сусід, як ви живете, чому ви галасуєте, як ви плюєте і якою мовою ви говорите - ми вирішуємо, що правильно. І неважливо, що думають люди.

***

Одною з передумов чесної влади є те, що кандидати не повинні мати потребу у величезних грошах для [проведення] виборчої кампанії, інакше це запускає механізм корупції. Прокляттям більшості країн Азії стала занадто висока вартість виборів. Витративши величезні гроші на те, щоб їх обрали, переможці змушені якось компенсувати витрати, а також накопичити кошти на наступні вибори. Потім ця система починає працювати як вічний двигун.

***

Навіть ті невеликі повноваження, які отримують люди, перебуваючи на держслужбі, якщо вони нездатні прожити на свою зарплату, по суті є запрошенням до зловживання владою й коруп

***

Якщо ми не будемо платити людям, у яких є відповідний інтелект і моральні якості для посади міністра, то як ми можемо очікувати від них, що вони довго пробудуть на посаді, де вони заробляють лише маленьку частку того, що могли б заробити в приватному секторі?
Міністри і чиновники, яким мало платили, вже зруйнували не один азійський уряд.

***
Приступати до роботи, задекларувавши високі моральні стандарти, тверді переконання і рішуче бажання подолати корупцію - нескладно.
Складно жити згідно з цими принципами, а можливо це, лише коли у країни є лідери сильні і розсудливі до такої міри, щоб карати всіх порушників без винятку.

***

Якщо чоловік з вищою освітою не хоче одружуватися на жінці з вищою освітою, то я можу сказати йому, що він бовдур, дурень.
Якщо ти одружишся на жінці без вищої освіти, то тебе чекають проблеми: одні діти будуть розумними, інші - не дуже.. Ти будеш рвати волосся на голові .

***

Зрештою найважливіше для мене - це людські стосунки. При постійній підтримці моєї дружини і друзів я жив повним життям. Саме дружні стосунки, які я встановив, і сімейні зв'язки, які я виплекав, дають мені відчуття задоволення життям, яке я прожив, і саме вони зробили мене тією людиною, якою я є зараз.

***

Я жив досить довго і знаю, що тебе можуть ідеалізувати за життя і таврувати після смерті.

Як Московія Кримський мир 1856 р. порушувала

Кримська війна (1853—1856) залишається одним з незаслужено маловивчених українськими істориками епізодів. Хоча під час цієї війни вирішувалась доля не лише України, але й більшості країн Східної та Південної Европи.

18 (30 за н.ст.) березня 1856 року було підписано Паризький мирний договір за результатами Кримської війни 1853—1856 рр. Однак, більшість пунктів цією угоди були Росією дуже швидко порушені, або й ніколи не виконані.

Кримська війна увійшла в історію як найбільш масштабний і кривавий воєнний конфлікт у Європі в період між Наполеонівськими війнами і Першою світовою війною 1914—1918 років. Це була війна за домінування у Європі, на Кавказі, в Передній і Малій Азії й на Близькому Сході, яку вели, з одного боку, коаліція у складі Великобританії, Франції, Туреччини і Сардинії а, з іншого — Російська імперія.

Ця війна середини ХІХ ст. була не тільки військовим конфліктом Російської імперії проти коаліції держав у складі Великої Британії, Франції, Османської імперії та Сардинського королівства за панування в Східній Европі, на Балканах і Близькому Сході, а й цивілізаційним конфліктом двох світів.
Однак, в українських підручниках історії та наукових працях й досі ця війна висвітлюється з точки зору радянсько-російської історіографії.

Багато українських діячів того часу, як в Російській, так і Австро-Угорській імперії розглядали цю війну, як можливість визволення Україні з-під імперського гніту Московії.
Так нащадок гетьмана Івана Брюховецького, український політичний діяч Михайло Чайковський добився від Туреччини дозволу на формування козацького загону для визволення України. 

У жовтні 1853 року Михайло Чайковський домігся створення регулярних козацьких підрозділів у Турецькому війську. 23 січня 1854 року козаки склали присягу. З Константинополя їм привезли знамена й хоругви Запорозької Січі, а Садик-Паша (ім'я Михайла Чайковського в Туреччині) отримав від султана титул «міріан-паша» (кошовий отаман).

У лютому військо Садик-Паші ввійшло в Бухарест, а сам він став губернатором Румунії. На початок березня його війська зайняли позиції на річці Прут, готуючись до боїв із росіянами. Та уряд Австрії почав тиснути на султана, вимагаючи відвести загони. На жаль, через недалекоглядну політику союзників Османської імперії, українські військові частини так і не прийняли активної участі в військових діях проти Московії.

Проте Михайло Чайковський продовжував активно працювати задля визволення України від російської імперської окупації. Зокрема, ним був написаний лист до Кубанських козаків, в якому він писав:
"До Панів Отаманів, Полковників, Сотників, Старшин и Панів Молодців Козацького Чорноморского Народу.

В ім'я Святого Бога — в ім'я вільності та Свободи — в Ім'я Слави Козацької...

... Увесь світ Французи, Італійці, Німці, Слов'яни, всі Народи Заходу, стали вільними та незалежними так як Син Божий Ісус Христос сказав. Прийде моє Панство в прийшло. Бусурман Царгородський дає волю та свободу народам свого Царства. Тільки єдиний Московський Цар, пів Німця пів Татарина, хоче над рабами панувати і Християнські народи у Сибір гнати, батогом володіти. Не вами, не нами того Антихриста підтримувати....

... Ну те Панове Молодці на коні та швидко і жваво, як поб'ємо Москаля, хто схоче над Дніпром жити, дістане і землю і все що треба. Хто схоче над Кубань вертатися, то й так зробить, а й там і там буде вільний та незалежний, Пан для себе і Пан у себе..."

Є історичні свідчення, про те, що на Полтавщині, Причорномор'ї та інших регіонах України формувались "козацькі загони", які готові були виступити на боці союзників проти Російської імперії, в разі активної участі підрозділів українських козаків з-за Дунаю у війні. Проте, рішення союзників не дозволила Туреччині застосувати українських козаків в бойових діях на території України.

Хоча за підсумками Кримської війни Росія й зазнала нищівної поразки, проте европейські країни, через внутрішні чвари,  не змогли скористатись з цієї перемоги.

Поразка Росії у війні призвела до серйозного обмеження її прав й інтересів. Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Росії мати там власний флот й арсенали. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій. Росія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдовою та Сербією
Водночас територіальні втрати Росії були мінімальні: вона передавала Молдові гирло Дунаю та частина Південної Бессарабії й таким чином, вона перестала безпосередньо межувати з Туреччиною в Європі. Також Росія повертала Туреччині Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками. 

До договору додавалися також три конвенції. Одна з них встановлювала число легких військових суден Росії та Туреччини на Чорному морі для вартової служби, а друга зобов’язувала Росію не споруджувати військових укріплень на Аландських островах у Балтійському морі.

Проте дуже скоро, вміло використовуючи сепаратні дипломатичні перемовини й підкуп, Московія почала порушувати підписану угоду. В 1859—1862 роках Молдова й Валахія, за підтримки Росії та Франції, об’єдналися в одну державу. Це було першим відхиленням від умов миру, проте не викликало активних заперечень европейських держав.

У 1870—1871 роках Росія відмовилася визнавати статті договору, які забороняли їй мати на Чорному морі військовий флот і арсенали й почала будувати новий флот. Західні держави мовчки проковтнули й це порушення та змушені були визнати нове фактичне положення речей.
Після цього Російська імперія починає нову російсько-турецьку війну 1877—1878 років. Розхитавши ситуацію на Балканах та заручившись підтримкою Румунії Московія напала на Туреччину.  Російські війська готові були взяти штурмом Істамбул, проте позиція, зайнята Великою Британією та Австро-Угорщиною в останній момент, та введення англійської ескадри у Мармурове море змусили царський уряд утриматися від окупації Константинополя.

19 лютого (3 березня) був підписаний вигідний для Росії Сан-Стефанський мирний договір 1878.

Читайте також:
* Російсько-українські війни: перелік.
* Належність Криму до Української держави.
* Кому належав Крим: Історична довідка. 
* Як Козацьку Україну на "Новоросію" перетворювали.