Курт Кох: Европа не може бути обмежена географічними кордонами

Европа не може бути обмежена якимись географічними кордонами. Це є соціо-культурна спільність, що об'єднана загальновизнаними цінностями, духовністю та історичними витоками.

З 5 до 12 червня 2013 року в Україні тривав візит Президента Папської Ради сприяння єдності християн, кардинала Курта Коха, що є також співголовою змішаної Міжнародної комісії з богословського діалогу між Католицькою і Православною Церквами. Цей візит залишився малопоміченим вітчизняними ЗМІ, проте може мати суттєві наслідки для міжцерковного діалогу не тільки в Україні, але й в усій Європі.

В ході цього візиту, один з очільників урядових структур Ватиканувідвідав Київ, Львів та Закарпаття й зустрівся з представниками не тільки з єпископами римо-католицької церкви, патріархом Святославом (Шевчуком) та іншими представниками УГКЦ, але й провідними ієрархами УПЦ (МП).

Так, в Києво-Печерській Лаврі Президент Папської Ради зустрівся з керуючим справами УПЦ (МП), митрополитом Бориспільським Антонієм. Поміж іншого були підняті теми, що стосуються «спільного соціального служіння та контактів в освітній сфері». Подібні міжконфесійні зустрічі відбулись й у Львові та Мукачевому, де Курт Кох обговорив питання "майбутнього мирного співіснування різних конфесій" з архиєпископом Мукачівським та Ужгородським УПЦ (МП) Феодором.

Слід нагадати, що позиція Москви, яку вона постійно озвучує в діалозі з Ватиканом, є незмінно. Питання "прозелітизму УГКЦ" та конфліктів між греко-католиками і православними у Західній Україні (що відбулись напочатку 1990-х) завжди піднімається з боку представників Російської Православної Церкви, коли мова заходить про налагодження православно-католицького діалогу та про можливість зустрічі Папи Римського з Патріархом Московським.

В той же час, як бачимо, діалог між УПЦ (МП) та Римом проходить більш спокійно та конструктивно. І тут виникає питання - чому події, що відбулись 20 років тому в Україні слугують офіційним приводом для РПЦ, щоб гальмувати міжконфесійний діалог, але не заважають православним в Україні цей діалог вести. Показовим стало й те, що на презентації українського перекладу книги Курта Коха "Християни в Європі", делегація УПЦ (МП) була чи не найчисленіша, серед всіх присутніх.

Презентуючи книгу, кардинал Кох відзначив, що на відміну від Африки або Австралії, Европу неможливо обмежити якимось географічними кордонами. Так склалось історично, що європейська цивілізація зароджувалась й розвивалась на трьох стовпах: релігії Єрусалиму, філософії Еллади та законодавстві Давнього Риму. Тому, саме ці три складові - духовність, світосприйняття й закон стали тими базисами, на яких зростала та міцніла Европа.

І навіть зараз, коли европейські суспільства переживають як економічні, так і соціальні кризи, саме загальнолюдські цінності, міжнародні норми з прав та свобод людини, є тим чинником, що об'єднує Европу в єдине ціле.

Результати подібних візитів можна оцінити лише в далекостроковій перспективі, але вже зараз можна сказати, що, як і передбачали експерти, з новим Папою Римським католицько-православний діалог буде все більше переходити в нову площину. Якщо раніше основний упор робити на просуванні по лінії Ватикан-Москва, то тепер католики починають розуміти, що якщо одні й ті самі проблеми озвучують протягом 20 років, то можливо це відбувається не тому, що ці проблеми залишаються, а тому, що хтось небажає самої єдності. А отже, більша увага на помісні православні церкви, в тому числі й в Україні, може дати набагато більший ефект, ніж ексклюзивний діалог з "найбільшою православною церквою", яка дуже хоче зробити з себе представника інтересів всього православного світу.

Європа дійсно не має географічних кордонів, але входять до неї лише ті країні, які сповідують загальноприйняті цивілізовані норми, правила та закони.

День Хрещення України-Руси історично святкується в серпні

Основні тези, що були озвучені на прес-конференції Патріарха УГКЦ Святослава (Шевчука), яка відбулась 4 червня 2013 року в Патріаршому Соборі, м. Київ.

1. Традиція святкувати дві події разом: пам’ять рівноапостольного князя Володимира і чергову річницю Хрещення Руси–України в один день є традицією Російської православної церкви. 

Об’єднання цих двох подій відбулось в Російській імперії лише на 900-річчя святкування Хрещення Русі (1888 року) та мало на меті підкреслити "державний" характер релігії Московського Православ’я та претензії Москви на спадщину Київської Русі. 

2. В Україні-Русі історично є древня Київська церковна традиція (що сягає часів Володимирового хрещення), згідно з якою Хрещення Русі з року в рік відзначається 14 серпня – у день Макавейських мучеників, коли розпочинається Успенський піст. Це день так званого "серпневого водосвяття". Саме цей день є традиційним, історичним, церковним Днем Хрещення України-Руси. 

3. Українська греко-католицька церква є прямою спадкоємницею православної Київської митрополії та (Української православної) церкви Володимирового Хрещення. І ми в нашій церкві намагаємось зберегти давню Київську традицію, в тому числі й щодо часу святкування Хрещення України-Руси. 

4. Церква древнього Константинополя (Вселенський Константинопольський патріархат) є "церквою-матір'ю" для УГКЦ та "церквою-матір'ю" для всіх інших православних церков України. 

5. Російська православна церква (Московський патріархат) є церквою-дочкою Київської церкви. Тому основні святкування Хрещення Русі, логічно, що повинні відбуватись в Києві, а не в Москві. 

Нерозуміння викликає те, що державні святкування в Україні проводяться за вказівками та планами святкування, які започатковуються в Москві. Отже, втілюється сценарій, який був розроблений ще в радянські часи, 25 років тому. Однак не слід забувати, що Московська Церква є дочірньою щодо Київської Церкви. Тому логічно було б усі центральні святкування проводити тут, де 1025 років тому відбулося Хрещення. 

6. УГКЦ "ексклюзивно" не підтримає жодну політичну партію або фракцію в ВР. Керівництво церкви не веде ніяких "таємних" перемовин з жодним політиком або партією. УГКЦ молить за всіх без виключення (людей доброї волі) й спілкується з всіма українськими політичними силами. 
УГКЦ не ініціює прийняття жодного закону через якісь кулуарні домовленості. Всі законодавчі ініціативи церкви виходять лише в рамках її роботи у Всеукраїнській раді церков. 

7. Територія навколо Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві (берегова лінія, що виходить до Дніпра) виділена місцевою владою та приватизована незрозумілими юридичними особами. На жаль, ця ситуація не вирішується, навіть після офіційного звернення до можновладців. 

8. Крім того,  владика Йосиф (Мілян), голова наглядової ради будівництва Патріаршого собору Воскресіння Христового розповів, що планується перенесення мощів Патріярха УГКЦ Йосифа (Сліпого) у приміщення Собору, де буде знаходиться крипта. Як відомо, у своєму «Заповіті» Блаженніший Йосиф побажав: якщо Україна буде вільною, його тіло належить помістити в підземеллях Софії Київської. А так як УГКЦ збудувала Патріарший Собор на Лівому березі Дніпра, то мощі Патріярха поки спочиватимуть у ньому.  


П.С. ці тези не завжди є прямими цитатами, але точно передають основний зміст тих висловлювань, що прозвучали на прес-конференції. 

Список Королів України-Руси

Король Русі або Король Руський — титул монарха Української держави: Київської Русі, Руського королівства (Галицько-Волинського), який надавався Папами Римськими, шляхом надання королівської корони.

Королі Київської Русі (короновані Папою Римським Григорієм VII):
* Ізяслав Ярославич (1075–1078)
* Ярополк Ізяславич (1078–1087) 

1204 року Папа Римський вислав до Великого князя Київського Романа посольство й запропонував надати йому королівську корону та титул Короля Русі, одначе Роман відмовився й пішов війною на Польщу. Він просив благословення від Володимирівського єпископа на цю війну, проте єпископ не підтримав дії князя. В поході проти поляків він загинув.

Титулярні королі Галичини і Володомерії (Rex Galiciae et Lodomeriae):
* Коломан Галицький (1215–1219) - син угорського короля, коронований Папою Іннокентієм III 
** Королевич Андрій (1227-1230, 1232-1235) -  брат Коломана, правитель Галичини 

Королі Руські (Українські)
* Данило I - король Русі (1253–1264), Великий князь Київський
* Шварно Данилович - король Русі (1264—1269), Великий князь Литовський
* Лев I Данилович - король Русі  (1269–1301), Великий князь Київський
* Юрій I Львович - король Русі (1301—1308)
* Андрій II Юрійович - король Русі (1308—1323), соправитель королівства Русі, князь Волинський та Володимирський
* Лев II Юрійович - король Русі (1308—1323), соправитель королівства Русі, князь Галицький
* Володимир Львович - король Русі (1323—1325), князь Галицький та Волинський
* Юрій ІІ Болеслав (П'яст) - король Русі (1325—1340), князь Галицький, князь Володимирський
* Любарт Ґедимінович - володар Галицько-Волинського королівства (1340—1350), князь Галицький, Великий князь Волинський

Титулярні королі Русі
* Казимир III Великий  (1350–1370) - титулярний «король Русі» або «спадковий господар Русі»

* Владислав II Опольчик (1372—1378) -  «Спадковий господар землі Руської»

* Людовік I Угорський (1370—1382) - титулярний «король Галичини і Лодомерії»

* Марія I Угорська (1382–1387) - титулярний «король Галичини і Лодомерії».

* Ядвіґа I Анжуйська (1387—1399), Королева трьох народів (польського, литовського, українського).

Королі Литви та Русі

Після смерті останнього короля Русі-України Юрія ІІ Болеслава, Великі князі Литовські вступили в боротьбу з королями Польщі та королями Угорщини за землі України та титул «Короля Русі».
* Гедимін — першим став титулувати себе «Королем литовців і Русі». Називав себе «собірателем земель руських (українських)».
* Ольгерд — називав себе «збирач руських земель», продовжив політику батька, прилучив до Великого князівства більшість українських земель (1316—1341).
* Скиргайло Ольгердович — Великий князь Литовський, Великий князь Київський.
* Вітовт — Великий князь Литовський, Руський та Жемантійський (1398—1430), король Литовський (1430)
* Свидригайло Ольгердович — Великий князь Литовський, Великий князь Руський (1432—1440).

Титулярні королі Галичини та Волині
Після захоплення Галичини Польщею, королі Угорщини продовжували володіти землями Закарпаття й титулювати себе "королі Галичини і Володимерії (Волині)".
* Сигізмунд I Люксембург - король Угорщини, Чехії, титулярний король Галичини і Володимирії (1387—1437), імператор Священної Римської імперії (з 1433 р.)
* Альбрехт II  - титулярний король Галичини й Володимерії (1437—1439), король Німеччини, король Угорщини і Богемії (Чехії), герцог Австрії, маркграф Моравії
* Ладіслав Постум - титулярний король Галичини та Володимерії (1444—1457),  король Угорщини, король Богемії
* Матвій Корвін - угорсько-ховатський король (1458—1490), також претендував на трон Чехії, Австрії, Сербії, Словаччини та Королівства Русі
* Владислав II Ягелончик - титулярний король Галичини і Володимерії (1490—1516), король Угорщини, король Богемії, король Хорватії
* Лайош II Ягелончик - титулярний король Галичини та Володимерії (1516—1526), король Чехії, Угорщини, Хорватії

* Фердинанд I Габсбурґ - імператор Священної Римської імперії, Король Німеччини, Угорщини (1526—1564), Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Рами, Сербії, Галичини, Володимерії, Болгарії, і пр., і пр.
* Максиміліан II Габсбурґ - імператор Священної Римської імперії, король Чехії, король Угорщини (1563—1572), король Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Рами, Сербії, Галичини, Володимерії, Болгарії, і пр., і пр.
* Рудольф II - імператор Священної Римської імперії, титулярний король Галичини та Володимерії,  король Угорщини (1572—1608 рр.), король Богемії, король Хорватії
* Матвій Габсбурґ - імператор Священної Римської імперії,  титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини (1608—1619), король Богемії, король Хорватії
* Фердинанд II Габсбурґ - Імператор Священної Римської імперії, титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини (1618—1625), король Богемії
* Фердинанд III Габсбурґ - імператор Священної Римської, титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини (1625—1647), король Богемії
* Фердинанд IV Габсбурґ імператор Священної Римської, титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини  (1647—1654), король Богемії
* Леопольд I Габсбурґ - імператор Священної Римської імперії, титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини (1655—1687), король Богемії
* Йосип I Габсбурґ - імператор Священної Римської імперії, титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини (1687—1711), король Богемії
* Карло  Габсбурґ - імператор Священної Римської імперії, титулярний король Галичини та Володимерії, король Угорщини (1711—1740), король Богемії

Королі Польщі, Володарі й спадкоємці Русі
Після захоплення Галичини, не маючи законних прав називати себе Король Русі, польські королі стали іменувати себе "pan i dziedzic Rusi"
* Владислав II Ягайло - король Польщі, пан і дідич Русі (1399—1434)
* Владислав III Варненчик - король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії, Великий князь Литовський, пан і дідич Русі (1434—1444)
* Казимир IV Ягелончик - король Польщі, Великий князь Литовський, пані і дідич Русі (1444—1492)
* Ян І Альберт - король Польщі, Великий князь Литовський, пані і дідич Русі (1492 - 1501)

Королі Польщі, Великі князі Литовські, Великі князі Руські
Більшість українських земель (окрім Закарпаття і Галичини), після занепаду Королівства Русі увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського.
В результаті невдалого повстання українських, білоруських та литовських князів під проводом Великого князя Руського Свидригайла, королі Польщі поступово розширювали свій вплив в Україні, а після Люблінської унії 1569 р. українські землі (Підляшшя, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина) відійшли до Польщі. 
* Олександр Ягелончик - король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Русі (1492-1506)
* Сигізмунд I Старий - король Польщі, Великий князь Литовський, пан і дідич Русі (1506 - 1548)
* Сигізмунд II Август - король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Сіверський і Чернігівський (1548—1572)
* Стефан Баторій - король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Волинський, Підліський, Інфлянський, а також князь Семигородський.
* Сигізмунд III Ваза - король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський (з 1587 року), а також спадковий король Шведів, Готів і Венедів.
* Владислав IV Ваза (1632—1648) - Великий князь Литовський, Руський  Сіверський, Чернігівський, Смоленський, Шведський, Готський, Вандальський спадковий король, Великий князь Московський
* Ян II Казимир (1648—1668) - Король Польський, великий князь Литовський, Руський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, а також спадковий король Шведів, Готів і Венедів.
** Іван Виговський (1658—1659) - Великий князь Руський (не затверджено сеймом). 
* Михайло І Вишневецький (1669 – 1673) - король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський і Черніговський.
* Ян III Собеський (1674 – 1696) - король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Пруський, Мазовецький, Жмудьський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський і Чернігівський. * Август II Фрідріх - король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Подільський, Підляській, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, курфюст князь Саксонський
* Станіслав Лещинський - король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, князь Лотарінгії і Барруа.
* Август III Фрідріх - король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Подільський, Підляській, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, спадковий князь Саксонський
* Станіслав II Август Понятовський (1764 – 1795) - останній король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Подільський, Підляській, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський та ін.


Королі Галичини та Володимирії
Після розділу Речі Посполитої було створено Королівство Галичини та Володимирії (на землях Галичини, Буковини та Закарпаття), з якого пізніше було виділене Герцоґство Буковина 
Імператори Священної Римської імперії 
Марія Терезія 1772–1780
Йосип II 1780–1790
Леопольд II 1790–1792
Франц II 1792–1835

Імператори Австро-Угорські
Фердинанд I 1835–1848
Франц Йосиф I 1848–1916
Карло І 1916–1918

Претенденти на український трон:
* Вільгельм Габсбурґ - австрійський ерцгерцог, можливий претендент на український трон (1918-1948)
* Отто фон Габсбурґ - титулярний король Галичини та Волині, герцоґ Буковини (1922-2011)
* Карло Габсбурґ-Лотринґен - титулярний король Галичини та Волині, герцоґ Буковини (з 2011)

Про московських царів та як вони стали "русскімі імператорамі" читайте в статті:
* Як Московія в України Русь позичила