Рейтинг еліти: владні чи підвладні

До сотні найвпливовіших діячів України увійшли відразу чотири представники традиційних християнських церков.
 
Вийшов у світ черговий щорічний рейтинг "ТОП-100" найвпливовіших людей України від журналу «Корреспондент». Вже традиційно у чільну сотню владної еліти увійшли представники трьох основних християнських церков країни: УПЦ (МП), УПЦ (КП) та УГКЦ. Особливістю цього року стало те, що відразу два глави греко-католиків (теперішній та колишній) увійшли до рейтингу. Це вперше в історії вітчизняних авторитетних рейтингів до них увійшли одночасно двоє представників однієї церкви. Хоча їх позиції значно нижчі, ніж в попередні роки. Якщо раніше патріарх Любомир (Гузар) був стабільно в першій 50-ці, то тепер він 81, новий глава УГКЦ Святослав (Шевчук) – 61. 
Отже, окрім того, що Україна є Багатовекторною канонічною територією, в ній мають вплив лідери одразу трьох конкуруючих конфесій.  
Закріпився на 27 місці (яке він займав і минулого року) предстоятель УПЦ (МП) Володимир (Сабодан). В попередні ж роки він перебував у чільній 30-ці. Трохи опустився у своїй впливовості патріарх Філарет, який зайняв 44 сходинку. 2010 року він був 39, а перед тим - 30. При цьому з 2004 по 2009 роки патріарх Філарет стабільно випереджав у рейтингу митрополита Володимира, а 2004 року взагалі займав 11 місце рейтингу (Володимир Сабодан був 14, а Любомир Гузар - 17).

Цікаво подивитись не тільки на коливання рейтингів провідних діячів українських церков, але й відслідкувати які характеристики, в різни роки, їм давали експерти.

В опису обидвох представників православних церков червоною ниткою проходить відношення їх до Москви та ідеї автокефалії. 2006 року Митрополит Владимир названий «Православною рукою Москви», пізніше його становище описували як таке, що є «Между Киевом и Москвой», а посада була – «Жесткой должностью». Цього ж року Володимира став «Замом по Украине». Филарет же весь час залишався: «Кошмаром Москвы», «Сильным духом», «Патриархом-патриотом», «Бойцом религиозного фронта», «Народным патриархом», й нарешті цього року – став «Железным патриархом».

Виходить на те, що на думку експертів, й предстоятель церкви Московського патріархату в Україні, і голова Київського патріархату проявляють себе не стільки в служінні Богу, скільки у вирішенні інших, більш земних справ. Й основна їх діяльність оцінюється аналітиками та пересічними громадянами, з точки зору того, хто в чому запопав Москві, або хто в чому вистояв проти її тиску.

Ця ж тенденція явно видна й у самих взаємовідносинах між православними церквами та владою. За Кучми – митрополит Володимир був більш наближений до керівників держави, за президентства Ющенка, патріарх Філарет виходить на вищі місця в рейтингах, та вважалось, що саме УПЦ (КП) є в фаворі у президента. Принаймні так було до візиту Константинопольського патріарха в Україну. Тоді,  саме через непоступливість Філарета, не відбулось визнання УПЦ (КП) канонічною, та її входження під юрисдикцію Вселенської церкви. Наразі вже церква Московського патріархату має неофіційних статус «державної». З бюджету країни та місцевих бюджетів виділяються величезні суми на побудову храмів для УПЦ (МП), а В.Ф. Янукович порушивши традицію, яка існувала за всіх трьох попередніх президентів, на великі релігійні свята відвідує богослужіння лише однієї церкви, а не чотирьох як це було раніше. А це досить символічний знак, як для самих церков, так, особливо,  для всіх чиновників різних мастей, які «приймають рішення» у себе а місцях.

Цілком протилежним є опис діяльності патріарха УГКЦ Любомира (Гузара). Його основна діяльність пов’язана не з «роботою» зі владою, а з розбудовою церкви. Експертами робиться акцент на його ролі, як «уважного духівника, освіченого церковного та суспільного діяча». «Монах-интеллигент», «Тихая сапа», «Новый священник», «Совесть церкви» - так в різні роки характеризується предстоятель найбільшої католицької церкви східного (православного) обряду. Цього року стаття про Любомира (Гузара) в рейтингу ТОП 100 має назву «Мысли о главном». А нинішній 41-річний патріарх Святослав (Шевчук), що вперше увійшов до вітчизняних владних рейтингів став "молодою гвардією", який "на відміну від колег з Київського, а особливо  - Московського патріархату, їздить не на розкішному Mercedes ціною в кілька  квартир у столиці, а на старенькому Volkswagen, який дістався йому в спадок від попередника - Любомира Гузара, якого Святослав вважає своїм учителем і прикладом для наслідування".

Проте, думаю, яке б місце не посідав той чи інший релігійних діяч в офіційних чи неофіційних рейтингах, в людей є завжди свій погляд на ці речі. І, схоже на те, що поки що саме Святослав (Шевчук) та Любомир (Гузар), завдяки своїй активній та безкомпромісній позиції, що продемонстрували під час останніх подій, є надією мільйонів українців, на те, що в ці непрості часи, все-таки будуть в країні діячі, які зможуть відверто говорити про основне. Які незважаючи на посади, регалії, силу та міць інших представників владного Олімпу, що є у ТОП 100, будуть називати: біле - білим, а чорне - чорним. Будуть відкрито викривати всі вади сьогоднішньої влади, бізнесу, судочинства, будуть спиратися на християнські моральні норми, а не "понятія", які не обов’язково сповідувати, достатньо їх "не помічати". Бо як відомо, саме за мовчазної згоди байдужих й чиняться самі страшні злочини..