Справжня сутність РПЦ
Справжня сутність Російської православної церкви.
Довгий час я закривав очі на зміни в Російській Православній Церкві. Сьогодні, після заяв Московського Патріархату 26 грудня 2013 у зв'язку з подіями в Україні та на тему першості в Церкві, я не можу мовчати. Я не можу сьогодні розглядати Московську Патріархію як легітимну структуру, що представляє Російську Церкву.
Довгий час я закривав очі на зміни в Російській Православній Церкві. Сьогодні, після заяв Московського Патріархату 26 грудня 2013 у зв'язку з подіями в Україні та на тему першості в Церкві, я не можу мовчати. Я не можу сьогодні розглядати Московську Патріархію як легітимну структуру, що представляє Російську Церкву.
Як виявили опубліковані архіви КДБ, велика частина тих єпископів, які в даний час працюють в Московському Патріархаті, починаючи з патріархів Алексія й Кирила, були агентами радянських спецслужб. Практично ніхто не вимовив mea culpa.
Я був також вражений, що Московський Патріархат не засудив рішуче сталінську владу за її акт геноциду проти українського народу в 1932-1933 роках, відомий як Голодомор, який призвів до загибелі майже 5 мільйонів чоловік. Те , що він не зробив цього в 1933 році , я все ще міг зрозуміти. Але те, що після 1991 року він продовжує знижувати значення великого страждання, заподіяної всьому народові в ту епоху, я до сих пір зрозуміти не можу.
Зрештою, Московський Патріархат, як він сам визнає, існує тільки починаючи з шістнадцятого століття.
Ось вже певний час я викривав неправомірні претензії Московського Патріархату на юрисдикційну владу над Українською Православною Церквою. Адже досить звернутися до підручника історії, щоб упевнитися, що якщо й існує «Церква-мати» для Української Православної Церкви, то нею може бути тільки Константинопольська Церква, до якої звернувся князь Володимир у 988 році.
Відомо, як Українська Православна Церква на початку 1990-х постраждала від невизнання її автономії. З цього невизнання в Україні в 1991-1992 роках народилися три православні церкви. А міркування Патріарха Кирила про цивілізаційну єдність «Русского міра» були і є небезпечним міфом, тому що вони узаконюють неоімперську політику Кремля.
Маючи спільні цивілізаційні корені - Київську Русь, починаючи з сімнадцятого століття три народи український, білоруський та російський перебували в єдиній державі (Російській імперії), проте ми не можемо уявити, щоб у Франції Папа твердив про єдність французької, іспанської та італійської націй виходячи з єдності католицької віри.
Cьогодні не тільки Патріарх Кирило знову звернувся до цього сумнівного єдності «братських народів Святої Русі», але й робить все, щоб розділили Українську Православну Церкву з політичних причин. Це правда, що Московська патріархія зробила все протягом двадцяти років, щоб ізолювати Київський Патріархат (Церква на чолі з патріархом Філаретом, яка була проголошена автокефальною в 1992 році, і не має визнання на православному світі), чия основна претензія, яка ніколи не була прийнята Москвою, полягає в перекладі богослужбових текстів зі старослов'янської мови на сучасну українську та визнання її автокефалії. В той же час, Московський патріархат, який навіть російська преса не соромиться критикувати за смак до розкоші і багатства, згадує «цінності» і «правду Божу» , щоб протистояти руху, який спирається саме на почуття гідності і справедливості.
Інша заява Московського Патріархату від 26 грудня на тему першості в Церкві також на мій погляд, нічим не може бути виправдана. Російський патріархат з абсолютно радянським менталітетом свідчить про свою глибоку самодержавну природу й про своє зловживання богослов'ям з метою панування над іншими.
Відомо, як Українська Православна Церква на початку 1990-х постраждала від невизнання її автономії. З цього невизнання в Україні в 1991-1992 роках народилися три православні церкви. А міркування Патріарха Кирила про цивілізаційну єдність «Русского міра» були і є небезпечним міфом, тому що вони узаконюють неоімперську політику Кремля.
Маючи спільні цивілізаційні корені - Київську Русь, починаючи з сімнадцятого століття три народи український, білоруський та російський перебували в єдиній державі (Російській імперії), проте ми не можемо уявити, щоб у Франції Папа твердив про єдність французької, іспанської та італійської націй виходячи з єдності католицької віри.
Cьогодні не тільки Патріарх Кирило знову звернувся до цього сумнівного єдності «братських народів Святої Русі», але й робить все, щоб розділили Українську Православну Церкву з політичних причин. Це правда, що Московська патріархія зробила все протягом двадцяти років, щоб ізолювати Київський Патріархат (Церква на чолі з патріархом Філаретом, яка була проголошена автокефальною в 1992 році, і не має визнання на православному світі), чия основна претензія, яка ніколи не була прийнята Москвою, полягає в перекладі богослужбових текстів зі старослов'янської мови на сучасну українську та визнання її автокефалії. В той же час, Московський патріархат, який навіть російська преса не соромиться критикувати за смак до розкоші і багатства, згадує «цінності» і «правду Божу» , щоб протистояти руху, який спирається саме на почуття гідності і справедливості.
Інша заява Московського Патріархату від 26 грудня на тему першості в Церкві також на мій погляд, нічим не може бути виправдана. Російський патріархат з абсолютно радянським менталітетом свідчить про свою глибоку самодержавну природу й про своє зловживання богослов'ям з метою панування над іншими.
Це видно гранично ясно сьогодні з протестах на Майданах в Україні проти корумпованого режиму, а в більш широкому сенсі проти держави глибинна архітектура якої не змінилася з часів Сталіна. І для мене це жахливо писати, що не тільки на вулицях Києва все ще присутні бюсти Леніна. Радянська ідеологія має глибоке коріння навіть у церковному менталітеті сановників Російської православної церкви - Московського Патріархату. Те, що ці сановники виступають одночасно проти прагнення до духовної демократії українського народу та проти спраги народу Божого отримати доступ до єдності Церкви, є глибоко значущим для мене. Московський Патріархат страждає від відсутності покаяння, від того, що не очистився після довгих років співпраці з радянською владою.
Повністю стаття Антуан Аржаковський "Я не могу молчать" тут: http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/society_digest/54826/
Читайте також:
Posts
