Українські медалісти Олімпіади 2012, які виступали не за Україну

Поки ми всі чекаємо, коли настане "покращення" не тільки в чиновників та депутатів, але й в 46,5 мільйонів українців, наші спортсмени приносят Олімпійські медалі іншим країнам, й виступають під чужими прапорами.

Якщо індивідуальні види спорту ще так-сяк животіють за рахунок ентузіазму одиниць, командні види спорта, без належного фінансування і фахового, професійного менеджменту -  вже давно сконав на радість братам-сусідам.

Нагадаємо, що за часів СРСР в командних видах спорту було багато представників України. Так, протягом 1970-1980 роках в жіночій Олімпійській збірній з гандболу з 14 спортсменок 10-12 було з України, до половини збірної СРСРскладали наші волейболісти, баскетболісти.. Про футболістів взагалі все ясно.

Сьогодні - жодна українська збірна в командних змаганнях не змогла пробитись на Олімпіаду. В той же час українці приносять славу іншим країнам.

Так, за чоловічу гандбольну команду Росії виступають запорожці Євген Бутко та Сергій Шельменко.За волейбольну збірні Азербайджану- донеччанка Наталія Маммадова (Сказка) й запоріжанка Лідія Максименко, за збірну Казахстану - представниці Запоріжжя Ольга Дробишевська й Олеся Сафронова. З різних причин не увійшли до заявки російської волейбольної команди харків’янка Катерина Кривець, одеситка Марина Манюк, запоріжанка Анна Макарова та Валерія Гончарова з Запоріжжя. Зрештою, розбазарювання талантів на українській волейбольній ниві – то тема окремої розмови, а бездіяльність керівництва українських спортивних федерацій потребує дуже прискіпливої уваги та серьйозних оргвисновків.

За Азербайджан виступають призерка чемпіонату Європи у важкій атлетиці одеситка Юлія Довгаль, а також дворазова чемпіонка континенту з боротьти Надія Семенцова з Донецька.

Втім, перейдемо безпосередньо до олімпійців 2012. Надаємо, що навіть на офіційному сайті Олімпіади в Лондоні українці в Олімпійській збірній Росії зазначені без України, як місця народження.

Отже - українці, які виступал за інші країни (або здобули медалі) на Олімпіаді 2012:

Марія Стадник (боротьба) - Львів’янка залишила Україну в 2007-му. 

Наталія Гончарова (волейбол) - народилися в Сколе Львівської області. Певний час дівчата ще приїздили грати за Україну в олімпійській кваліфікації-2008, але згодом прийняли російське громадянство. На початку 2010-го Наталія дебютувала за російську збірну, а через три місяці стала у складі цієї команди чемпіонкою світу.

Валентин Дем’яненко (веслування на каное) - 28-річний спортсмен поїхав до Азербайджану в якості чемпіона світу-2005 року на каное-одиночці (200 м). Під азербайджанським прапором Валентин на тій же дистанції став чемпіоном світу і Європи в 2009-му й 2011-му роках. Крім того, на Євро-2011 виграв золото на 500-метрівці. Тепер, виходить, на 200-метрівці Дем'яненко буде суперником українця Юрія Чебана.

Віктор Хряпа (баскетбол) - Киянин виїхав до Росії в 16-річному віці. Він – чемпіон Європи-2007, бронзовий призер Євробаскету-2011 в складі збірної Росії, чемпіон Євроліги-2007/08, шестиразовий чемпіон Росії в складі московського ЦСКА. В сезоні-2009/10 Віктора називали кращим гравцем Євроліги й вводили до складу символічної збірної цього турніру. В останньому чемпіонаті Росії Хряпа з середнім показником 7,0 став кращим за підборами. 

Кароліна Севастьянова (художня гімнастика) -  17-річна уродженка Києва, виїхавши до Москви, встигла стати чемпіонкою Першої юнацької Олімпіади в Сінгапурі й виграла в групових вправах золото чемпіонату Європи. Власне, в групі Кароліна виступить й на Іграх в Лондоні. Малоймовірно, що хтось зможе посунути Росію з першої сходинки.

Сергій Безуглий/Максим Прокопенко (веслування на каное)

Ці спортсмени, ставши азербайджанцями, на каное-двійці на дистанції 1000 метрів незмінно поверталися з медалями всіх трьох чемпіонатів світу міжолімпійского періоду. У 2010-му вони стали чемпіонами Європи. З Україною ці хлопці виступали в якості фіналістів Олімпіади в Пекіні.

Чемпіон Олімпіади 2012  - Тарас Хтей (волейбол) - Уродженець села Забужжя Сокальського району Львівської області виїхав до Росії в 16 років й одразу, одружившись на москвичці, прийняв російське громадянство. В збірній своєї нової "родіни" Тарас в 20-річному році став віце-чемпіоном світу-2002, а через два роки виграв бронзу Олімпіади-2004. В 2005-му Хтей разом зі збірною Росії став стрібним призером чемпіонату Європи, а в 2011-му виграв Кубок світу. 

Чемпіон Олімпіади 2012  - Дмитро Мусерський (волейбол) з рідної Макіївки на Донеччині Дмитро в 14-річному віці, аби осягати спортивні премудрості, перебрався до основного волейбольного центру України – Харкова. Позаймавшись у школі місцевої "Юракадемії", Мусурський, як і десятки інших вихованців харківського волейболу, подався до сусіднього російського Белгорода. Втім, мова зараз не про відлагоджену бізнес-схему від слобожанських тренерів. Вже в 2006-му році Мусерського почали підпускати до основи команди "Бєлогор’є". 

Звісно, є й інші українці, що виступають не за рідну країну. Останнім часом процес зміни українськими спортсменами громадянства набув тотального характеру. І причини тут варто шукати не лише в бездарному фінансуванні атлетів-олімпійців впродовж останнього олімпійського циклу. Однак майже всі ці випадки єднає один спільний знаменник – чи не кожен зі спортсменів прийняв громадянство чужої країни, не втрачаючи свого, українського. І то при умові, що законодавством України подвійне громадянство заборонене. Іншими словами, відтік перспективних атлетів за кордон можна зупинити доволі просто – почавши прискіпливо виконувати існуючі закони. Тоді б 90 відсотків бажаючих прийняти чиєсь підданство сильно задумалися. То ж не жарт – їздити додому, щоразу оформляючи візу й бути в себе в дома гостем. Але наразі таких рішучих кроків ніхто робити не збирається. 

А спортивні чиновники та "відповідальні за спорт" часто ще й непогано наживаються на таких "трансферах".

За матеріалами: http://sport.obozrevatel.com/olimpic-2012/41807-12-ukrainskih-inozemtsiv-olimpiadi-2012.htm

Читайте також:  Українець на І Олімпійських іграх 1896 року.