Сводоба людини й тоталітаризм

Наслідки тоталітарного режиму.

«Соціально-економічні можливості українців сьогодні значно більші, ніж кілька років тому. Однак, немає певності, що так буде завжди. Через це страх, викликаний непевністю за майбутнє, обмежує людську свободу і спонукає її подумки мріяти про суспільний лад, в якому влада сама дбала б про те, як жити». Про це сказав Мирослав Маринович на Європейському симпозіумі у Львові.

«Ми не звикли жити в умовах конкурентної свободи, коли від нашої активності залежить наш добробут, – підкреслив Мирослав Маринович, Президент інституту релігії і суспільства УКУ. Нам все ще було б комфортніше, якби ми мали менші соціальні та економічні блага, але вони були гарантовані».

«Подвійні стандарти нашого життя в комуністичний період сьогодні відображаються в подвійних стандартах нашої віри, – відзначив Мирослав Маринович. Один стандарт для офіційних ситуацій, а інший – в приватному житті. Така подвійність вбиває правдиву віру і, на жаль, ми щойно тепер починаємо це осмислювати. Тільки тепер ми починаємо бачити, що традиція підтримує віру, але не є самою вірою».

Можна також додати до цього,

що сама наявність об'єктивних обставин та суб'єктивних моментів ставить питання про свободу вибору людини. Об'єктивний бік свободи - це наявність варіантів поведінки. Суб'єктивний - можливість здійснювати вчинки за внутрішніми переконаннями.

Несвободі суспільства ставлять людину перед іншим вибором, або вона діє як від неї вимагають, або її буде знищено (духовно або фізично). Однак, в будь-якому разі, в процесі вибору і прийняття рішення важливе значення набуває воля особистості. Воля - усвідомлена цілеспрямованість людини на реалізацію власних намірів. Людина має сводобу волі тоді, коли сама має можливість і здібність зробити власний вибір.

А коли людина не може подолати зовнішні негативні фактори, не може обрати власний шлях, то вона залежна від волі інших.
Якщо поведінка людини обумов­люється волею інших людей, то змістом її вибору та її життя стає воля й бажання диктуючого суб'єкта.
Отже, незалежність від інших - суттєва харак­теристика буття і самобутності людини.
Сводоба існує тоді, коли людина сама виз­начає себе, володіє собою.

Прагнути свободи може тільки той, хто є внутрішньо свобідним.

Несвободний в душі - прагне НЕ свободи, а компенсації на її відсутність. Він шукає не свободи, або можливості її досягнення, а знаходить кого звинуватити у власних бідах.

Справедливість же й правда йому бачаться не в додержані власної незалежності, дотриманні людської гідності й цінностей, а в покаранні або звинуваченні дійсних чи мнимих «винуванців» власної безпорадності й несвободи.

Слід також відмітити, що в нашому глобальному, «вільному» світі, нерідко інформація, ЗМІ та комунікативні технології використовуються для маніпулятивного впливу на свідомість людей, створюючи ілюзію свободи вибору. Але насправді такі дії обмежують сводобу людини, й загоняють її в певні рамки дій й поведінки, які вигідні НЕ самій людині, й НЕ здоровому суспільству в цілому.