Грузія: РРФСР були окупантами

21 липня, парламент Грузії прийняв постанову, відповідно до якого в країні відзначатимуть День радянської окупації.

25 лютого будуть згадувати річницю вторгнення радянських військ у Тбілісі (25 лютого 1921 року), після якого почалося включення республіки до складу СРСР.

Відтепер у цей день на адміністративних будівлях будуть приспущені державні прапори, а також буде оголошено хвилину мовчання.

Як відомо, 24 червня в Молдові також підписав указ про нову пам’ятну дату - День радянської окупації. З його слів, "саме із цієї дати почалася трагедія нашого народу - депортації, організований голод, денаціоналізація".

Джерело тут:

Довідка:

6 травня 1918 року було проголошено незалежність Грузинської Демократичної Республіки.

Зі згоди уряду, у червні 1918 р. територію країни зайняли німецькі й турецькі війська, а в грудні їм на зміну прийшли британські, які залишалися в Грузії до липня 1920 року.

В лютому 1921 року — більшовицька Червона Армія розпочала збройну агресію прости Грузії й скинула незалежний уряд.

Віртуальність від РПЦ

РПЦ увірувала, що є єдиним можливим спадкоємцем всіх можливих церков на теренах Російської імперії, й через Інтернет закріплює за собою право на всю «Русь».

Напередодні чергового візиту Московського Кирила в Україну пройшла цікава новина «РПЦ запускає україномовну сторінку свого офіційного сайту».

Під появу «пастыря Русского мира» в Україні ця сама версія й була запущена : http://www.patriarchia.ru/ua/index.html

Що ж, як і будь-який українець, я початку дуже зрадів такій оптимістичній новині. РПЦ запускає україномовний сайт, піклуючись про потреби українців… Далі – цілком логічно очікувати появу «канонічної» україномовної Біблії, далі запровадження служби Божою українською мовою в столиці Україні Києві (зокрема в Києво-Печерській Лаврі), в інших найбільших містах України: Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові….

Та чи мало добрих й гарних речей може зробити для українців РПЦ, якщо визнає українську мову, й українську націю…

Але – зайшовши на цю саму сторінку, стає зрозуміло: не для цього перекладали офіційну сторінку РПЦ на українську.

А для того, щоб утвердити й затвердити: Руська православна церква, це не Київська (Галицька, Литовсько-Руська) митрополія в єдності з Вселенським патріархатом.

Це – єдина й правильна Русская православная церковь, як «канонічна» в усьому «Руському мире».

Кирило, разом з Кремлем, повертається до ідеї Москви, як «собирательници» земель Руських.

Ще починаючи з Івана Грозного, коли Московія перестала себе сприймати як частина, послідовниця й спадкоємець Золотої Орди, й почала дивитися на Захід – виник міф, про Московію, як собірательніцю й нащадка Київської Русі.

Тоді правда московські князі ще не наважувались себе називати «Русю». Бо було Велике князівство Руське (на теренах України), в Києві сидів канонічний митрополит з титулом «Київський, Галицький та всієї Руси». Титул цей до речі був затверджений Константинопольським патріархом, й визнавався всім православним світом. А митрополити «Московські і всія Русі» більше ста років жили, як тепер кажуть «неканонічною церквою»….

Тай й Московське царство в усіх іноземних офіційних джерелах того часу інакше як «Московія» не називали.

Й лише Петро І перейменувавши Московське царство в Россійську імперію, забрав в України її історичну назву «Русь».

Так і Кирило зараз намагається зі всих сил довести, що Русь – це общєє, це одіноє, це московськоє…..

Цю думку підтверджує й ще один «офіційний» сайт від РПЦ - http://www.patriarch.ua/ з промовистою назвою «Патріарх всія Русі».

Нема тут слова «Московський», зате є фото Києво-Печерської Лаври, яку хочуть зробити чи то Русским Ватиканом, чи то резиденцією Патріарха Києво-Московського, який звісно вирішить раз й назавжди питання «раскольніков» та «самостійників».

Отже в віртуальному просторі в РПЦ все ясно: «Руська» - це єдина й недєліма під проводом Москви. Українська мова – лише для того, щоб пояснити, що «руський» це не український, а общій. Патріарх – буде Всією Русі, хоча й в Києво-Печерській Лаврі, але з чіткими вказівками з «центру Русского мира», щоб вибити нарешті з українців цей дух мазепинства (петлюрівська, бандерівства)….

В общем – віртуальність дуже хоче стати власною реальністю, відділеною від історичних фактів, канонічних приписів, й взагалі від бажання народів, держав й звісно віруючих….

Руська православна церква - це церква Українська

Руська православна церква — це українська православна церква під час існування держав: Київська Русь, Королівство Руське, Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське, Гетьманщини й Великого князівства Руського. Поступово назва Русь замінюється на назву Україна.

В ХІ-ХІІІ ст. канонічна територія Руської православної церкви (Київської митрополії , а також Галицької митрополії та Литовсько-Руської митрополії в юрисдикції Константинопольського патріархату) поступово поширилась не тільки на теренах сучасних України та Білорусі, а й на частину території Росії, Литви, Польщі, Словаччини, Угорщини та інших.

Основні історичні етапи існування української православної церкви, коли офіційною назвою українських територій було слово «Русь»:

• • Українська Православна Церква (988-1240)
  • Литовсько-руська митрополія (1305—1458)
  • Українська Православна Церква (1458-1596)
  • Українська Православна Церква (1620-1685)

Після відокремлення 1458 року від Київської митрополії — митрополії Московської, її предстоятелі носили титул «Митрополит Московський і всія Русі».
Титул Київських митрополитів, що його надавав Константинопольський патріарх був — Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси.

1448 у Москві було поставлено митр. Іону без порозуміння з константинопільським патріархом, а ще через 10 рр. моск. собор виразно маніфестував відрив РПЦ від Києва та Константинополя. Патріаршество було установлене в Москві в 1589 році. З 1458 до 1589 Російська Церква була самопроголошеною і не визнавалась Вселенським православ'ям.

1589 року було проголошено Московський патріархат. Першим Патріархом став святитель Іов (1589—1605).

З 1686 року, українська церква була переведена під юрисдикцію МП. Київські митрополити почали призначатися в Москві, а титул Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси було замінено спочатку на Митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Росії, а з 1770 — на митрополит (архієпископ) Київський.

У 1721 році Патріаршество було скасоване, замість нього Петро I заснував Духовну колегію, згодом перейменовану в Святійший Правітельствующий Синод, — державний орган вищої церковної влади в Російській Церкві. Главою церкви був російський імператор.

Патріаршество було відновлене рішенням Всеросійського Помісного Собору 28 жовтня (11 листопада) 1917 року. Офіційний титул — «Патріарх Московський і всієї Росії».

Титул «Святійший Патріарх Московський і всієї Русі» був прийнятий 1943 року патріархом Сергієм за пропозицією Йосипа Сталіна. Доти Патріарх носив титул «Московський і всієї Росії».

Зараз офіційні представники РПЦ наполягають на тому, що термін Руська православна церква відноситься до Московського патріархату.

Одночасно українські історики, представники духовенства та науковці доводять, що Руська православна церква — це Українська православна церква на початку свого історичного існування.

Своє походження від Руської православної церкви також виводять Карпато-Руська Православна Церква та Русинська візантійська католицька церква.

Вікіпедія

20 років Декларації про Суверенітет

Сьогодні, 16 липня, виповнюється 20 років з дня, коли Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, що заклала правовий фундамент для проголошення через рік Незалежності України.


В преамбулі Декларації було зазначено:

     Верховна Рада Української РСР,

     виражаючи волю народу України,
     прагнучи створити демократичне суспільство,
   

                       П Р О Г О Л О Ш У Є

     державний суверенітет України як верховенство, самостійність,
повноту і неподільність влади Республіки в межах її  території  та
незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

               I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

     Українська РСР як суверенна національна держава  розвивається
в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією  свого
невід'ємного права на самовизначення.
     Українська  РСР  здійснює  захист  і  охорону    національної
державності українського народу.

Нагадаємо, що Декларації передувала резолюція XXVIII з`їзду Компартії України "Про державний суверенітет Української РСР" і прийняття Декларацій про суверенітет РРФСР (12 червня) і Молдавської РСР (23 червня).


На урочистому заміданні Верхової Ради України, що відбулось сьогодні, частина депутатів колишніх скликань проспівала акапела пісню на слова Івана Франка з циклу "Україна" під назвою "Не пора".

Текст пісні "Не пора" такий:

"Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора

За невігласів лить свою кров

І любити царя, що наш люд обдира, -

Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Хай пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!

Бо пора ця великая єсть:

У завзятій, важкій боротьбі

Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь,

Рідний краю, здобути тобі!"

Також, сьогодні з нагоди 20-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України у Києві, у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці на території майбутнього Патріаршого центру УГКЦ, що на Лівому березі Дніпра, відбулася урочиста Літургія за український нарід в єдиній, соборній, незалежній Україні.

«Сьогодні ми відзначаємо 20-ліття проголошення Декларації про державний суверенітет. Що це було? Ми 20 років ідемо і не можемо здійснити наслідки цієї декларації. І справді, якщо говорити про свободу і про вірність, то вони починаються з кожного з нас. Якщо ми вірні собі, вірні Богові, то на тому фундаменті буде будуватися вірність суверенній незалежній державі», – підкреслив Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічний Київської архиєпархії УГКЦ.

Онука Ярослава Мудрого - католицька свята

Свята Едігна (1055—26.02.1109) — блаженна римо-католицької церкви та Україської греко-католицької церкви. Дочка короля Франції Генріха І та Анни Ярославни, онука Великого князя Київського Ярослава Мудрого.

Едігна отримала високу освіту при французькому дворі. За однією з версій, близько 1074 р. дев’ятнадцятирічна Едігна втекла з королівського двору, відмовившись від примусового шлюбу. За легендою, вона пішла з королівського палацу, забравши з собою дзвоник – подарунок матері. Мала намір дістатися Русі, Києва, про які так багато чула від Анни Ярославни. Інші припускають, що дівчина вирішила здійснити паломництво до Святої землі.

Проте дорогою Едігна побачила сон, який став для неї розпорядженням: повинна залишитися назавжди там, де, їдучи возом, почує одночасно крик півня і звук дзвона.

Пророцтво збулося поблизу с. Пух у Баварії, що в 30 км від сучасного міста Мюнхен (Німеччина). Едігна оселилася у стовбурі старої липи і прожила в ньому, як черниця в келії, понад тридцять років. Харчувалася тільки рослинною їжею, вела побожний спосіб життя. Навчала дітей читанню і письму, прилучаючи до християнських цінностей. Проповідниці віри Христової відкрився цілительський дар. Багато років поспіль вона лікувала не тільки місцеве населення, але й худобу; допомагала людям у подоланні хвороб і бід. Слава про цілительку Едігну ширилася по всій Баварії.

Ще при житті Едігни біля липи збудували храм, в якому блаженна була потім похована. Померла 26 лютого 1109року. Вдячні селяни поховали її у вівтарі церкви.

Свого високого походження вона нікому не відкривала, воно стало відоме лише після її смерті. У 1600 р. римо-католицька церква проголосила Едігну блаженною.


Джерела:
Сайт УГКЦ
Українці в світі