Степан Бандера - Герой України

Президент Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України провідникові ОУН Степанові Бандері.

Як мовиться в оприлюдненому того ж дня на сайті Президента указі, датованому 20 січня, провідник Організації українських націоналістів Степан Бандера удостоєний звання Героя України та ордена Держави посмертно «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу».



Степан Бандера (1909–1959) був одним із керівників Організації українських націоналістів (ОУН), а згодом очолив Організацію українських націоналістів (бандерівців), або ж Організацію українських націоналістів (революційну) – ОУН(б) чи ОУН(р).

На початку Другої світової війни Бандера нетривалий час ішов на співпрацю з нацистами, сподіваючись використати їх для створення незалежної української держави.

Та після проголошення Акту відновлення Української держави на окупованій українській території він був арештований нацистами і кілька років відбув у концтаборі Заксенгаузен.

Створена ОУН(б) Українська повстанська армія (УПА) відтак воювала і проти нацистських, і проти радянських окупантів.

1959 року Степана Бандеру вбив у Мюнхені агент радянського Комітету державної безпеки.

Діяльність Бандери стала важливою частиною українського національно-визвольного руху 20-го століття, а його ім’я стало одним із символів цього руху.

День Соборності України!

Свято День Соборності України відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) постала в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об'єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація — тридцять шість чоловік — Західної області УНР.

"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу", — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві.

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності. Майже три мільйони людей взялися за руки і у такий спосіб символічно з’єднали Україну і вшанували річницю Соборності України.

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.