Плани Наполеона щодо України

1812 року на теренах визволеної від російської імперії України, Наполеон Бонапарт планував створити дві держави:
Одна держава мала б скла­датися  „з Полтавського та Чернигівського князів­ства - по течії Дніпра від Десни до Орла".
Козаки, ві­домі під назвою Запорозьких, разом із кримськими татарами мали увійти у другу державу, що складалась би з Дніпровської частини Січеславщини, цілої Таврії та всієї долини Дон­ця до Дону, який разом з Азовським та Чорним морем буде кордоном цієї держави на півдні”. 

"Коли ж діждемось Наполеона 

З новим і праведним законом? 

А діждемось таки колись!" 

15 серпня 1769 (250 років тому) народився видатний діяч всепланетарного масштабу Наполеон Бонапарт.

За своїм впливом на історію Европи і всього світу, за значенням його діянь та його епохи Наполеона порівнюють з Александром Македонським, Атилою і Карлом Великим.

За декілька років йому вдалося покорити майже всю Европу, де він утворював нові національні, демократичні держави.

У Східній Европі він відновив Королівство (герцогство) Польське та Велике князівство Литовське, звільнивши їх від окупації Російської імперії. Йшла підготовка до масштабної війни з Московією. Одним із головних напрямів удару планувався - КИЇВСЬКИЙ. 

Стратегічною метою Франції було звести Російську імперію до кордонів Московського царства XVI століття.
Для цього на першому етапі війни слід було звільнити землі на захід від Дніпра та відбудувати Польщу (як хотіли польські діячі - аж до Чорного моря, за рахунок українського Правобережжя). 


Про Наполеонівські плани для України. 

В своїй книзі "НАПОЛЕОН І УКРАЇНА. Невідомі документи із тогочасними ілюстраціями" історик Ілько Борщак пише:
"Французька дипльоматія студіюючи українське питання, занялася навіть Дунайською Січчю. 
б грудня 1804. р. французький аґент у Бухарешті сповіщає уряд, що він ввійшов в зносини з трьома тисячами козаків „рештою запорожців, що після розгрому їх царицею Катериною, виеміґрували на Дунай, де дістають від Волоського володаря 8 піястрів на місяць та утворюють свою знамениту кінноту. Я гадаю, що цих людей не треба тратити з нашого обрію”. 

У Парижі дійсно не тратили з ока цих людей, бо вже як вибухла війна, у вересні 1805. p.. французький посол у Царгороді, генерал Себастіяні, відвідав Галац, Браїлів, Констанцу, приняв депутацію запорожців, якій урочисто / обіцяв „по розгромі Росії, відвічного ворога свободолюбних народів” повернути „стародавні вольності в захист яких від нині стоятиме великий наш Наполеон ”. 

Пізніше, 25 жовтня 1811 року інший французький дипломат писав до Парижа: „Селяни на Волині всі охоплені антимосковським настроєм, палять магазини й урядові будинки в Острозі, Володимирі, Бердичеві. Я сподіваюсь за кілька день мати цікавіші інформації від одного аґента, що виїхав у глиб України”.

Цілий рік 1811 і за першу половину 1812. р. Біньон, на підставі своїх конфідентів, надсилає урядові Франції досить докладні відомості про становище в Межибожі, Острозі. Житомирі, Чуднові, Луцьку, Черкасах, Камянці, Ковелі, Бердичеві, Херсоні, Катеринославі (Січеславі).
Скрізь у цих відомостях мова про дисльокацію російських військ і про незадоволення місцевого населення".

1 липня 1812 у Вільно Наполеон підписав декрет про відновлення Великого князівства Литовського в межах Мінської, Віленської, Гродненської губерній і Білостоцького округу. Планувалось створити автономні «Литовську» і «Білоруську» адміністративні одиниці. 

Того ж 1812 року було підготовлено Меморіял про українську справу.
Цим меморіялом пропонувалось Наполеонові утворити низку „незалежних держав, яких інвеститура належатиме виключно Великому Імператорові”. 

Одна держава, відповідно до Меморіялу, мала б скла­датися  „з Полтавського та Чернигівського князів­ства - по течії Дніпра від Десни до Орла".

Також планувалось, що козаки, ві­домі під назвою Запорозьких, разом із кримськими татарами ввійдуть у другу державу, "якої гарна назва Таврида нині опаскуджена".
Тому пропонувалась нова назва для цього державного утворення „Наполеоніда”, що замінить стару назву „Таврида”. 

"Наполеоніда складатиметься з Дніпровської частини Січеславщини, цілої Таврії та всієї долини Дон­ця до Дону, який разом з Озівським та Чорним Мо­рем буде кордоном цієї держави на півдні”.

Оця нова держава „зложена з народів завжди на коні, маючи на чолі єдиного вождя й конституцію, відповідну звичаям цих народів з можливою перспективою політичної незалежності витворить із себе цивілізовану націю, що буде міцним бар'єром проти амбітних проектів Московщини на Чорнім Морі. Таким чином можна буде звільнити ці народи від держави (Росії), яка їх пригнічує та принижує. Народи ці мають високі почуття взагалі чужі російському народові. Вони дуже нетерпеливо переносять російське ярмо".

Велика кількість української козацької шляхти підтримували Наполеона в його планах звільнення України.
У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Іван Котляревський та інші українські діячі, навіть почали формувати добровольчі козацькі полки, які, в разі приходу французьких військ в Україну, могли стати основою армії новоутвореної держави. 

На жаль всім цим планам, після відступу Наполеону під Москвою, не вдалось збутись. 

Проте діяння й слава Наполеона Бонапарта й досі впливають на міжнародну політику й задають вектори розвитку для всього Европейського континенту.


Читайте також:
* Справжня сутність Москви
* Як Московія в України Русь позичила
* ПанЕвропа та український вимір