Українські національні архетипи в картинах Іллі Репіна

Картини Іллі Репіна, на рівні з віршами Тараса Шевченка, є одними з найвизначніших шедеврів української культури ХІХ ст..
Ті архетипи, які він відображує у своїх полотнах, та глибина образу й масштабний психоаналіз суспільних взаємовідносин, які зумів передати Ілля Репін своїми творами, ставить його в один ряд з такими геніями українського народу, як Григорій Сковорода або Володимир Вернадський. 

Видатний український художник Ілля Рєпін народився 24 липня (5 серпня) 1844 року в слобідці Осинівка, поблизу м. Чугуєва на Харківщині, в родині нащадків козацької старшини. Він був тим представником зросійщеного козацького роду, які зберегли свій зв'язок з батьківщиною та завжди пам'ятали про своє українське походження. 

До 20 років І. Репін мешкав в Україні, працював іконописцем, займався в Малювальній школі під керівництвом І. М. Крамського. Пізніше переїхав до столиці Російської імперії, навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Підтримував тісні зв'язки з українською діаспорою, був близьким другом видатного українського історика Дмитра Яворницького. 

Найкращі картини Іллі Репіна на українську тематику чудово передають дух української нації, нашу ментальність та дуже образно змальовують українські національні архетипи. Подивіться на його картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Чорноморська вольниця», «Гопак».

На них надзвичайно точно подані українські характери, в них є глибокий аналіз того, якою є і якою буде з Україна. 
На них передана, нехай незріла, початкова але справжня демократія - форма колективного публічного управління. Не хтось один, не цар, деспот чи месія, а всі разом, кожен на своєму місці робить те, що вміє і знає для досягнення загальної мети, спільної цілі. Це є чудове аналітичне бачення митцем майбуття українського народу. 

Ілля Репін геніальний портретист, це український Рембрандт. Якщо придивитися до змальованих ним облич, то відкривається цілий світ, він передає не лише настрій чи характер, він передає ту енергію, ті фундаментальні основи, які стоять за тим чи іншим образом. 

Як й інший видатний син українського народу Микола Гоголь, Ілля Репін дуже точно передав не лише національних характер українців, але й зробив порівняння та детально описав відмінності менталітету українців та росіян. З одного боку він зображує нескорений дух, свободу, «зухвалість» українців; з іншого покору та безнадію рабства на картинах з російською історичною тематикою. 

Так на полотні "Іван Грозний вбиває свого сина" відображена безнадійна та самознищуюча перспектива самодержавства. Це психоаналітична проекція осмислення державності Російської Імперії. Деспот, який вбиває своє майбутнє. Вираз обличчя, очі сповнені люті й жаху, дуже точно підкреслюють необачність і недалекоглядність тирана. А царський син, який покірно й без спротиву сприймає будь-який вчинок свого володаря, доповнює всю безнадію. 

Другий найвідоміший шедевр Рєпіна «Бурлаки на Волзі». Подивіться композицію та розташування осіб, тут важлива кожна деталь. Вдивіться в обличчя бурлаків. Вони дуже різні, але ні в одному нема майбутнього. Особливо вражає юнак, якого зображено в центрі композиції. Він ще думає, що вирветься з цього ярма, він дивить в перспективу. Але він не вирветься, хоча на його обличчі ще є спротив, проте всім зрозуміло, що це безнадійно, і він це розуміє також. 

Безвихідь. Загальне й всеохоплююче рабство як наслідок самодержавства. Цей твір дуже наочного демонструє складову російського самодержавства – рабство, глибоко вкорінене у свідомості російського народу. 

А з іншого боку є «українські» картини Репіна. Козаки, що пишуть листа турецькому султану це суспільна геополітика, це народна, незріла й «дика», але форма демократії. Це народовладдя, колективне мислення - основа управління країною. 

1880 року, в розпал роботи над картиною «Запорожці, що пишуть листа турецькому султану», Рєпін писав: «Недарма про них Гоголь так писав, все це правда! Завзятий народ! ... Ніхто на всьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності і братерства, як вони! Всю свою історію Запоріжжя залишалося вільним, нікому не підкорилося ... »

Слід також додати, що на картині «Запорожці…..», Ілля Репін (який дуже досконально вивчав історію України, і консультантом якого був історик козаччини Д. Яворницький) зобразив два національні, державні прапори українців: жовто-синій та червоно-чорний.

Не деспотія, не диктатура, а як в успішній державі - колективна відповідальність, спільна праця, об’єднані зусилля кожного на своєму місці чудово візуалізовані на картині «Чорноморська вольниця». Тут Ілля Репін не деталізує обличчя, тут передані образи, типи людей, які спільно успішно долаються життєві перешкоди. Україна успішно реалізується, бо вона здатна до публічного управління. 

Колективна відповідальність, вміння обрати достойного лідера, допомога та вплив на прийняття рішення кожного, а з іншого боку чітка дисципліна та злагоджені дії – ось що зображено на «Чорноморській вольниці». 

Форму державного, публічного, демократичного управління Ілля Рєпін, як геніальний психоаналітик пензля, надзвичайно якісно передав на своїх картинах. І нам треба дуже уважно вивчати його спадщину, яка дозволить викристалізувати сьогодні нашу національну самосвідомість, наші провідні й сильні якості.

Джерелом національної самосвідомості та духу України є й остання (незавершена) картина "Гопак". На жаль оригінал картини викупив «приватний російський колекціонер» і зараз невідомо де саме вона знаходиться. На полотні намальований український бойової танець. Це квінтесенція радісного пориву, творчої реалізації, сили духу, волі, краси людської! 

 Головним персонажем твору є козак, що танцює, шаленіє в своїй свободі, у супроводі музики-бандуриста. «Дух, що рве до бою». Щастя, майбутнє незавершене, воно твориться тут і зараз, кожним з тих хто є на полотні. 

Картина «Гопак» дуже цікава також з мистецької точки зору. Рєпін був реалістом, але наприкінці свого життя почав наближатися до імпресіонізму. Це експресивне, глибоко духовне й фундаментальне джерело української самоідентифікації. 

Всі ці картини необхідно споглядати, вивчати, зрозуміти й черпати з них силу й натхнення. 

Дивіться на ці три картини, і ви все зрозумієте! Управління державою - це високе мистецтво. І все залежить від того, яку мету поставити: бути деспотом і власником людських доль або зробити так, щоб люди були вільними й щасливими. 

Україна буде успішною та зреалізованою тому, що вона здатна до публічного управління. Люди мають захотіти вивчити й зрозуміти все це. 

Українська доля це воля, демократія, сила духу, майбутнє. Бо ми пам’ятаємо, у нас закладено в генах, що люди, які живуть на своїй, власній території, й ми не терпимо деспотії. 

Ми вільні, ми творчі, ми наполегливі, ми заповзяті, ми сильні й щасливі!

(За мотивами лекцій О. Березюка)

Читайте також:

* Український національний архетип
* Справжня сутність Москви 
* ДНК українців.
* Синьо-жовтий прапор у слов'янських народів
* Про походження червоно-чорного прапора