Христос Воскрес! Воскресне й Україна!

У православній, греко-католицькій та інших східних церквах Великодньою іконою є "Зшестя в ад". Часто її підписують як "Воскресіння Христове". Але зображено на ній події не Великодня, а попереднього дня - Великої Суботи. Як усі померлі Ветхого завіту, Христос спускається в пекло.

Пройшовши людським шляхом в обитель смерті, Господь діє там своєю Божественною природою. Він знищує браму Пекла, відкриваючи з нього вихід. Первородний гріх Адама більше не прирікає людство.

Великодня молитва "Смертю смерть подолав" означає саме те, про що в ній говориться. "Історична Правда" вітає усіх християн з Найголовнішим святом і пропонує детальніше роздивитися, що ж зображено на Великодніх іконах.

Христос Воскрес!

ГЛАВИ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ ВІТАЮТЬ УКРАЇНЦІВ ІЗ ВЕЛИКОДНЕМ .

У Великодньому посланні Вселенський Патріарх Варфоломій закликає до благодійності, до проповідування Христа та до наслідування Воскреслого Христа у всіх Його справах. 

«Брати мої і чада мої, возлюблені у Господі, будемо наслідувати Воскреслого Христа у всіх Його справах. Давайте будемо допомагати тим, хто позбавлений засобів до існування і не здатний захистити себе. Розповімо всім тим, хто не знає про Христове Воскресіння, що відтепер смерть скасована, і вони можуть брати участь в Його Воскресінні, віруючи в Христа і слідуючи за Його стопами. Наше воскресіння в силі лише тоді, коли ми несемо його і нашим невіруючим братам заради їх воскресіння. Тільки тоді переможне «Христос Воскрес!" буде спасенно впливати на все людство. Хай буде так".

У Великодньому посланні Постійної конференцій українських православних єпископів поза межами України (Константинопольський Патріархат) говориться: "Всечесному  Духовенству, у Христі Дияконству, Преподобному Монашеству і Побожним Мирянам Української Православної Церкви Поза Межами України  і на Рідних Землях. З цією новою радістю ми вітаємо всіх Вас розсіяних по цілому світі й в Україні. Нехай Воскреслий Христос завжди буде з вами. Нехай же ж Він буде постійним джерелом нашого єднання і нехай Він провадить нами в нашому спільному майбутті тут на землі й на шляху до вічного життя на небесах". Послання підписала група митрополитів і архиєпископів УПЦ у США, Канаді, Південній Америці і діаспорі.

«У цьогорічному святкуванні Пасхи Господньої ми, вірні Української Греко-Католицької Церкви, покликані ще і ще раз відкрити для себе воскреслого Христа як непорушного каменя єдності нашого народу. 

Воскреслий Христос у своєму тілі подолав протистояння, незгоди і суперечності, які загрожують людині, окремим народам і всьому людству. Він і нашому українському народові прагне принести мир і поєднання. Однак ми мусимо відкрити свої руки, щоб прийняти цей дар із рук воскреслого Спасителя. Відкрити руки означає: позбутися власних амбіцій, самолюбства, користолюбства; поставити добро народу понад власні інтереси чи інтереси політичних партій; бути готовим вийти назустріч ближньому там, де йдеться про загальне благо.

Осяяна світлом Христового воскресіння, віруюча людина не може дивитися на іншу людину через призму ненависті чи помсти, вона готова пробачити навіть ворогові і примиритися з ним. Хто не здатний до прощення, той не зрозумів того великого послання, яке приносить нам Спаситель із гробу – послання єдності та миру», - зазначив у Великодньому привітанні Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук).

Нехай оновить воскреслий Господь Ісус Христос наші духовні й тілесні сили на добрі діла для блага нашої Української держави та українського народу.

Нехай Христос Спаситель приведе Українське Православ’я до єдиної Помісної Української Православної Церкви. Йому слава і поклоніння на віки віків», - наголосив Патріарх УПЦ КП Філарет.

Святкуючи Світле Христове Воскресіння, ми маємо пам’ятати, що те торжество духу, яке ми отримали, проходячи Великий піст, не повинно закінчитися з приходом Пасхи, але навпаки — ще посилитися і зрости. «Будьмо уважні, — закликає нас преподобний Феодор Студит, — щоб нам провести це свято світло і боголіпно, бо це Пасха — перший і найбільший дар Божого Домобудівництва. За допомогою благоговіння приборкаємо своє тіло так, щоб, хоч і зміниться їжа, не змінився наш духовний стан. У цьому полягає для нас сенс таїнства: померти для світу (тобто гріха) і жити тільки для Бога», - йдеться у Великодньому посланні Митрополита УПЦ (МП) Володимира.

На фото: Великодні листівки часів боротьби ОУН-УПА за незалежність України

Про важливу ініціативу "Перше грудня"

У коротких і нечисленних повідомленнях ЗМІ про Перший загальнонаціональний круглий стіл "Місія інтелігенції та вільних людей України", ініційований групою "Першого грудня", є трохи патетики, проте мало конкретики.

Це природно, бо організатори цього безпрецедентного заходу – одинадцятеро шанованих та знаних серед інтелігенції, релігійних, наукових, культурних та громадських діячів – не мали на меті давати визначених рецептів терапевтичного втручання у плин нашого суспільного буття.

Наразі, п’ятого квітня, в Українському домі відбулася лише перша частина "консиліуму", де діагностували букет гострих і хронічних суспільних хвороб. Пацієнтів – "сіамських близнюків", що їх звати – "Суспільство" і "Держава" визнано такими, що підлягають, поки що, терапії.

Пропозиція громадянської люстрації річ не толерантна, але дієва. Хоча є й дієвіші.

Історія зіграла з Україною поганий жарт. Ми заходилися будувати свою державу у час, коли доба класичних держав майже добігла кінця. Світ переходить до розподілених держав, коли, наприклад, освітні послуги ви можете отримувати дистанційно з однієї країни, платіжна система вами може бути обрана в другій, а медичне страхування в третій.

Відтворення та розвиток національної ідентичності краще виходить у громадськості, ніж у держави, ще з часів Тараса Григоровича.

З Україною так було завжди, так воно і сьогодні – нам не подобається "історія" від Дмитра Табачника, гаразд, тоді ми читаємо "Історичну правду".

Держава своєму "сіамському близнюкові" Суспільству не партнер, а повсякчасна перешкода.

Країна, чиє населення наполовину складається з декласованих елементів, звично залежних від панської ласки - суспільствознавці це називають "високим порогом патерналіських настроїв", нездатна створити сучасної системи влади.

Вона відтворює державу феодальну, головною ознакою якої є те, що влада являє собою джерело статків, безпеки, суспільного статусу – людської гідності загалом. На це, нажаль, є воля суспільної більшості, принаймні тих, хто прийде на вибори.

Україна безнадійно відстала у соціальному, технологічному та культурному плані від країн на які хотілося б рівнятися. Наздоганяти запізно.

Доведеться рухатися навпростець. Шлях навпростець – це шлях суспільних інновацій. Під час круглого столу така думка звучала, але вона потребує конкретизації.

Цифрові платформи здійснення влади - це лише приклад інновацій у взаєминах громадянина і держави. Пропозиції інновацій розроблюються і для інших типів суспільних взаємин та сприйняти їх здатна суспільна меншість, а на виборах рішення приймає більшість.

Суспільний прогрес протягом усієї людської історії був заручником консерватизму, але стан, у якому перебуває Україна, не дозволяє нам таких розкошів.

На наших західних кордонах знову зачиняється залізна завіса, а зі сходу насувається месіанська імперія, для якої Україна являє собою єдино можливий об’єкт ментальної експансії. Більшість працездатних громадян прагнуть виїхати з країни, а влада і політики просто не знають, що несуть відповідальність за неї.

За таких обставин від групи "Першого грудня" та започаткованого нею загальнонаціонального діалогу очікують мало не суспільного дива, але дива є прерогативою сил вишніх. Матеріальним наслідком громадського діалогу має бути технологічна карта – маршрут прискореного суспільного руху. Перший круглий стіл, щиро кажучи, такої надії не дав, але ще не вечір.

Наостанок: ідея, що загальнонаціональний круглий стіл "може бути майданчиком для дискусії між владою та опозицією", є кепською, бо змістовних дискусій між собою вони не ведуть. Якби це було не так, то і такий круглий стіл не знадобився б.

Натомість надзавданням національного діалогу є розробка проекту тексту інноваційної Конституції України. Нинішня – не відповідає умовам суспільного буття та зовнішнім обставинам, в яких перебуває країна.

Конституційний процес, започаткований нині владою, призведе лише до консервації феодальних суспільних відносин. Потрібний громадянський конституційний процес на засадах Хартії вільної людини.

Нехай сьогодні немає законних способів прийняти якісну Конституцію. Головне, щоб було створено її цілісний текст.

Він стане дуже при нагоді у момент прийдешнього українського катарсису.

Костянтин Матвієнко , для УП