Давня Україна і Перська імперія

Прадавня Україна, виявляється, була частиною потужної імперії, яка разом із її адміністративним устроєм, законодавством, релігією та етичними пошуками вважається родоначальницею цивілізації в сучасній західній ойкумені.

На рельєфах фасадів поховань царів Ахаменідів давні перси постійно вказували нашу Скіфію - Північне Причорномор'я  як свою 24-у сатрапію: Saka paradriya "Саки заморяни". В Україні є бюагато схожих прізвищ та географічних назв у доказових топонімічних оточеннях. В Керчі знайдено багато перських циліндричних печаток, а отже у скіфському Пантикапеї дійсно могла бути канцелярія сатрапа (намісника) перського царя.

З пізніших давньомакедонських та давньогрецьких джерел видно, що грецькі колоністи на наших берегах дійсно відвойовували свій вплив у перської армії та адміністративного апарату. Геродот та давні греки називали скіфами власне західних, чорноморських саків. Самі себе ці племена звали Σκóλοτοι "сколоти". А духовний вплив давньоперської релігії відслідковується науковцями в Білобожниці, Білій Церкві та Зарваниці аж до часів середньовіччя.

Поширивши свій вплив на давньоукраїнські терени, у Скіфії перський цар Дарій створив, як на свій час, ефективну політичну систему. На чолі кожної сатрапії (намісництва) він поставив сатрапа (губернатора) з числа персів царського походження, надавши йому майже необмежену владу над місцевим населенням. Водночас цар підпорядкував військові залоги міст окремим, незалежним від сатрапа воєначальникам, чим забезпечив "баланс влади".

По сатрапії постійно їздив інформатор ("очі й вуха царя"), який розповідав цареві про все, почуте в країні.

Важливим атрибутом осіб при владі були кам'яні циліндричні печатки для засвідчення глиняних документів, що знаходять під час археологічних розкопок на теренах Українського Причорномор'я. Так, лише в Ермітажі знаходяться 15 таких печаток з Керчі, Севастополя й Тамані.  Ці печатки є доказом юридичної присутності Ахаменідів у 24-й сатрапії.

Справді, Керч звалася тоді по-скіфськи Panti-kapa 'шлях риби', і місто було великим торговим центром, куди з'їжджались купці з усієї Давньої України. Пізніше місто було столицею Боспорського царства, і скіфську назву засвоїли греки: Παντικάπης, Παντικάπαιον.

Ті відомі 15 печаток належали кільком поколінням ахаменідських перських сановників: що керували цією територією з міста на березі моря з перським ім'ям Ахшайна ("Темне море").

На могилі Дарія І (похований 486 р. до н.е.) названо частини імперії Ахаменідів, у тому числі 24-та сатрапія "Сака, яка за морем". За О.Стрижаком, на користь того, що це Скіфія, свідчить також розміщення її назви у списку сатрапій між Yauna 'Греція' i Skudra 'Фракією'.

В розквіті своєї могутності цар Дарій міг сказати, що його володіння сягають чотирьох сторін світу: від найпівнічніших саків до найпівденніших ефіопів і від найсхіднішої Індії до найзахіднішої Лідії.

На фасаді поховання Дарія І  також зображені "носії трону".  Це два ряди по 14 фігур і двоє "охоронців" – перед троном і після нього. У верхньому ряду носіїв (1-14) зображені: перс, мідієць, еламець, парфянин, арієць, бактрієць, соґдієць; хорезмієць, дранґіанець, арахозієць, саґартієць, ґандарієць, індієць, сак хомороб. 

У нижньому ряду (15-28): сак гострошапка, вавилонець, ассирієць, араб, єгиптянин, вірмен, кападокієць; лідієць, йонієць (грек), "сак, який за морем", фракієць, "йонієць капелюшний", лівієць, ефіоп. Фігури позаду і попереду трону: макієць, карієць. Після 2500 років лише п'ять назв народів ще вживані. Решта стали історизмами.

Зіставлення рельєфів шістьох царських поховань Ахаменідів підтвердило, що кожна з фігур носіїв трону має щоразу те саме місце. Кожній властиві узагальнені портретні риси, типовий для певного народу одяг та зброя. Зокрема, для всіх трьох фігур саків властиві короткі мечі-акинаки, гостроверхі башлики й однотипні довгополі куртки для їзди верхи (з заокругленими полами). Такі сак хомороб (№14), сак гострошапка (№ 15) і скіф ("сак, який за морем", № 24).

Фігура скіфа ("сака, який за морем"), крім згаданого поховання Дарія І (-486), незмінно зображена на своєму 24-му місці у рельєфах царів Ксеркса І (-465), Артаксеркса І (-424), Дарія ІІ (-404), Артаксеркса ІІ (-358) 10, Артаксеркса ІІІ (-338).Ці фігури справді є доказами безперервного перебування скіфів та теренів сучасного Півдня України у складі Персії в 486–338 рр. до н.е.

Крім  того відомо про мідійські (тобто перські) війни, частиною яких і є похід Дарія на Північне Причорномор'я. Завдяки Геродоту ми знаємо, що Дарій не прийшов на нові для себе терени: "було скіфам не виганяти кіммерійців за Ахшайну, було не воювати там з мідянами".Інше давній історик Ктесій Кнідський з його «Ассирійської та перської історії» пише: "Дарій наказав кападокійському сатрапові Аріарамну перейти до Європи проти скіфів і взяти в полон чоловіків і жінок. Аріарамн, переправившись на 30 п'ятдесяти судах, узяв скіфів у полон, причому захопив і брата скіфського царя Марсагета".

Привертає увагу також описане Геродотом "дерев'яне місто Гелон", яке перси спалили. Харківський археолог Б. Шрамко ототожнював Гелон з Більським городищем і вивчав його багато років. Це одне з найбільших у Европі городищ ранньої залізної доби поблизу с. Більськ на Полтавщині над Ворсклою. Загальна довжина його валів перевищує 30 км, площа сягає 44 кв. км, і воно на чверть заходить до сучасної Сумської області.

"Европейський похід" Дарія був важливою подією його царювання. Почавши від скіфів, Дарій завоював Скіфію, Фракію і багато північноегейських міст, а Македонія підкорилася добровільно. Азійські й острівні греки перейшли під перського царя до 510 р. до н.е. У них володарювали тирани, підзвітні Дарію".
Топонімічні контексти також свідчать про причетність до 24-ї перської сатрапії наддніпрянців та населення сучасних районів Півдня, Сходу та Центру України. Ще І. Срезневський пояснював причину масового збереження місцевих літописних назв: "вони могли утриматися лише постійним знанням позначених ними місцевостей, відомих постійно близьким до них мешканцям". 

Південні Українські землі перебували у складі Перської імперії аж до схилку династії Ахаменідів та розквіту Македонської держави. Роки смерті царів Артаксеркса ІІ і ІІІ (358 і 338 р. до н.е.) прикали на час активізації політики розвирення теренів Македонії на схід та  військових дій Пилипа ІІ щодо Скіфії (угода 358 р., переможний похід 339 р. до н.е.). Саме в цей час українські терени переходять з під протекторату Персії до тісних контактів з Давньою Македонією, а пізніше з Давньої Грецією. 

Вважається, що давні саки (скіфи), що меншакали на Північному Причорномор'ї мали статус автономії і лише надавали військо для потреб імперії. А пізніше вони вступили в союз та торгові відносини з греками. Промовистий факт: похід­ на­ скіфів ­Зопіріона, Олександрового намісника Понту (331 р. до н.е.) відбувся в один рік з битвою під Ґавґамелами, де Олександр переміг останнього з Ахаменідів Дарія ІІІ. 

Це додаткові ознаки перебування Скіфії в політичному просторі Персії Ахаменідів. 

Плани загарбання 24-ї сатрапії Персії логічно б випливали з військової кампанії Олександра проти персів. Що більше, похід Зопіріона інакше й непояснимий: він не міг бути свавільним вчинком, не погодженим з Олександром, адже – проведений під час великої перської війни – він відвертав збіднілі людські й військові ресурси Македонії від виконання основної стратегічної задачі. Навпаки, він пояснимий як спроба відкрити "другий фронт". Поразка Зопіріона від скіфів і загибель його 30-тисячного війська розпочинають новий період суверенності Скіфії.

Крім того, виявлені не тільки мовні, топонімічні й культурні факти належності Давньої України до складу Перської імперії, але й підтверджуються даними генетики. 7% населення сучасної України належить до месопо­тамської­ групи­ J, що підтверджує перську присутність в предках українців.  Те саме підтверджує й поширення у Наддніпрянщині зоро­астризму. Так течія пізнього зороастризму (IV–VII ст.) була присутня на наших теренах й залишила свій історичний слід. Паралелі Авести зі Святим письмом християн – окрема тема для вивчення, як і пережитки вогнянських зороастрійських традицій (свічки, митра, писанки, крашанки та ін.). 

Отже, ранньосередньовічне життя у Наддніпрянщині чимраз переконливіше постає, як співіснуванні етнічних частин того дивовижного "конґломерату різних племен за участю слов'ян", вивченню якого присвятив життя видатний вчений О. Пріцак.  Цей конґломерат пізніше опинився у полі тяжіння між двох інших велетнів – Риму й Сасанідської Персії – і після 376 р. складався з гунів, ґотів, ґепідів, сарматів, аланів, греків, романізованих даків, аварів і прадавніх українців. 

Прикметною є й стабільність геоісторичного простору України – спадкоємиці Скіфії: як і за часів Геродота "перетнувши всю Європу, Істр (Дунай) дотепер вливається в море "на краю Скіфії", а "якщо перейти річку Танаїд (теперішній Сіверський Донець), там уже не Скіфія" [Геродот, 4. 49, 21]. 

Вся історія – мука людей заради прогресу людства. Не становить винятку й історія Персії. Тим більше, що перси створили найбільшу з античних імперій, більшу навіть від Риму. Але порівняно зі своїми сусідами України – перси менше були варварами, були більш освічені, розвивали мистецтво, культуру, літературу.   Крім того, їхня імперія відрізнялася від інших пошуком моральної опори державотворення й суспільного життя в офіційній гуманній релігії, реформованій з традиційних вірувань пророком Заратустрою (бл. 660–583 до н.е.). Зороастризм скасував криваві жертви і проголосив свідомий вибір між добром і злом, чим спонукав кожну людину активно формувати власну долю. Ці його ідеї з очевидністю і до сьогодні актуальні.

У своєму духовному заповіті 486 р. до н.е. цар Дарій писав: «З ласки Ахурамазди (Світлого Бога) я за вдачею друг праву, я недруг неправедного. Не бажаю я, щоб слабкому чинив зло сильний. Не бажаю, щоб і сильному чинив зло слабкий. Те, що праведне – ось моє бажання. Я не друг прихильнику неправди. Я не запальний. Те, що роблю я у гніві, тримаю я міцно під контролем силою свого мислення. Я надійно контролюю свої поривання. Того, хто співпрацює, того я поціновую відповідно до його співпраці. Того, хто робить зло, того я караю відповідно до вчиненого зла. Я не бажаю, щоб людина чинила зло. Але я не бажаю, щоб, вчинивши зло, вона уникла кари. Те, що людина каже проти людини, мене не переконує, якщо не відповідає настановам добра».
Очевидно, що описане питання входження Прадавньої України до Персії Ахаменідів потребує подального вивчення, але безперечним є те, що ця тема повинна бути повернута з забуття увійти гідною сторінкою в підручники історії України.

Таким чином, з найдавніших часів Україна перебувала в центрі історичного й культурного розвитку: Трипільська кульрура, Перська держава, Давня Греція, Римська імперія, Візантійська імперія, Київська Русь, Велике Князівство Литовське, Руське й Жемантійське. 

А коли республіканська за устроєм козацька Україна з виборним гетьманом увійшла до самодержавної монголо-татарської Московії, це, за мірками світової історії, було соціальним реґресом. 

Джерело: Журнал "Український тиждень" - 24-а Перська сатрапія в історії України.
http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2013/november/20/tyschenko.pdf