Блоґ Релігійної Публіцистики

УГКЦ молиться за Володимира

2012-02-10T04:47:00.001+02:00

Коли мова йде про передавання у власність культових споруд тій чи іншій конфесії, то це не можна робити фаворизуючи тільки одній церкві, заявив Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук).

Тому що і католицька церква, і православна церква, обидві були покривджена в часи комуністичного режиму, додав глава УГКЦ, передає "Католицький вісник".

"Однозначно я висловлююсь проти того, щоб такі культурні пам'ятники (Києво-Печерська й Почаївська Лаври) можна було передавати комусь у власність, не слухаючи голосу інших, зокрема Всеукраїнської ради церков. Бо інакше це створює дуже нездоровий образ церкви у суспільстві", - стверджує Святослав.

"Зокрема, (недопустимо) коли хтось хоче використовувати певні адміністративні засоби або ресурси тиску на суспільство, і таким чином створює дуже нездорову дискусію з цього питання. Очевидно реституція церковного майна має відбутися, але у відкритому діалозі між церквами, щоб не створювати міжконфесійної напруги", впевнений очільник УГКЦ.

Що стосується питання внутрішньої ситуації в УПЦ (МП), то Святослав (Шевчук) зазначив, що "коли мова йде про здоров'я владики Володимира, то це особисте питання. Але ми намагаємося підтримати митрополита, якого я особисто знаю. Й ми справді молимося за його здоров'я. А також молимось за те, щоб Українська православна церква, разом зі своїм предстоятелем, мужньо пережила цей період".

Філарет не проти зайняти місце Володимира?

2012-02-07T19:36:00.000+02:00

Поки в УПЦ МП йде затята боротьба за місце на Олімпі (чи то Києво-Печерськихпагорбах), глава УПЦ КП натякає президенту, що він готовий стати його опорою йдуховною підтримкою.

«Стосунки між президентом і Київським Патріархатомпокращуються. Коли ще Віктор Федорович тільки став президентом, я казавдуховенству і єпископату, що прийде час – і у нас будуть нормальні відносини. Іось цей час прийшов», - зазначив нещодавно патріарх Філарет.

Ще б пак, цей досвітчений й розумний духівник вмівдомовлятися з радянськими керівниками й КГБ, вмів домовлятися в перший, другимй третім президентами незалежної Україні, то чому б йому не домовитись й зчетвертим.

Тим більше, це стало можливим в ситуації, коли тацерква, на яку Янукович ставив відпочатку, й яку вже встигли окрестити як«напівдержавну», разом з хворобою свого предстоятеля, почала впевнений дрейф убік Кремля. Хіба тут вже повпливаєш та будеш мати духовні дивіденти, якщо УПЦМП остаточно перетворюється на філію РПЦ, яка в свою чергу є ідеологічнимвідділом Московський володарів.

А Януковичу, як справжньому «хазяїну», потрібнасвоя, власна церква. Про це добре знає й Філарет, тому й натякає чому владіварто звернути на них увагу. «Чому? Тому що президент є українськимпрезидентом, не російським губернатором. І як кожен український президент, вінзмушений захищати себе самого, свій народ і свою державу, – якщо вінукраїнський президент», резонно зауважує мудрий патріарх.

Знає він, що й на економічні важелі також требавпливати, коли маєш справу з «міцним господарником» - «Ми маємо на газ цінувдвічі більшу в порівнянні з Європою. Це такий братський народ! Німцям продаютьдешевше газ, а братам своїм – удвічі дорожче, і ще й кажуть, що ми брати»,переймається Філарет.

І хіба його можна в чомусь звинуватити? Він тодобре знає й історію православної церкви, й її сьогодення в різних куточкахсвіту. Відомо, що коли влада підтримувала й була прихильна до православ’я –воно (а точніше церкви, собори та їх настоятелі) квітло й процвітало. Колидержавні мужі, з тих чи інших причин, втрачали інтерес до церкви, то й воналедь-ледь животіла.

Без підтримки влади церква не буде мати землі, небуде за що зводити храми чи монастирі. Це ж не протестанти, чи навіть католикиабо греко-католики, які можуть служити в підвалах та напівзруйнованихприміщеннях, поступово відновлюючи їх всім миром. Православні ієрархи звиклислужити по «канонам» - з розкішним іконостасом, золотими куполами та територієюпід парковку дорогих авто.

Тому, як Філарет зацікавлений в гарних стосунках звладою, так і влада, в ситуації коли УПЦ МП рванула на зустріч побажаннямКремля, зацікавлена мати велику, впливову (а головне – керовану) церкву підбоком.

Чи почує влада натяки патріарха? Він думає що так.«У цих умовах президент займає правильну позицію і захищає свій народ. ІКиївський Патріархат захищає український народ. Тому у нас стосунки будутьпокращуватися. Якщо ми будемо бачити, що президент захищає свою державу, свійнарод – ми будемо його в цьому підтримувати… Ми, Київський Патріархат, – тількиза Україну. І якщо він за Україну, то ми знайдемо спільну мову» , впевненийФіларет.

І його впевненості хочеться вірити. Адже, цілкомзрозуміло, що якщо Янукович не буде «за Україну», то він не буде тут президентом,а на посаду Малоросійського генерал-губернатора в Кремлі є інші, більш надійнікандидатури.

Тому, і в Філарета, і в Януковича – одна мета.Зберегти Україну для себе. Й тут вони мають великі шанси домовитись.

Грузинський патріарх процитував Григорія Сковороду

2012-02-06T10:20:00.002+02:00

«Я не можу сказати, що мирське життя мене не спіймало», - сказав Католикос-Патріарх всієї Грузії, Архієпископ Мцхета-Тбілісі, Митрополит Піцунди і Цхум-Абхазії, Святіший і Блаженніший Ілля ІІ під час своєї недільної проповіді.

За його словами, на могилі українського вченого Григорія Сковороди викарбувано напис «Світ ловив мене, але не спіймав». Патріарх каже, що світське життя намагається зловити людину - кого грошима, кого посадами, а людина повинна зрозуміти пастка це, чи ні.

«Я хочу, щоб всі ми подумали над цим питанням. Я не можу сказати, що не був спійманий, і жоден інший не зможе сказати цього. Світське життя час від часу ловить людину, але вона повинна звільнятися з цього капкана », - сказав Грузинський патріарх і закликав прихожан написати твір на цю тему і, в разі бажання, відправити йому.

Як сказав Ілля ІІ, кожна людина помиляється, іноді падає, говорить погане про інших, або судить - саме так вона також буває спіймана мирським.

«Для людини це іспит, і вона повинна здати його так, як молодь складає іспити в університеті, і ми станемо гідні Царства небесного», - додав Ілля ІІ. В неділю також, в кафедральному соборі Святої Трійці прихожанам був розданий освячений патріархом хліб.

"Грузія Онлайн"

Стівен Пфайфер про ризики та перспективи України

2012-02-02T16:18:00.000+02:00

Колишній посол США в Україні Стівен Пфайфер на слуханнях в Сенаті по Україні.

Виступ 01.02.2012

(мовою оригіналу)

The Honorable Steven Pifer
Senior Fellow, Foreign Policy Center on the United States and Europe

The Risk to Kyiv

Democratic regression most destructively sets back the ability of the Ukrainian people to
have a free, fair, robust and competitive political system. It also has a destructive impact
on Mr. Yanukovych’s professed foreign policy.

Democratic backsliding puts at risk Ukraine’s relations with the West, in particular with the
European Union. As the EU President has indicated, the European Union does not intend
to proceed with signature of the association agreement and FTA until political
circumstances within Ukraine change. Even were it prepared to do so, the association
agreement and FTA must be approved by all 27 EU member states, and a number of
deputies in EU member-state parliaments have already stated that they would oppose
ratification so long as Ms. Tymoshenko remains in jail.

Moreover, given the current difficulties within the European Union, such as the eurozone
crisis, a number of member states believe that the EU’s attention should be focused
internally and that the European Union should slow the pace of its engagement with
neighboring states, particularly those which say they aspire to become EU members. For
those EU member states, democratic regression within Ukraine offers a handy reason to
justify slowing down the pace of EU relations with Kyiv. Even Kyiv’s traditional
advocates within the European Union—such as Poland, Lithuania and Sweden—appear to
be flagging in their support for Ukraine.

Mr. Yanukovych’s internal policies not only pose a major impediment to his goal of
drawing closer to the European Union, they also endanger his goal of having a balance
between Ukraine’s relations with the West and with Russia. Although Kyiv sought to
repair its relations with Moscow in 2010, the two countries’ interests simply diverge on
some issues. Take natural gas: a lower price for Ukraine means less revenue for Gazprom.
Likewise, construction and operation of the South Stream pipeline would reduce the flow
of gas through Ukrainian pipelines. Russian Prime Minister and presumptive President
Putin has called for creation of a Eurasian Union to serve as a counterpart to the European
Union. It is not exactly clear what the Eurasian Union might be in practice—and few other
post-Soviet states have expressed enthusiasm for the idea—but it is almost certain that one
of Mr. Putin’s goals is to increase Russian influence in the post-Soviet space.

With weaker relations with the West, Kyiv will find that is has less room for maneuver in
its dealings with Moscow. Tough negotiations will likely become even more difficult. Mr.
Yanukovych only has to look north to Belarus and what happened to President Lukashenko
once he had burned his bridges with the European Union and the United States following
the December 2010 crackdown on opposition leaders and demonstrators. Facing a dire
economic situation and with no hope for help from the West, Mr. Lukashenko struck a deal 8
with Moscow that secured a lower price for gas and a loan from Russia—at the price of
surrendering control of the Belarusian gas pipeline system to Gazprom.

It is not clear why Mr. Yanukovych is putting himself and Ukraine in this position. He has
regularly expressed a desire for closer relations with the European Union and a balanced
foreign policy. He may be allowing personal hostility toward Ms. Tymoshenko and a
desire to sideline her politically to dominate his decisions. Ironically, over the past year,
the government’s actions against Ms. Tymoshenko have focused public attention on her,
and her poll ratings and those of her party have increased significantly.

Mr. Yanukovych may also calculate that the European Union and the United States will
overlook his democratic regression and accept Ukraine without his having to adjust his
domestic policies, believing that the West does not want to see Ukraine drift closer to
Moscow’s orbit. That would reflect a fair measure of wishful thinking and overestimate
the geopolitical importance that the West currently attaches to Ukraine.

Crystallizing a Choice

Some Ukrainian officials likely will warn that this kind of approach by the United States
and European Union will cause Ukraine’s leadership to turn toward Russia. Western
officials should not be taken in by this. If Ukraine truly wants to join Europe, then its
leadership must accept the democratic values that prevail in Europe. If the leadership is not
prepared to adopt such values, then how can Europe and the West integrate Ukraine?
Moreover, Kyiv does not wish to fall too closely into Moscow’s orbit. Mr. Yanukovych
does not want to compromise Ukrainian sovereignty; he wants to be the leader of a fully
independent state. The Ukrainian elite and public likewise overwhelmingly support an
independent and sovereign Ukrainian state. For the Ukrainian oligarchs—who control so
much of the Ukrainian economy—the Russian model holds little appeal.

The overall goal of U.S. and European Union policy thus should be to crystallize in Mr.
Yanukovych’s mind the following choice. He can have a more authoritarian political
system, more difficult relations with the West, and a greatly weakened hand in dealing with
Russia, or he can return to a more democratic approach and have a stronger relationship
with the West and a balanced foreign policy. In the end, Mr. Yanukovych has reasons to
opt for the latter course. The West should face him with the choice as clearly as possible.

Джерело тут:

Митрополит Володимир був відсторонений від участі в синоді

2012-01-30T11:13:00.002+02:00

Секретар глави УПЦ МП: митрополит Володимир був відсторонений від
участі в синоді

Секретар митрополита Київського та всієї України Володимира (Сабодана), архієпископ Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко) фактично підтвердив неоднозначність ситуації, що склалась після Синоду УПЦ МП та факт відсторонення митрополита від участі в засіданні.

Як повідомили журналісти ТСН після проведення Синоду УПЦ (МП) на якому був прийнятий ряд кадрових змін, митрополита Володимира відвідали у лікарні екс-президент України Леонід Кучма
та секретар митрополита архієпископом Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр.

Коментуючи стан Володимира, Леонід Кучма зазначив, що хоча митрополит й не в найкращому стані, але «головне, що розум у нього великий як був, так і залишається».

Архієпископ Олександр, якого рішеннями останнього Синоду відсторонили від керівних посад в Київський єпархії, заявив журналістам ТСН, що «неоднозначно це рішення сприймає сам митрополит Володимир, оскільки фактично він був відсторонений від права участі у Синоді».

Ці слова підтвердили коментарі експертів, які стверджували, що митрополита Володимира було усунуто від керівництва церквою

Нагадаємо, як повідомляв Тиждень, на Синоді УПЦ МП, що відбувся 26 січня під головуванням митрополита Одеського Агафангела, архієпископа Олександра було усунуто з посади настоятеля
Воскресенського кафедрального собору УПЦ, а також позбавлено участі у комісії з тимчасового керівництва Київською єпархією, а саму комісію було ліквідовано. Керуючим єпархією було призначено митрополита Чорнобильського Павла, намісника Києво-Печерської Лаври.

Митрополита Володимира майже усунуто від керівництва

2012-01-29T18:52:00.000+02:00

Експерт: Митрополита Володимира майже усунуто від керівництва

Проросійські сили в УПЦ (МП) об’єдналися й вирішили усунути від впливу в церкві оточення митрополита Володимира. Якби стан здоров’я митрополита був гірший – вони б захопили всю владу одразу. Таку думку у коментарі Тижню висловив релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець.

На прохання прокоментувати усунення архієпископа Олександра (Драбинка) з ключових посад в Київський митрополії, Чорноморець зазначив, що архієпископ Олександр – найближчий помічник Блаженнішого митрополита Володимира і виконавець всіх його рішень. Яким би не було здоров’я митрополита в останні роки, Блаженніший ніколи не був керованим кимось, в тому числі – своїм оточенням. Отже, випад проти архієпископа Олександра – це насправді випад проти митрополита Володимира, намагання позбавити його контролю над УПЦ, над її фінансами, над Київської єпархією, якою він також має керувати, зазначив експерт.

Відомо також, що напередодні Синоду до Києва приїжджав з Москви митрополит Іларіон (Алфеєв). Як вважає Чорноморець, якби Іларіон оцінив стан здоров’я митрополита Володимира як безнадійний, то тоді взагалі було дано санкцію на захоплення всієї влади в УПЦ. А оскільки митрополит Володимир перебуває в більш-менш доброму стані, то вирішили діяти обережно й поступово.

«План дій простий: від оперативного керівництва церкви відсторонюється митрополит Володимир і його найближче оточення. Фактично владу між собою ділять митрополити Агафангел Одеський, Павло (Лебідь) Чорнобильський та Іларіон Донецький, кожен відповідаючи за свій «сектор» роботи. Комісія на чолі із митрополитом Іларіоном готує нову редакцію статуту УПЦ. Адже за діючим статутом Москва мала б автоматично погоджуватися на всі рішення Києва, навіть при обранні нового предстоятеля. Тепер же можуть бути підготовлені будь-які варіанти обмеження прав УПЦ на користь Москви, і вони мають всі шанси бути прийнятими на Синоді» - розповідає експерт.

За його словами, така ситуація стала можливою лише тому, що митрополит Павло (Лебідь) пішов на згоду з митрополитами Агафангелом та Іларіоном, хоча ще влітку відмовлявся від такої співпраці. Як підкреслює релігієзнавець, якщо митрополит Володимир не повернеться до виконання своїх обов’язків, то на наступному Синоді буде прийнято чергові рішення про відсторонення його оточення від посад, про створення комісії щодо оцінки стану його здоров’я, про нову редакцію статуту.
Наразі ж, як саме будуть розвиватися події – важко передбачити. За словами експерта, тріумвірат митрополитів Агафангела-Павла-Іларіона підтримуються Москвою, й хоча авторитет митрополита Володимира високий, однак цього не можна сказати про його оточення.

Промосковська фракція в УПЦ (МП), хоча й небагаточисельна, але має власну ідеологію й добре організована, а всі інші єпископи, за роки незалежності, так і не зайнялися ані створенням власної команди, ані ідейної єдності. І в цьому причина сили одних та безсилля інших, підкреслив Чорноморець. Адже, продовжує експерт, в УПЦ (МП) ніколи не було справжніх українофілів (крім митрополита Софронія), а були суцільні "противсіхи", яких тепер і почали відсторонювати більш структурно організовані проросійські сили. І це цілком закономірно.

Як повідомляв Тиждень, 26 січня на засіданні Синоду УПЦ (МП), під головуванням митрополита Одеського Агафангела, було прийнято ключові кадрові перестановки, які можуть вплинути на подальший розвиток всієї церкви.

Інший експерт Анатолій Бабинський вважає що Москва готує багатоходівку для захоплення влади в УПЦ (МП).

Тиждень

РПЦ готує багатоходівку

2012-01-28T12:33:00.000+02:00

Експерт: на Синоді УПЦ МП був «сольний виступ» Агафангела, а РПЦ готує багатоходівку

В експертних колах вважають, що влада митрополита УПЦ (МП) Володимира швидко послаблюється, а вплив проросійсько налаштованого митрополита Агафангела суттєво зростає.

Релігійні експерти дуже жваво обговорюють рішення, що були прийняті на вчорашньому Синоді УПЦ (МП). Як прокоментував Тижню ситуацію релігієзнавець Анатолій Бабинський: «Рішення Синоду УПЦ (МП), при такій конфігурації його складу, не важко було передбачити. Хоча, я особисто думав, що можуть бути більш радикальні кроки з боку митрополита Агафангела, поки він отримав значну владу».

Також експерт відзначає, що в тих колах УПЦ, які підтримують вектор розвитку Церкви митрополита Володимира, помітно, що рішення Синоду сприймаються доволі болісно й, навіть, з тривогою.

Основою конфлікту є те, що майбутнє УПЦ (МП) в Москві бачать по-іншому, ніж це бачить митрополит Володимир. Проте, як зазначив Бабинський: "Не думаю, що митрополит Агафангел отримав якісь вказівки. В Московській Патріархії добре знають його погляди, але це був «сольний виступ», який водночас показав, що митрополит Агафангел не має системного бачення, що насправді робити з цією владою. Тому ті найбільш резонансні зміни, які провів Синод, не мають якогось системного характеру".
Наразі РПЦ поки що спостерігає. Як відзначає експерт, їй вигідні будь-які дії митрополита Агафангела. В Москві розуміють, що він має мало шансів стати главою УПЦ, адже можуть прорахувати всі небезпеки цього сценарію. Але його власні амбіції будуть зараз використані задля того, щоб відсунути на задній план тих, хто заважатиме подальшій праці Москві з «українським сектором». Водночас, експерт відзначає, що за подіями на Синоді може стояти і більш складніша багатоходівка.

Зрозуміло одне: УПЦ (МП) підходить до свого часу «Х», якого очікують в усіх українських православних юрисдикціях. Схожі зміни, цілком можливо, очікують в майбутньому і УПЦ КП, і УАПЦ. І від їх наслідків, від того, як церква переживе й пройде майбутні зміни, залежатиме розвиток всього українського Православ‘я на найближчі десятиліття, підсумовує Бабинський.

Нагадаємо, 26 січня відбувся Синод УПЦ (МП) під головуванням митрополита Одеського Агафангела. Як повідомляв наш сайт, на засіданні були затвердженні ключові кадрові перестановки, які можуть вплинути на подальших розвиток всієї церкви.

УТ

День захисту даних

2012-01-27T21:44:00.003+02:00

28 січня у ЄС відзначають День захисту даних

28 січня у ЄС уп’яте відзначають День захисту даних.

25 січня Європейська Комісія виступила з пропозицією реформування чинного законодавства ЄС у цій сфері.

Коментуючи запропоновані зміни, Вівіан Рединґ (Єврокомісар з юстиції, засадничих прав та громадянства) висловила впевненість, що посилення правил із захисту даних зможе «зміцнити довіру людей до он-лайн послуг».

Ініціатива включає основні планові завдання ЄС у цій сфері та дві законодавчі пропозиції. Вони мають на меті оновити та удосконалити Директиву ЄС із захисту даних, що була ухвалена у 1995 році.

Загальні цілі змін – посилити конфіденційність в Інтернеті, а також прискорити економічне зростання, створити нові робочі місця та зробити свій внесок у розвиток інновацій у ЄС.

Також реформування має на меті забезпечити найвищий рівень захисту даних європейців як у ЄС, так і поза межами Євросоюзу. Це стане у пригоді для громадян ЄС, їх бізнесу та європейської економіки у цілому, впевнені у Єврокомісії.

Окрім того, пропозиція покликана зупинити фрагментацію чинного законодавства ЄС у цій сфері, спровоковану різною імплементацію правил країнами-членами. У результаті, у Єврокомісії планують також зменшити адміністративний тягар на бізнес, який зможе заощаджувати 2,3 млрд. євро щороку.

У рамках Дня захисту даних, у Брюсселі відбудеться зустріч на високому рівні під назвою «Захист даних: 30 років потому – від європейських до міжнародних стандартів». Захід має на меті прикути увагу до 30-річчя з дня ухвалення так званої «Конвенції 108» - Конвенції Ради Європи із захисту осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних. Захід буде організовано спільно Радою Європи та Європейською Комісією.

Нагадаємо, що однією з умов отримання безвізового режиму між Україною та ЄС є ухвалення законодавства із захисту персональних даних, яке відповідає європейським стандартам. Відповідне положення зазначено у Плані дій з лібералізації візового режиму між ЄС та Україною.

Більше формації:

Інформація про пропозиції Єврокомісії з реформування законодавства ЄС у сфері захисту даних:

http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/12/46&format=HTML&aged=0&language=EN&guiLanguage=en

http://ec.europa.eu/justice/newsroom/data-protection/news/120125_en.htm

Інформація про мету та цілі реформи:

http://ec.europa.eu/justice/data-protection/document/review2012/brochure/dp_brochure_en.pdf

Джерело: Delegation Ukraine EU News

Боротьба за владу в УПЦ (МП) загострюється

2012-01-26T19:42:00.000+02:00

Керуючим Київськоюєпархією призначили митрополита Павла (Лебідя), намісника Свято-УспенськоїКиєво-Печерської Лаври. А за результатами аудиторської перевірки фінансуваннябудівництва Кафедрального собору, з посадинастоятеля храму звільнили архієпископа Переяслав-Хмельницького Олександра(Драбинко).

26 січня, уприміщенні Києво-Печерської Лаври, відбулось чергове засідання СвященногоСиноду УПЦ (МП). В засіданні взяли участь митрополит Луганський і АлчевськийІоаннікій, митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, митрополит Донецькийі Маріупольській Іларіон, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел(Лебідь), митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, архієпископБілоцерківський і Богуславський Митрофан, архієпископ Переяслав-Хмельницький іВишневський Олександр (Драбинко), архієпископ Чернігівський іНовгород-Сіверський Амвросій, єпископ Житомирський і Новоград-ВолинськийНикодим.

Нагадаємо, на попередньомуСиноді, який пройшов 23 грудня 2011 року, було ухваленно рішення, що головуючимпід час проведення Священного Синоду УПЦ (МП), на період хвороби Митрополита Київського і всієї України Володимира, має бути митрополит Одеськийта Ізмаїльський Агафангел (Саввін). Таким чином, більшість на Синоді складалиєрархи т.з. «промосковської» частини УПЦ.

Напередодні синодув пресі з’явилась інформація, що Москва зацікавлена в перебиранні повногоконтролю над УПЦ й хоче домогтись призначення, на час хвороби митрополитаВолодимира, тимчасово виконуючимобов’язки предстоятеля УПЦ - креатуриКремля митрополита Агафанегела. В зв’язку з поширенням цих чуток, секретарюглави УПЦ (МП), керівнику Відділу зовнішніх церковних зв’язків архієпископПереяслав-Хмельницький і Вишневський Олександру, навідь довелось даватироз’яснення ЗМІ, що такої посади, як «виконуючий обов’язки предстоятеля» в церкві нема, й митрополитВолодимир сам виконує всі свої обов’язки.

Іншимопосереднованим підтведженням того, що РПЦ веде активну (але приховану відстороннього ока) роботу з посиленнясвого впливу на діяльність УПЦ, став візит в Україну, за день до проведенняСиноду, голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархатумитрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєва), якого деякі аналітикиназивають в числі можливих претендентів на посаду предстоятеля УПЦ (МП). Митрополит Іларіон зустрівся з єрархами УПЦ тавідвідав у лікарні митрополита Київського та всієї України Володимира й «побажавйому швидкого одужання».

Одночасно,незадовго до проведення синоду, промосковські владики намагались вплинути наситуацію в церкві й за допомогою силових структур. Як повідомив у своєму блозі співробітниксинодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ (МП) Дмитро Марченко,митрополит Одеський Агафангел та митрополит Донецький Іларіон ініціювалиперевірку державними органами (в тому числі податковою) рахунків Київськоїмитрополії та діяльності двох інших постійних членів синоду, що було розцінено,як спроба прибрати конкурентів в боротьбі за владу в церкві. Проте, аудитніяких фінансових зловживань не виявив. Також, напередодні засідання синодуДмитро Марченко написав в іншому своєму пості в ЖЖ (bizantinum.livejournal.com), що митрополит Агафангелпривласнив собі печатку Блаженнішого Володимира, « что может быть дальше? Синод покажет. Или у митрополита Агафангела хватит мудрости отдать печать Блаженнейшего, которой он весьма сомнительно овладел и сделать вид, что ничего не произошло. Или начать открытую конфронтацию - а это шаг до нового раскола». Крім того, робитьсяприпущення, що аудит спрямований не стільки проти єпископів Київськоїмитрополії, скільки проти самого Митрополита Володимира.

Отже, засіданняСиноду УПЦ (МП) проходило в дуже непростій обстановці. Намагання вашого кореспондента акредитуватися на цю подію, чи хоча б узнати про час і місце їїпроведення, щоб взяти коментарі у учасників Синоду, завершились нічим. В УПЦповідомили, що «навряд чи єпископи захочуть спілкуватися» й «вся інформаціябуде розміщена на офіційному сайті».

Відповідно, до«Журналу засідання Священого Синоду», опублікованого на сайті УПЦ (МП), окрім інших, були прийняті наступні важливіадміністративні рішення: тимчасове управління Київською єпархією було доручено митрополиту Вишгородському і Чорнобильському,наміснику Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Павлу (Лебідю). Нагадаємо, щолише 23 грудня, на замідані попреднього синоду, управління Київською єпархієюна період хвороби лаженнішого Митрополита Київського і всієї України булодоручено колегіальній комісії на чолі з архієпископом Переяслав-Хмельницьким іВишневським Олександром.

Також, зарезультатами заслухання доповіді митрополита Павла, «щодо аудиторськоїперевірки ходу будівельних робіт та фінансування будівництваКафедрального собору на честь Воскресіння Христового та Духовно-просвітницькогоцентру УПЦ», архієпископа Олександра було звільнено з посади настоятеля храмуВсіх Святих комплексу Кафедрального Свято-Воскресенського собору. Також булозвільнено і протоієрея Георгія Коваленка з посади Ключаря та ГоловиПарафіяльної ради Свято-Воскресенського Кафедрального собору м.Києва. Звершуватиконтроль над ходом та фінансуванням будівництва Кафедрального собору дорученомитрополиту Черкаському і Канівському Софронію.

Крім цього, Синодухвалив рішення затвердити склад Комісії по підготовці змін та доповнень доСтатуту про управління Української Православної Церкви (редакції 2007 року), до якої увішли: митрополитДонецький і Маріупольський Іларіон – головаКомісії, митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар, митрополит Черкаський іКанівський Софроній та інші.

Нагадаємо також, щосаме через зміни та доповлення до Статуту УПЦ (МП) й точились основні суперечнивлітку минулого року, під час проведення Помісного Собору.

Таким чином, від рішень новостворенної комісії залежить не тільки питанняуправління, але й форма самого існування УПЦ (МП). Проте, вже зараз можнасказати, що прийнятими рішеннями вплив митрополита Володимира та йогонайближчого оточення на УПЦ (МП) суттєво послаблений. А яку роль в цьомупроцесі відіграє відомий як «проукраїнський» митрополит Софроній – покаженайближчий час.

Павло Берест

Читайте також "Куди йде УПЦ МП?"

Найпопулярніші сайти в Україні

2012-01-21T16:26:00.000+02:00

Компанія InMind опублікувала результати свого дослідження українського інтернету за грудень 2011 року.

В ході дослідження було визначено понад 2000 найпопулярніших доменів, які відвідували українці минулого місяця.

На першому місці в Україні традиційно й впевненно знаходиться Google.сom. Він лідірує як за середньоденною часткою, так і за охопленням. Взагалі в першій десятці сайтів знаходяться поштові сервіси, пошуковики та соціальні мережі. В першій двадцядці - інтернет-магазини, фотосервиси, розваги, погода та блоґи.

Так, найбільш популярними серед українців є наступні сайти (за середньоденною часткою):

на 6 місці - youtube.com

на 7 місці -wikipedia.org

8 - ukr.net

9 - ex.ua

10 - i.ua

Другу десятку відкриває Facebook - на 11 місці в Україні,

на 15 місці знаходиться - meta.ua,

16 - rozetka.ua

17 - gistemeo.ua.

Закриває ТОП-20 сервіс блоґів - Blogspot.com - 20 місце за середньоденною часткою та 15 місце (39 %) за охопленням аудиторії в Україні. На 23 місці знаходиться ЖЖ, на 24 - sinoptik.ua, а на 27 - bigmir.net.

Популярний в усьому світі сервіс мікроблогів Twitter знаходиться, поки що, в Україні на 39 місці.

Лише з другої півсотні популярних серед українських користувачів сайтів, починають йти вітчизняні інформаційні та новинарні портали.

Так 50 місце займає Кореспондент,

60 - tsn.ua,

63 - Обозреватель,

67 - segodnya.ua

69 - stb.ua

73 - pravda.com.ua

77 - unian.net

Найпопулярнішим сайтом органів влади в Україні є сайт Верховної Ради - 113 місце.

Gazeta.ua знаходиться на 138 місці, Comments.ua - 167, zn.ua - 247, bbc.co.uk - 330,

tyzhden.ua - 394 , Коммерсант - 464, Обком - 471.... і так далі.

Релігійних або офіційних сторінок церков серед 2000 найпопулірніших сайтів в Україні нема. Принаймні я їх там не знайшов..

Повний перелік кращих сайтів в Україні за грудень 2011 року можна подивитись тут:

Більшість керівників Болгарської православної церкви співпрацювали з спецслужбами

2012-01-17T23:43:00.001+02:00

Якби люстрація церковних діячів проводилась в Україні, думаю вона б показала дуже промовисті факти. Було б цікаво подивитись на кгб-істське минуле Філарета, Мефодія, Кирила та багатьох інших діячів УПЦ КП, УАПЦ, РПЦ.....

А ось в Болгарії люстраційний орган - Комісія з особових справ оголосила перші результати перевірки чільних релігійних діячів, більшість із яких, як виявилося, були свого часу агентами Державної безпеки, болгарської спецслужби комуністичних часів.

Зокрема, серед найвищого кліру Болгарської православної церкви з 15 митрополитів, членів Священного синоду агентами чи й навіть таємними працівниками виявилися 11. Серед тих, чиї зв’язки з Держбезпекою не виявлені, є й нинішній патріарх Максим; щоправда, болгарська преса нагадує, що його обрали на чоло церкви 1971 року за рішенням Політбюро ЦК Компартії Болгарії.

Так само агентами чи працівниками Держбезпеки виявилися й семеро найвищих мусульманських духовних осіб – головний муфтій Болгарії і шестеро нинішніх чи колишніх членів Верховної мусульманської ради.

Серед найвищого духовенства католицької церкви наразі з’ясували агентське минуле в одного єпископа з трьох перевірених.

Комісія з особових справ при цьому повідомила, що продовжує свої перевірки духовних осіб.

Радіо Свобода

Той, хто пройшов крізь вогонь - фільм

2012-01-16T23:48:00.002+02:00

Нарешті, після кількох років тиші, в прокат виходить український фільм. "Той, хто пройшов крізь вогонь" (Firecrosser) режиссера Михайла Іллєнка.

Хоча, через те, що переважна більшість українських кінотеатрів знаходиться в руках російських компаній - фільм буде демонструватися дуже обмежено, й в незручний час... І реклами мало видно... а Шкода.

Фільм «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» починається сценами з сімейного життя іще малого Івана в 20-х роках. Поступово події переносять нас в період ІІ Світової війни, яку головний герой зустрічає в якості військового льотчика. Далі яскраво, тонко підміченими художніми вкрапленнями, демонструються важкі будні війни на фоні яких розвивається кохання головного героя до санітарки. Через заздрість знайомого до чужого щастя, Іван потрапляє в лещата репресивної радянської машини в якій він дивом лишається живим. Потім перед нами постають картини післявоєнного життя дружини з дитиною Івана в радянській Україні і життя Івана із новою сім’єю в Канаді. Напевне так можна пересказати загальну фабулу фільму. Проте вона не повна, оскільки не передає тонких налаштувань стрічки зроблених досвідченим режисером Михайлом Іллєнко.

Треба зазначити, що трейлер до стрічки вводить в оману глядачів, так як демонструє авіаційні баталії і налаштовує на перегляд чергової військової епопеї. Проте фільм зовсім не про ІІ Світову війну чи військові баталії, хоча в ньому і досить багато військових сутичок та авіабоїв. Унікальність стрічки в тому, що вона, охоплюючи період першої половини ХХ ст., де було стільки кривавих і соціальних потрясінь, зовсім не торкається, більше ніж вимагає сюжет, теми війни, боротьби радянських і фашистських армій або національно-визвольнихзмагань… Все це винесено за дужки і лише пунктиром проходить крізь головний сюжет.

За жанром стрічку «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» можна віднести до «кінороману», так як події у ній за аналогією з романом розвиваються протягом 30 років. Ця спресованість відчуттів і подій призвела до використання режисером фрагментарної форми оповіді. Очевидно, що при всьому бажанні інших форм оповіді і не було. Така подача історії дозволяла розкрити в двогодинній стрічці життя тривалістю в більш ніж чверть століття.

Роботу режисера найякісніше характеризує робота з акторами. В цій стрічці дався в знаки досвід Михайла Іллєнка, через що кожен відібраний актор був на своєму місці. Особливо виділявся Віталій Лінецький, герой якого був водночас і негативним персонажем фільму, і рушієм всієї історії. Його перевтілення є настільки переконливим, що із моменту проїзду на велосипеді із героїнею Грішиною і до самого останнього кадру за участі Віталія глядача не покидає відчуття неприязні до його персонажа.

Запрошення Віктора Андрієнка, якого всі звикли бачити в комедійних образах, на роль розсудливого, приземленого полковника радянських військ, який не поспішає вислужитись, був дуже ризикованим кроком, але з огляду на те як актор справився з роллю це очевидний виграш фільму.

Історія закінчується відкритим фіналом. Зазвичай таке завершення зявляється в особистих фільмах. Однак тут відчувається натяк на сучасність, і відкритість фіналу стрічки перегукується з відкритістю сьогоденних подій, які творяться саме зараз.

Стрічка отримала гран-прі ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю в 2011 році.

На фільм «ТойЩоПройшовКрізьВогонь» глядачі чекали вже давно, його запустили у виробництво ще 2007 року. І з того часу у пресі учасники зйомок та і самі журналісти постійно підігрівали інтерес до майбутнього фільму. Час від час у ЗМІ з’являлись повідомлення про висадку кіногрупи Михайла Іллєнка на кордоні Аргентини і Чілі, про роботу над комп’ютерними спецефектами для фільму, про залучення до зйомок індіанців…

Чи виправдає результат творчої групи очікування глядачів можна буде вже переконатись з 19 січня 2012 року, коли фільм вийде в прокат…

Джерело тут:

Декларація Асоціації католиків-медійників* України

2012-01-12T12:59:00.002+02:00

Декларація Асоціації католиків-медійників* України

Ми, католики, які діють у засобах суспільної комунікації (внутрішньо-церковних та світських), прагнучи

- вдосконалювати внутрішню комунікацію,

- підвищувати свій професійний та духовний рівень,

- спільно реагувати на виклики, які стоять перед Церквою, суспільством та медіа,

об’єднуємося в Асоціацію католиків-медійників України.

Місія

Допомогти учасникам Асоціації та іншим католикам, які працюють у засобах суспільної комунікації, ефективніше працювати й співпрацювати, зростати професійно та духовно, зберігати католицьку ідентичність у світлі Євангелія і вчення Католицької Церкви та, дотримуючись принципів журналістського фаху, служити Церкві й суспільству.

Цінності:

- правда;

- відкритість;

- гідність;

- свобода;

- відповідальність;

- второпність.

Завдання Асоціації

Не беручи на себе функцій церковних прес-служб, ми діємо, базуючись на стандартах журналістської етики, заради

- об’єднання тих, хто працює в українських медіа та належить до Католицької Церкви;

- сприяння професійному та духовному розвитку членів Асоціації;

- захисту їхніх прав та інтересів;

- поглиблення внутрішньої комунікації та співпраці;

- підсилення голосу Вселенської Церкви в суспільстві та поширення християнських цінностей.

У майбутньому Асоціація католиків-медійників України має намір увійти у світову мережу католицьких професійних журналістських об’єднань.

___________

*Медійники – працівники засобів суспільної комунікації

Довідка: 17 грудня 2011 року в Києві, в монастирі Святого Василія Великого (УГКЦ), відбулася зустріч спільноти журналістів-католиків. У ній взяли участь представники католицьких та світських ЗМІ, блоґери та видавці, які є вірними Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков. Учасники зустрічі прийняли рішення про заснування Асоціації католиків-медійників України. На сьогодні спільнота журналістів католиків налічує понад 80 членів з усієї Україні.

Нові кардинали Ватикану

2012-01-10T15:33:00.000+02:00

Папа Римський Бенедикт XVI проведе 18 лютого консисторію, під час якої новими кардиналами стануть 22 священослужителі.

Про це сам понтифік оголосив під час читання молитви "Ангелус" 6 січня.Четверо з 22 ієрархів і кліриків, які отримають з рук Папи "біретту" - червону кардинальську шапочку, - вже старше 80 років, що, за канонами Католицької Церкви, позбавляє їх права голосу на майбутньому конклаві.

Нижче наводимо список майбутніх кардиналів, зі вказівкою куріальних посади або очолюваної єпархії, а також країни народження і віку.

Двома кардиналами стали глави греко-католицьких церков:
Березень Георг Аленчеррі, верховний архієпископ Ернакулам-Ангамалі, глава Сиро-Малабарском Католицької Церкви (Індія, 66 років);
Лучан Мурешан, верховний архієпископ Фагараш і Альби-Юлії, глава Румунської греко-католицької Церкви (80 років);

архієпископ Празький Домінік Ярослав Дука,(Чехія, 68 років);

архієпископ Едвін О'Браєн, про-магістр Лицарського ордену Гробу Господнього (США, 72 роки);

7 представників Італії:
архієпископ Фернандо фелони, префект Конгрегації у євангелізації народів (Італія, 65 років);
архієпископ Антоніо Марія Вельо, глава Папської ради з пастирського піклування про мігрантів і мандруючих (Італія, 74 роки);
архієпископ Франческо Коккопальмеріо, глава Папської ради з інтерпретації законодавчих текстів (Італія, 73 роки);
архієпископ Джузеппе Бертеллі, глава Папської комісії у справах міста-держави Ватикан і губернатор Ватикану (Італія, 69 років);
архієпископ Доменіко калканів, президент Адміністрації майна Святого Престолу (Італія, 69 років);
Джузеппе Версальді, глава Префектури економічних справ Святого Престолу (Італія, 68 років);
Джузеппе Беторі, архієпископ Флорентійський (Італія, 65 років);

також
архієпископ Мануел Монтейру ді Каштру, нещодавно призначений главою Апостольської пенітенціарії (Португалія, 73 роки);
архієпископ Сантос Абріль-і-Кастельо, віце-камерленго Апостольської палати та архіпресвітер римської базиліки Санта-Марія-Маджоре (Іспанія, 76 років);
архієпископ Жуан Брас ді Авіс, префект Конгрегації інститутів богопосвяченого життя (Бразилія, 64 роки);
Томас Коллінз, архієпископ Торонто (Канада, 65 років);
Віллем Якоб Ейк, архієпископ Утрехтський (Нідерланди, 58 років);
Тімоті Майкл Долан, архієпископ Нью-Йоркський (США, 62 роки);
Райнер Марія Вельки, архієпископ Берлінський (Німеччина, 55 років);
Іоанн Тон Хонь, єпископ Гонконгський (Китай, 72 роки);

Крім того,кардиналами стануть три священики:
священик Жюльєн Рі, клірик єпархії Намюра, почесний професор історії релігії в Католицькому університеті Лувена (Бельгія, 91 рік);
священик Просперо Грек, монах-августинець, консультант Конгрегації віровчення (Мальта, 86 років);
священик Карл Йозеф Беккер, монах-єзуїт, консультант Конгрегації віровчення (Німеччина, 83 роки).

Джерело: http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=89025

Інтерв'ю засновника Церкви Копімізму

2012-01-10T12:54:00.000+02:00

Інтерв'ю засновника Церкви Копімізму Ісаkа Герсона (переклад).

Ісак Герсон є духовним лідером новітньої релігії світу - Копімізму (Kopimism), що проповідує вільний обмін файлами та інформацією. 5 січня Церква Копімізму (Kopimism) була офіційно визнана релігією в Швеції.

- Розкажіть про цю нову релігію Kopimism.

- Ми об'єднались близько 15 місяців тому. Ми вважаємо, що інформація є святою і що акт її копіювання це святе право кожного.

- Навіщо робити релігію з файлообмінних операцій? Чому б просто не бути звичайним клубом, не визначаючи себе як релігійна громада?

Тому що ми бачимо себе в якості релігійної групи, а церква здається хорошим способом організації самих себе.

- Важко було стати офіційною релігією?

- У нас була ця віра протягом кількох років, і одного разу ми подумали, чому б не спробувати і отримати її реєстрацію? Це було досить складно. Влада була дуже догматична зі своїми формальностями. Нам знадобилось три спроби і більш ніж рік, щоб отримати визнання.

- Яким критеріям потрібно відповідати, щоб стати офіційною релігією?

- Закон говорить, що для реєстрації релігії ви повинні бути організацією, що має практику молитви або медитації та певні ритуали.

- Які у копімістів молитви та медитацій?

- У нас є релігійні практики, де ми почитаємо цінність інформації, копіюючи її.

- Ви називаєте це "kopyacting". Ви насправді зустрічаєтесь в якомусь храмі для проведення цих ритуалів?

- Ми зустрічаємося, але це не обов'язково має бути фізична присутність в якомусь приміщені. Це може бути он-лайн за допомогою мережі Інтернет.

- Чи правда, що деякі символи мають особливе значення в Копімізмі (Kopimism)?

- Так. Існує "kopimi" - наш логотип, який представляє собою літеру "K" усередині піраміди, символ, використовуваний, щоб показати онлайн ви хочете бути скопійовані.

Є також символи, які представляють і заохочувати копіювання, наприклад, «Ctrl + V" і "CTRL-C".

- Чому інформація та її вільна передача є такою важливою для вас?

- Інформація - це те, що є будівельними блоками, які допомогають створювати все те, що є навколо мене і все те, у що я вірю. Копіювання це спосіб множення та збільшення цінності інформації.

- Яка Ваша позиція щодо незаконного обміну файлами?

- Я думаю, що закони про авторські права створюють багато проблем, й як мінімум повинні бути переписані. Але я хотів би запропонувати, щоб позбутися від більшості з них.

- Так що все копіювання повинно бути законним?

- Абсолютно вірно.

- Ви дійсно переконані, що це є насправді релігія?

- Ми віримо в це вже декілька років.

- Була якась реакція була від інших церков?

- Я не говорив з багатьма з них, але ті, з якими я говорив, були зацікавлені нами, і в нас була цікава дискусія.

- Чи можуть ваші вірні бути відлучені від Церкви Копімізму?

- Ми ніколи про це не думали. Але якщо ви не вірите в наші цінності, то я думаю, немає сенсу в тому, що ви були членом церкви, а якщо ви вірите в наші цінності, ви не можете бути відлучений від церкви.

- Скільки наразі є членів церкви?

- Приблизно 3000.

- Як стати копімістом?

- Наш сайт зараз закритий, тому що було занадто багато відвідувачів, але коли він знову запрацює, ви просто повинні дізнатися про наші цінності і погодитись з ними, а також ви можете зареєструватися на нашій веб-сторінці.

- Чи є божества пов'язані з Копімізмом?

- Ні, нема.

- Чи може Kopimism що-небудь сказати про загробне життя?

- Насправді ні. У нашій релігії ми не зосереджені на людях.

- Це може бути цифрове загробне життя.

- Інформація насправді немає життя. Я припускаю, що вона може бути забута, але лише до тих пір, поки вона не буде скопійована.

Довідка:

Ісак Герсон є 20-річний студент філософії в університеті Упсали, Швеція. Разом з Густавом Ніпе - членом Піратської партії Швеції, та іншими активістами вони заснували Місіонерську церкву Копімізму (Missionary Church of Kopimism) .

Оригінал статті тут: http://www.newscientist.com/article/dn21334-kopimism-the-worlds-newest-religion-explained.html

Копімізм в Україні:

http://www.facebook.com/pages/Kopimism-Ukraine-%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BC%D1%96%D0%B7%D0%BC-%D0%B2-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96/189504654481398?sk=wall

https://plus.google.com/u/0/103102597896806835128/posts

Переслідувачі християн: Чечня, Азербайджан, Білорусь...

2012-01-05T19:23:00.004+02:00

Вже десять років поспіль КНДР очолює перелік країн в яких відбуваються гоніння християн. На другому місці, серед переслідувачів за віру, знаходиться Афганістан, далі йдуть - Саудівська Аравія, Сомалі, Іран, Мальдіви. При цьому Іран трохи поліпшив свої показники, оскільки 2011 року ця країна перебувала на другому місці. До списку держав, де пригноблюють християн,увійшли й 8 республік з СНД. Також у реєстрі можна побачити дві нові країни, яких не було минулого року: Казахстан і Колумбія.

Як повідомляє "Радіо Ватикан", приблизно 100 мільйонів християн на світі зазнають переслідувань за віру. Найгіршою є ситуація в Північній Кореї, потім йде Афганістан, Саудівська Аравія, Сомалі, Іран, Мальдіви, Узбекистан, Йємен, Іран. В цих країнах християни або взагалі не мають змоги говорити про свою віру, або мають великі обмеження щодо свободи віросповідання. Про це йдеться в рапорті Міжнародної Організації Допомоги Переслідуваним Християнам «Open Doors», що його було представленно напочатку 2012 року. Слід відмітити, що в першій десятці країн, де спостерігаються найбільші переслідування, знаходяться 9 мусульманських.

Велике представництво, в цьому реєстрі з 50 країн, складають республіки колишнього СРСР. Так, як вже було сказано, на 7 місці чорного списку гонителів християн знаходиться Узбекистан, на 18 - Туркменістан, на 20 - Чечня (як республіка РФ), на 25 - Азербайджан, 34 - Таджикистан, 42 - Білорусь, 45 - Казахстан, 48 - Киргизстан. Таким чином, з 11 республік СНД до переслідувачів християн відносятся 8. Нагадаємо, що минулого року в списку від «Open Doors» на 50 місці знаходилась вся Росія.

Також, як відзначається у рапорті, минулого року погіршилося становище християн в Пакистані, а також в країнах т.з «арабської весни»: Єгипті, Лівії, Мароко, Тунісі, Сірії. Погіршилася також ситуація в Судані, в якому, після відокремлення Південного Судану, створюється ісламська держава з законами шаріату. А в Нігерії за віру минулого року загинуло понад 300 християн.

У Північні Кореї, згідно з оцінками експертів, понад 400 тисяч християн живуть в умовах підпілля, а близько 70 тисяч перебувають за гратами. Хоча, за кількістю переслідуваних християн, первенство є в КНР (загальне 21 місце), де приблизно 80 мільйонів вірних не мають змоги вільно відправляти свої обряди.

Рапорт «Open Doors» створюється на основі моніторингу дотримання прав релігійної свободи в різних країнах світу. Крім власних інформацій, організація спирається також й на думки місцевих експертів.

Повний список країн, де переслідують християн тут: http://www.opendoorsusa.org/persecution/country-profiles/

Інформацію підготував: Павло Берест

Підсумки кінопрокату 2011 в Україні

2012-01-04T14:39:00.002+02:00

Підсумки кінопрокату 2011 року в Україні підтвердили сумну реальність про відсутність українського кіно, як явища. Особливо, якщо порівнювати з результами кінопрокату в наших сусідів - Польщі та Росії.

За результатами підрахунків сайту Box Office, десятка найкасовіших фільмів 2011 року в Україні виглядала наступним чином:

1	Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides (3D)		$5,268,571
2	Puss in Boots (Кіт у чоботях)		$4,111,835
3	Transformers 3		$4,085,682
4	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two)	.	$3,558,720
5	Sluzhebnyy roman - Nashe vremya		$2,795,748
6	Vysotskiy. Spasibo, chto zhivoy		$2,678,165
7	Cars 2		$2,470,971
8	The Twilight Saga: Breaking Dawn Part 1		$2,423,266
9	Kung Fu Panda 2		$2,286,825
10	Fast Five		$2,014,415

На 11 місці йде мульфільм "Rio" з $1,838,484 касових зборів по всіх країні. Взагалі, цього року, 24 фільми зібрали від українських глядачів понад 1 млн. дол. Й серед них немає жодного українського (якщо не враховувати "Служебний роман", який деякі активісти схильні вважати "вітчизняним", хоча, звісно, це не так). Нагадаю, що цього року в українського Оскарівського комітету виникла проблема з висуненням рідного кіно на здобуття престижної премії, оскільки не змогли знайти картину, яка б, відповідно, до загальноприйнятих міжнародних стандартів могла б називатися українською.

З 20 топ-фільмів в українському прокаті - чотири були в 2011 році російськими. Якщо порівнювати з підсумками 2010 року, то тоді цей показник був гірший (або кращій - це як подивитись). Тоді в першій двадцатці було три російські фільми.

Що ж до самої Росії та підконтрольних (в сфері кінопрокату) їй територій (Russia - CIS), то за даними Yearly Box Office, перша десятка 2011 року має такий вигляд:

1	Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides (3D)	$63,661,754
2	Puss in Boots	$50,296,964
3	Transformers 3	$45,129,718
4	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two)	$36,817,713
5	Kung Fu Panda 2	$31,829,945
6	The Twilight Saga: Breaking Dawn Part 1	$31,818,662
7	Fast Five	$29,333,777
8	Vysotskiy. Spasibo, chto zhivoy	$26,813,491
9	Rio	$24,803,056
10	Cars 2	$19,915,542

Цікаво, що якщо уподобання по голівудським фільмам у нас з росіянами майже співпадають, то щодо російських фільмів, то тут є деякі відмінності.

Навіть натяк на те, що якийсь (доволі посередній) фільм є "українським" призвів до того, що у вітчизняному прокаті він зайняв 5 місце. Тоді як це ж кіно в Росії знаходиться на далекому 26 місці. Що було б, яки в Україні знімались українські фільми - можна лише здогадуватись.

Хоча, слід відмітити, що й самій Росії вітчизняні фільми не дуже популярні. Так, серед двадцяти кращіх їх є тільки три (Висоцький, Йолки 2 та Бій з тінню 3).

Зовсім інша ситуація спостерігається в Польщі. Там вітчизняне кіно не лише знімається, але й користується великою популярністю. І в десятці, й в двадцатці польського кінопрокату майже половина фільмів є польськими.

1	Listy do M.	$10,647,485
2	Och, Karol 2	$10,455,379
3	Pirates of the Caribbean: On Stranger Tides	$10,110,633
4	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part Two)	$8,895,199
5	Bitwa warszawska 1920	$8,121,669
6	The Hangover Part II	$7,179,432
7	The King's Speech	$6,164,454
8	The Smurfs	$5,950,565
9	Cars 2	$5,698,308
10	Baby sa jakies inne	$4,883,118

Також показовим є те, що перше, друге та п'яте місця, з досить непоганим результатом, посідають саме польські фільми.

Різдвяна сентиментальна комедія "Листи до М", що є своєрідним аналогом "Реальної любові" (Love Actually), вийшла в прокат наприкінці листопада, й змогла за місяц впевненно зайняти перше місце з дуже гарним показником - понад 10,5 млн. дол.

Інша польська комедія "Ох, Кароль 2" - про ловеласа, що має наречену, три коханки, й не може відмовити жодній дівчині, також зібрала понад 10 млн., й зайняла друге місце в польському кінопрокаті 2011 року.

Історичний фільм Єжи Гофмана "Варшавська битва 1920" зібрав понад 8 млн. дол. й зайняв почесне п'яте місце, випередивши в Польщі такі фільми, як "Похмілля в Вегасі 2", "Король говорить" та "Тачки 2".

Нагадаємо, що Топ-5 українського кінопрокату 2010 року була наступною:

1	Shrek Forever After	$4,007,651
2	Alice in Wonderland (2010)	$3,484,583
3	Harry Potter and the Deathly Hallows (Part One)	$2,929,841
4	Lyubov v bolshom gorode 2	$2,585,582
5	Tron Legacy	$2,205,929

А понад 1 млн. дол., позаминулого року, в Україні зібрало 26 фільмів.

Павло Берест

Різдвяні послання Папи Римського та Вселенського Патріарха

2012-01-03T14:54:00.001+02:00

Більшість християн світу, в тому числі й більшість помістних православних церков (окрім Сербської, Єрусалимської, Української, РПЦ та деяких інших) святкують Різдво Христове 25 грудня. До цієї дати Папа Римський Бенедикт XVI та Константинопольський патріарх Варфоломій І оприлюднили свої Різдвяні звернення. За традицією такі послання містять загальні роздуми цих церковних лідерів про сучасний стан людства та про ті проблеми, які хвилюють жителів нашої планети.

Veni ad salvandum nos!

Звернення папи Бенедикта “Urbi et Orbi” за своєю структурою виглядає цілком традиційним. Перша частина тексту містить богословські роздуми над темою Різдва, друга присвячена сучасним проблемам людства.

В першій частині послання за відправний пункт своїх роздумів папа бере один з латинських церковних гімнів: «Еммануїле, наш царю та законодавче, надія та спасіння народів: прийди спасти нас, Господи, наш Боже». Зокрема папа каже:

«Прийди спасти нас! (лат. - Veni ad salvandum nos!) Це – волання людини кожного часу, яка відчуває, що не спроможна сама подолати труднощі і небезпеки. Вона потребує вкласти свою руку в руку більшу та сильнішу, руку, яка з висот простягається до неї. Дорогі брати й сестри, ця рука – це Христос, що народився у Вифлеємі з Пречистої Діви Марії. Він – рука, яку Бог простягнув людству, щоб допомогти йому вийти з рухомих пісків гріха та поставити його на ноги на скелі, на міцній скелі Своєї Істини та Своєї Любові».

Отже, прихід у цей світ Спасителя є відповіддю на численні волання людства. Почувши наше прохання, Бог «не міг залишатися Сам у Собі, … вийшов із Себе Самого та увійшов в нас, розділяючи до кінця нашу людську природу». І цим шляхом Бог врятував нас від гріха та прокляття.

Однак і сьогодні людство продовжує волати: «Прийди, спаси нас!» І Церква, єднаючись з усіма, хто потерпає від недолі, просить Віфлеємське Дитя допомогти всім знедоленим.

Після цього папа за традицією перерахував ті країни та регіони, які в минулому році переживали найскладніші випробування, і звернувся до Христа з молитвою про допомогу їм. Разом з присутніми на площі Святого Петра папа помолився за народи «Африканського Рогу, які страждають від голоду та нестачі продовольства», за народи «Південного Сходу Азії, особливо – Таїланду й Філіппін, які досі зазнають серйозних труднощів з причин нещодавніх повеней», за відновлення діалогу між ізраїльтянами та палестинцями, за припинення насильства в Сирії, за примирення та стабільность в Іраку та Афганістані, за «перспективи діалогу та співпраці для пошуку погоджених розв’язок у М’янмі», політичну стабільність країн африканського регіону Великих Озер та дотримання зобов’язань мешканцями Південного Судану «для забезпечення прав усіх громадян».

Незважаючи на те, що найгучнішою подією минулого року стала громадянська війна в Лівії, папа безпосередньо не згадав цю країни в своєму зверненні. Він лише просив Христа дарувати «всім складовим частинам суспільства північноафриканських та близькосхідних країн оновлені сили для будування спільного блага».

Закінчуючи своє невеличке послання, папа Бенедикт ще раз закликав усіх звернути погляд на Віфлеємську печеру та просити Божественне Немовля принести у світ «всеохоплююче послання примирення і миру! Відкриймо Йому наші серця, приймімо Його у наше життя. З довірою та надією повторюймо: “Veni ad salvandum nos!”»

Після цього Бенедикт XVI звернувся з різдвяним привітанням 65-ма мовами. Серед них було і українське вітання: «Веселих Свят з Різдвом Христовим і Новим роком!»

Потрійна ангельська звістка

Патріарх Варфоломій побудував своє послання за іншою структурою. В основу його звернення покладено Різдвяну ангельську звістку (патріарх зве її «потрійною звісткою»): «Слава Богу на висоті, і на землі мир, в людях добра воля!» (Лк 2, 14). Відповідно до цього Євангельського вірша, патріарше послання після короткого вступу містить три невеличкі частини.

Спочатку патріарх Варфоломій констатує, що більшість людства, хоча і святкує Різдво, все ж не відчуває значення ангельської звістки, «замість цього запитуючи: а чи дійсно Бог є сьогодні прославленим та взагалі чи має Бог бути прославленим? Де можна побачити на землі мир, який було обіцяно, і чому сучасне людство має жити з доброю волею?»

Патріарх пише, що більшість людей планети не прославляють Бога ані в своїх словах, ані у вчинках. Більш того, ці люди вважають Бога винуватцем своїх негараздів. Однак це помилка. «Навпаки, втілення Божественного Сина і Слова, разом з подіями Його Розп’яття на хресті та Воскресіння, повертає людську природу до її первозданної краси, роблячи людей спадкоємцями небесного царства». Отже, хоча чимало людей не прославляють Бога в своїх серцях, все ж Його слава відбилася в усьому творінні.

Сучасне людство піддає сумніву і другу ангельську звістку: «На землі – мир». Як можна казати про мир, коли більшість людства або вже воює, або збирається воювати? Дійсно, чимало хто сьогодні намагається перетворити мирну конкуренцію на силові конфлікти, намагаючись придушити будь яку опозицію. Війна є, нажаль, звичайним засобом вирішення різноманітних проблем: расових, політичних, фінансових, ідеологічних, релігійних… «Однак, — пише патріарх Варфоломій, — це не спростовує істину, яку звістили Ангели, що через Різдво Христа та прийняття Його вчення мир буде дійсно панувати на землі. Христос приніс мир, і якщо Його мир не панує в світі, то відповідальність за це лягає на тих, хто нездатен прийняти та зберегти цей мир».

Оскільки таким є ставлення більшості людства до Божественного миру, то не слід дивуватися й тому, що «добра воля є рідкістю серед людей». Благовоління Бога до людей є очевидним для всіх, хто приймає ангельську звістку в своєму житті. Однак, коли людина її відкидає та вдається до експлуатації та насильств, це призводить до кризи: і психологічної, і економічної. Отже, усі соціальні потрясіння, як підкреслює предстоятель Константинопольської Церкви, є наслідком нехтування Благої Звістки про прихід в цей світ Спасителя.

Завершуючи своє послання, патріарх Варфоломій, закликає вірних разом з ангелами прославляти Бога на висоті та провіщати, що Його мир істино перебуває в наших серцях. «Отже, будемо радіти Різдву Ісуса Христа та передчувати ті блага, що обіцяні нам в потрійній звістці ангелів. Амінь».

Таким чином, цього року патріарх Варфоломій в своєму Різдвяному звернені утримався від обговорення конкретних проблем сучасного людства, зосередившись лише на загальному викритті сучасної безрелігійної свідомості, яка є фактичною причиною усіх можливих криз.

Джерело: http://www.religion.in.ua

Марко Вовчок - цікаві факти

2011-12-22T10:09:00.000+02:00

Уривки з творуСоломії Павличко «Марко Вовчок (1833 – 1907)».

За прикладом інших всесвітньовідомих жінок-письменниць ХІХ ст. Марія Вілінська (за першим чоловіком Маркович) обрала длясебе чоловічий псевдонім – Марко Вовчок. Очевидно це мало легітимізувати її в«чоловічій» культурі того часу. В кінці 1850-х років вона була єдиною вукраїнській літературі жінкою.

Росіянка за походженням, вона дебютувала якукраїнська авторка, й швидко завоювала значну славу, зайнявши своє місце міжтаких титанів, як Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш, і донині належить донайвідоміших класиків української прози. Одночасно, вона довгий час була однієюз найяскравіших постатей російської аристократичної еліти.

Окрім їїтворчості, цікавим феноменом є життя письменниці, її біографія і загадкованатура. Цю натуру намагалися збагнути її знамениті шанувальники. Тарас Шевченкоі Олександр Герцен порівнювали її з Жорж Санд. Іван Тургенєв і МиколаДобролюбов – з Гарієт Бічер-Стоу.

На порівняння зЖорж Санд наштовхувала її краса, стиль життя, поведінка, зневага до умовностей.Як і Жорж Санд, вона захоплювала грала фатальну роль у житті багатьохукраїнських і російських літераторів, роками жила в атмосфері слави, скандалів,чуток і пліток.

МаріяОлександрівна Вілінська народилась в небагатій дворянській родині в Орловськійгубернії. Після смерті батька, її мати вдруге вийшла заміж. Це був невдалийшлюб, новий чоловік вів розгульне життя й розорив родину.

Майбутня письменницячасто жила у різних родичів, навчалась в пансіоні в Харкові, пізніше переїхалав Орел. Тут вона познайомилась з Опанасом Марковичем, українським культурнимдіячем, який був засланий вглиб Росії за участь у Кирило-МефодіївськомуТоваристві (пізніше, познайомившись ближче з Марією, найвідоміші братчики – Т.Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров спричиняться до культу Марка Вовчка, як новоїзірки української літератури).

У 1851 році Маріята Опанас Маркович одружилися проти волі її тітки. Під впливом чоловіка, йогомолода дружина стає не просто колекціонером народного фольклору, але йукраїнським патріотом, й пізніше популярною письменницею. Пізніше, ставшивідомою і покинувши Марковича, вона пояснювала свій шлюб з ним не почуттям, абажанням якнайшвидше завоювати незалежність. Однак на початку її кар’єри вонабере його прізвище за основу псевдоніма, переймає його естетичні смаки івикористовує літературні зв’язки, зокрема з Пантелеймоном Кулішем, який і видає1857 р. в Петербурзі її «Народні оповідання».

Коли Марко Вовчок(покинувши чоловіка) переїзжає до російської столиці 1859 р., вона одразу сталазнаменитою. Цього року окремими книжками вийшли «Рассказы из народного руськогобыта», «Народні оповідання» в перекладі і з передмовою Тургенєва, а такожокремі оповідання в журналах «Народное чтение», «Русская бесіда», «Русскийвестник», «Современник», альманасі «Хата», журналі «Основа».

В цей час МаркоВовчок стала гостею і окрасою столичних літературних салонів. Шевченкококетливо називав її своєю «дочкою», а вона його «батьком», а Куліш смертельнозакохався в неї і запрагнув вести її і надалі по літературній дорозі.

Куліш божеволіввід свого кохання. Багато сучасників у листах і мемуарах казали, що вонавикликала кохання в чоловіках, сама залишаючись спокійною. І все ж вонаприйняла любов Куліша, і вони домовились про спільне життя за кордоном. У 1859р. Куліш їде за нею до Берліна, щоб застати її там з Тургенєвим. Кулішповернувся додому ображений. Впродовж тридцяти років він пам’ятав цю образу,виливаючи на Марка Вовчка гори бруду і непристойностей.

Тургенєвзаспокоював її: «Шевченко не повіситься, Куліш не застрелиться, Костомаров –можливо кинеться в воду, - але , повторюю, що ж робити?...»

Саме тоді темасела, етнографія, стиль вироблений під впливом Марковича, змінив новий стиль«модної народницько-інтелігентської белетристики», на формування якого вплинувТургенєв. Знайомі Тургенєва стали її колом. Тургенєв багато прислужився допопуляризації її імені, перекладав і популяризував її твори, допомагав увидавничій справі, знайомив з видатними людьми. Серед них були Лев Толстой іОлександр Герцен. «Читати я Вам буду багато – писав Герцен – але в чотири ока.Мені дуже рідко хочеться кому-небудь читати те, що я Вам прочитаю».

Мандруючи зТургенєвим по Європі, вона ще деякий час зберігала з ним близькі стосунки. Вінпознайомив її з французьким видавцем Етцелем, редактором журналу, в якомудрукувався Жуль Верн. З 1866 р. майже на сорок років вона стала постійнимспівробітником журналу. Пізніше, всі твори Жуля Верна, що виходили російськоюмовою були в її перекладі. Завдяки її паризьким контактам, такою була умова їхвидання в Росії. Це стосується й романів Віктора Ґюго та багато інших.

Невдовзі Тургенєвбув покинутий, як і Куліш. У 1861 р. вона зійшлась з блискучим молодимчиновником Олександром Пассеком, який за дорученням уряду приїхав до Європи, іжила з ним в Парижі аж до його смерті 1866 р. Цей роман став справжньоюсенсацією. Спочатку і Герцен, ні Тургенєв не вірили в його можливість. Тургенєвпише до неї ревниві листи, хоча в листах до інших обороняє її від нападок. «Цепрекрасна, розумна, чесна і поетична істота, але заражена пристрастю до самознищення»- пише Тургенєв.

Катерина Юнґе,дочка графа Толстого, писала: «.. Всі чоловіки сходять від неї з глузду:Тургенєв лежить біля її ніг, Герцен приїхав до неї в Бельгію, де його мало несхопили, Куліш через неї розійшовся з жінкою, Пассек захопився до того, щокинув свою працю, свою кар’єру, змарнів увесь і їде з нею, незважаючи на те, щобрат тільки видужав після гарячки, а мати захворіла з горя…»

1861 р. вонапознайомилась з Добролюбовим і все більше виявляла симпатії до позиції«нігілістів». Добролюбов не тільки пише про неї велику статтю, але й, як щенедавно Тургенєв, бере на себе турботи про видання творів Марка Вовчка та їїфінансові справи.

У 1862 р. вПарижі вона зустріла Миколу Бакуніна, і навіть нібито переклала одну з йогопрокламацій українською мовою. А в наступні роки вона також зустрічалась зпольськими емігрантами, які втекли з Росії після повстання 1863 року, писалапід псевдонімом Євгенії Тур і дотримувалась досить радикальної політичноїлінії.

1867 р. МаркоВовчок повернулась в Петербург (Марії було 34 роки). Її популярність у цей часбула уже значно менша. Однак, скандальна слава стала ще більшою завдяки новомулюбовному захопленню. Це був критик і публіцист (що з 1862 до 1866 перебував уПетропавлівській в’язниці), а крім того, далекий родич Дмитро Писарєв. Підвпливом Писарєва вона перекладає російською «Походження людини» Дарвіна і«Життя тварин» Брема. 1868 року Писарєв втопився під час купання в Балтійськомуморі, де він відпочивав разом з Марком Вовчком.

В кінці 60-х вонапрацювала в журналі «Отечественные записки», надрукувала романи «Живая душа», «Записки причетника», «Вглуши», «Теплое гнездышко»,цикл нарисів «Мрачные картины». В цей час припадають її зустрічі знародниками Миколою Михайловським і Петром Лавровим.

1870 року МаркоВовчок звернулась до уряду по дозвіл видавати журнал. Видання планувалось яктаке, що має допомагати інтелігентним жінкам. Раніше вона зредагувала статтюДжона Міла «Поневолення жінок». Журналпочав виходити, Вовчок писала: «щопонеділка в мене натовп жінок. Усі шукаютьпраці. Багато приїздить з провінції. Всі хочуть праці. І це е примха, апотреба. Приїздять не лише молоді, а всякі: і літні, і зрілі, і навіть старі.Це поголовне повстання…»

У 1872 р., однак,сталася подія, яка істотно пошкодила репутації Марка Вовчка. Її звинуватили вплагіаті одного з її перекладів, і виправдатися їй не вдалося. Після цього її літературна роль стає дедаліменшою, і вона взагалі перестає писати і друкуватися.

1878 р. МаркоВовчок (їй було 45 років) назавжди залишає Петербург і живе в різнихпровінційних містах Росії та України, де працює її новий чоловік – дрібнийчиновник Михайло Лобач-Жученко. В наступні десятиліття вона вже повністювідірвана від російського літературного життя.

Марко Вовчокпомерла в Нальчику на Кавказі 1907 року, будучи людиною іншої політичною ікультурної епохи, що не викликала інтересу ні в російських, ні в українськихсвоїх сучасників.

З творуСоломії Павличко «Марко Вовчок (1833 – 1907)».

В Римі відбулась зустріч представників УПЦ МП та УГКЦ

2011-12-20T00:02:00.001+02:00

Верховний Архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав та керівник делегації УПЦ МП архиєпископ Полтавський і Миргородський Филип провели зустріч у Римі. Про деталі зустрічі не повідомляється, проте відомо, що вона пройшла в дусі християнства та братерства.

Про це, 19 грудня, розповів Блаженніший Любомир Гузар, під час презентації своєї нової аудіо-книги "Суспільство і бізнес".

Коментар архиєпископа УПЦ МП Филипа для Радіо Ватикану можна послухати тут.

Як підкреслив о. Ігор Яців: було важливо, щоб головна ялинка, на площі Святого Петра в Римі, представляла не просто - УГКЦ або Закарпатську область. Ця ялинка мала стати Різвядим дарунком від всієї країни, й презентувати всю Україну. Тому ми дуже раді, що на запалення ялинки прибула офіційна делегація від УПЦ МП.

Нагадаємо, що під час візиту до Ватикану, відбулась аудієнція зі Святішим Отцем, в якій взяли участь глава УГКЦ Блаженніший Святослав ШЕВЧУК; голова Конференції Римо-Католицьких єпископів України Високопреосвященний Мечислав МОКШИЦЬКИЙ; єпарх Мукачівський (УГКЦ) преосвященний Мілан ШАШІК; представники Православної Церкви на чолі з архиєпископом Полтавським і Миргородським Филипом, Головою Місіонерського відділу та Відділу релігійної освіти і катехизації при Священному Синоді УПЦ МП. Урядову делегацію очолював віце-прем’єр-міністр України Борис Колесников, а також міністр культури, голови Закарпатської та Львівської ОДА, міський голова Львова та інші.

Цього року вперше, за всю історію виникнення традиції встановлювати на головній площі Риму ялинки з різних країн, наша держава буде представлена там зеленою красунею з Карпат. Головну ялинку для Ватикана було доставлено в дарунок Папі Римському Бенедиктові XVI із Закарпаття, а ялинки для Апостольського палацу привезли з Львівщини.

Громадськість виступає за якісне оновлення влади

2011-12-15T12:25:00.004+02:00

Громадські діячі вирішиливідгукнутись на заклик трьох традиційних церков

Ініціативна група, до якої входятьпредставники вітчизняної інтелігенції,вирішила розпочати об’єднавчу роботу вукраїнському суспільстві, до якої закликали 1 грудня у спільному зверненніпредставники УПЦ МП, УПЦ КП та УГКЦ.

Неполітичнаініціатива, що отримала робочу назву «Першегрудня», проголосилаДекларацію в якій закликала до відродженняукраїнського суспільства. «Нашою метою є становлення вільного народу України,об’єднаного спільними духовними цінностями, здатноготворити моральну політику, справедливу економіку та соціальне благо. У державіслід встановити нові правила гри» – йдеться у документі, підписаному В’ячеславом Брюховецьким, Богданом Гаврилишиним, СеменомГлузманом, Володимиром Горбуліним, Іваном Дзюбою, Мирославом Мариновичем, ЄвгеномСверстюком, Мирославом Поповичем, Вадимом Скуратівським, Ігорем Юхновським таколишнім главою УГКЦ Блаженнішим Любомиром Гузаром.

Учасники ініціативи закликаютьспіввітчизників об’єднатися й чинити опір руйнівним тенденціям, що особливозагострилися в останній час. Метою своєї діяльності ініціатори бачать - домогтисявстановлення нових «правил гри» в державі шляхом послідовної громадськоївзаємодії та суспільного консенсусу. «Зараз в Україні людина, людська гідністьперестали бути цінністю» - відзначив знаний науковец, член Римського клубуБогдан Гаврилишин. На його переконання, сьогодні Україна потребує навіть нереформ, а докорінної трансформації.

Саме тому люди, яких в суспільствіназивають – моральними авторитетами – вирішили об’єднати зусилля задля утвердженняпринципів примату свободи та людської гідності, верховенства права та справедливого судочинства,рівності перед правосуддям, замістьвибіркового застосування закону, партнерства та кооперації у сфері національного господарства, замість олігархічногомонополізму, чесної конкуренції, замість хижацького взаємознищення, а також взаємноївідповідальності влади й суспільства.

Учасники ініціативної групи «Першогогрудня» мають намір започаткували загальносуспільний діалог в усіх регіонахкраїни та сферах професійної діяльності людини. А на березень 2012 рокузаплановано провести Національний круглий стіл, який повинен виробитипрактичний план реалізації задекларованих цілей ініціативи.

Відбулась 10 Генеральна асамблея Ради Церков Близького Сходу

2011-12-10T22:07:00.001+02:00

На Кіпрі відбулась 10-та Генеральна асамблея Ради Церков Близького Сходу (MECC). Сімдесят делегатів, які взяли участь у засіданні Ради в місті Пафос обговорили стан та перспективи християнства в регіоні, після революційних подій останніх часів.
Варто відзначити, що до Ради Церков Близького Сходу (Middle East Council of Churches) входять представники чотирьох християнських гілок: православні, католики, лютерани та дохалкидонські церкви.

У роботі Генеральної Асамблеї взяли участь Блаженніший Патріарх Олександрійський та всієї Африки Феодор ІІ, Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ, Католікос всіх Вірмен Його Святість Арам І, Патріарх Сирійської католицької церкви Антіохії Блаженніший Ігнатій Йосип ІІІ, президент Лютеранської церкви Йорданії та Святої Землі Муніб Юнань, Архієпоскоп Кіпру Блаженніший Хризостом ІІ, інші представники християнських церков з Сирії, Лівану, Ізраїлю та Єгипту. Делегатам асамблеї було також зачитано вітання Святішого Вселенського Патріарха Варфоломія.
Рада наголосила, що, в даний час, церкви покликані відігравати більш активну роль в регіоні, оскільки відбуваються події т.з. "арабською весни", які роблять роль церкви ще більш важливою не тільки в церковній області, але й в соціальній, культурній та політичній.

За словами Патріарха Єрусалимського Феофіла III, Голови Генеральної Асамблеї Ради Церков, християнська присутність у всіх країнах Близького Сходу є одним з тих чиннів, що найбільше відчуває прояви крайнього релігійного фанатизму".

Також було підкреслено, що зараз на Близькому Сході мають місце порушення прав християн в різних державах, які в році, що минає набули масового характеру. Одночасно, звернення Церков закликає всіх до любові, примирення та мирного співіснування", сказав Патріарх Єрусалимський.

В рамках роботи Генеральної Асамблеї Ради Церков Близького Сходу відбувався пошук шляхів більш ефективного захисту прав людини та поваги до свободи віросповідання в регіоні.

Основною метою засідань Ради стало обговорення можливості зміцнення єдності між християнами на Близькому Сході, в дусі Біблійного вислову: "А люди, що увірували, мали серце одне й одну душу" (Діян. 4, 32), який став девізом цієї Генеральна Асамблеї МЕСС.
На 10-й Генеральної асамблеї Ради церков Близького Сходу були обрані керівні органи та затвердженні представники церков у цій організації.

Джерело: http://www.churchofcyprus.org.cy/article.php?articleID=2048Переклад: Павло Берест

Де брати гроші на релігійні ЗМІ

2011-12-01T12:23:00.001+02:00

Під час зустрічі спільноти медіа-інноваторів MediaNext з редактором Олексієм Шалайським, одна з починаючих журналісток задала питання: "хочу працювати релігійним журналістом, але в редаціях за це мало платять, де брати гроші релігійним ЗМІ?".

На що була відповідь: - Сайт "Наші Гроші" вирішили цю проблему через гранти. Якщо цього не вирішив сайт, то людина мала б змінити уявлення про логіку добра. Добра, яке можна потримати в руках.

- Чи зможу я отримати гроші від власного сайту?

Логіка така. Ви використовуєте майданчик сайту, для того щоб зростав не майданчик, а зростали ви. Коли до нас приходять люди, я їм кажу – я думаю, що ти коштуєш 300 доларів. Але в нас 300 доларів нема, а є 500. Тому ти "висиш" нам – фігурально – 200 доларів. Потім 100. А потім коли приходжу і хочу сказати: – ти вже коштуєш 650, журналіст відповідає – знаєш, а мені нову роботу запропонували.
Людина заробляє вагу на ринку, не ходячи по вулиці чи пишучи у Фейсбуку. Треба майданчик. Напишіть такий текст, щоб підірвати ринок релігійних текстів. Є купа видань, які хочуть такі тексти. Але їх нема. Є люди, які знають, але не вміють писати – а переписувати їх з усіма цими хіротоніями нереально. Ви не думайте про те, як має заробити гроші власник сайту. Думайте про те, як використати цей майданчик собі на добро, а від цього і їм буде добре.

Також цінуються журналістські розслідування. Колись у бюджеті Києва був колектор, про який казали – ми цей колектор ремонтуємо раз врік. Бо на ньому заробляє конкретний чиновник. А насправді цього колектора в природі нема. Будь-який журналіст, який поїхав би на нього подивитися, побачив би, що його нема. Але ніхто не поїхав.

Іноді це стосується паперів. Читаєш бюджет, і ніхто не бачить, що там фінансуються три церкви. Українські редакції бідні, і є купа тем, які взагалі ніхто не чіпає. Але це можливість для журналістів. Куди не плюнь, можеш робити розслідування.

Тезу можливості працювати в Україні незалежній редакції лише за ґранти від міжнародних фондів підтвердив у своїй недавній статті й журналіст Микола Малуха. Він з'ясував, що популярний релігійний сайт РІСУ має змогу існувати завдяки америнкаським грантам, які надаються за здійснення моніторингу релігійної свободи в країні.

"Ukrainian Catholic University - $56,000
To support the Religious Information Service of Ukraine (RISU), an online news agency that covers the issues of church-state relations, freedom of conscience, and conflicts between Ukraine’s various faith communities."

Також в статті був поданий перелік багатьох ГО, які отримують чималенькі кошти на свою діяльність, але цієї діяльності ні в державі, ні в пресі, ні в інтернеті... - ніде не видно.

Мабуть, більшість коштів йде на утримання громадського апарату цих організацій..

Створена Львівська Митрополія

2011-11-29T13:06:00.001+02:00

Під час Архиєрейської Божественної Літургії, яка відбулась у Архикатедральному соборі св. Юрія, з нагоди урочистого проголошення Львівської митрополії Української Греко-Католицької Церкви та інтронізації Митрополита Львівського, проповідь виголосив Блаженніший Сятослав (Шевчук).

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні у княжому граді Льва велике свято. Сьогоднішнім днем тішаться минулі, теперішні та тішитимуться майбутні покоління. ...

Подібної події мабуть давно не було у Львові. Ми можемо сказати, що подібною подією двісті років тому тішився Львів, коли тут створювалася Галицька Митрополія, але радше з відчуттям смутку, оскільки наші єпископи, наші єпархії були від’єднані від свого отця і глави у стольному граді Києві. Але сьогоднішня подія є особливою, оскільки новостворена Львівська Митрополія у своїй природі і своїй структурі продовжує традицію, спадкоємство і правонаступництво цього славного княжого града.

Я пригадую, як тоді, коли Блаженніший Любомир, згідно з історичною справедливістю, повернувся до Києва як отець і глава УГКЦ, княжий Львів почувався трохи осиротілим. Здавалося, що Львів перетворився на якусь віддалену церковну провінцію. З колишнього центру нашої Церкви він перетворився на звичайне єпископство. Я пригадую, як я читав цей декрет, в якому було написано, що задля того, що Львів довгі роки був осідком Глави Церкви, то цьому єпископству надається особливу почесть – його піднесено було до рівня Архиєпархії, але влада цього єпископа, Архиєпископа цього осідку обмежувалась тільки межами Архиєпархії.

Але Господь не хоче, щоб ми почувалися осиротілими навіть у нашому княжому Львові. І сьогодні цей єпископський осідок отримує надєпископську власть. Саме для того, щоби наші владики, які служать в межах Львівської області, не почували себе далекими від Глави Церкви, сьогодні мені Господь посилає особливого помічника – митрополита, який буде чувати над церковним життям у цих єпархіях. Тому сьогодні ми радіємо і кажемо: «Господи, дійсно, ти покликав, вірного, віруючого і мудрого управителя, ми з радістю ввіряємо наше життя – дочасне і вічне – і наше спасіння у руки цього душпастиря, бо знаємо, що він кожному з вас, мені в тому числі, дасть денну мірку поживи у свій час.

Високопреосвященний Архиєпископе і митрополите, ми сьогодні особливо вітаємо Вас і молимось за Вас, ми сьогодні прикликаємо благодать Духа Святого, щоби спочила на Вашій особі , який має попровадити другий за гідністю і честю єпископський осідок після стольного града Києва.

Нехай Всемилостивий Господь у день, коли прийде, щоби спитати з Вас, побачити наскільки повно Ви давали поживу своїм вірним, міг Вам сказати: «Мій добрий слуго і вірний, в малому був ти мені вірний, над великим тебе поставлю, увійди у радість Господа твого». Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Скорочено.

Повністю розшифрування у "Католицького Оглядача"

УПЦ МП хоче рівноваги

2011-11-26T21:03:00.001+02:00

УПЦ МП виступає за рівновагуінтересів та моральність українського суспільства

Українська православна церква намагаєтьсядотримуватись балансу та рівноваги різноманітних інтересів в українськомусуспільстві й прагне зробити його більш моральним. Про це заявив Керуючий справами УПЦ МП архієпископ Митрофан.

«Україна сьогодніє державою поліконфесійною. Тут є різні церкви, з якими ми повинні навчитися житиразом та працювати для людей. Головне завдання церкви – це виховання більшдуховно зрілих людей. А люди в нас одні, й Україна – одна», про заявив Керуючийсправами Української православної церкви, архієпископ Білоцерківський таБогуславський Митрофан на зустрічі з представниками Альянсухристиян-професіоналів.

Зараз всуспільстві діють старозавітні принципи – око за око, зуб за зуб. Потрібно, щобвсі ми ставали дійсно християнами. Адже, якщо ми будемо більш моральні, тобагато чого зміниться в нашому житті. Завданням же церкви є робити так, щоб всеце конкретно можна реалізувати в нашому суспільстсві, підкреслив владикаМитрофан.

А в разі, колизусилля церкви буде підтримувати й саме суспільтсво, то таки зміни стануть щереальнішими. «Добре,коли ініціативи виходять від самих мирян різних конфесій та різних професій», -сказав співробітник відділу зовнішніх церковних зносин, протоієрей Микола Данилевич.Церква не має бути провідником якихось геополітичних чи геокультурнихідеологій. Церква перш за все повинна залишатись церквою.

У нас є великакількість єпархій як на сході, так і на заході країни, тому ми повинні всіх цихлюдей об’єднувати, а не роз’єднувати. Якщо ми робимо якусь офіційну заяву від імені УПЦ, то враховуємо, як доцього поставлять в усіх куточках держави. Тому цього балансу думок та поглядівй намагається дотримуватись Українська православна церква під керівництвом МитрополитаВолодимира, наголосив протоієрей Микола (Данилевич).

Pavlo Berest

Моніторинг світських ЗМІ за першу половину листопада

2011-11-25T16:45:00.001+02:00

Моніторинг висвітлення світськими виданнями найбільш резонансних подій релігійного життя України за період 1-15 листопада 2011 року

У матеріалі проаналізовані публікації онлайн-ресурсів – загальноукраїнських інформаційних агенцій, новинних сайтів, електронних версій всеукраїнських і регіональних друкованих видань, телеканалів і радіостанцій.

Центральною темою, пов’язаною з церковним життям, для всіх засобів масової інформації стало загострення хвороби глави Української Православної Церкви Володимира. Не переказуючи новин, зупинімось на деяких особливостях висвітлення цієї ситуації та аналітичних матеріалах про майбутнє УПЦ, які подали деякі видання. УНІАН -релігії і«Левый берег » 4 листопада пишуть про те, що за здоров’я Митрополита Володимира молився Предстоятель Російської Православної Церкви Патріарх Кирило.

У своїй колонці «Митрополит усієї України » від 6 листопада на шпальтах «Українського тижня» журналіст Павло Берест наголосив, що від долі Митрополита Володимира залежить також цивілізаційний вектор розвитку не лише Церкви чи суспільства, але й держави. Автор стверджує, що «в Москві вже давно склали план дій, виписали й затвердили концепцію того, як з «самоуправної з широкими правами автономії» УПЦ зробити просто окремі єпархії РПЦ». За словами Павла Береста, в ЗМІ давно просочується інформація про те, що Патріарх Кирило може отримати титул Патріарха Києво-Московського або ж наступним Митрополитом стане ставленик РПЦ, що призведе до поширення «русского мира» на всю Україну.

Цій темі присвячено великий матеріал того самого автора «Куди йде УПЦ », розміщений у №46 друкованої версії «Українського тижня». П. Берест перелічує найбільш вірогідних наступників Митрополита Володимира і наголошує, що «російське лобі» в УПЦ є досить чисельним, утім, більшість церковних діячів намагаються не афішувати своєї особистої позиції та готові підтримати того, хто виявиться сильнішим. Цікавими є й коментарі від представників інших конфесій України. Так, голова інформаційного управління Київської Патріархії єпископ Євстратій (Зоря) наголосив, що від того, хто буде наступником владики Володимира, залежить, чи існуватиме УПЦ (МП). Він додав, що на Церкву впливає не тільки влада, а й великий бізнес, що може відбитись на майбутніх виборах митрополита. Керуючий Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ архиєпископ Ігор (Ісіченко) припустив, що весь єпископат УПЦ (МП) об’єктивно становить промосковське лобі, однак висловив сподівання, що вирішальною буде позиція українського єпископату. На переконання архиєпископа, найоптимальнішим було би повернення УПЦ (МП) під омофор Вселенського Патріарха, а відтак – входження до єдиної Української Православної Церкви.

На об’єднавчій ролі постаті Митрополита Володимира в УПЦ МП, за умов боротьби тенденцій зближення і віддалення від Москви, наголошує єпископ Євстратій (Зоря) (КоммерсантЪ .ua,Корреспондент .net).

Про те, що Українська Православна Церква обов’язково втратить свій відносно незалежний статус, йдеться у статті «Православні готуються до чергового розколу» Лукерії Жабкіної у «Коментарях» (републікована порталом УНІАН -релігії). Автор наголошує, що найбільш вірогідною перспективою для УПЦ є рух за московським сценарієм, що призведе до скорочення нинішньої широкої автономії. Автори матеріалу наголошують, що у влади і великого бізнесу немає чітко сформованої позиції щодо церковних справ, що вплине на посилення позицій Московської патріархії в Україні. У статті названо й найбільш вірогідних наступників Митрополита, серед яких митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, що користується особливою пошаною у нинішньої влади.

Чимало інформаційних приводів створила іУкраїнська Греко-Католицька Церква, не в останню чергу завдяки активності її лідерів – Патріарха Святослава (Шевчука), що 8 листопада провів інтернет-конференцію на порталі Точка.нет, та Любомира Гузара, який 1 листопада побував в ефірі 5 каналу. ЗМІ звернули увагу як на внутрішні події в Церкві, так і на її заяви щодо ситуації в країні. Чимало видань («Український тиждень », Zaxid .net,«Коментарі ») повідомили про створення нових митрополій, «Zaxid .net » написав про засідання керівників комісій і відділів УГКЦ, що відбулося у Львові 1 листопада.

Тим часом, діяльність протестантських церков, на відміну від православних чи УГКЦ, майже не висвітлюється у ЗМІ. Головною новиною стало повідомлення порталу УНІАН -релігії від 4 листопада про відставку генсека Всесвітньої лютеранської федерації пастора Ішмаеля Ноко. 3 листопада «Сегодня» і «Коментарі » повідомили про перебіг судового процесу над Сандеєм Аделаджею («Посольство Боже»).

Світські ЗМІ не раз звертались до теми стосунків Церкви і влади. 4 листопада портал «Сегодня» розмістив дуже неоднозначну новину про те, що Патріарх Кирило мирить київських бізнесменів і, за словами підприємців, допомагає їм «не сплачувати данину». Цитуємо видання: «В среде киевских бизнесменов ходит слух, что единственный, кто может помочь спастись от наезда, — это православная церковь и патриарх Кирилл. Из уст в уста передается история собственника одного из крупных киевских заводов (видного мецената православной церкви), к которому якобы также пришли с предложением «поделиться». Он обивал многие пороги, но его проблему никто не взялся решать. Наконец, от отчаяния он обратился к патриарху Кириллу и буквально через несколько дней его оставили в покое. «Я не знаю ситуации вокруг именно этих фирм. Но если дело правое, если людей действительно несправедливо обижают, то патриарх Кирилл может вступиться за них. Прецедент был, когда к патриарху обратились украинские химики. И он помог наладить кооперацию между российскими и украинскими химиками. Помощь безвозмездная, конечно», — говорит руководитель Ассоциации православных экспертов Кирилл Фролов» Ця інформація не дублюється у інших ЗМІ. Складається враження, що це або свідома провокація, або необачне оприлюднення не перевіреної належним чином інформації.

«Дзеркало тижня» наголошує, що ініціатива з відбудови храму до 2013 року з одночасним відновленням права власності Православної Церкви на нього належить депутату від Партії регіонів Юрієві Мірошниченку.

«Україна молода » 9 листопада розміщує великий матеріал Максима Савчука, де також ідеться про ініціативу депутата, який вніс пропозицію щодо відбудови Десятинної церкви, «щоб «примирити» конфесії і повернути православним «відібране майно», попри застереження науковців і архітекторів. Журналіст наголошує, що Мірошниченко пропонує «створити на території Національного православного комплексу Духовно–просвітницький центр православної культури, передбачивши в його складі навчальний заклад та бібліотеку», при цьому зауважуючи, що в Україні Церква відділена від держави. У матеріалі наголошується на розходженнях у оцінці ситуації між депутатом і археологами.

Аналізуючи матеріали світських ЗМІ, присвячені релігійному життю України, можемо зробити висновок, що основні теми, які цікавлять засоби масової інформації, це стосунки Церкви з владою та майнові конфлікти з громадою. Те, що в період 1-15 листопада однією з центральних тем стала тема самопочуття Митрополита Володимира, можна пояснити тим, що Предстоятель Української Православної Церкви є персоною загальнонаціонального масштаба. Як показує моніторинг, ЗМІ активно висвітлюють активність Української Греко-Католицької Церкви, натомість діяльність інших конфесій фактично не згадується. Засоби масової інформації не часто звертаються і до висвітлення просвітницької і благодійницької діяльності Церкви. Найактивніше про релігійне життя в Україні пишуть такі світські ЗМІ як УНІАН, «Сегодня», «Коментарі», «Zaxid.net» та «Український тиждень».

Повністю моніторинг читайте на РІСУ.

Куди піде УПЦ МП ?

2011-11-22T23:30:00.001+02:00

Останні події, що пов’язані з погіршенням здоров’япредстоятеля Української православної церкви (Московського Патріархату)митрополита Київського та всієї України Володимира, наочно продемонстрували, щозмін бояться не тільки в середині самої УПЦ. З явним напруженням очікують змінй представники інших гілок українского православ’я, й греко-католики. Якихось різких коливань в релігійному житті країни побоюється вітчизняна влада й політикум. Єдиним, хто активно очікує цих змін є Москва, якій вже давно не терпитьсярозібратися з «самостійністю» УПЦ.

Становлення самоуправства.

Офіційно історіяУПЦ МП починається з Архієрейського Собору Російської православної церкви 1990року, коли українській церкві було надано «незалежність і самостійність в управлінні».Наданням статусу з таким розмитим формулюванням, Москва прагнула нейтралізуватибажання українських церковних діячів отримати канонічний автономний абоавтокефальний статус. Тоді ж було скасовано попередню назву церкви - «Український Екзархат» .

Фактично історіяУкраїнської православної церкви, а саме так люблять себе називати багато їїдіячів – без приставки МП, почалась з Харківського собору 1992 року. На якому,за активної підтримки Москви, частина українського єпископату відійшла від«розкольника» - тодішнього митрополита Київського та всієї Україні Філарета, таобрала заочно (сам він був закордоном) нового предстоятеля - митрополитаРостовського і Новочеркаського Володимира (Сабодана). Подальший розвитокісторії довів, що праві були ті російські діячі, що стверджували, що «этимхохлам вообще доверять нельзя».

Митрополит Володимир, який деякий час сприймався багатьмаяк рука Москви, зайняв цілком незалежницьку, хоча й доволі обережну, позицію.Отримавши, відповідно до рішень РПЦ, статус «самоуправляємої церкви з широкимиправами автономії», Українська православна церква має право вести всі своївнутрішні справи самостійно. В тому числі, без згоди Москви, відбуваєтьсяпризначення або звільнення не лише священників, але й єпископів тамитрополитів. Також і обрання глави церкви – митрополита Київського та всієїУкраїни – повинно відбуватися серед ієрархів УПЦ й самими українськими єрархами,без втручання або погодження кандидатури в Москві.

Поки був живийпатріарх Алексій ІІ, вплив на внутрішнє життя УПЦ (МП) був обмеженим, це пов’язувалияк з внутрішньополітичними проблемами в самій Росії, так і з, начебто,існуючими домовленностями між патріархом Московським та митрополитом Київським.Свою роль в мінімізації впливів РПЦ зіграли й достатньо однозначна позиціяЛеоніда Кучми в цьому питанні, та протидія (хоча б моральна) цьому впливу збоку Віктора Ющенка.

За ці 20 років всередовищі УПЦ МП виросли й закріпились на своїх посадах, цілий рядсвященослужителів, які не були напряму пов’язані з РПЦ ще радянського вишколу,й які більш прихильно ставляться до ідеї закріплення автономії (якщо неавтокефалії) УПЦ де-юре. Проте, це здебільшого молоді люди, які тільки починаютьпідніматися по церковній ієрархії. В той же час, на найвищих посадах в УПЦ МПта серед членів Синоду залишились ті люди, які активно боролися з «розкольниками»з УПЦ КП та УАПЦ, й бачать свою місію в збереженні повної єдності з РПЦ.

Пошуки наступника

Відкрито називатиімена можливих предендентів на Митрополичий престол, або говорити про фактичнийрозподіл сил всередині самої УПЦ МП, представники цієї церкви відмовляються.Проте, в неофіційних розмовах, більшість з них щиро підкреслюють ту думку, якубуло офіційно об’явлено відразу після погіршення стану здоров’я Володимира - церква молиться за його здоров’я.

Дійсно, задвадцять років своєї наполегливої й плодотворної праці, митрополит Володимирзумів встановити такий статус-кво, зумів так поєднати розрізнені, а часто йпротилежні інтереси різних угрупувань всередині церкви, що будь-який, навіть наймешнийповштовх може призвести до т.з «ефекту доміно», коли може завалитися вся їївелична й відлагодження структра.

Хоча Москва й єтим, хто є найбільш підготовлений та тим, хто найбільш очікує на прейдешнізміни, але й вона їх також боїться. Вірніше боїться того, що щось піде на за їїсценарієм. Цей страх найкраще продемострували події й реакції, які можна булоспостерігали влітку цього року, під час проведення Собору УПЦ МП. Тоді в РПЦзлякались, що Київ задумав провести операцію «наступник», й обрати новогомитрополита Київського, замість Володимира, який добровільно піде у відставку.Саме при таких розкладах, за пливу та авторитету Володимира, могла бути обрананайбільш незручна для Московської патріархії кандидатура. Але на Соборі нічоготакого не відбулось, окрім чергового підтвердження самостійного статусу УПЦ,яка без дозволу патріарха, а лише з його «благословення», може проводитиСобори, ухвалювати статути, та вирішувати інші питання життєдіяльності церкви.

Якщо ж все-таки казати,про можливих кандидатів на посаду митрополита Київського та всієї України, тосеред найбільш вірогідних зараз називають: митрополита Донецького Іларіона,Митрополита Одеського Агафангела й Митрополита Вишгородського іЧорнобильського Павла. Якщо перші два займають явну проросійську позицію, тонамісник Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь), хоча й не був помічений впроукраїнських настроях, проте й намагається дистанціюватись від Москви. І це,може бути пов’язане, не стільки з бажанням відстоювати самостійсністьукраїнського православ’я, як з тим, що він розуміє, що будь-яка особапідтримана Московою рано чи пізно поставить питання про те, щоб контролюватиКиєво-Печерську лавру. А митрополит Павло, як достатньо вправник керівник, неможе дозволити комусь це зробити. Тому він, як і багато інших ієрархів УПЦ МП,які знайшли своє власне місце в церкві, зацікавленний, щоб всі питаннявирішувалось тут в Україні, а не за її межами. Адже саме в Україні вони маютьвплив в церкві й знають як домовлятися з владою з усіх питань, в тому числі йпро бюджетну допомогу на «реставрацію та відбудову» храмів. А якщо прийде «рукаМоскви» зі своїми зобов’язанями та завданнями перед Білокам’яною, то багатьом доведеться позбавитись своїхповажних місць.

Що ж стосуєтьсясаме тих ієрархів, яких прийнято називати проросійськими (абопрокремлівськими), то серед них, окрім вже згадуваних Іларіона та Агафангела, єще митрополит Дніпропетровський Іриней, «великий друг Путіна» архієпископТульчинський Іонафан, архієпископ Львівський Августін та архієпископ СумськийЄвлогій. До промосковських діячів, але з особливою позицією, відносять МитрополитаЧернівецького Онуфрія.

Якщо московськелобі є в УПЦ достатньо чисельним, впливовим й дуже галасливим у просуваннісвоїх (а точніше – чужих) інтересів, то проукраїнська позиція тут виглядаєнабагато слабшою. Єдиним ієрархом, який дозволяє собі відкрито виступати заавтокефалію УПЦ та на захист всього українського в церкві є митрополит ЧеркаськийСофроній.

Більшість жецерковних діячів в УПЦ МП намагаються ніяк не афішувати свою особисту позицію,й готові підтримати (під певні гарантії) того, хто виявиться сильніший. Хоча йтут виділяється група найбільш наближених до митрополита Володимира, яких хочай не розглядають, як основних претендентів на обрання, проте при сприятливихобставинах, вони можуть ними стати. Це голова Відділу зовнішніх церковнихзв’язків УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександр та керуючийсправами УПЦ архієпископ БілоцерківськийМитрофан. Саме ці кандидатури є тими, хто здатен буде зберегти існуючий в церквістатус-кво, в збережені якого зацікавлені багато священослужителів УПЦ МП.Проте, наскільки зацікавленні в збережені цього стану в Москві - ми вже казали.

Що скажуть в Києві?

Головним дляРосійської православної церкви є не стільки нейтралізувати можливий рух УПЦ МПв напрямку автономії, й навіть не стільки проштовхнути на місце главиукраїнської церкви промосковського кандидата, скільки взяти під свій контрольвсе життя церкви. Й в канцелярії патріарха й в Кремлі розуміють, що час грає нена їх користь. Ще 5-10 років самостійсного плавання, й в українська православнацерква стане українською не лише за назвою, але й по суті.

Проте, якщов Москві вирішать піти на радикальні кроки, й надати патріарху Кирилу титуту «ПатріархаМосковського, Київського і всієї Русі» або проштовхнути на Київську митрополіюправу руку глави РПЦ митрополита Іларіона Алфеєва, то це може призвезти нетільки до зростання напруження в середині УПЦ МП, але й до червого розколу.Хоча ситація навколо призначення нового митрополита Харківського, яке вжедекілька разів анонсували, й декілька разів відкладали – а нагадаємо, що самена цю посаду може бути призначений з Москви митрополит Іларіон, а потім, як«український» ієрарх претендувати на Київський престол – й говорить просерйозну боротьбу, що відбувається не тільки всередині УПЦ МП, але й між Києвомта Москвою, проте вирішальним можуть виявитись не ці чинники.

Позиціяукраїнської влади, й особисто президента – ось те, що може мати вирішальнийвплив на долю УПЦ МП. Зрив останьої запланованої зістрічі між ВікторомЯнуковичем та Кирилом, під час візиту патріарха до Чернівців, наочно показав,що сторони не можуть знайти порозуміння.

І в президента, ів його оточення вже пройшов період єйфорії від інтеграції з Росією, періоднаівної віри в те, що в обмін на добрі кроки в бік Москви, її влада зробитьвідповідні кроки на зустріч. Нинішня українська влада почає на власній шкурірозуміти, що готова приймати, але дуже рідко готова щось віддавати. Тому якщоВіктор Федорович Янукович хоче бути президентом України, а не просто певноюфігурою, якою керують ззовні, то він повинен дбати про те, щоб українськацерква була керована сама собою, а не була інструментом зонішнього втручанняабо зовнішнього впливу. За ці два роки,він значною мірою зрозумів, що є намагання використовувати УПЦ МП саме якінструмент російської політики і російського впливу.

А враховуючи те,що українська влада вона декларує стрункість владної вертикалі й порядок йконтроль в усіх процесах, то вона зацікавленна й в тому, щоб мати вплив й вдуховній сфері. Тим більше, на відміну від влади, церкві довіряє до 70 %населення України. Тому, якщо ні російська церква, ні російська влада не будестояти осторонь питання обрання Митрополита Київського та всієї України, тощонайменше для того, щоб нейтралізувати ці негативні для себе впливи,українська влада має зробити адекватні за впливом й результатом кроки, щоб хочаб вирівняти ситуацію. Адже можлива дестабілізація церкви, особливо такоївеликої й впливової в суспільстві як УПЦ МП нікому, а в першу чергу українськійвладі непотрібна.

Коментарі:

Євстратій (Зоря), єпископ Васильківський УПЦ КП, голова Інформаційного управління КиївськоїПатріархії.

Від того, хто буде наступником Володимира залежить чи буде існувати самаУПЦ (МП). Теоретично може розглядатися варіант, коли пришлють й продавлятьякогось наближеного до патріарха кандидата. Проте й в самій церкві Московськогопатріархата в Україні є десятки єпископів, які достойні зайняти цю посаду.

Митрополит Володимир не тільки зберігав баланс сил в середині УПЦ (МП), вінйшов на діалог з іншими українськими православними церквами, щодо подоланнярозділення, а це багатьма в Москві сприймалось негативно. Але він вважав запотрібно спілкуватися зі своїми співбратами й шукати шляхи для примирення. Якщож зараз Москва буде поводитись занадто грубо в Україні, то може виникниту щеодне розділення, тепер вже в середині УПЦ (МП).

Також потрібно враховувати вплив на церкву не тільки з боку влади, але й збоку великого бізнесу. Всім відомий Віктор Нусенкіс, який бачить свої місію, втому, щоб тримати Україну в єдності з Росією. А враховуючи його фінансовіможливості, він (а також інші) можуть спробувати якимось чином вплинути намайбутні вибори митрополита.

Iгоp (Ісіченко), Архиєпископ Харківський іПолтавський УАПЦ

Що стосується ситуації в УПЦ МП, то здається некоректним переоцінювати національнийчинник у неминучих інтригах довкола предстоятеля. Політична риторика, якоюмаскуються амбітні цілі
учасників змагання за владу, - лише засіб здобути підтримку або принаймні прихильністьпозацерковних середовищ. Реальні перспективи суспільного служіння УПЦ МП прямозалежать від майбутньої політичної доктрини Києва та потужності Кремля.

Самостійною - позиція УПЦ МП в осяжному майбутньому навряд чи зможе стати. Наврядчи можна говорити про промосковське лобі в церкві, належній до МосковськогоПатріярхату. Вона вся, в усякому разі її єпископат, об’єктивно складаєпромосковське лобі.

З кон’юнктурних міркувань декому вигідніше вдавати в певні моментиприхильників більшої незалежності, але це не більш як "вольнодумствуванняв шинку" (коли пригадати Шевченка).

І хоча Московський Патріярх і його кремлівські покровителі матимуть безперечнийвплив на визначення майбутнього предстоятеля УПЦ-МП, сподіваюся, що все жвирішальною буде позиція українського єпископату.

На моє глибоке переконання, найоптимальнішим для України й ПравославноїЦеркви в цілому є повернення її здорової частини під омофор ВселенськогоПатріярха, а відтак входження до єдиної Української Православної Церкви без додатків КП чи МП.

"Український тиждень"

В УПЦ МП посилюється боротьба за владу

2011-11-21T17:43:00.001+02:00

Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел фактично виконує наразі функції виконувача обов'язки глави УПЦ МП, й збирає ієрархів до Києва на обговорення...

Член Постійного Синоду УПЦ МП Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Савін) розіслав усім архиєреям УПЦ запрошення приїхати до Києва. Офіційне пояснення - взяти участь у звершенні Божественної Літургії в Києво-Печерській Лаврі 23 листопада, «в день народження Блаженнішого Митрополита Володимира, з наміром принесення Всещедрому Богу соборної молитви за здоров'я хворого Предстоятеля УПЦ».

Митрополит Київський і всієї України Володимир нині перебуває у реанімації. У лікарню він потрапив ще 30 жовтня і стан його здоров’я залишається важким. Духовенство УПЦ неодноразово відправляло Богослужіння за свого Предстоятеля і закликало молитися за нього своїх вірних.

Однак як стало відомо РІСУ з інсайдерських джерел, цього разу митрополит Одеський скликає єпископів не тільки заради молитов. Член Постійного Синоду УПЦ Агафангел нібито планує обговорити з владиками можливість обрання місцеблюстителя УПЦ і кандидатуру на посаду Глави УПЦ (МП), яка влаштовувала б Москву. Серед ймовірних предентентів на цю вискоку посаду є й митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел (Савін).

Аби з’ясувати, наскільки є достовірною ця інформація, РІСУ звернулася за коментарем до о. Георгія Коваленка, голови синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

«Запрошення приїхати єпископів до Києва на день народження Блаженнішого дійсно існує - зауважив о. Георгій. - Але воно адресоване не тільки архиєреям, членам Синоду. Цього дня єрархи молитимуться за здоров’я Митрополита. "Церква може це обговорювати, чи то зустрічаючись віч-на-віч, чи за інших обставин. Якщо буде якась інформація про проведення синоду чи ще щось, тоді це стає справжня інформація. А так це не можна ані підтвердити, ані спростувати», - сказав священик.

«Митрополит Одеський завжди на урочистостях відігравав першу роль. Торік він нагороджував Блаженнішого, виступав на зборах, він реально за відсутності Митрополита виконував усі його функції», - додав на завершення голова синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ (МП).

Нагадаємо, що зараз в УПЦ МП активізувалась робота, яка ініціюється з Москви, щоб поставити на посаду митрополита Київського - ієрарха, який є прямим ставленником Російської православної церкви, та буде працювати на остаточне зближення УПЦ МП та РПЦ й побудову "русского міра".

«Принуждение к русскому миру» дає перші збої

2011-11-20T13:22:00.001+02:00

У свому прагненні перекроїти РПЦ під себе йпобудувати ефективний механізм поширення «русского міра» на всі терениколишньої «історичної Росії», патріарх Кирило наштовхується на глухий спротивчастини церкви та активне несприйняття таких дії місцевою владою.

Російськаправославна церква, здається, успішно пережила першу резонансну кризу, пов’язануз протидією рішенням Московської патріархії. Нагадаємо, 15 листопада, недавно призначений архієпископ Владикавказький таМахачкалінський Зосима прийняв рішення про переведення архімандрида Аланськогомонастиря в Північній Осетії Антонія до Дагестану.

Проти такогорішення виступили не тількі місцеві віруючі, але й влада республіки. КерівникПівнічної Осетії Теймураз Мамсуров не тільки заявив, що якщо Московськапатріархія не прислухається до вимог православних осетин, то він «припинить знею контакти», але й взагалі відмовився від зустрічі з архієпископом Зосимою, через «нанесену нимобразу осетинському народу».

Пізніше на захистсвоїх соплеменників виступив й президент Південної Осетії Едуард Кокойти, якийвисловив бажання підняти у Москві питання про скасування рішення, щодо переводуАнтолія до Дагестану.

18 листопадаархієпископа Зосиму та архімандрида Антонія запросили на розмову до Москви. Заповідомленням деяких російських ЗМІ, було прийнято рішення залишити Антонія вОсетії. Але офіційного підтвердження цьому ще не було. Проте, як би незакінчилась цей конфлікт, висновок можна зробити один. В перебудові РПЦ під майбутнєпоширення її впливу на весь пострадянський простір, Кирило починає стикатися зглухим, але впертим спротивом церковних кліриків та місцевих влад. Регіональнавлада ясно дає зрозуміти, що якщо РПЦ в центрі тісно співпрацює з державноювладою, то таке саме врахування їх інтересів повинно бути й на місцях. Й тількиактивний й однозначний окрик з Кремля, може змінити цю позицію регіональноїеліти.

Адже, лише 1листопада, глава Північної Осетії Т. Мамсуров провів теплу та дружню зустріч зПатріархом Кирилом у Москві, під час якої обговорювали подальшу співпрацю.Можливо саме той факт, що керівник РПЦ ніяк не повідомив главу республіки просвої плани – останній й сприйняв, як головну «образу» від МП.

Як тут не згадатинещодавньо скасований візит глави Російської православної церкви до Узбекистану.Там так само, на думку аналітиків, патріарх не узгодив з владою країниреорганізацію місцевої єпархії у митрополичий округ та призначення новогомитрополита Ташкенського і Узбецького. Все це викликало велике невдоволення впрезидента Узбекистану. Навіть у більш-менш лояльній та розколотій Молдові,Кирило був вимушений скоторити свій нещодавній візит до Кишинева, а такожвідмінити поїздку до Придністров’я, через зростання політичного напруження міжТирасполем та Московою.

Україна в цьомуплані залишається, поки що, острівком спокої та стабільності. Хоча, зовсім нечерез відсутність тиску з боку Москви, чи брак бажання перебудувати й тут всепід «русскій» лад. Зовнішній спокій в нас зберігається через вмілу політикумитрополита Володимира, якому вдається тримати баланс сил в УПЦ МП.

Що буде далі, йяк відреагують українські православні та влада та ті зміни, що безперечно будезапроваджувати РПЦ в Україні, в своєму прагненні побудувати великий й єдиний«Русскій мір» - залежить тільки від самих вірних та від конкретних дій українскоївлади.

"Тиждень". Павло Берест

Дохалкидонські церкви заявили про свою єдність

2011-11-18T09:35:00.001+02:00

Давні православні церкви підкреслили свою спільність та єдність, й задекларували бажання активізувати співпрацю.
14 листопада у Каїрі відбулась зустріч глав Східних Православних (Дохалкидонських) Церков, на якій була прийнята спільна заява.

У столиці Єгипту спільну нараду провели Його Святість Папа Олександрійський і Патріарх Престолу Святого Марка Шенуда III (Коптська православна церква), Його Святість Патріарх Антиохійський і всього Сходу Мар Ігнатій Закка I (Сирійська православна церква), Його Святість Католикос Святого Престолу Кілікії Вірменської Православної Церкви Патріарх Ефіопської Православної Церкви Абуна Паулос.
На загальній нараді глав орієнтальних церков також супроводжували їх митрополити, архієпископи та єпископи.

Приводом для зустрічі стала участь патріархів у святкуванні 40-ї річниці інтронізації Папи Шенуда III. Проте, також глави церков обговорили питання взаємодії з іншими християнськими церквами та їх позиції щодо міжцерковного діалогу.

Як сказано у підсумковій заяві, православні патріархи з'їхались до Каїру, щоб "помолитися разом і спільно подумати про питання та проблеми, що відносяться до нашої Церкви і Східної православної сім'ї в цілому". Саме ця єдність стала джерелом духовної сили й соціальної дії , яка була присутня в цих Церквах незважаючи на величезні труднощі, якими вони були оточені.

Патріархи також зазначили, що "єдність віри нашої родини (Церков) ґрунтується на апостольської традиції і вченнях перших трьох Вселенських Соборів у Нікеї (325 р.), Константинополі (381 р.) та Ефесі (431 р.). Ми розробили наше богослов'я й канони на основі вчення цих Вселенських Соборів, і прийняв спільну позицію по відношенню до єресі і єретиків". У заяві говориться також що дохалкідонські православні патріархати підтверджують не тільки свою єдність, але й готові спільно протистояти загрозам секуляризму, пропагуванню "матеріалістичної ідеології та різного роду єресями, які можуть поставити під загрозу цілісність, ідентичність та єдність нашої віри".

Глави церков підкреслили необхідність надання нового імпульсу та пожвавлення взаємодії один з одним. Саме завдяки цьому вони сподіваються стати знову активними та впливовими в тих регіонах й країнах, де проживають їх вірні.

Довідка:
Східні (Орієнтальні) Православні церква або Дохалкидонські церкви є групою християнський церков, які не визнають рішень Халкидонського та всіх наступних Вселенських соборів. Ці церкви є третьою (за чісельністю) гілкою традиційного християнства, після католіцизму та православ'я.

Хоча ці церкви довгий час вважались "єретиками" та "монофізитами", розкол на Халкідонському соборі 451 р. стався не стільки через богословські, скільки через політичні питання, адже саме тоді Візантійська імперія використовувала церкву для підпорядкування собі сусідніх народів. А копти, сірійці та інші протистояли Константинопольському патріархату через його запопадливість перед владою та обслуговування ідеологічних потреб імперії.

Слід відмітити, що були й теологічні суперечки, які походять ще від духовних праць Олександрійської богословської школи, найбільш знаним представником якої був св. Кирил Олександрійський.

В данний час й католицька й православні церкви ведуть діалог з дохалкидонськими церквами й підписуються спільні декларації, в яких виражають готовність й бажання досягнення єдності церков.

Переклав та доопрацював: Павло Берест
Джерело новини: http://theorthodoxchurch.info

Як набожні можновладці справедливість шукали

2011-11-17T09:34:00.001+02:00

Папа Римський був і залишається в народній уявіостанньою інстанцією (перед Богом), до якої можна звернутись по допомогу. Теперце підтвердив й президент Білорусі.

Пригадується, нетак давно, доведена до відчаю байдужістю та хамством місцевих чиновників,жителька російської глибинки звернулась з відкритим листом до Папи Римського.Після цього її проблему підняли на загальнодержавний рівень, про неї змімалисюжети та писали статті, і, здається, навіть змусили місцевих чиновниківвирішити її питання.

Лукашенка, якщо й «ображають», точиновники значно вищого рангу й зовсім з інших питань. Росія вимагає від ньогообіцяної єдності та повної дружби народів. Захід вказує на постійне порушеннявсіх загальновизнаних прав та обов’язків, які має виконувати європейська (нетільки за географією) держава. Рідний народ, який ще донедавна хоч якось терпівйого неординарне правління, після останьої кризи остаточно перестав віритирідному «батьці».

Що залишається в такому випадку? Звісно, звертатись до Папи Римського.На зустрічі з головою Папської Ради зі сприяння християнській єдності КуртомКохом, президент Білорусі заявив, що «від католицької церкви і особисто відПапи Бенедикта XVI ми очікуєм більшого захисту з боку Ватикану віднесправделивих нападів Заходу… Ми не сприймаємо ту політику, яка проводитьсяєвропейцями по відношенню до Білорусі. Це ненормально..»

Нічого не нагадує? Здається,якщо поміняти слова "Білорусь" на "Україна", а"Захід" на "ЄС", то буде майже тотожній текст, якийвиголошують наші чиновники, коли коментуютьпереговори про угоду з Євросоюзом.

Ті ж самі «образи» на критику та дії «Заходу», й те саме впертенерозуміння власних дій та їх наслідків. За час свого правління Лукашенкобагато чого наробив, навіть хизувався тим, що його називають «останнімдиктатором Європи» й був впевненний, що всі світові лідери просто мріють, щобмати честь зустритіся з ним. Тепер, коли його нікуди, окрім Москви, не кличуть,а в Москву запрошують тільки для того, щоб він остаточно здав все те, щозалишилось у Білорусі від її державності – Олександр Лукашенко вирішивапелювати до Папи Римського. Бо ж ображають де його несправедливо. А в кого ж ще шукати справедливості..

«Все-таки, в цьому несправедливому, бездонному світі самим справедливимсвітовим органом є Церква. Хотілось би, щоб Церква стала на захистсправедливості» - підкреслив Президент Білорусі. Ось тільки цікаво, й він, йнаші чиновники, й наш президент - дійсно вважають, що вони чинять справедливо й правильно? А «недалекий» народ, ЄС, міжнародні громадські таправозахистні організації на них несправедливо наговорюють та вимагаютьнезрозуміло що?

Вони дійсно вірятьв те, що кажуть? Чи вже так загрались на своїх посадах, так зациклені на збереженівлади й продовжені беспределу, що домозку кісток впевені у своїй правоті.

Так впевені, що можуть вимагати від Папи Римського справедливості, абоставити свічу в церкві й просити у Бога якомога довшого тривання власного правління.

Просити-то можуть.Але буде кожному дано – за діламиїхніми.

"Тиждень". Павло Берест

Релігійні блоги є популярними у вітчизняному Інтернеті

2011-11-16T12:01:00.001+02:00

14 листопадазавершилось голосування користувачів мережі Інтернет за сайти, що брали участьу конкурсі Best Ukrainian Blog Awards. Несподіванкоюцьогорічного конкурсу стало те, що половині номінацій впевненно отрималиперемогу (або лідирували) блоґи, які висвітлюють питання релігії та духовності.

Конкурс «BUBA 2011»- змагання кращих українських блоґів, мета якого популяризувати вітчизнянісайти та їх авторів, є чи не єдиним в країні рейтингом, який визначаєуподобання користувачив соціальних мереж.

Визначення найкращих вітчизнянихсайті відбувалось в шести категоріях:

1.Професійний або тематичний блог

2.Персональний блог
3.Блог в соцмережі,
4.Мікроблог
5.Відкриття року
6.ІТ блог

шляхом голосування власників екаунтів всоціальних мережах (Facebook, Twitter, В контакте).

У конкурсі взяло участь понад 620 різноматінтих блоґів. У ньому моглизареєструватись як професійні новинні, аналічні, тематичні та інш сайти, так іприватні блоґери та фрілансери. Першим етапом змагання Best Ukrainian Blog Awards й було всенародне голосуванняза найбільш популярні серед користувачів блоґи, яке тривало з 26 жовтня до 13листопада. За його підсумками визначились ТОП-10 сайтів в кожній зномінацій.

Найбільш запекла боротьба точилась в категорії «Професійний та тематичнийблог». В ній взяло участь понад 200 блоґів. Довгий час лідером був сайт «Крок за кроком до століття пласту», але в останні дні на першу позицію вийшла сторінка «Василевс.Українська візантиністика» Андрія Домановського, що висвітлює цікаві релігійні, культурні таісторичні питанням.

В розділі «Мікроблоги» довгий час лідирував, але в підсумку зайняв другемісце сайт «Духовність», що його ведесвященик о. Олег Кривобочок.

А в категорії «Блог в соцмережі», на думку користувачів мережі Інтернет,перемогла сторінка в Facebook- блог «Про духовне та гріховне» релігійного журналіста та публіциста Павла Береста.

Слід також додати, що до десятки кращих в рейтингу персональних блоґівувійшов й сайт громадського активіста, керівника Громадської організації “Інститутрелігійної свободи” Максима Васіна. Його персональна сторінка впевненно зайнялап’яте місце.

На другому етапі конкурсу остаточногопереможця визначить журі, яке обере найкращого з ТОП-10сайтів в кожній номінації. Нагородження переможців відбудеться 19 листопада підчас проведення конференції «Microsoft Blogfest 2011. По той бікбраузера: тренди розвитку блогосфери та соціальних медіа».

Результати народного голосування можна подивитись тут:

http://watcher.com.ua/buba/results/

Джерело: "РІСУ". Павло Берест